Кредит від МВФ - це «зрада» чи «перемога»? (Лікнеп про платіжний баланс)

Обвал національної валюти привернув увагу громадськості до понять та термінів, які зазвичай цікавлять лише фахівців. Серед таких – розмір валютних резервів НБУ та платіжний баланс країни.

Свіжі дані з їх динамікою оприлюднюють масові ЗМІ, хоча ще недавно вони цікавили лише суто ділові видання. При цьому часто висловлюються думки, які не відповідають сутності цих понять.

Зокрема, часто кажуть, нібито валютні резерви потрібні, щоб керувати курсом національної валюти. І коли курс падає, публіка висловлює незадоволення (і прямі звинувачення) на адресу НБУ.

Щоб зрозуміти, що таке валютні резерви і платіжний баланс, треба згадати, що в сучасному світі національну валюту емітує (часто кажуть «друкує») національний банк для потреб національної економіки. Тобто, Національний банк України емітує гривню. Жодної іншої валюти НБУ «друкувати» не може. Всі інші валюти поступають в Україну в результаті торгівельних чи фінансових операцій.

Яким чином поступають інші валюти в Україну? Готівкова валюта ввозиться банками чи фізичними особами.

Безготівкова валюта зараховується на кореспондентські рахунки українських банків у банках інших країн. Наприклад, долари, якими володіє український банк насправді знаходиться у якомусь американському банку на рахунку, який там відкритий для українського банку. Вони можуть бути і на коррахунку у банку іншої країни, який у свою чергу має коррахунок у банку США. Тобто, український банк чи його клієнт керує доларами, але знаходяться вони у США.

Іноземна валюта поступає в Україну в якості оплати товарів та послуг, а також у ході фінансових операцій, коли іноземець купує в Україні власність, цінні папери, надає кредити. Валюту надсилають через приватні перекази знайомим чи у вигляді зарплати.

Навіщо в Україні потрібна валюта? Так само для закупівлі товарів та послуг закордоном, для приватних переказів фізичним особам, для фінансових операцій – інвестицій закордон, повернення інвесторам їхніх раніше зроблених інвестицій в Україні.

Наприклад, закінчився термін кредиту – його треба повернути. Чи італійський банк, що колись купив Укрсоцбанк, хоче його продати, а отримані гроші повернути в Італію.

Ми не можемо розраховуватись з іноземцями за потрібні нам товари чи послуги гривнею. Її майже не беруть закордоном, тому що наша валюта лише частково конвертована.

Зараз українець не може просто купити валюту та перевести її закордон. Для цього треба пред’явити контракт на імпорт або отримати дозвіл на інвестиції. В результаті цих законодавчих обмежень іноземці не беруть гривню в якості засобу оплати, бо не певні, що зможуть при необхідності поміняти її на потрібну їм валюту.

Про те, як МВФ заробив на кредитах для України 2,3 млрд доларів читайте тут:

Для переказу валюти закордон, при наявності підстав, український резидент може використати ту валюту, що надійшла йому на рахунок, або купити її на міжбанківському ринку України. Тобто, хтось має продати ту валюту, а, наприклад, імпортер чи колишній інвестор – купити.

Україна дуже залежна від імпорту, а, отже, і від наявності валюти. Так, за даними Укрстату, більше 32% товарів, що продавалися підприємствами торгівлі у 2014р. були імпортовані. Але й ті, що вважаються українськими, часто виробляються з імпортних комплектуючих чи сировини.

В України є «стратегічні» потреби в імпорті нафти та газу, а тепер ще й вугілля з електрикою. Тобто, Україні потрібна валюта.

Можемо собі уявити, що в якийсь місяць країна в особі держави, державних та приватних підприємств має повернути кредити та інвестиції, наприклад, на $10 млрд, а на українському ринку є тільки $5 млрд.

Більше зовсім немає, або є, але власники не хочуть продавати. І взяти більше нема де, бо коли країна у такому становищі, їй зазвичай не дають кредити, бо велика вірогідність не отримати кошти назад. Виникає ситуація дефолту, тобто, коли держава та учасники ринку не можуть платити за своїми зобов’язаннями. Навіть не тому, що немає грошей. Гривня є. Але немає валюти.

