Фільм ідей - «Місяць 2112». Інвестуйте у роботів, клон може підставити
Фільм «Місяць 2112» режисера Дункана Джонса здобув чималу кількість схвальних відгуків від кінокритиків - що й не дивно: окрім, відзначених знавцями кінематографічних достоїнств, як сказав знаменитий і найбільш цитований Вікіпедією кінокритик Роджер Iберт «цей фільм цілковито про ідеї». Як колись був жанр "роман ідей", так само зараз з'явився "фільм ідей". Iгноруючи панівну зараз тенденцію фантастичного кіно з акцентом на видовищності, «Місяць 2112» апелює до «філософського» потенціалу цього жанру - і викликає в пам'яті такі класичні його зразки як «Чужий» чи «Той, що біжить по лезу бритви».
Глядач і автор: Оксана ЩУСЬ, "Останній кінопоказ"
Фільм починається з того, що ми знайомимося з базою корейської корпорації "Лунар Індастріз" - підприємством із видобутку гелію-3 на Місяці.
2112 рік. На базі знаходиться працівник Сем Бел та універсальний робот-помічник Герті. Службовий контракт Сема передбачає термін в три роки. Три роки повної ізоляції від «нормального земного життя».
Освоєння космосу давно вже перестало бути мрією. Розвиток космічних технологій, запуски супутників, космічні станції, розпродаж ділянок на Місяці, по каналу Євроньюз розповідають про набір добровольців для експедиції на Марс.
По мірі просування цих колонізаційних успіхів давні романтичні фантазії про космічних монстрів та встановлення контакту з інопланетними цивілізаціями якось поступово відходять на другий план.
Всім нам відомо, що в космосі нас цікавлять передусім ресурси. А їх видобуток, як можна здогадуватися, передбачає роботу в складних та неприємних умовах. Роботу, що, очевидно, потребуватиме і відповідної робочої сили.
Космічний пролетаріат
Зображення такого «космічного пролетаріату» ми добре пам’ятаємо з фільмів про «Чужого» - від змученої виснажливим багаторічним контрактом команди корабля «Ностромо» в першій частині до колонії ув’язнених в третій.
Тему робочої сили, необхідної для «космічних робіт», розвиває і «Той, що біжить по лезу бритви».
Там пропонується більш технологічне вирішення цієї проблеми: для тяжкої роботи в космічних колоніях в майбутньому (за версією Філіпа Діка) існують «репліканти».
В титрах, якими починається фільм, ідеться про те, що "на початку XXI століття, корпорація TYRELL довела розвиток роботів до стадії NEXUS – істот, віртуально ідентичних людині - таких роботів стали називати реплікантами".
Репліканти NEXUS 6 переважали в силі та витривалості, і, як мінімум, не поступалися інтелектом інженерам, що їх створили. Репліканти використовувалися в колоніях зовнішнього світу як робоча сила, в небезпечних дослідженнях та колонізації інших планет. Після кривавого бунту бойової групи NEXUS 6 в колонії зовнішнього світу репліканти оголошені на Землі поза законом.
Спеціальні загони поліції повинні знаходити і вбивати будь-яких реплікантів, що знаходяться на Землі».
В цьому сенсі «Той, що біжить...» можна вважати метафорою класової боротьби: експлуатовані завжди становлять потенційну загрозу для експлуататорів, оскільки рано чи пізно починають претендувати на рівність.
Відповідно до цього, іншою ключовою темою цього фільму зокрема та фантастичного жанру загалом є проблема відмінності (тут, між реплікантами та людьми). Як ви пам’ятаєте, мораль «Того, що біжить по лезу бритви» полягає в тому, що цієї відмінності не існує. Іншими словами: ті, кого ми вважали всього лиш знаряддям, також мають право на статус суб’єкта.
Витоки цієї думки, очевидно, знаходяться в ліберальному дискурсі «прав людини», необхідності включення до сфери цих прав всіх «пригноблених» чи «меншин».
Фантастика постійно тематизує межі такого «гуманізму»: згадаймо, приміром, нашумілий нещодавно «9-ий округ» і проблематизовані там «права прибульців».
Права роботів і клонів
Іншою нав'язливою фантазією, що супроводжує постколоніальну «правову свідомість», є сюжет про вихід з-під контролю штучного інтелекту (згадаймо «Термінатора»).
Кошмар полягає в тому, що на свої «права» починає претендувати остання інстанція цілковитого безапеляційного підкорення потребам «людини», ідеальний раб за визначенням – техніка.
Фантастика зазвичай пропонує один з двох підходів до вирішення цієї колізії. Один із них (в дусі «Того, що біжить по лезу бритви») тяжіє до розгляду різноманітних «роботів» як крайньої метафори робочого класу і, відповідно, утверджує їх права на «людяність» (як, приміром, андроїд Колл в «Чужому. Воскресіння»).
Інший же натомість, утверджуючи «бездушну» природу зовні схожих на людей «андроїдів» і їх позбавленість «людяних» характеристик, легалізує таким чином їх «рабський статус» (репрезентацією такого підходу є андроїд Еш в першому «Чужому», запрограмований на самовіддану службу корпорації).
Звісно, є всі підстави засуджувати таке трактування проблеми - як свідчить історія, поняття «людяності» не рідко слугувало способом виправдання власного панівного становища: стратегія панівного класу полягає в тому, щоб приписувати собі якісь (людяні) характеристики, в яких відмовляти рабам.
«Місяць 2112» вкотре ставить ті ж проблеми. В якийсь момент Сем знайомиться зі своїм клоном і поступово усвідомлює, що сам він теж – клон (оригінал давно вже живе на землі «нормальним життям»). Фірма «Лунар Індастріз» використовує клонів як робочу силу.
Етичний пафос полягає, як нескладно здогадатися, в ствердженні того, що клони – «теж люди». І, відповідно, рано чи пізно вони виявлять свій пригноблений статус, подолають хибну свідомість, проявлять солідарність і повстануть (зрештою один із Семів тікає з бази на Землю, де робить свою сенсаційну заяву про дійсні методі роботи "Лунар Індастріз", внаслідок чого акції корпорації суттєво падають).
Але, як ви пам’ятаєте, супутником та помічником Сема на станції був робот Герті. Не зважаючи на свої комунікативні та інтелектуальні здібності (Герті вміє підтримувати розмову не гірше будь-якого «людського» співрозмовника, виконувати накази керівництва та роботу універсального асистента), цей робот практично повністю позбавлений антропоморфних ознак.
Герті цілковито мирний: він сумлінно виконує вказівки керівництва, проте, на відміну від в Еша в «Чужому», не переходить до дій, які можуть зашкодити людині (навіть не зважаючи на те, що ця людина - клон).
Герті постійно повторює Сему, що його призначенням є «йому допомагати», тож він не перешкоджає йому здійснити втечу. Проте, разом із тим, на відміну від Колл у «Чужому. Воскресіння», жодних дій проти компанії він також не здійснює.
В той час як бунтівливий клон відлітає на Землю (з метою завдати компанії чималих проблем), робот приємним голосом декларує свої наміри «продовжити виконувати програму».
Розвиток генної інженерії безперечно становить собою складну проблему. І зображену в цьому фільмі тяжку долю клонів звісно можна трактувати як застереження. Проте, розв’язка все ж наштовхує на думку, що застереження це стосується передусім побоювання, що клони є не надто надійними працівниками. Краще вкладати кошти у вдосконалення роботів.
