50 млн в космос. Супутникова система моніторингу довкілля коса, крива і без оновлення даних

В три роки тому Міністерство екології і природних ресурсів взялося запроваджувати космічний моніторинг екологічної ситуації в країні. Щоб оперативно виявляти де не законно рубають ліс і зупиняти це.

Ідея була чудовою і перспективною. Суть її полягала в тому, що екологічні інспектори фізично не здатні охопити всю територію України і вчасно фіксувати порушення, в той час як дані з супутника, дозволять миттєво виявляти такі масштабні порушення, як вирубка чи забудова лісів, і вчасно реагувати на них.

Проте навіть сам початок втілення цієї ідеї супроводжувався скандалом. Переможцем тендеру оголосили сумнівну австрійську компанію, яка займається… проектуванням цементних заводів! 50 млн гривень були сплачені компанії, на сайті якої немає жодних згадок про роботу в космічній галузі.

А вже 15 січня 2012 року Мінекології презентувало роботу моніторингової системи. Мовляв, вона настільки ефективна, що дозволила виявити перші порушення навіть у тестовому режимі – виявила незаконний кар’єр у Ічнянському національну паркові.

І ось, пройшло вже три роки роботи цієї системи супутникового моніторингу.

Час підводити підсумки. Спробуємо проаналізувати її.

Посилання на систему моніторингу можна знайти на головній сторінці Міністерства екології.

На мапі, що відкривається за посиланням, можна обрати різні шари для відображення, в тому числі різні супутникові знімки за 2009-2011 роки, а також шар об’єктів природно-заповідного фонду Мінприроди, всього природно-заповідного фонду, та шари різних негативних змін: вирубок, звалищ, будівництв, добування корисних копалин тощо.

Спробуємо проаналізувати мапу на предмет достовірності на прикладі Київської області.

Натискаємо шари «ПЗФ Мінприроди» і «ПЗФ Мінприроди з буферними зонами». (ПЗФ це «природні заповідіні фонди»)

В межах Києва і області на мапі позначено 7 таких об’єктів – національний природний парк (надалі – НПП) «Голосіївський», і кілька об’єктів, які, згідно мапи, віднесено до буферної зони нацпарку. Це 4 заказники – «Урочище Гощів», «Обухівський», «Козинський», «Заплавний» і регіональний ландшафтний парк (надалі – РЛП) «Лиса гора». Характерно, що загальна кількість таких об’єктів, яку видно при зменшенні масштабу до розмірів України, рівна 7, згідно цифри на мапі. Проте знайти на ній можна лише вищеназвані 6.

Проте – це лише початок. Мапа грішить численними помилками.

Так, територія Обухівського заказника показана відверто неправильно.

Квартальна карта Обухівського заказника:

Правильна супутникова карта на основі квартальної:

Неправильна карта на сайті Мінприроди:

При натисненні на обриси заказника, у спливаючому вікні наводяться ряд даних по об’єкту. Відверто вражає кількість працівників – більше 1 млрд. Очевидно, що опечатка, але яка має місце в описі більшості заказників.

Зверніть увагу на кількість працівників:

Зайвий шматок території приписаний і до заказника «Заплавний».

Правильна супутникова карта заказника «Заплавний»:

Неправильна карта на сайті Мінприроди:

Такі сторінки опису, як літописи, фото, звіти, схеми – відсутні на сторінках всіх заказників.

Відкриваємо вікно РЛП «Лиса гора». На відкритій сторінці раптово … йде мова зовсім про інший об’єкт ПЗФ, про «Урочище Лисарівщина» у складі Ніжинського держлісгоспу Чернігівської області! В той самий час, як рішення про створення об’єкта наводиться саме стосовно РЛП.

Помилки у описі РЛП:

Далі вмикаємо шар «ПЗФ всі»

І тут ми бачимо, що на мапі присутні далеко не всі заповідні об’єкти.

Подивимось, для прикладу, Бородянський район. На мапі відсутні два найбільших лісових заказника – «Яхнівський» і «Бурковиця», немає заказника «Сторожівці». В Іванківському районі на мапі відсутній інший великий заказник «Гайдамацьке болото». В Києво-Святошинському і Васильківському районах не показані два інших великих лісових заказника, з найстарішими сосновими лісами Київської області – «Жуків Хутір» і «Дзвінківський», а також «Жорнівського» орнітологічного заказника. У Вишгородському районі на Лівобережній половині області відсутні заказники «Черненський», «Дніпровсько-Деснянський» та «Журавлиний».