Для запобігання такої ситуації Національний банк тримає валютні резерви. Їх обсяг залежить від обсягу імпорту країни та зовнішнього боргу, який належить до виплати у найближчий час. Так, у 2012 р. Україна у середньому імпортувала товарів більше, ніж на $8 млрд, а у 2014р. тільки на $4,5млрд.

Тобто, і в 2012р., і в 2014 країна мала резерви, що дозволяли їй імпортувати товари протягом 4-х місяців. Це, насправді, не дуже великі резерви, вважається, що для надійного забезпечення імпорту треба мати піврічний запас.

Валовий зовнішній борг України (держави та приватних боржників) в останні роки складає більше $120 млрд, виплати за ними розподілені нерівномірно, - є роки, коли треба виплачувати по 10 млрд і більше. Тобто, наявні на сьогодні валютні резерви України – десь $10 млрд - недостатні.

Резерви НБУ – це здебільшого цінні папери у вільно конвертованій валюті – $6,8 млрд на кінець червня. $2,6 млрд резервів лежить на депозитах в іноземних банках. На ці гроші нараховуються відсотки. $900 млн лежить у золоті у сховищах НБУ. Це більш надійний вид резервів, але на нього не нараховуються відсотки і нині золото дешевшає.

Таким чином, головне, для чого потрібні резерви, - це гарантувати виплати держави та приватних бізнесів за зовнішніми запозиченнями та імпорт критично важливих для країни товарів. Це саме резерв на чорний день. І витрачати його на щось інше неприпустимо.

Але у валютних резервів є й інша функція – згладжування кон’юнктурних коливань. Адже і попит, і пропозиція валюти на ринку нерівномірні. Може так статися, що в якийсь місяць власники валюти не мають потреби її продавати, а потреба імпортерів, навпаки, збільшилась.

Якщо НБУ не втрутиться, курс національної валюти сильно впаде. В інший місяць може бути навпаки, власникам валюти конче потрібна гривня і вони продають, а особливої потреби в імпортерів немає. Якщо не втручатись, курс національної валюти виросте.

Щоб запобігти різким коливанням, НБУ може виходити на ринок і купляти валюту при її надлишку та продавати при нестачі. Але це можна робити коли є впевненість, що на ринку рівновага, а коливання чисто кон’юнктурні.

Якщо нестача або надлишок валюти – стійка тенденція, то втручатись у ринок за рахунок резервів шкідливо. Якщо постійно викупати валюту у резерви, на ринок буде поступати надлишкова гривня, що призведе до інфляції. А припинити купувати – і курс все одно впаде до нового рівня рівноваги.

Але Національний банк може таким чином поповнити резерви.

І навпаки, якщо стійка нестача валюти, НБУ може її продавати до тих пір, доки вистачає резервів. Після чого все одно курс доведеться опускати, а резервів уже не буде. Саме так вчиняв НБУ за часів Арбузова, коли кількість резервів впала з 35 у 2010 р. до $ 15 млрд у 2013 р., після чого курс усе одно довелося відпускати. Це неприпустиме використання резервів.

Тому можливості НБУ тримати курс за рахунок резервів дуже обмежені і їх постійне використання може загрожувати національній фінансовій системі.

Але НБУ може тримати курс і суто адміністративними заходами. Наприклад, заборонити купувати та продавати за ринковим курсом. Але в такому разі виникає «чорний ринок», тобто агенти ринку купляють і продають валюту поза легальним полем. Або легально продають за рекомендованим НБУ курсом, а потім доплачують гроші до ринкового курсу у вигляді «комісійних» чи якійсь іншій формі.

Зараз НБУ ввів жорсткі обмеження на купівлю та переказ валюти закордон. І навпаки, вимагає від експортерів продавати на валютному ринку України 75% валюти, що надходить. Це дозволило збалансувати платіжний баланс, але надходження валюти у країну різко впали.

З одного боку, в експортерів зменшилися можливості і мотивація заводити валюту, з іншого, інвестори не йдуть у країну, бо не впевнені, що зможуть в умовах обмежень НБУ забрати свої інвестиції при потребі.

Що відбувається на валютному ринку, приходить валюта у країну чи навпаки виводиться з країни, якими каналами надходить і якими полишає видно з платіжного балансу. У ньому відображається кожне надходження валюти на коррахунок або у касу банку і кожна витрата з коррахунку чи каси.

