Чотири проблеми державної підтримки книговидавництва. Ціна питання 34 млн

Цього року на фінансування подалися понад 700 проектів від більш ніж 60 видавництв. Як і у минулі роки процедура розгляду заявок викликала ряд запитань:

1) Не прозорий механізм подачі заявок

Щоб отримати гроші потрібно податися на проектний конкурс видань. Загальна схема така: видавництва надають необхідні для участі в конкурсі документи (як правило, з 1 лютого до 1 липня кожного року) у вигляді заявки з обґрунтуванням кошторису.

Далі Держкомтелерадіо оголошує загальний кошторис програми, експерти обговорюють подані проекти, а відтак голосуванням визначають перелік видань, яким нададуть підтримку.

Як відомо, конкурс вважається чесним тоді, коли всі мають змогу грати за рівними правилами. Але ось 17 березня під час засідання експертної ради програми, на яке вперше змогли потрапити журналісти, одним із пунктів порядку денного оголошують… прохання видавництв додати ті чи інші їх пропозиції до загального списку проектів.

Тут-таки ці видавничі пропозиції називають, і члени ради одноголосно підтримують такі зміни в загальному переліку.

Нонсенс: низка видавництв працювала над оформленням пакету документів, витрачала час і гроші, подавала їх за правилами в конкретні терміни, а інші учасники процесу просто надіслали заявки з проханням розглянути їх на експертному засіданні – і їх без вивчення супровідної документації, простим підняттям рук за п’ять хвилин включили до загального "казану".

Адже сума, на яку буде здійснено відбір проектів, залишиться незмінною, а загальна сума поданих пропозицій, зрозуміло, зросте.

Так, загальна яку просили видавці становить майже 156 з половиною млн гривень, додаткові пропозиції додають іще майже 2,5 млн.

Варто зазначити, що більшість додаткових пропозицій іде під грифом "Серія "Бібліотека українського воїна", і є імовірність, що ці видання і справді можуть виявитися актуальними, але подавати їх на розгляд потрібно все ж згідно з процедурою.

2) Специфіка роботи експертної ради.

Тематика та цільовий спектр цих поданих на конкурс видань дуже широкий.

Тут і твори класиків української літератури, і сучасна література, і твори для дітей, і науково-популярні видання для дітей, і обов’язкові для програми "Українська книга" твори лауреатів Шевченківської премії, і перекладна зарубіжна література, і науково-популярні видання усіх типів (енциклопедії, словники, довідники) та з різних галузей знань, історичні та етнографічні видання, краєзнавство, культурологія, мистецтвознавство, літературознавство, музикознавство, мовні словники тощо.

Логічно, що члени експертної ради є гарними фахівцями у трьох-чотирьох видавничих сферах, але уявити собі експерта, який би рівною мірою орієнтувався у всіх сферах, дуже важко.

Проблема в тому, що під час роботи над поданими пропозиціями голосують усі експерти (21 особа) щодо всіх поданих проектів. Неважко зрозуміти, що для того, аби опрацювати такий масив даних, потрібно витратити не один робочий день. Члени експертної ради зайняті люди: вчені, голови наукових інститутів, керівники бібліотек. Виникає сумнів, що усі експерти хоча б уважно прочитали увесь список претендентів.

Більш логічно поділити експертів на групи відповідно до спрямованості видань, і в такий самий спосіб реорганізувати голосування.

3. Перемагають книжки, яких не було у списку претендентів

10 квітня на сайті Держкомтелерадіо з'явилися два списки видань, які профінансує держава. Назвемо їх умовно "Список 1» від 24 березня 2015 року та «Список 2»" від 8 квітня 2015 року.

Виникає питання: чому не звести ці два списки в один, аби спростити процедуру порівняння переліку видань, поданих на фінансування із переліком видань, які отримали гроші? Адже наявність двох переліків (один із яких – на 134 позиції, а інший – на 247) суттєво ускладнює це завдання і виникає підозра, що це зроблено навмисне.

Тим більше, що є прецедент появи у списку переможців книги, якої не було у списку претендентів.

Це хороша і безсумнівно потрібна книга відомих журналістів "Война на три буквы" ("Фоліо"). Ось тут список претендентів і цієї книги немає. Але вона є у «Списку 2»" книг, які отримують фінансування від держави.

Також впадає у вічі неузгодженість назв підрозділів та тематичного спрямування книжок у межах списків. Так, у «Списку 2» під рубрикою "Літературознавство" фігурують чомусь науково-популярні видання "Микола Лисенко", "Микола Амосов", "Сергій Корольов", "Іван Кожедуб", "Володимир Великий".

4 Пріоритети при відборі видань.

Цього року на перевидання книг, які і так добре продаються держава виділила чималі кошти.

"На запах мяса" Люко Дашвар, "Anarchy in the Ukr" Сергія Жадана, "Маруся" Василя Шкляра, "Київ.ua" Тетяни Белімової, "Справа отамана Зеленого" Андрія Кокотюхи, "Я її кохав. Я його кохала" французької письменниці Анни Гавальди в розділі "Твори класиків зарубіжної літератури" – Клуб сімейного дозвілля на перевидання цих книг отримає – понад 340 000 гривень ("Список2")

Ці книги не лише вже побачили світ, але й були досить успішно розкуплені. Постає питання: чи справді аж такою необхідною є фінансова підтримка для відносно успішної комерційно масової літератури?

Здається, що якраз відібрані для фінансування державою книжки КСД на книжковому ринку цілком можуть давати собі раду самостійно. З іншого боку, якщо такий вибір обумовлений попитом на ці книжки в бібліотеках, то чи не краще б це було робити не за рахунок державних програм, а коштом місцевих бюджетів, на вимогу бібліотечних закладів?

Книговидавництво благородна справа. Але і тут не обходиться без дерибану державних коштів

Декілька цифр. Довідково.

Через програму "Українська книга" держава фінансує випуск книг приватними видавництвами. Цю програму курує департамент видавничої справи та преси Державного комітету телебачення та радіомовлення України.

2013 року на фінансування книжкових проектів держбюджет виділив 37,5 мільйонів грн. із них майже 12 млн грн ішли на погашення заборгованості за 2012 рік.

З-поміж профінансованих проектів – понад 20 видань, пов’язаних із життям і творчістю Тараса Шевченка (в рамках підготовки до 200-ї річниці письменника у 2014-му).

Потрапила до переліку відібраних видань і книжка авторства голови Держкомтелерадіо Олега Наливайка «Мистецтво збагнути день. Спогади про Володимира Здоровегу» (український журналіст – Г. П.)

2014 року більше 21 млн грн, також пішло на покриття боргу, а на 16,3 млн грн профінансували нові проекти.

У кризовий 2015-й рік держава виділила 34,5 мільйонів грн. (від початку було заявлено суму в 15.5 млн грн)

бюджет книги корупція