Чи потрібні американським геям українські діти? Про ювенальну юстицію

На розмову із Русланою Сірман, керівником проектів з питань захисту прав дітей ЮНІСЕФ Україна, я йшла гарно, як мені видавалось, вивчивши тему ювенальної юстиції. Але моя співбесідниця лише розгублено розвела руками над листком з роздрукованими запитаннями.

- Чесно кажучи, не знаю, як відповідати на Ваші запитання. Я можу розповісти або про вилучення дітей, або про ювенальну юстицію...

- Хіба ж це не одне і те саме?

У цьому році співробітники ЮНІСЕФ України разом з дітьми та українським митцем Олексієм Кісловим розмалювали стіни слідчого ізолятору у Лук'янівському СІЗО.

***

Антизахідна пропоганда гарно працює над тим, щоб навіть у того, хто хотів би дізнатися про ювенальну юстицію українською чи російською більше, склалася чітка і неадекватна картина світу. Ювенальна юстиція за даними аналітиків Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», поряд із гей-загрозою є одним із найбільш поширених міфів неекономічного характеру, які російські медіа культивують для посилення конфронтації між східним та західним світом. Руслана Сірман запропонувала свою, версію українки, яка на власні очі бачила, як працюють соціалні служби та ювенальна юстиція у США.

Руслана Сірман

Ювенальна юстиція – це в першу чергу, система правосуддя, дружня до дитини. Першочергове її завдання - профілактика правопорушень серед неповнолітніх. Ця система враховує вікові та психологічні особливості дітей, які скоїли правопорушення, витворює особливі юридичні процедури, відмінні від дорослих, соціальний супровід, надання допомоги, реабілітаційних послуг або виховання. Ювенальна юстиція – це також створення альтернативних до ув’язнення програм. Це ефективніше і дешевше для держави.

Уявіть 15-річного підлітка, який скоїв правопорушення. Це людина, яка росте і формується. Його вилучають на 3, 4, 5 років із суспільства, де він перебуває в обмеженому просторі. Це дуже шкодить дитячому розвиткові, не сприяє соціалізації, може призвести до емоційних, поведінкових та розумових розладів. Позбавлення волі –це крайня міра і лише щодо дітей, які є реально небезпечними для суспільства.

Головне у системі роботи з дітьми за кордоном: вивчити потреби дитини та запобігти повторному злочину. До кожної дитини - індивідуальний підхід: там оцінюють ризик скоєння повторного правопорушення, вивчають потреби неповнолітнього, складають план реабілітації, підбирають відповідні соціальні послуги (психологічні, послуги з корекції агресивної поведінки, лікування наркотичної чи алкогольної залежності, тощо). Обов'язковою умовою є оцінка прогресу дитини у процесі реабілітації.

Кримінальна юстиція без соціального наповнення, без надання соціальних послуг не зможе ефективно працювати. Робота з психологами, ліплення горщиків чи занятті спортом - це допомогає дитини відновитися.

Ювенальна юстиція не має нічого спільного з відбиранням дітей у сімей. Я 8 років пропрацювала у державній системі захисту прав дітей у США, зокрема і соціальним працівником у службі захисту прав дітей. Я знаю, про що кажу, і я не відбирала дітей. Я забезпечувала їм безпеку і життя.

У різних країнах система ювенальної юстиції діє по-різноному, але її принципи усюди однакові. Ювенальна юстиція стосується лише дітей у конфлікті із законом, тільки тих, хто скоїв злочин. У США це називають juvenile justice.У світі іноді використовують ще й ширший термін - Justice for children – правосуддя щодо дітей, яке охоплює ювенальну юстицію, а також забезпечення прав дітей –свідків та жертв злочинів.

У США є Juvenile court - це окрема галузь судочинства, яка займається питаннями дітей. І там є окремий суд Dependency, який займається соціальними питаннями і Deliquency, який займається дітьми, що скоїли злочин. Все це окремі суди і окремі судді. Я не розумію, чому у нас ці поняття змішують.

Система кримінального судочинства СРСР була заснована на принципі каральності: закрити, ізолювати і все. Ювенальна юстиція в Україні теж працює, просто недосконало. Ми бачимо різкий спад дитячої злочинності за останні 7 років кількість вчинених неповнолітніми злочинів зменшилась майже у 2 рази, саме завдяки застосуванню цих принципів.

