Німецькі пацієнти. Як українські важкопоранені бійці лікуються в Гамбурзі

Уряд ФРН витрачає фінансує лікування 20 поранених бійців з України та має намір прийняти нову партію пацієнтів. Що відбувається в «українському» відділенні госпіталю Бундесверу в Гамбурзі - читайте в спеціальному репортажі.

І в шпиталі поранений солдат не цурається фільмів про війну

На першому поверсі госпіталю Бундесверу в Гамбурзі, навпроти поста оперативного чергового, висить меморіальна табличка на відзнаку 50-річчя лікування тут португальських військовослужбовців, поранених у боях в колишніх колоніях Португалії - Анголі, Гвінеї-Бісау та Мозамбіку.

Можливо, колись у цьому «Бундесвер-кранкенхаусі» розмістять і пам'ятну дошку зі згадкою про 2014-й, коли Німеччина прийняла на лікування українських бійців, які постраждали під час бойових дій на Донбасі.

Загалом у рамках домовленостей між Петром Порошенком та Ангелою Меркель до чотирьох із п'яти військових шпиталів ФРН (Берлін, Гамбург, Кобленц, Ульм) на початку вересня прибули 20 пацієнтів з України. Гамбурзький госпіталь узяв на лікування порівняно найбільше - шістьох тяжкопоранених. Із них двох уже виписали: один поїхав додому в листопаді, другий – на початку грудня. Незабаром їм на зміну прибудуть нові поранені.

Приходив Кличко - без «ляпу» не обійшлося

Іноземних пацієнтів, поранених у воєнних конфліктах в інших державах, Гамбург приймає не надто часто. Два роки тому лікували поранених під час революції в Лівії, а зараз, крім українців, є двоє постраждалих із Сирії.

Здавалося б, до уваги преси в шпиталі повинні звикнути. Але до журналістів, які відвідують українських пацієнтів, тут віднедавна ставляться з недовірою. Спричинив проблеми відомий чоловік, якого любить весь Гамбург і вся Німеччина, - мер Києва Віталій Кличко.

15 листопада, перед поєдинком свого брата Володимира з болгарським боксером Кубратом Пулєвим у Гамбурзі, Кличко-старший викликав у госпіталі Бундесверу фурор, несподівано прийшовши провідати наших бійців. І в розмові мимохідь згадав про смерть пацієнта з України.

Під час візиту Віталія Кличка - фото консула Андрія Чернявського

Насправді ця трагедія сталася у шпиталі Ульма, на іншому кінці країни. Але в пресу слова Віталія потрапили з посиланням саме на Гамбурзький військовий госпіталь. Для цієї установи слова знаменитого боксера-політика, розтиражовані пресою, стали відчутним ударом по репутації.

Тому підстави ображатися на журналістів у місцевих лікарів та керівництва клініки дійсно є. І якби не сприяння Генконсульства України в Гамбурзі, автори цих рядків навряд чи змогли б потрапити до спеціального відділення, яке організував шпиталь для наших фронтовиків.

Завідувач українського відділення лікар Кай Бекман - праворуч

Рівень «Бундесвер-кранкнхаус» виправдовує очікування. Для відвідувачів та пацієнтів відкрите затишне кафе з лаунж-зоною, розкладені безкоштовні журнали та буклети з розкладом вечірок та концертів у Гамбурзі, розповідями про музеї та інші пам'ятки міста.

Всюди висять диспенсери із бактерицидним гелем для дезінфекції рук. Якби не загальні вимоги до стерильності, можна було б подумати, що це готель середньої «зірковості».

У спеціальному ізольованому блоці, влаштованому для поранених з України, кожен із пацієнтів лежить в окремій палаті (хоча розраховані вони на двох). Ці просторі кімнати оснащені всім необхідним, зокрема й оригінальним пристоєм «три в одному»: телевізор-комп'ютер зі спільною клавіатурою для управління та телефоном, який працює завдяки тій самій іменній картці, що й інші «дівайси». Гаджет звисає над ліжком кожного пацієнта, аби хлопці мали можливість переглядати новини, фільми, спілкуватися з рідними та близькими, не підводячись із ліжка.

