Комендантська година, примусові роботи, відчуження майна, квартирна повинність, цензура, - це просто військовий стан.
Депутати збирають підписи, аби президент ввів військовий стан, поки що лише на Донбасі. Вони наївні, бо виконавши їхню вимогу сьогодні, завтра президент заборонить їхні партії. Cпалахи дискусій про воєнний стан мають одну спільну рису – вони залишають в тіні питання обмеження багатьох громадських прав та свобод, що неуникненно має відбутися у разі його введення.
Автор: Петро Калниш
Виникає враження, що політики – а слідом за ними журналісти – бачать у цьому зв’язку лише проблему відміни виборів, яку тягне за собою введення воєнного стану.
Натомість залишається поза увагою те, що безпосередньо зачіпатиме повсякденне життя кожної людини, з політиками й журналістами включно. Адже «Закон України про правовий режим воєнного стану» чітко передбачає «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб» (ст.1). Про це необхідно говорити відверто, інформуючи громадськість, що це означає на практиці.
Так, фахівець з конституційного права Олександр Москалюк вважає, що «мінусом є насамперед обмеження ряду конституційних прав (свободи слова, думки, свободи пересування), що в ряді країн призводило до згортання демократичних інститутів, які після скасування воєнного стану не відновлювались» . Ці речі мають в нинішніх умовах стати загальновідомими, настільки ж, наскільки поширеним стало словосполучення «військовий/воєнний стан».
в ряді країн військовий стан призводив до згортання свобод, які після
Отже, у разі введення воєнного стану маємо бути готові до цензури, вимкнення інтернету, комендантської години, і багатьох інших обмежень, що кардинально змінюють умови звичного життя.
Серед заходів, що запроваджуються у мовах воєнного стану, передбачені трудова повинність, військово-квартирна повинність, примусове відчуження майна, а також багато інших речей, починаючи від перевірки документів і «огляду житла громадян» і завершуючи можливістю «у порядку, визначеному Конституцією і законами України, порушувати питання про заборону діяльності політичних партій, громадських організацій» (ст. 15).
Військовий стан суттєво обмежує права
Крім того, у разі запровадження воєнного стану влада передається військовим, і ця влада надзвичайно широкою. Але чи здатні ті генерали, яких на сьогодні маємо, сумлінно скористатися практично безконтрольними повноваженнями, які вони в такому випадку отримують?
Ми поступово звикаємо жити в умовах війни, нові поняття й нові реалії проникають до нашої свідомості й побуту. Однак пристрастно виступаючи «за» чи «проти» введення воєнного стану маємо робити це притомно, вповні уявляючи жорсткі та суворі наслідки існування в умовах обмежень таких звичних прав і свобод, якими наразі користуємося, не помічаючи їх.
Те, що здається природним – можливість користуватися інтернетом і вільно висловлюватися, виходити на вулицю у будь-який час дня і ночі, ходити на роботу, яку сам обрав – усе це у випадку введення військового стану скасовується. Якщо керівництво країни прийме таке рішення – це торкнеться усіх.
Тому виникають питання – чи варто громадянам закликати до розвитку подій у цьому напрямку? Чи варто журналістам виступати за введення цензури, а політикам наполягати на введенні умов, коли діяльність їхніх партій може бути припинена? На ці питання треба давати відповідь.
