На Донбасі регіонали й Ахметов хочуть фальсифікувати вибори. Але старої монополії в них уже немає

П'ята колона на виборах

Добропілля Донецької області. У мери міста балотується сепаратист Андрій Аксьонов, який відкрито підтримував «ДНР» і в травні минулого року займався організацією незаконного референдуму про відокремлення Донбасу від України.

До кінця 2014 року Аксьонов жив у Криму, де переховувався від українських правоохоронців, але уник відповідальності, повернувся, надалі працює головою смт Новодонецьке, що підпорядковане міськраді Добропілля, а тепер намагається очолити місто як самовисуванець. За даними сайту «Остров», Аксьонова підтримують «Опозиційний блок» та холдинг Ріната Ахметова ДТЕК, чиї підприємства працюють у регіоні.

Краматорськ, де-факто обласний центр української Донеччини. Від партії «Опозиційний блок» до міськради йде Олександр Єрмольченко - сепаратист, який брав участь у блокуванні військової техніки Збройних сил України на підступах до міста в травні 2014 року, а пізніше воював в армії «ДНР», у загонах Стрєлкова, й був внесений як терорист в базу даних ресурсу «Миротворець».

Красноармійсько-Димитрівська агломерація Донецької області. До влади йде команда міського голови Димитрова Руслана Трєбушкіна, який занесений до списків «найвідоміших мерів-сепаратистів Донбасу». Люди Трєбушкіна не пускають у виборчкоми представників «Батьківщини» і не реагують на рішення судів. Центрвиборчком не поспішає розпустити «опівську» ТВК.

Слов’янськ Донецької області. Кандидат у мери від «Опозиційного блоку» Вадим Лях на білбордах обіцяє «любити Слов’янськ, як Неля» (Штепа) – колишня міська голова, яка з минулого року залишається в СІЗО за обвинуваченнями в сепаратизмі.

Маріуполь. П'ять кандидатів на пост міського голови заявили про підготовку масштабних фальсифікацій виборів на користь Вадима Бойченка - ставленика «Опоблоку» й групи «Метінвест» Ахметова.

Чинного мера Юрія Хотлубея «умовили» не балотуватись на посаду знов, а сам він визнає, що «Метінвест» має певний вплив на міську виборчу комісію. Сама МВК розташувалася в Палаці металургів, яка є об’єктом «Метінвесту».

У друкарні газети «Приазовский рабочий», що належить Ахметову, 250 тисяч бюлетенів друкували без присутності членів міськвиборчкому, лише з головою МВК Іриною Юріною. Рішення про це комісія ухвалювала без належного кворуму. Відбулося силове протистояння за участю міліції та одного з добровольчих батальйонів. Опоненти Ахметова блокували будівлю друкарні, наполягаючи, аби бюлетені не були вивезені. Активісти говорять про «договорняк» і заявляють, що навіть ЦВК не діє всупереч інтересам «Опоблоку» в Маріуполі.

У місті обстріляли з гранатомета житловий будинок. Після цих подій голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський заявив про можливе скасування виборів у Маріуполі. Але вже наступного дня, 20 жовтня, дав задній хід, аргументувавши це тим, що надалі «суттєвих порушень безпеки в місті не зафіксовано».

Зі слів Жебрівського, його завдання – забезпечити безпеку на виборах, а «якщо політичні сили, кандидати на посаду міського голови Маріуполя не погоджуються з рішеннями ТВК, вони можуть оскаржити їх у судовому порядку». Тим часом «органи внутрішніх справ, Нацгвардія, СБУ приведені в підвищений стан готовості. Правоохоронці несуть цілодобове патрулювання, щоб убезпечити громадян від проявів агресії, порушень громадського порядку та виборчого законодавства», а також документують факти підкупу виборців.

Вибори, яких могло не бути

У цьому місці варто натиснути на паузу й відмотати картинку на два місяці назад. У липні-серпні точилися дискусії з приводу того, чи варто взагалі проводити вибори на території Донбасу, яка підконтрольна Україні. Той самий Павло Жебрівський, як і голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації (ОВЦА) Георгій Тука, наполягали на недоцільності виборів принаймні цього року. Жебрівський узагалі говорив про потребу відмовитись від виборів у регіоні аж до 2017 року.

