Оскал монополізму. Щоб відмовитися від централізованого опалення організація витратила три роки

Вона має декілька кімнат у старому двоповерховому будинку в центрі Полтави. Іншою частиною споруди володіють дві комерційні фірми.

«Бажання відключитись від централізованого опалення з’явилось кілька років тому, – говорить Микола Кульчинськиий, – Вже тоді ціна кусалася і те, як пережити зиму і не влізти у борги, ставало нашим усе більшим клопотом. Ми вирішили піти європейським шляхом, встановити індивідуальне опалення і відмовитися централізованого, а отже від послуг природного монополіста «Полтаватеплоенерго».

Це виявилося небуденним завданням. Минуло три роки переписки, перш ніж справа зрушила з місця.

Перший лист із запитом про відключення від мережі централізованого опалення «Просвіта» направила до енергокомпанії ще у жовтні 2012 року.

Монополіст відфутболив звернення до управління ЖКГ Полтавської міськради.

Чиновники, посилаючись на постанову Кабміну, прислали відписку, що це не їхня компетенція. Мовляв, ми вирішуємо відключати від тепломереж чи ні тільки багатоквартирні будинки. Хто ж мав вирішувати, як діяти, коли юридична особа хоче позбавитися послуг монополіста, чиновники не знали. Адже у постанові Кабміну «про порядок відключення про юридичних осіб взагалі не йдеться».

Загалом таке листування тривало два роки. «Полтаватеплоенерго» відсилали звернення просвітян до міського Управління ЖКГ. Фахівці ж останнього і далі вказували, що не бачать підстав для відключення від централізованого теплопостачання нежитлового приміщення. Та й відмова від послуг одним власником частини будинку, наголошували у листах теплоенергетики, автоматично призвела б до збільшення витрат на опалення його сусідів.

У цього бюрократичного абсурду може бути цілком раціональне пояснення. Адже плата за тепло для юридичних осіб у декілька разів вища, ніж для населення, тому ніхто не зацікавлений відпускати дійних корів.

ТЕКСТАМ начальник Управління ЖКГ Сергій Сінельник укотре повторив те саме, що і «Просвіті»: профільна комісія розглядає переважно питання переведення на автономне опалення житлових будинків. Та й то лише у випадку повної згоди всіх мешканців (про що свідчитиме протокол загальних зборів). Якщо ж заява надходить від власника чи орендаря нежитлового приміщення, то комісія має право взагалі не брати її до розгляду. Наше питання щодо рекомендацій, як же споживачеві-юрособі відключитися залишилося без відповіді.

Те ж саме ТЕКСТИ запитали і в «Полтаватеплоенерго». Очевидно умови розриву контракту страшна таємниця, бо нам її не повідомили. Але рекомендували встановлювати лічильники тепла, утеплювати дахи, стіни, підлогу і замінювати вікна. Порада слушна, але до права вибору споживача, як і чим опалювати приміщення не має жодного стосунку.

До слова, «Просвіта» лічильник тепла має.

Після перемоги Революції Гідності Микола Кульчинський вже вкотре написав листа монополісту. Восени 2014 року від «Полтаватеплоенерго» отримав звичну відповідь, яка в перекладі з бюрократичної мови на нормальну звучала приблизно так: «Забудьте про економію! Ми раді і далі викачувати гроші з Вашої організації».

Карикатура з американського журналу "Puck". Тоді боротьба з монополіями була актуальна для США, зараз для нас

Та Майдан стояв не дарма. Нова українська влада ще минулоріч почала активно закликати громадян до економії газу та переходу на індивідуальне опалення. Полтавська «Просвіта», дослухаючись до порад урядовців, вирішила зайти з іншого боку.

Розмови про нові ціни на комуналку нагнали страху і на більш заможних сусідів. Тож три організації створили коаліцію. Кожен з її учасників уже мав лічильник тепла. Разом вирішили встановити у будинку пункт індивідуального опалення. Адже в цьому випадку потреба в повному розірванні відносин з монополістом відпадає.

- Навесні 2015 року тепло подорожчало з 1080 до 1691 грн за 1 ГКал, – говорить М. Кульчинський. – А ми взимку витрачаємо близько чотирьох! Тому питання економії стало руба!

Після спільних нарад, вибір зупинився на твердопаливному котлі. Використання дров замість газу, за нескладними підрахунками, дає щомісячну економію в кілька тисяч гривень. Олена Артемова, керівник фірми, яка має офіс в одному будинку з «Просвітою», розповідає:

- Ми опалюємо приміщення площею 470 м2. Взимку сплачували «Полтаватеплоенерго» близько 22 тисяч гривень на місяць. Тоді як встановлення пункту індивідуального опалення зменшить щомісячні витрати мінімум на 8 тис.

Реалізувати задум взялися фахівці її компанії. Колективне звернення до профільних організацій цього разу мало успіх.

- Наразі виготовлено проект обладнання приміщення системою з твердопаливним котлом, – говорить технічний консультант Сергій Микитенко. – Розробка технічної документації коштувала 14 тис. грн. Котел на твердому паливі обійдеться ще у 35 тисяч. Кілька тисяч коштуватимуть і витратні матеріали та монтаж. Проте з домашнього вжитку знаю: підсумкова економія того варта.

Надалі проект має пройти узгодження профільною комісією Управління ЖКГ Полтавської міськради. Якщо питань не виникне, підрядники матимуть змогу розпочати монтажні роботи.

Після трьох років переписки з міськрадою і монополістом Микола Георгійович радіє з того, що справа зрушилася з мертвої точки. Проте всі ці питання можна було б вирішувати набагато швидше:

- Керівники держави говорять одне, а їх підлеглі роблять інше, - говорить пан Кульчинський. – Нам варто «декомунізувати» не тільки наші міста, а і методи роботи чиновників. Бюрократична тяганина сковує приватну ініціативу, в багатьох талановитих і чесних людей просто опускаються руки. У цій системі швидко «вирішувати питання» можуть тільки корупціонери.

Та в Україні є і позитивний досвід ліквідації монополії на теплопостачання. На Закарпатті місцева влада вирішила, що централізоване постачання неефективне і дороге. Тепер закарпатці платять у рази дешевше і їх не лякають відключенням тепла за борги.

економіка енергетика бюрократія монополія