оєць 95-ї бригади ЗСУ Олександр Ч у своїй палаті та авторка цих рядків у повному стерильному екіпіруванні

Стороння людина - навіть дружина хворого або волонтер, який проводить у відділенні багато часу, - може потрапити до палати тільки в бахілах, халаті, шапочці й рукавичках. Все це одноразове «обмундирування» можна безплатно брати на столах у коридорі. Причому переходячи з однієї палати в іншу, всю «форму» щоразу треба міняти на нову, викинувши попередню у смітник. Повна стерильність - обов'язкова умова успішного лікування, адже після численних хірургічних втручань пацієнтам украй небажано підхопити якусь інфекцію.

Олександр Ч активно використовує телевізор-монітор

«Закутавшись» в одноразовий комплект, заходимо в палату до Олександра Ч. з Кривого Рогу (хлопці просили не називати їхніх прізвищ). На стіні - патріотичні дитячі малюнки: неодмінний оберіг кожного українського бійця не тільки на фронті, а й на лікарняному ліжку в Німеччині. У кутку стоять милиці, хоча Сашко, котрий переніс уже кілька операцій на ногах, ходити поки не може. «Мені їх з першого дня принесли - щоб бачив, до чого прагнути», - посміхається 37-річний блондин із 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади (її прапор - тут же, на стіні). І просить фотографувати його «лише за умови, що буде виглядати років на двадцять молодшим».

Поки триває наше спілкування, на моніторі біля узголів’я Сашкового ліжка застиг кадр голлівудського блокбастера про війну.

Почуття гумору в Олександра відмінне - недарма ж він земляк гумористів із «95-го кварталу». До ці коміки теж мали намір зайти в госпіталь і провідати поранених, коли гастролювали в Гамбурзі, але, мабуть, мали важливіші справи.

«Зате коли Кличко прийшов, це був шок - ми його не чекали! Дивлюся - в коридорі щось діється, у волонтерів, які там стоять, ось такі очі! А мене в палаті залишили, я не бачу, що там таке. Кричу – та ж вивезіть мене хтось!

- зі сміхом розповідає Олександр, який врешті-решт все-таки побачив високого у всіх сенсах гостя. - Приємно, звичайно, було. Але ми вже якось стримано до всього ставимося - багато чого цього року бачили... А от німці - у тих така бурхлива радість була! Наче в дитини, що отримала на Новий рік омріяний подарунок».

На українських пацієнтів міський голова Києва справив позитивне враження. «Дуже добре поспілкувалися, він багато нам цікавих історій розповів. І видно, що «не для галочки» зайшов, а дійсно небайдужий, - згадує Олександр, і додає: - От кажуть, що Кличко не вміє два слова зв'язати. Може, він і не оратор, це не кожному дано, та ще й перед камерами. Але в живому спілкуванні він дуже природний, говорить гладко».

Боєць добровольчого батальйону Донбас Сергій Ч, сам донеччанин

Те, що в бесіді з бійцями Віталій «не допустив ніяких ляпів», відзначає й Сергій Ч., житель Донецька та боєць добровольчого батальйону «Донбас». 36-річний старший сержант був у «м'ясорубці» під Іловайськом і внаслідок розриву гранати отримав важкі поранення лівої руки. Однак до кінця осені майже повністю вилікувався і єдиний з українських пацієнтів Гамбурзького шпиталю міг ходити. Сергій із задоволенням відвідав бій Кличко-Пулєв, отримавши від Віталія квиток у VIP-ложу. Через кілька днів «донбасівець» збирався вже на концерт Андрія Данилка, якого, за його словами, «дуже поважає».

А ще Сергій з повагою ставиться до колишнього командира свого батальйону Семена Семенченка. Поранений доброволець категорично не згоден із «чорним піаром», який поширюють проти комбата в інтернеті, і просить передати читачам: Семенченко з передової ніколи не тікав, витягав поранених з-під куль і брав участь у боях, а не лише спілкувався з пресою.

Зв'язок із зовнішнім світом наші пацієнти «Бундесвер-кранкенхаусу» підтримують постійно і про події в Україні та на всій планеті в курсі. Крім інтернету, пораненим спеціально провели кілька телеканалів - щоправда, тільки один український («1+1»), ще один білоруський і... два російські.

