Починаємо проект «Дніпро для киян». Доступ до річки обмежують паркани, будівництва, промзони (ФОТО)

Київ має унікальну особливість — довгу лінію берега над красивою річкою, фактично скарб, яким користується мінімально. Більшість наших читачів, мабуть, чекає на соковиті фотографії панських хоромів з Кончі-Заспи. Але мусимо вас розчарувати: ми не прагнули зафіксувати вілли багатіїв. Наше завдання — привернути увагу до загального стану доступу людей до Дніпра, а він — критичний.

В експедицію Дніпром ходили: Олександр Оксимець, Роман Кульчинський, Микола Малуха, Юрій Малахов

Славутич відрізаний від міста і городян численними парканами, будівництвами, дорогами, промзонами, а часто і просто чагарниками.

Один із провідних світових урбаністів та екс-мер Боготи (Колумбія) Енріке Пеньялоса постійно стверджує, що вільний доступ городян до води — одна з умов сучасного і комфортного міста. А такі міста, притягують таланти, котрі, у свою чергу, створюють багатство.

ТЕКСТИ вирішили дослідити, який реальний доступ киян до Дніпра. Першим кроком у цьому стала наша міні-експедиція на моторному човні вздовж берега.

Око редакції. Відеореєстратор дав Анатолій Бондаренко

Далі ми плануємо політати з безпілотником. Результатом досліджень стане масштабний проект, у якому ми через графіку, фото та відео покажемо, наскільки Дніпро недоступний для більшості киян та змоделюємо у деяких частинах міський простір так, щоб киянам не заважали дійти до води автомобільні вулиці, тобто спробуємо показати, як можна змінити ситуацію.

Зараз ми викладаємо декілька фото із наших перших експедицій.

Хоч і не законно, але хоча б красиво. Єдиний естетичний вихід до Дніпра, який ми помітили на Лівому березі за всю мандрівку. Та краса огороджена парканом і доступна тільки для тих, хто купить ці будиночки

Ми виявимо «комфортні» (відпочинкові) зони, місця з обмеженням доступу (промзони, незаконні забудови) та просто занедбані місця, де неможливо дістатися до води або здійснити приємну прогулянку.

Керівник проекту: Сашко Оксимець, громадський активіст, який уже давно співпрацював з редакцією (збір даних для візуалізацій, допомога у підготовці великих досліджень, матеріалів), а віднедавна став частиною команди ТЕКСТів на full-time.

Проект має три етапи:

1) збір інформації про стан узбережжя через відео- та фотозйомку з човна;

2) збір інформації про обмеження доступу до узбережжя найнахабнішими порушниками за допомогою безпілотника;

3) візуалізація всієї зібраної інформації на інтерактивній карті Києва з позначенням трьох зон: штучно обмежений доступ, занедбані території, вільні для доступу ділянки узбережжя.

У липні ми приступили до виконання першого пункту — волонтер Юрій Малахов надав мотор, організував оренду човна та возив нас Дніпром.

До речі, на заправці WOG (на воді) під мостом Патона нам не долили приблизно по 1 л бензину в кожну з двох каністр ємністю 10 л. Після влаштованого скандалу працівник погодився долити в кожну каністру «за свій рахунок».

Юрій Малахов, штовхає човен, Олександр Оксимець налаштовує гаджет для привязки фото до GPS координат

Почалось наше відео- та фотополювання зі встановлення камери — закріпили штатив скотчем до човна. Усі охочі намастилися кремом від сонячних опіків, а хто цього не зробив — пошкодував.

Українське законодавство забороняє обмежувати доступ людей до узбережжя, у тому числі забудовувати його: 100 метрів — вільна зона для берега річки і 50 метрів — для затоки.

