Торгівля довірою. «Продам тепловізор. Бо хочу зробити вдома ремонт»

Про масштаби проблеми судити складно. «У нашій частині переданий волонтерами тепловізор «працює», його освоюють мобілізовані, які нещодавно прибули. Про випадки продажу волонтерської допомоги у нашій частині я не чув», - розповідає мобілізований старший лейтенант Павло Солодько.

Та в соцмережах і на форумах зараз можна знайти чимало пропозицій про продаж вживаного військового обладнання та приладів подвійного призначення. Бронежилети, тепловізори, безпілотні літаки і навіть аптечки – тут можна знайти будь-який товар по ціні, вдвічі, а то і втричі нижчій від ринкової. Втім, є і прилади в ідеальному стані по ціні на 10-20% меншій від закупівельної.

«Американський тепловізор з дальноміром. Ціна – 11700 доларів, але можливий торг. Прилад – у чудовому стані. Можна використовувати для полювання та у воєнних цілях», – йдеться в оголошенні на сайті безкоштовних оголошень.

Людина слабка, і якщо можна безкарно присвоїти хоча і не cвою, але начебто нічию річ, рано чи пізно вона спокусі піддасться. Спочатку хтось один, далі інший, а потім явище переросте у масове. Особливо, коли ти на війні і звичні правила не діють.

Телефоную продавцю. Ним виявляється 23-річний Ігор, який місяць тому повернувся із зони АТО. Служив там сім місяців, і повернувся не з пустими руками. Тепер у солдата є бронежилет шостого класу захисту, форма і тепловізор. Усі ці речі купив не він, а добрі волонтери. Ігор швидко придумує моральне виправдання: раз керівництво держави не виконало свої обіцянки про високі зарплати, то тепер усе отримане в ході військових дій майно безроздільно належить йому. Тому і розмістив оголошення про продаж техніки в інтернеті.

«Порошенко обіцяв нам платити по 1000 грн за кожен день у бою. Де ці гроші? Немає. Обіцянки-цяцянки. А в мене дружина і маленький син. І ремонт удома треба робити», – каже демобілізований солдат. У цьому він правий, бойові 1000 грн армійці ще не отримали. Рядові в зоні АТО отримують зарплату 5 – 6 тис. грн, і якщо вони до мобілізації працювали офіційно, то роботодавець має виплачувати також щомісячну заробітну плату. Гроші невеликі, але вдвічі більші, ніж зарплати в українській провінції.

«Я життям ризикував. Здоров’я угрохав – після вибуху лопнула барабанна перетинка, а операцію в воєнному госпіталі робити не захотіли. Тепер я не чую на одне вухо. І компенсацію ж ніхто не дав!

Ви тут живете у мирному житті, і навіть не уявляєте, який там жестяк! Ви не знаєте, як це – жити з думкою, що завтра для тебе вже не настане! А я це пережив і не раз! Хіба я не заслужив на невеличку компенсацію?», – пояснює зі злістю Роман, який продає бронежилет. І кидає слухавку.

Ми дозвонилися демобілізованими, які прихопили армійське спорядження, повертаючись додому. Та вони не єдині ним торгують.

«Частіше продають військові командири та контрактники, які залишаються у зоні бойових дій. Дембеля торгують обладнанням від волонтерів нечасто. З мобілізованими інша проблема, якщо ми говоримо про спорядження. Вони його часто прой…, перепрошую, надзвичайно байдуже до нього ставляться. Сьогодні говорив зі своїми: просять ще тактичних окулярів і шолом, бо прої… свої, тобто втратили. Оснащення державне чи волонтерське, тобто отримане «на шару», то до нього й відповідне ставлення: забухав, роздавив тактичні окуляри - ну й фіг з ними, нові хтось дасть. Шолом десь забув, пропив, проспав – не біда, скажуть волонтерам: «Дайте ще», – розповідає офіцер запасу Дмитро Лиховій, котрий нещодавно демобілізувався і тепер допомагає своїй частині.

Волонтери – у шоці

Волонтерів, які по копієчці збирали кошти на таку потрібну бійцям техніку та дороге устаткування, шокують спроби військових заробити на продажі подарованих їм речей.

«Є у мене один знайомий – дуже підприємливий. 17 років прослужив у міліції, а потім його мобілізували. Дуже не хотів іти на фронт, але довелося. Звернувся до мене за допомогою – мовляв, форма треба, речі. Допоміг. Потім він почав присилати смс із величезними списками дорогого технічного обладнання: дальномір, американська гвинтівка, тепловізор той же. З дальноміром допомогли, уже збирали гроші на тепловізор. І тут я випадково в інтернеті знаходжу його оголошення про продаж подарованого приладу – навіть із указаним мобільним телефоном! Телефоную і запитую: «Як же так, Льошо, ми ж старалися, тобі допомагали!». А він так просто відповідає, що, мовляв, йому той дальномір не підійшов, треба інший. Просто немає слів!»,- у розпачі говорить волонтер із Чернігова Олександр Кошик.

Координатор Волонтерської сотні Наталя Воронкова розповідає, що на продажі дорогих товарів, які купують волонтери, заробляють усі, кому не лінь.

«Раніше ми збирали ліки в будівлі Київського військового госпіталю, біля центрального входу. Усе контролювали, щоб нічого, не дай Боже, не потрапило на полиці аптек – як це часто буває. Почали клеїти на упаковки дорогих ліків наклейки «не для продажу». Керівництву госпіталя це не сподобалося. Вони створили кишенькову благодійну організацію, і куди діваються звідти ліки – невідомо»,- розповідає вона.