Україні не потрібно копіювати американську чи інші системи сліпо, ми повинні розробити свою, у нас є можливість перейняти вдалий досвід. Головне завдання на нинішньому етапі впровадження - спеціалізувати працівників. Люди, які розуміють, як працювати з дітьми і розуміють, що діти не є дорослими, вони не настільки розвинуті, щоби усвідомлювати до кінця наслідки своєї поведінки.

Не принципово, щоб ювенальна юстиція була інституційно відокремлена, вона може бути частиною загальної системи юстиції. Але потрібно, щоб міліціонери були треновані для роботи з дітьми, ювенальні судді та прокурори розумілися на психології дитини, існувала служба пробації.

Я можу розказати про практику захисту дитини у США. Я дуже часто чую: дитині не купили Барбі, вона подзвонила на гарячу лінію, прийшли соціальні працівники, забрали дитину. Це неправда, такого не буває.

Дитину можуть вилучити у сім’ї лише коли є загроза її здоров’ю і життю. Перед тим як вилучати дитину, соціальний працівник обов’язково має дізнатись , чи є у неї бабуся, дідусь, брати чи сестри, з ким ця дитина може тимчасово перебувати, поки служба захисту дитини працює з батьками, навіть не звертаючись до суду. Рішення щодо вилучення дитини із сімї прийматься винятково судом.

У піврічної дитини було поламано чотири ребра. Дзвінок від лікаря записано, у системі зафіксовано, проводено внутрішнє розслідування випадку. Виявляється, мама втомилась і заснула, прийшов її п’яний бойфренд, дитина плакала, тож він її потряс, кинув на ліжечко. Тоді ми визначали: яка підтримка потрібна матері, може у неї депресія.

Якщо, наприклад, у бойфренда проблеми з наркотиками - спрямовуємо його на лікування. Починає працювати система надання соціальних послуг. Через певний час, визначений судом, ми знову повертаємося до справи, звітуємо про прогрес: як служба захисту дитини допомогла матері, щоб дитина повернулася до сім’ї.

Наскільки серйозними мають бути пошкодження, щоб цей виклик зафіксувано було у системі? На гарячій лінії працюють соціальні працівники, які мають освіту не нижче ступеня магістра соціальної роботи, із досвідом роботи, додатково спеціально навчені для такої роботи. Під час запису дзвінка працівник гарячої лінії намагається отримати якомога більше інформації щодо випадку та приймає рішення щодо відкриття справи.

Якщо випадок відкрито, тоді додатково виїздить соціальний працівник, який оцінює чи безпечно дитині зараз залишитися з батьками та проводить розслідування (це не кримінальне розслідування) цього випадку, визначає алгоритм роботи з цією сім’єю.

У випадку, коли є загроза життю чи здоров’ю суд, не соціальний працівник, може вилучити дитину. У США були чергові судді, яким ми дзвонили, пояснювали ситуацію і вони давали дозвіл на вилучення.

Прокурори подавали заяву до суду і протягом 24 годин три сторони справи ішли в суд. Кожна сторона презентувала свою версію подій: батьки, яким надають адвоката, дитина та її спеціальний адвокат, сторона держави (соціальний працівник та прокурор). Соціальний працівник надає свою еспертну оцінку ситуації, а суддя вже приймає рішення.

Просто так дітей не забирають. Мене питали навіть у США, чи доплачують мені за кількість відібраних дітей. Ні, не доплачували і навіть будь-яке вилучення дитини - це додаткове робоче навантаження (писати заяви в суд, ходити до суду). Просто так дітей із сімей не забирають, це дуже значні витрати для держави, бо вона фактично стає опікуном: держава фінансує фостерні сім’ї* надає подслуги батькам (психологічні, лікування), в основному безоплатно.

Я не можу зрозуміти, чому ці поняття змішують: ювенальну юстицію і вилучення дітей. Можливо, у деяких країнах цей суд, який вирішує кримінальні і соціальні питання, однаково називається. Можливо, це небажання певних груп змінювати стару соціальну, судову системи. Але це не зміни, це просто намагання зробити систему більш людяною та ефективною для допомоги сім'ям. Головне- допомогти дитині виправитись та запобігти злочину. Якщо ми поводимося людяно із цією дитиною, ми запобігаємо майбутнім злочинам. Це питання безпеки громади, куди ця дитина повернеться.

* прийомні сім'ї, де тимчасово вилучена дитина може перебувати, поки її батьки проходять соціальну реабілітацію.

оон сша діти закон досвід