Пізніше триногу закріпимо скотчем

Сашко пояснює програми «мінімум» і «максимум» проекту. «В ідеалі потрібно розпочати дискусію в суспільстві та боротьбу з обмеженням доступу та більш раціональним використанням берегів Дніпра», — пояснює він. Якщо цього не вдасться, то принаймні створити базу даних, завдяки якій можна буде відслідковувати зміни щодо доступу, забудов річки. Нині ніхто подібного не робив у Києві.

Загальне враження: у Києві так і не навчилися використовувати свою конкурентну перевагу, про яку чимало міст тільки мріють, — велику річку з такою довгою береговою лінією в межах міста. Загалом, берег із води виглядає досить сумно. Наприклад, у районі дач на південь від метро «Славутич» власники часто або впритул пересувають свої паркани до води, або взагалі перегороджують берег.

На передньому плані Микола Малуха, якого ми витягли з Фейсбуку і посадили на весла. Обходимо небезпечні ділянки Дніпра, щоб не пошкодити мотор

Часто доступ до води перекривають дерева та кущі, що розрослися на березі.

Значна частина берегу відрізана від міста величезними бетонними коробками, що були побудовані ще за радянських часів, а зараз перебувають не в найкращому стані і наганяють страх та депресію, як із води, так і з берега.

Незаконні забудови та обмеження доступу — не лише хвороба «мажорів», а й простих смертних. Загородити свій шматок спільної території намагається, кожен, кому пощастило володіти земельною ділянкою поруч.

Більшість наших читачів, мабуть, чекає на соковиті звіти панських хоромів з Кончі-Заспи. Але мусимо вас трохи розчарувати — вона не є адміністративною частиною столиці. і ми не ставили собі за мету акцентувати на багатіях, подібних матеріалів уже і так досить. Наше завдання, повторимося: привернути увагу до загального стану доступу людей до Дніпра, а він — критичний.

У перший день ми пройшлися від Вишеньок до Московського мосту. Це 30 кілометрів і назнімали понад 40 Гб фото і відео. Всі вони — з прив’язкою до GPS-координат. У другий день відстань дещо менша — близько 25 кілометрів і 20 Гб контенту. Вже досліджували правий берег від Вишеньок до Славутича.

Наша подорож у перший день

Наша подорож у другий день

Конфліктів чи неадекватної реакції ми не помітили. У перший день була досить холодна погода (протягом поїздки двічі йшов дощ), тож на березі майже не було ні відпочивальників, ні власників, яких ми могли б налякати зйомкою. У другий — на нас просто дивились із подивом: як ми знімаємо тих, хто фотографується на «власному» причалі.

Після обробки отриманих даних, ми приступаємо до наступного етапу — обліт на безпілотнику територій із найнахабнішими порушниками і похмурими промзонами. Ми, як завжди, не відмовимось і будемо раді будь-якій допомозі для доброї спільної справи. Адже хочемо жити у комфортному Києві з чудовими набережними та чистим і вільним узбережжям.

На жаль, дніпровські острови, котрі розташовані в Києві, не ввійдуть до цього нашого дослідження, можливо повернемося до них згодом.

Це вам не реклама. Набережна біля житлового комплексу «Рівер Стоун» не виглядає привабливою, схоже, мешканці цього дорогого комплексу так і не зможуть вільно гуляти над річкою

Ще одна фотка біля житлового комплексу «Рівер Стоун»

Будинки, які видно на фото, відгороджені від річки дорогою (її на фото не видно). Щоб потрапити до Дніпра киянам, які тут живуть, потрібно подолати шість поліс інтенсивного руху, а потім довго йти під сонцем між дорогою і бетонним парканом до дірки в ньому. Подолавши ці перешкоди, теоретично можна скупатися на невеличкому пляжику, його на фото не видно

Скандальне будівництво біля ст. метро Лівобережна. Забудовник вважає, що він будує на затоці і тому відступ від берега має бути 50 метрів, громадськість стверджує, що це таки Дніпро і тому будівництво має вестися за 100 метрів від води. Але в обох випадках гуляти цим берегом неможливо