Маркують допомогу й інші волонтерські організації. Володимир Голоднюк – член ГО «Штаб національного спротиву Збаражського району» – прийняв рішення позначати всі дорогі технічні прилади, після того, як наткнувся на оголошення про продаж тепловізора.

«Зателефонував демобілізованому солдату, почав переконувати, мовляв, не можна продавати волонтерську техніку, а він зі мною торгуватися починає. Я не витримав, і сказав йому все, що думаю. Після цього оголошення кудись зникло, а телефон більше не відповідав».

Ми написала запит у Міноборони, попросивши інформацію про встановлені випадки торгівлі волонтерською допомогою. Чиновники відповіли, що загалом порушено 120 справ пов’язаних із розкраданням військового майна і боєприпасів. Та скільки з цих випадків стосується волонтерської допомоги у міноборони не вивчали.

Начальник Управління з запобігання та виявлення злочинів та інших правопорушень Олександр Таран констатує, що останнім часом на «гарячу лінію» все частіше звертаються громадяни із повідомленнями про продаж техніки демобілізованими.

Чиновник радить волонтерам обов’язково вести облік наданої допомоги, адже без документального підтвердження неможливо порушити справу за крадіжку допомоги.

«Якщо у вас є інформація про те, що хтось із військових продає обладнання, пишіть нам, і протягом 45-денного терміну буде здійснена перевірка по даному факту. Переконаємося, що злочин відбувається – звернемося в Генпрокуратуру, а та, у свою чергу, у Військову прокуратуру. Розпродаж обладнання – це дуже серйозний злочин, показання передбачено 410 статтею Кримінального Кодексу», – пояснює О. Таран.

За його словами, коли волонтери передають техніку та бронежилети до військової частини або конкретному батальйону, тамтешнє військове керівництво зобов’язане поставити ці речі на облік.

«Якщо в ході перевірки виявиться, що допомога не була облікована, за це будуть нести відповідальність військові командири»,- додає він.

Та в житті не все так просто. Деяку допомогу у військових частинах готові поставити на облік, деяку – ні. Розповідає Дмитро Лиховій: «Тепловізор, який ми привезли, командир намагався поставити на баланс, бо він дуже дорогий, але документи МО написані так, що його можна легко замінити на зламану відеокамеру й ніхто не помітить, а потім продати.

А болгарки, молотки, набори інструментів і тому подібну дрібноту ми самі намагалися поставити на баланс - але старшина по матзабезпеченню й командир не захотіли, бо тоді з них конкретно вимагатимуть звіту за ці позиції, а так їх можна прихопити «на дачу» чи «в гараж».

За словами Лиховія, проблему з тепловізором вирішили наступним чином: під розписку віддали чесному бійцю. «У нього хто тільки не намагався вкрасти прилад - намет кілька разів перевертали. Зрештою, він забрав тепловізор на дембель і тепер так само дає "під розпис" у користування новим мобілізованим. А два вищі командири "під розпис" брати відмовилися», – продовжує Лиховій.

Він стверджує, що продаватимуть бійці допомогу чи ні, залежить від командира роти. Якщо офіцер нечистий на руку, то «з потягом до розкрадання боряться окремі бійці-мобілізовані. Якщо ж чесний - він намагається боротися з хронічною дрібною клептоманією чималої частини мобілізованих».

Ця проблема виходить за рамки моралі чесних та нечесних командирів і бійців. Не дарма людська цивілізація придумала правила і покарання за їхнє порушення. Наївно сподіватися, що без страху покарання бійці і їхні командири чесно та дбайливо ставитимуться до відданого їм у руки дорогого чи будь-якого іншого обладнання. Це те саме, що при організації дорожнього руху надіятися не на правила і штрафи, а на високу свідомість. У тотальному хаосі навіть найбільш стійкі і моральні гратимуть за загальними правилами гри без правил.

У критичний момент волонтерська допомога витягла Армію з коми. Сьогодні постачання Армії більш-менш налагоджується і саме час зайнятися обрахуванням, контролем та налагодженням системи покарань і заохочень. З нашою державою це не легко, але приклад волонтерського десанту в Міноборони доводить, що можливо. Скажемо різкіше: на даному етапі організація контролю за допомогою важливіша, ніж сама допомога.

Як показує практика, волонтери зазвичай не звертаються до правоохоронних органів із заявами про продаж техніки бійцями АТО.

«Не хочеться, щоб солдата посадили. Мені совість не дозволить писати кляузу в прокуратуру. Але мовчати теж не можу – тому телефоную і погрожую судом, щоб боялись», - пояснює волонтер Олександр Кошик.

Небажання вирішувати спірні питання через державні інституції, взагалі боязнь та ігнорування офіційних структур, покладання при виникненні проблем лише на коло знайомих – це характерна риса нинішнього покоління українців, яка відрізняє нас від європейців, стверджують автори дослідження Український характер, проведеного ще у 2011 році.

Нам треба рухатися далі і створювати дієздатні державні механізми. Як це робити, знову ж таки показав волонтерський десант у Міноборони й інших міністерствах.

Наше суспільство обтяжене комуністичною спадщиною, яка привчала людей красти. У Радянському Союзі Армія, серед іншого, прагнула перетворити новобранця у стовідсоткову радянську людину. Звичайно, не завжди виходило, але часто результат був. Зразково побудовані Збройні сили України могли б стати локомотивом по зміні звичної моралі.

Та поки що цього немає і погрози волонтерів не діють. Кількість оголошень збільшується. І покупців вистачає.

скандал корупція кримінал армія війна