У зазначеному переліку відзначені лише найвідоміші заповідні об’єкти поліської частини області. Переконатись у відсутності великої кількості інших заповідних об’єктів, можна порівнявши проаналізовану мапу з мапою на сайті природно-заповідного фонду Київщини, створену природоохоронною громадськістю: http://pryroda.in.ua/kyiv-region/ Варто звернути увагу і на наповнення сторінок заказників – на сайті, зробленому громадськістю, можна знайти актуальну інформацію і звіти, а на державному сайті Мінприроди подібна інформація, як вже зазначалось, повністю відсутня.

Із невідомих причин, одні об’єкти ПЗФ позначені абрисами контурів, інші – всього лиш піктограмами, і неможливо дізнатися їхню територіальну конфігурацію.

Якщо ж брати позначені на мапі об’єкти ПЗФ, для всіх них характерні наступні помилки: при наведенні курсором на піктограму, випливає площа, рівна 0.00 га! Позначені ж піктограмами заказники часто розташовані в невірних місцях, зі значним зміщенням (наприклад, урочище «Корчуватник»).

Помилки у площі та розташуванні заказнику на сайті Мінприроди:

Правильне розташування урочища:

Так само невірно вказані абриси інших об’єктів, інколи – із величезною різницею між позначеною площею і фактичною (яскравий приклад – НПП «Залісся», який, на жаль, продовжує існувати в якості нацпарку лише на папері, де показана площа значно менша, або заказник «Старопетрівські соснові насадження», позначена площа яких сильно перевищує фактичну).

Істинні розміри НПП «Залісся»:

На сайті Мінприроди обриси НПП займають в десятки разів меншу площу:

Величезна кількість помилок серед об’єктів ПЗФ яскраво засвідчила одну дуже велику проблему нашої заповідної справи – велика кількість таких об’єктів не винесена в натуру, вони часто позбавлені інформаційних аншлагів, і немає державної служби, яка б змогла систематизувати усю інформацію по ним. Окремо ведеться земельний кадастр, лісовий кадастр і кадастр ПЗФ, який проводить Мінекології, і які не пов’язані між собою. У випадку з лісовими заказниками, під винесенням в натуру часто розуміють проведене так зване лісовпорядкування – тобто опис лісових кварталів, із зазначенням меж заказника. Проте це є не зовсім так, оскільки дані лісовпорядкування не надходять ні до земельного кадастру,ні до кадастру ПЗФ, а відтак і виникають проблеми при перенесення матеріалів на мапу.

Отже, при створенні цієї мапи, слід було користатись матеріалам не лише кадастру ПЗФ, що ведеться Мінприроди, а і даними земельного кадастру (Державне агентство земельних ресурсів) та даними лісовпорядкування (Державне агентство лісових ресурсів).

Але головним призначенням цієї мапи є власне аналіз порушень, які можуть зачіпати самі ПЗФ, для чого і важливе знання точного місцерозташування останніх.

Тому перейдемо до аналізу шару «доступних змін», до якого входять вирубки, звалища, будівництва, деградаційні процеси та видобування корисних копалин.

«Доступні зміни» присвячені саме національним паркам у підпорядкуванні Міністерства екології, та їхнім буферним зонам. Це пояснює відсутність будь-яких показаних порушень, наприклад, в Житомирській чи Вінницькій областях; не тому, що там все ідеально, а тому що в них відсутні нацпарки, підпорядковані Мінекології.

Перше запитання, яке виникає у користувача цієї мапи – чому аналізу доступні лише 2010 і 2011 рік?

Не за горами 2015 рік, і очевидно, що космознімки на мапі вже кілька років як потребують повного оновлення! Без регулярного оновлення зникає сам моніторинг порушень; де-факто він зараз втрачений і недоступний, а те, що ми бачимо – це законсервована картинка стану справ на 2011 рік. Нинішній стан справ не відповідає своїй назві – «системи моніторингу».

Проаналізуємо «доступні зміни» в межах Київської області, а саме – НПП «Голосіївський» із прилеглими територіями, на прикладі вирубок.