На питання, що там новенького розповідають про злочини українських «карателів» і «хунти», Олександр Ч. відповідає з посмішкою: «Німці ж просто російськомовні канали для нас підключали, явно про пропаганду Кремля не думали. Але воно, може, й корисно - дивимося, знайомимося. Як кажуть, «ворога треба знати в лице». А що росіяни обзивають нас «фашистами» - так ще невідомо, хто більший фашист - Путін чи Сталін».

Окрема палата - волонтерська

Людське спілкування і створення домашнього затишку це вже на волонтерах - українців з Гамбурга та інших міст Північної Німеччини. Вони чергують у відділенні днями й ночами з перших днів перебування поранених на німецькій землі. Для волонтерів, їхніх пожитків і запасів у шпиталі навіть відвели окрему палату.

«Перший місяць ми взагалі від хлопців фактично не відходили, - розповідає волонтерка Євгенія Лисак. - Вони щойно повернулися з боїв, і це вже величезний стрес. А тут ще й додатковий психологічний дискомфорт, коли нічого не розумієш, чужа мова, обстановка... Тому й на операціях ми для хлопців перекладали, а коли вони відходили від наркозу - намагалися бути поруч, щоб людина побачила дружнє обличчя, змогла поспілкуватися».

Волонтерка Євгенія Лисак

Женя - фінансовий контролер в одній із гамбурзьких будівельних компаній. Досі з медициною нічого спільного не мала, але за три місяці навчилася і хворих на операціях тримати, і хірургам потроху асистувати

Хоча більшість волонтерів - чарівні дівчата, «лікарняних романів» з бійцями не траплялося. «Що ви, вони у нас все одружені. Навпаки, ми до них коханих із дому привозимо, дорогу дружинам оплачуємо. Адже хоч і намагаємося створити тут максимально домашню атмосферу, але ж зрозуміло, що близьких ніхто не замінить», - каже Євгенія.

«Наші волонтери взагалі незвичайні, без них нам довелося б важко. І через незнання чужої мови, і через харчування. Все-таки домашня їжа - зовсім не те, що лікарняна», - зізнається Олександр Ч.

Їжа в госпіталі Бундесверу насправді смачна й поживна. Але, скаржаться наші бійці, «надто вже німецька: вранці бутерброд, ввечері бутерброд».

Суп дають, «але це не наші українські супи, а суп-пюре - не те...»

Домашні страви, а також безліч інших продуктів, овочів, фруктів, солодощів та взагалі потрібних речей через волонтерів передає місцева українська громада. Трагічні події на Батьківщині згуртували наших співвітчизників за кордоном. Як розповідає консул з економічних питань Андрій Чернявський, якщо раніше в одному місці було складно зібрати навіть кілька десятків українців, то тепер «за півгодини сходиться півтисячі».

У день виборів до Верховної Ради біля Генконсульства України в Гамбурзі зібрали пожертв на 2,5 тисячі євро. З них 1160 - безпосередньо хлопцям, які лікуються в шпиталі, а решта - на гуманітарну допомогу Україні.

Врятоване життя, покращене лікування

Вдома у волонтерів живуть і дружини, і матері поранених бійців, які приїжджають їх провідати. Інна з Луцька тут уже майже три місяці - з 18 вересня. Її чоловік Микола - один із найважчих пацієнтів. Як і Сашка, його мобілізували до Збройних сил під час першого етапу мобілізації. 29 серпня, в сумнозвісному Іловайському котлі, у танк, на якому їхав офіцер 51-ї окремої механізованої бригади, влучив снаряд.

Миколу відкинуло на багато метрів - скільки летів і як падав, він не пам'ятає. Зовні здавалося, що пошкоджень у чоловіка майже немає, але наслідками потужного удару стали болючі забої й розриви внутрішніх органів, зокрема підшлункової залози.

Першу операцію провели в Україні, вдруге волинянина прооперували вже після переїзду до Німеччини. Потім Микола впав у кому, після якої були ще дві серйозні операції й десятки «легких» - промивань. «Німецькі лікарі, без перебільшення, врятували йому життя», - каже Інна.

Ще як мінімум один поранений, який без лікування в Німеччині міг не вижити, - офіцер Нацгвардії Вадим Б. Йому німецькі лікарі врятували також і ноги, хоча лікарі в Україні планували ампутувати уражені кінцівки.

