Як би українську економіку рятувала Тетчер (рецепт виходу з кризи)
За рік, який країна прожила в умовах кризи, влада так і не змогла запропонувати жодної концепції реформування економіки, яка б дозволила подолати негативні явища. І причина цього не в тому, що в Україні не має досвідчених економістів і фахових експертів, а в тому, що чинна система дозволяє можновладцям, не залежно від їх партійної приналежності, керувати державними фінансами на власний розсуд.
Автор: Павло КОНТРАКТОВИЧ
Як засвідчує світовий досвід, приборкати кризові явища в економіці вдавалося лише завдяки втіленню в життя неординарних рішень і комплексним реформам.
Саме таким чином вдалося подолати Велику Депресію в США команді Франкліна Рузвельта. Саме у той час було вперше запроваджено страхування депозитів і створено наш аналог Фонду гарантування банківських внесків (Федеральну корпорацію страхування депозитів), у системі соціальних стандартів з’явився новий вид захисту населення – страхування від безробіття, а також втілено доволі непопулярну стратегію боротьби із промисловими монополіями.
Рішучі і послідовні дії допомогли уряду Марґарет Тетчер вивести Британію, що хронічно відставала з реструктуризацією економіки, модернізацією старих галузей промисловості і перебудовою виробничих відносин, у країни–лідери індустріального розвитку. Одним із неприємних побічних ефектів тоді стало суттєве збільшення безробіття.
До речі, навіть виникненню сумнозвісного податку на додану вартість світ зобов’язаний кризі. Уперше його було запроваджено у Франції, до того ж, як тимчасовий податок, задля реанімації економіки.
Якщо зважити на те, що Україна потрапила у перелік країн, що найбільше постраждали від нинішньої фінансової кризи (за підсумками першого кварталу національний продукт скоротився на 20%), країна потребує не тільки революційних фіскальних новацій, а й капітальної перебудови відносин бізнесу та держави, а також глобального реформування соціальних стандартів.
Є декілька причин такої вразливості вітчизняної економіки.
По-перше, це надто велика залежність від світових сировинних ринків.
У докризові часи обробна та видобувні промисловості складали до 30-40% ВВП. Скорочення попиту на сировину у світи із загострення кризи миттєво відбилося на економічних показниках України.
По-друге, це штучне підвищення доходів населення, не підкріплене розширенням ринку споживчих товарів вітчизняного виробництва.
З одного боку, це давало поштовх розвитку роздрібної торгівлі і банківському кредитуванню. З іншого, усі кошти населення вкладало у придбання імпортних товарів, що не сприяло збільшенню внутрішнього виробництва.
В результаті у минулому році дефіцит по рахунку поточних операцій у минулому році досяг максимального рівня - $11,9 млрд.
За даними Держкомстату, українці споживають 88,3% вітчизняних товарів продовольчої групи і 54% - непродовольчої.
Утім, реальна картина виглядає геть по-іншому. Бо ж за статистикою, приміром, на вітчизняних фабриках виробляється 65,5% чаю, а також 53,2% усієї кави, що споживається. Хоча насправді ці продукти в Україні тільки пакуються.
Глобальним завданням наразі є переформатування вітчизняної економіки (а його неможливо зробити без фундаментального перегляду фіскальної системи), яке спрощувало адміністрування податків, зменшувало податкове навантаження на бізнес, а також стимулювало приоритетні галузі економіки.
Сучасна світова практика антикризового регулювання вдосконалює податкову політику за наступними напрямками:
- підтримка виробничої активності (збільшення державних замовлень, пряма фінансова підтримка стратегічним підприємствам);
- стимулювання інвестиційної діяльності (зниження ставки податку на прибуток підприємств, субсидіювання платежів за кредитами);
- стимулювання споживчого попиту (зниження ставки прибуткового податку з фізосіб з одночасним підвищенням розміру неоподатковуваного прибутку, видавання одноразової допомоги).
Крім того, зосереджується увага на ліквідації диспропорцій в оподаткуванні, пов’язаних з надмірним залученням кредитних коштів і накопиченням боргів. Тоді економіка поступово відходить від боргових фінансів до фінансування з опорою на власний капітал.
І, нарешті, відновлюється активна кампанія з посилення контролю над рухом капіталу, пов’язаного з мінімізацією податкових зобов’язань і ухиленням від сплати податків.
Серед першочергових кроків, які б мала зробити українська влада задля подолання кризових явищ, експерти називають зменшення ставок загальнодержавних податків.
Бо ж з точки зору глобального макрорегулювання наша країна вписується у європейські норми: і в ЄС, і у нас обсяг зібраних податків до ВВП складає 39-40%. Натомість, якщо в Європі сплата податків у загальному обігу підприємства складає ті ж 40%, то в Україні – 54%.
Також доцільним, на думку економістів, було б поступове перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва (капітал і праця) на немобільні (земля, природні ресурси), а також, з урахуванням зростання реальних доходів населення – на споживання. Для вирішення цього завдання слід було б нарешті зважитись на запровадження податку на нерухомість та докорінно змінити систему оподаткування фізосіб.
Марґарет Тетчер системно реформувала економіку Британії у 1980-ті і
вивела її у світові лідери. Але її жорсткі реформи викликали масові
протести робітників і ненависть лівих усіх часів і народів
Натомість ані уряд, ані депутати, ані президент за рік, який країна живе в умовах кризи, не запропонували жодної цілісної, сучасної і придатної для нинішніх економічних умов концепції реформування податкової системи.
А більшість точкових рішень, які команда Юлії Тимошенко анонсує як антикризові заходи Кабміну, при докладному вивченні виявляються лише корупційними схемами, які дозволяють наближеним до влади підприємствам освоювати бюджетні кошти.
Свіжий приклад – підтримка будівельної галузі, на яку уряд вже виділив 1,582 млрд грн.
Як повідомлялося раніше, ці кошти мали б бути спрямовані на кредитування придбання квартир у довгобудах.
Та на практиці все закінчилося тим, що гроші отримали певні забудовники, серед яких є навіть і зовсім невідомі на будівельному ринку.
Ба більше, навіть якщо б хтось з можновладців запропонував підходящий варіант проведення податкової реформи, втілити її в життя видалося б просто нереальним через хронічне протистояння різних гілок влади.
Те, що програми оздоровлення економіки досі немає, можна пояснити просто: відсутність чітко встановлених податкових правил повністю влаштовує владу. Оскільки дозволяє корегувати їх у ручному режимі. Себто, встановлювати податкові правила в залежності від поточних потреб держбюджету.
Ми вже не говоримо про те, що зміна фіскальних правил, яка буде корисна державі, зачепить інтереси в першу чергу самих представників влади.
Бо ж саме їм – власникам багатьох квартир і дач - доведеться сплачувати той самий податок на нерухомість, або ж (якщо йдеться про оподаткування витрат фізосіб) віддавати держскарбниці належне при кожній купівлі дорогого авто або яхти.
