Комісія з моралі продовжує смалити напалмом і впроваджувати цензуру
Створення Міністерства інформації викликало хвилю обурення і засторог щодо можливх ущемлень свободи слова. Та в Україні давно існує державний орган, котрий офіційно займається цензурою це НацКомМор, або офіційно: Комісія з питань захисту моралі. Ця установа у найбезглуздіший спосіб вказує, як повідомляти про події на Сході, та вирішує що морально, а що ні. У 4 млн. грн. обходиться платникам податків робота 80-ти моралізаторів.
Автор: Роман Кабачій
Якщо поставити питання самому собі, з ким радитися у важкій душевній ситуації, то навряд чи спаде на думку йти до державної установи, якщо це звісно не казенна лікарня психічної допомоги. Є родина (батьки, діти), є церква (як місце, храм і в іпостасі священиків), є психологи. Проте, в нинішній Україні склалася ситуація, коли за інерцією з радянського часу головним розпорядником духовної сфери вважає себе держава.
Виділяє на ці цілі 4 млн. грн. бюджетних коштів, фінансуючи дивне утворення під назвою Комісія з питань захисту суспільної моралі (далі НЕК). На її чолі «Голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, доктор юридичних наук, Заслужений юрист України, член-кореспондент НАПрН України проф. Василь Костицький», - це цитата зі звичайної новини на сайті організації, титул на три рядки тексту новини.
Новини від комісії з’являються мало не щодня, вони ілюструють її «бурхливу діяльність» та лавину ініціатив голови. Останнім часом більшість їх пов’язана із протидією інформаційній війні Росії проти України. Причому, цей напрям діяльності не належить до повноважень НЕК.
А належить, відповідно до Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року, нагляд за органами влади «у частині державного регулювання і контролю за обігом продукції сексуального чи еротичного характеру».
Натомість, як зазначає керівник правових проектів Інституту масової інформації Роман Головенко в аналітичній записці для РНБО щодо діяльності НЕК, вона намагається реагувати на прояви розпалювання пропаганди війни, національної та релігійної ворожнечі, зміни шляхом насильства конституційного ладу, про що йдеться у тому ж законі. Проте покарання за такі дії належить уже до сфери дій Кримінального кодексу, а не суспільної моралі.
Головенко вказує: «НЕК не має повноважень щодо оцінки сепаратистських висловлювань не поєднаних із насильницьким аспектом, що проявляється і в практиці її роботи».
Деякі рішення НЕК з приводу аналізу ЗМІ містять некоректне трактування інформаційних матеріалів, ознаки надмірного обмеження свободи слова, або навпаки – недостатньо повну оцінку рівня зловживання нею.
Двічі НЕК «наїхала» на видання, котрі інформували про злочинні чи аморальні дії (приміром, про поширення у Донецьку листівок із вимаганням у представників єврейської громади по $50 під загрозою депортації з «ДНР», або ж про те, що Йосип Кобзон назвав гімн України нацистським). НЕК пише про ці матеріали як такі що принижують національну честь та гідність (перший) і пропагує національну ворожнечу (другий). є
Ці висновки змушують задуматися наскільки адекватними є працівники НацКомМору. Вочевидь, захисники моралі з НЕК вважають, що страусина тактика голови в піску краща, ніж правда.
Подібні приклади вказують на низький рівень експертної оцінки працівників НЕК.
«По суті, близько 80 штатних працівників виконують роботу, яку ми не можемо оцінити ні кількісно, ні якісно. Є чітке усвідомлення того, що податки, сплачені громадянами, не використовуються ефективно, а отже, і зникають стимули їх платити в принципі», - заявила на прес-конференції «Чому Україні не потрібне державне регулювання у сфері моралі?» медіа-юрист НСЖУ Тетяна Котюжинська.
Вона також підкреслила, що НЕК не є експертною установою, попри те, що МВС і СБУ нерідко спираються на її висновки. Експерти попереджені про кримінальну відповідальність за розповсюдження недостовірної інформації.
"Захист моралі" меж не має
Сфери, у яких НЕК та її голова зокрема, відносять до меж своєї компетенції, ширяться в геометричній прогресії. Фактично, якщо судити із рішень НЕК та новин на її сайті, комісія намагається дублювати діяльність цілої низки інших державних інституцій: Міністерства культури і мистецтв, Міністерства освіти і науки, міністерства молоді і спорту, МВС, Генпрокуратури, Міністерства юстиції, Держкомітету з питань телебачення і радіомовлення та Нацради з питань телебачення і радіомовлення.
«Якщо у нас створюються дублюючі органи, тому що ці функції не виконуються ефективно, певно, варто все ж зайнятися питанням ефективності діяльності цих органів», - коментує цю ситуацію юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай.
Приміром, на 10 листопада комісія провелакруглий стіл на тему «Мовна політика як складова протидії інформаційним загрозам». Серед пунктів програми цієї говорильні поміж іншими, такі: «Роль української мови в осмисленні націєтворчих і загальнодержавних безпекових процесів», «Творчість Т.Г.Шевченка як національна святиня Українського народу», «Українська мова як атрибут державотворення. Мовна культура державного службовця». Чи належить ця тема до повноважень НЕК?
Навряд. А по-друге, коефіцієнт корисної дії завідома нульовий. А в чому сенс чи не щотижневих привітань Василя Костицького як не з Покровою, то з днем юриста, днем працівника освіти, Курбан-Байрамом?.
Основою для такого розгулу широти українсько-патріотичної думки згаданий на початку Закон «Про захист суспільної моралі». При чому, чомусь за часів Януковича комісія при цьому ж законі сиділа нижче трави: розродилася вже після Майдану 27 лютого 2014 згадкою про ювілей Шевченка і констатацією факту своїм рішенням: «Взяти до відома, що Тарас Шевченко – національний символ та моральний авторитет Українського народу, а його творчість – духовна спадщина і національна святиня України».
Так ось, за аналізом цитованої аналітичної записки закон 2003 року у певних моментах антиконституційний. Оскільки він надає право НЕК оцінювати всю продукцію еротичного характеру на предмет наявності порнографії, і потрібен попередній її дозвіл на поширення Україною, Роман Головенко вважає, співставивши це із нормами Конституції, що низка норм цього закону містить ознаки інституційної цензури.
«Діяльність органу, якому Законом надано цензурні повноваження, може викликати критику іноземних експертів у сфері свободи слова, а також може бути використана РФ для підриву іміджу України як демократичної і правової держави», - твердить юрист ІМІ.
Досить пригадати цькування НЕК-ом лауреата Шевченківської премії Олеся Ульяненка, якому звинувачення його роману «Жінка його мрії» в порнографії був гвіздком до його труни. Експерти, що вважають недопустимим діяльність НЕК і закликають до її розпуску, аргументують це тим, що функції контролю за суспільною мораллю можуть бути покладеними на громадські організації і не повинні фінансуватися з бюджету.
Катерина Мяснікова з Незалежної асоціації мовників говорить, що «існування такого органу не є прийнятним в державі, що декларує свою відданість праву, свободі слова та доступу до інформації». Мяснікова також нагадує, що в Кабміні вже існує нова редакція Закону України «Про суспільну мораль», що передбачає належний механізм саморегулювання у цих питаннях.
Вирішувати, що є моральним чи не моральним, вирішуватиме суспільство, а не чиновники із радянськими замашками. Досить згадати акцію спиляння хреста жертв репресій організацією Фемен, після якої дівчата потрапили фактично в обструкцію з боку суспільства, і мусили «переорієнтовуватися» на закордонну діяльність. Працюватиме така мораль, що регулюється сім’єю, школою, культурою.