Вирубки реєструються програмою автоматично, при відповідній зміні інтенсивності забарвлення знімків вирубаних лісових ділянок.

За версією цієї мапи, протягом 2010-2011 року в на цих територіях сталось 59 випадків вирубки.

В розділі «легітимність» кожної вирубки – порожнеча. Вочевидь, до практичного втілення результатів картографічного аналізу руки у Міністерства і Держекоінспекції за всі роки так і не дійшли, хоча саме для цього система моніторингу, власне, і створювалась – для оперативного реагування на виявлені порушення.

Легітимність можливого порушення не перевірена:

Перевірка автором вирубок у Чернечому лісі (лісовому масиві між селами Лісники, Хотів, Круглик, Кременище) показала, що дві з трьох вирубок – законні.

Дві великі, прямокутної форми вирубки позначені на краях лісорубними стовпчиками, із зазначенням площі і року вирубки, на їх місці проведено лісовідновлення – посаджені молоді дерева.

Легітимні рубки, з відповідною виміткою:

Одна з трьох рубок, обстежених в Чернечому лісі, дійсно була незаконною. Втім, якби на цій карті були знімки за 2012 і подальші роки, ця ділянка мала б бути позначена як «будівництво». Зараз вона оточена високим парканом. Вирубка вікових дубів, до речі, продовжується поруч. А так як Міністерство не працює з регулярно оновлюваними картами, то цей приклад ще раз доводить, що у нинішньому стані система не виправдовує поставленого завдання – моніторингу.

Якби знімки регулярно оновлювались, факт подальшої рубки був би вчасно зафіксований, і державна екоінспекція мала би скласти протокол по даному правопорушенню і передати матеріали до прокуратури.

Проте,складається враження, що державна екологічна інспекція взагалі не працює за даною картою – для перевірки банальної легітимності рубок (а всі вони знаходяться в безпосередній близькості від Києва, і навіть в його межах) потрібно лиш декілька днів. Адже бюрократична машина вимагає реагування лише на письмово заявлені звернення, або на дзвінок по «Гарячій лінії»; про супутникову систему моніторингу бюрократія мовчить.

Незаконна рубка, що переросла в забудову:

І триває далі, звільняючи місце під нові маєтки:

Все вищесказане стосується і інших типів порушень – звалищ, будівництв, деградації земель тощо. У кожному з випадків, які позначені карті, не зрозуміло, наскільки незаконними є дані порушення – скажімо, будівництва в околицях сіл чи всередині лісового масиву?

Підіб’ємо підсумки.

Впроваджена міністерством екології система супутникового моніторингу – дійсно позитивний і прогресивний крок по контролю над природничими правопорушеннями. Тобто, таким він міг би бути, якби не два але.

Перше – це обмеженість закупівлею мап 2009-2011 року, хоча карта потребує використання постійно оновлюваних супутникові знімків. У нинішньому варіанті ця система лише дає змогу пост-фактум оцінити порушення кількарічної давнини.

Друге – це відсутність роботи екоінспекції по зафіксованим порушенням. Про що свідчить відсутність описання правових підстав порушень, а також продовження виявлених на мапі незаконних будівництв. Сміливість таких заяв щодо інспекції ґрунтується і на особистому великому негативному досвіді спілкування з працівниками цієї інстанції.

Взагалі, в ідеалі потрібен розширений аналіз не лише по об’єктам ПЗФ у віданні Мінприроди, а і по всім об’єктам ПЗФ України. Проте, для цього потрібно банально хоча б нанести на карту всі існуючі об’єкти ПЗФ, чого ми нині не бачимо, а також налагодити діалог з громадськістю. Навіть теоретично не можливо забезпечити фінансування досліджень всіх ПЗФ, для оцінки їхнього нинішнього стану, проте по багатьом подібним об’єктам працюють місцеві громадські організації природоохоронного спрямування,які мають і можуть давати необхідні матеріали. Варто лиш порівняти ступінь заповнення інформацією сторінок про різні об’єкти ПЗФ на цій мапі і на вище згадуваній сторінці заповідного фонду Київщини, створеного громадськістю.

Лише при подоланні цих та інших дрібних помилок, вказаних у статті, проект супутникового моніторингу може виправдати покладені на нього великі надії.

Матеріал підготовлено за підтримки фонду National Endowment for Democracy (NED)

природа IT екологія технології корупція