Це - відповідь на обвинувачення, які прозвучали з України на адресу німецьких військових лікарів. Один із полковників української медичної служби заявив, що німці, відбираючи українських поранених для лікування в шпиталях Бундесверу, відмовилися приймати «неперспективних», важких пацієнтів - на користь тих, кого зможуть вилікувати швидше.

«Це інтерв'ю мене обурило. Не можна так говорити. У будь-якому разі, взяли - вже треба подякувати!»- зазначає Генеральний консул України в Гамбурзі Юрій Ярмілко.

За словами пана Ярмілка, він ставив питання про критерії відбору пацієнтів для лікування в Німеччині тим офіцерам-медикам Бундесверу, які їздили з цією метою в Україну. «Медицина, мабуть, трохи цинічна штука, але аргумент цих людей зрозумілий: вони сказали, що обирали тих, кому реально можуть допомогти. Якщо бачили, що українські лікарі впораються й самі, або допомогти вже неможливо, - таких пацієнтів не брали», - пояснює дипломат.

Більшість українських бійців потрапили в Гамбург після Дніпропетровського госпіталю ім. Мечникова, де їм надавали першу допомогу. Кожен не шкодує слів вдячності українським лікарям за їхню працю. Але якби хлопцям не пощастило опинитися в Німеччині, лікування навіть у кращому випадку було б значно тривалішим.

У криворіжця Олександра Ч., який 31 липня в Шахтарську отримав два вогнепальні та одне осколкове поранення, тоді відмовили нирки. У Дніпропетровську він місяць пролежав на діалізі, але, на щастя, ще до від'їзду до Німеччини організм зафункціонував самостійно. А от із серйозно ушкодженими ногами було складніше.

«Звичайно, німецька медицина на кілька кроків попереду нашої. Тут усе набагато швидше, післяопераційний період набагато коротший. Вихід з операції легкий, анестезія переноситься краще - разів так у п'ять. Це дуже допомагає», - визнає чоловік.

Німеччина готова витрачатися на поранених у війні на Сході і надалі

Задоволений ходом лікування і лікар Кай Бекман, який очолює «українське» відділення. За його словами, хлопці поступово йдуть на поправку. Хоча волинянину Миколі, скажімо, доведеться повернутись сюди на повторну операцію через рік, який дається на відновлення природних процесів організму. А ще один пацієнт, швидше за все, затримається в Гамбурзі приблизно до середини 2015 року. Як кажуть лікарі, в нього дуже серйозне пошкодження лівої гомілки, що вимагає тривалого лікування через нестачу кістки.

Усі витрати на лікування українських військових, починаючи від їх транспортування літаком до Німеччини, покриває федеральний бюджет ФРН. Ані німецька, ані українська сторона не хоче називати порядок цифр. Однак ідеться про величезну суму - враховуючи кількість операцій, тривалість перебування, сам факт створення окремого відділення і наймання спеціальних працівників, штатного перекладача тощо.

За словами генконсула Юрія Ярмілка, Німеччина розглядає питання оплати переїзду й повторного лікування у ФРН для тих пацієнтів, кому це необхідно. Крім того, Бундесвер готовий узяти на лікування кількох нових поранених з України – з цього приводу існує міждержавна домовленість «у верхах». Так, шпиталь Гамбурга після узгодження з вищим керівництвом планує прийняти ще трьох наших бійців.

Водночас, якщо зіставляти масштаби медичної допомоги з-за кордону, то, скажімо, з Литвою офіційний Київ домовився про лікування в цій країні ще 50 українських військових – на додачу до півтора десятка тих, яких привезли на лікування до Вільнюса раніше.

На прощання ми запитали в лікаря Кая Бекмана про його особисте ставлення до подій в Україні. «Я симпатизую нашим пацієнтам. Але поки ношу уніформу Бундесверу, не можу висловлювати свою думку. Єдине, що зазначу - останнім часом німецька преса приділяє подіям в Україні значно менше уваги, ніж півроку тому», - відповів офіцер.

Матеріал підготовлено за підтримки фонду National Endowment for Democracy (NED)

німеччина герої армія донбас АТО