Газпром при смерті. Як російський енергетичний гігант втратив 300 мільярдів доларів
Лише сім років тому від Газпрома очікували, що він стане першою у світі компанією, яка коштує трильйон доларів. Зараз від нього очікують подальшого падіння ринкової вартості - аж до банкрутства.
Автор: Джастін Бурке, EurasiaNet
Ще зовсім недавно Газпром, російський державний енергетичний конгломерат, був чи не найпотужнішою зброєю Кремля. Але ті дні зараз видаються далекими спогадами. Сьогодні Газпром – це фінансова тінь самого себе.
Швидкість падіння Газпрому приголомшує. На своїй вершині, у травні 2008, ринкова капіталізація компанії сягнула $367 млрд. У дослідженні, підготовленому Financial Times, Газпром був названий однією з найдорожчих компаній світу. Тільки споріднені енергокомпанії Exxonmobile та PetroChina коштували більше. Заступник голови правління Газпрому Олександр Мєдвєдєв у той час неодноразово прогнозував, що протягом наступних десяти років російський енергетичний гігант буде коштувати 1 трильйон доларів.
Цей прогноз зараз виглядає абсурдно. З 2008 року ринкова вартість Газпрому обвалилася. На початку серпня його ринкова капіталізація становила $51 млрд – тобто, вона втратила понад 300 мільярдів доларів. Жодна компанія, яка входить до світового топ-500, не зазнавала більшого колапсу, - писав Bloomberg Business News у квітні 2014 року. А до кінця року чистий прибуток компанії впав на вражаючі 86%.
Попри те, що вартість акцій з того часу злегка підросла, ринкові індикатори підказують, що Газпром падатиме далі. Тривала непевність породжує питання, чи здатний він взагалі вижити в ситуації, коли обсяги виробництва продовжують валитися донизу.
Тож що сталося? Чому компанія, яка має найбільші у світі газові резерви, і діє в країні, що межує з Китаєм та Євросоюзом – двома найбільшими світовими споживачами енергії – має настільки погані результати?
Газова політика
Кремль, який тримає контрольний пакет акцій у Газпромі, має схильність звинувачувати в цьому різке падіння цін на нафту та «теплі зими». Одначе, енергетичні гіганти ExxonMobil та Petro China, фінансові аналоги Газпрому у 2008 році, продовжують бути лідерами. Норвегія збільшила свою частку на ринку і випередила Росію, ставши постачальником номер один Західної Європи в зимовий сезон 2014-15 років.
Експерти кажуть, що головна проблема Газпрому в тому, що він продовжує виступати улюбленою геополітичною зброєю Путіна. Приклади таких дій включають придбання концерном провідних російських медіа компаній, які після цього були перетворені в рупори Кремля; залякування або підкуп сусідніх держав; та спонсорування неймовірно витратних Олімпійських ігор у Сочі.
Найбільш зловісним для компанії є те, що путінська адміністрація продовжує змушувати Газпром упроваджувати нові проекти, які є важливими для Кремля, але ризиковими з фінансової точки зору. Два яскраві приклади стосуються України та Китаю.
Конфлікт у Східній Україні дорого обійшовся Газпрому. Експорт до України впав із 36 мільярдів кубічних метрів у 2010 році до 3,7 мільярдів протягом перших шести місяців 2015 року – перш ніж повністю припинитися з 1 липня. Зусилля Москви з організації енергетичної блокади Києва не спрацювали, але при цьому вони обійшлися Газпрому приблизно у 6 мільярдів доларів втрачених доходів. І в той же час вони змусили європейських споживачів диверсифікувати свій енергетичний імпорт.
Нові потоки
Москва і далі прагне зупинити транзит газу через територію України до Європи (або принаймні скоротити їх наполовину чи більше) до 2019 року. З цією метою Росія планує спрямувати газ через Туреччину, а також додати дві нові лінії газопроводу Північний потік, який проходить через Балтику і транспортує газ до найбільших споживачів Європи.
Загальна вартість цих проектів може сягнути $25,4 – навіть якщо не враховувати перевитрати.
Навіть якщо не брати до уваги витрати на будівництво, сама вартість транзиту по Північному потоку є значно дорожчою, ніж через Україну. Експерти наводять оцінки: у 2014 році транспортування 1000 кубічних метрів по Північному потоку коштувало Газпрому $43, а через Україну - $33. Якщо помножити це на десятки мільярдів кубічних метрів, які Газпром планує прокачувати балтійськими трубопроводами, то це призведе до потужних додаткових витрат – тільки через бажання обійти Україну.
Питання на 400 мільярдів
Якщо розглянути наміри Газпрому переорієнтуватися на експорт до Китаю, то ситуація виглядає не набагато краще. Коли у травні 2014 року була анонсована угода про постачання газу протягом наступних 30 років, її загалом оцінювали як потужну перемогу Путіна – адже це відкривало новий великий ринок для російських ресурсів у той самий час, коли Захід запроваджував проти Росії все нові санкції.
Втім, цей проект дорого обійдеться Росії, бо Газпром узяв зобов’язання покрити витрати на будівництво інфраструктури, потрібної для видобутку, переробки, зберігання та постачання газу до Китаю. Вони оцінюються в діапазоні від 55 мільярдів доларів, озвучених Кремлем, до 100 мільярдів та більше, про що заявляли фахівці Газпрому.
І хоч спочатку було заявлено, що угода може принести Газпрому більше ніж 400 мільярдів доларів, російські посадовці зараз дають значно нижчі оцінки – через глобальне падіння цін на енергоресурси. На час укладання угоди барель нафти коштував приблизно 100 доларів; а зараз ціна коливається навколо відмітки у $50.
На фоні потенційного падіння доходів та вартості будівництва у $100 мільярдів чи більше, угода з Китаєм може стати «отруйною» для Газпрому.
Загальна ж вартість нових «політичних газопроводів» може перевищити $125 мільярдів – або в понад два рази більше, ніж нинішня ринкова капіталізація Газпрому. Якщо взяти до уваги фінансовий стан компанії, то стає зрозуміло – її керівникам буде про що хвилюватися вже в найближчому майбутньому.