Коли валюти приходить у країну більше, ніж виводиться з неї, курс гривні зазвичай зростає, коли навпаки - падає. Ринковий курс вирівнює баланс і нормалізує валютний ринок. Але інколи країни з політичних причин не хочуть ринкового курсу. Або завищують його, щоб не впав дохід громадян перед виборами, або занижують, підтримуючи таким чином національного виробника.

В результаті валютні резерви стрімко падають. Або, навпаки, зростають. При швидкому падінні резервів може бути загроза дефолту країни. І приватні кредитори в таких випадках зазвичай не дають грошей.

На цей випадок був запроваджений Міжнародний Валютний Фонд. Він може надати кредити для вирівнювання резервів та запобігання дефолту, але на умовах зміни економічної політики, яка призвела до такої загрози.

Тобто, краще не проводити ризиковану валютну та курсову політику і не доводити до дефолту. Але якщо вже так сталося, можна скористатися допомогою МВФ. Це важкі ліки і їх можна приймати, як і всі важкі ліки, лише в дійсно скрутних обставинах. Часто запитують – це погано, брати кредити МВФ? Так от, погано – це доводити фінанси країни до такого стану, що їй потрібні кредити МВФ.

На графіку платіжного балансу України за 2004-14 роки видно, що кошти МВФ бралися саме в той час, коли платіжний баланс був на найнижчій точці.

З таблиці видно, які напрямки надходжень та витрат валюти в Україні. Сальдо торгівлі товарами та послугами стало трохи позитивним з 2-го кварталу 2015 р. До цього воно було від’ємним багато років поспіль. Великі суми валюти виводяться з України у вигляді відсотків за кредитами та дивідендів на закордонні інвестиції.

В Україну надходять кошти приватних переказів з-за кордону – допомога родичам та зарплата. Ці позиції створюють поточний рахунок. Інші позиції відображають процеси надходження та відтоку інвестицій, кредитів, купівлі-продажу акцій, облігацій та ін. У таблиці з цієї суми в окремий рядок винесена купівля-продаж валюти населенням у банках. Як видно, інвестиції продовжують лишати країну. А населення начебто несе гроші до банків.

У 2-му кварталі 2015 року і торговий баланс, і платіжний стали позитивними. Сума невелика, але в плюсі. Тим не менше, радіти зарано.

Населення начебто понесло валюту до банку. Але насправді, несе десь $200-300 млн на місяць, а купує – $30-50 млн. Для порівняння у 2013 р. суми ходили на порядок вищі - $1-2 млрд. Грошей не стало менше, просто зараз конвертація йде поза банками.

Збільшення імпортних мит та фактичне зменшення акцизів (у перерахунку на валюту) зробили вигідним контрабанду, що обслуговується готівковою валютою. НБУ враховує надходження та сплату готівкової валюти поза банками у балансі деяким відсотком, який вони вирахували задовго до кризи і який не відображають сучасну реальність.

Те саме відбувається і з безготівковими розрахунками. Обмеження на користування та купівлю валюти негативно вплинули на легальний імпорт та експорт, зробили невигідними інвестиції. Але контрабандна торгівля навпаки ж квітне - валюта надходить у країну та лишає її у невідомих кількостях.

Баланс цього процесу стане зрозумілим лише тоді, коли обмеження будуть зняті.

Проте ринок усе ж звикає до нових реалій, таких дисбалансів, які були в минулі роки, зараз немає. Дефіцит торгівельного балансу (торгівлі товарами та послугами) у 2013 р. становив $15,6 млрд, у 2014 р. - $5,5 млрд.

Це в минулому.

Сьогодні торгівельний баланс коливається навколо нуля. Але експорт продовжує падати, валюта у країну не йде. На фінансовому рахунку «мінус», тобто країна повертає інвестиції, кредити, але не отримує нових. Валютні обмеження стримують зростання економіки, інвестиції.

Насправді, щоб нормалізувати валютний ринок та забезпечити зростання, потрібно суттєво зменшити залежність нашої економіки від імпортного палива і навчитися випускати різноманітні затребувані на ринку товари та послуги. Інакше платіжний баланс і далі залежатиме від кон’юнктури світового ринку. І країна буде і далі залежати від кредитів МВФ.

Інтерактивну графіку про історію співпраці України і МВФ читайте тут

гривня мвф банки економіка нбу інфографіка