До журі конкурсу на кращий проект пам’ятника Небесній сотні запросили славетного … небіжчика
Ще кілька тижнів тому ім’я Хосе Субіракса значилося у прес-релізах департаменту містобудування та архітектури КМДА та в інших інформаційних матеріалах, якими ці чиновники ділилися з журналістами. Саме так, з листа прес-служби згаданого департаменту, ми і вийшли на цей трагікомічний епізод.
Автори: Катерина Бачинська, Олена Зварич
Готуючи матеріал про перебіг конкурсу, ми вирішили поспілкуватися з головою його журі, головним архітектором Києва Сергієм Целовальником. На питанні «а хто ще в журі?» Сергій Анатолійович вирішив зекономити час – назвав два прізвища, мовляв, повний список нададуть мої помічники.
Укладачі списку не переобтяжили себе – прізвища вітчизняних достойників подали українською, іноземців – у англійській транскрипції. Ну а ми, люди, далекі від світового архітектурного мейнстріму, поцікавилися у Гугла: хто ж вони, поважні члени журі, які визначатимуть переможця конкурсу на пам’ятник найболючішій сторінці в новітній історії України? Знайшли усіх, крім одного. Joseph Subiros (Іспанія).
Можливо, це описка? Адже іспанського архітектора чи урбаніста з подібним прізвищем інтернет не знаходив, не допомогли і колеги з іспанської інформаційної агенції EFE. Єдиний архітектор, кого називали і люди, і «машини», - Жузеп (Хосе) Марія Субіракс.
О, це людина з іменем! Відомий скульптьор, автор фасадів собора
Саграда Фамілія в Барселоні, які сторив після смерті великого Гауді. Проте, Хосе Марія Субіракс помер 7 квітня 2014 року на 88-ому році життя.
За навалою буремних подій в Україні цього не помітили.
Справді, в кінцевому списку журі, що його можна побачити віднедавна на сайті КМДА, імені Хосе Субіракса немає. А знаєте чому? Бо він НЕ ВІДПОВІВ НА ЗАПИТ з Києва!
«Так, ми давали це ім’я в склад журі, надсилали запрошення. Ми очікували від нього відповіді, однак не отримали. Позаяк він не відповідав – ми виключили його зі складу журі», - пояснила Анна Бондар, начальник відділу благоустрою Департаменту містобудування та архітектури. Крізь слухавку чутно, як пані Бондар дратується.
Задля забезпечення її душевної рівноваги ми вирішили не питати, чому не надсилали запрошення самому Гауді. Натякаємо чиновниці, що достойний пан Хосе помер. Відповідь гідна цитування: «Я не знаю, помер він чи ні. Але я знаю, що він не відповів. У нас був ще один архітектор, який не відповів на запрошення… Я не буду перевіряти, помер він чи ні, сподіваюся, що живий. Не відповів – добре, його не буде в журі. Це нормальний процес запрошення відомих людей до журі міжнародного конкурсу».
Курйоз у тому, що Хосе Субіракс помер ще до оголошення Києвом конкурсу. Лише 30 квітня 2014 року Міністерством культури України та Київміськдержадміністрацією було ухвалено офіційне рішення «Про музеєфікацію героїчних подій, пов’язаних з боротьбою українських громадян за права людини та встановлення народовладдя в державі (2013-2014 рр.)». Склад журі почали обговорювати ще пізніше - з липня.
Хосе Марія Субіракс
А архітектор Субіракс помер 7 квітня. Тобто фахівцям та експертам було запропоновано до обговорення кандидатуру людини,котра вже три місяці, як перебувала на тому світі. Цю кандидатуру було якимось чином схвалено. Ба більше того – організатори конкурсу втягнулися у листування з покійним і, здається, досі ображені на те, що той не відповів.
Зараз неможливо встановити, хто вкинув прізвище іспанського архітектора в «довгий список» журі. Сергій Целовальник киває на громадську раду в складі семи осіб, яка начебто «формувала пропозиції, а (…) потім відбулося публічне обговорення визначених кандидатур».
Представники ж громадської ради зазначають, що вони тільки пропонували певних фахівців, а рішення ухвалювали в КМДА. «Замовник конкурсу – це міський департамент містобудування та архітектури, тому остаточне рішення було за ними, - свідчить член громадської ради, історик Михайло Кальницький. – Щодо моїх побажань, то вони стосувалася членів журі з українського боку».
Цей печальний анекдот – не тільки ілюстрація брутальної недбалості наших чиновників нижньої та середньої ланки. Його можна розглядати і як маленький штрих до картини інтегрованості України в загальнокультурний європейський простір. Розуміючи, що не всі члени громадської ради в силу своєї спеціалізації знають імена помітних сучасних архітекторів, ми звернулися до фахівців саме цієї галузі.
Про Хосе Субіракса ми запитали в президента Національної Спілки архітекторів України Володимира Гусакова (до слова, члена журі конкурсу). І ось відповідь: «Так, мені відоме це прізвище. Але я не можу зараз точно сказати, чи є він у складі журі».
Якщо вам цікаво, хто відповів згодою увійти до складу журі – читайте тут