Ольга Лень, радник голови Донецької обласної ВЦА з питань інформаційної політики, у серпні пояснювала автору цих рядків: «Донбас – й окупований, і під контролем України – де-факто залишається в російському інформаційному полі, тут переважають проросійські настрої. Проводити вибори зараз – це значить зафіксувати результати російських впливів у місцевих виборах.

Члени виборчих комісій – ті самі, що організовували на Донбасі сепаратистський референдум навесні минулого року. Основними кандидатами будуть не просто «регіонали», а й відверті «сепари». Вибори доцільно проводити лише тоді, коли почнеться відбудова регіону, запрацюють реформи, коли ми відновимо тут вплив українського інформаційного поля».

Але центральна влада обрала інший шлях. «Керівництвом держави було прийнято політичне рішення про проведення виборів у максимальній кількості адміністративно-територіальних одиниць області, в тому числі в Маріуполі. Тому це питання сьогодні не обговорюється, а виконується», - каже Жебрівський.

Окрім окупованих територій, Банкова погодилася не проводити вибори місцевої влади на смузі, прилеглій до лінії розмежування, а також скасувала вибори Донецької й Луганської обласних рад.

Натомість, за однією з версій, згода центру на вибори в Маріуполі, Краматорську, Слов’янську, Лисичанську тощо стала своєрідним компромісом з «Опозиційним блоком» - в обмін на голосування колишніх «регіоналів» 31 серпня за зміни Конституції.

Порошенку були потрібні ці голоси, адже «Самопоміч», «Батьківщина» та Ляшко влаштували демарш, замішаний на популістській передвиборчій риториці. Про це ми писали у статті «Тимошенко, Ляшко й Садовий штовхають Порошенка до підкупу «регіоналів»

Що маємо в результаті? Роль військово-цивільних адміністрацій на Донбасі й надалі залишатиметься великою. Але при цьому з’являються високі шанси на поновлення в системі української влади «регіоналів» та сепаратистів, які випали з політичного дискурсу після подій 2014 року.

Це може мати як економічні наслідки (недаремно за доступ до потоків так активно бореться група Ахметова), так і політичні. Адже «сепар», обраний мером чи депутатом міськради на підконтрольній Україні території, - це значно вагоміше, ніж просто «сепар».

«Колишні «риги» в Маріуполі намагаються повернутися до влади тими способами, які для них звичні, - пише тепер у «Фейсбуці» радник голови ДонОВЦА Ольга Лень. - Іншими виявилися тільки волонтери й активісти, тому ця ситуація й отримала розголос. Чи варто взагалі було проводити вибори на Донбасі, щоб ЦВК реєструвала відвертих проросійських колаборантів? Чи хтось вважає, що в Дружківці, Кураховому, Добропіллі, Красноармійську чи Красному Лимані вибори будуть менш маніпулятивні або не так монополізовані однією давно відомою феодальною групою, ніж у Маріуполі?»

«З феодалами щодо Маріуполя домовилася не київська влада як така, а конкретні люди в партіях і у владі», - вважає Лень.

Позитив від виборів

Павло Островський, проукраїнський активісті і регіональний координатор руху «Сильні громади Донеччини», не погоджується з тим, що місцеві вибори на Донбасі слід було відкласти. У коментарі «Текстам» громадський діяч пояснює це так:

«Справді, повинна працювати довгострокова стратегія влади, аби змінювався світогляд мешканців визволених територій Донбасу. Але ті люди, які виступали за скасування місцевих виборів у 2015 році, керувалися передусім політичними інтересами. Наприклад, щодо призначення голів місцевих військово-цивільних адміністрацій у ручному режимі. А також бажанням не допустити до влади певні політичні сили.

Однак насправді, якщо не проводити вибори, вилазить ще гірший пласт проблем. У тих містах уздовж лінії розмежування, де вибори не відбуваються – Бахмут (Артемівськ), Костянтинівка тощо, «регіонали» вже зараз намагаються розкрутити кампанію із гаслами «вас позбавили права голосу», «ваші права обмежили».

Це не набуло масового характеру, але якби вибори скасували не тільки в чотирьох великих містах, а в усьому регіоні Донбасу, це стало б новим потужним поштовхом для нагнітання антиукраїнської істерії та дестабілізації ситуації».

По-друге, вважає Павло, відсікання вільної Донеччини й Луганщини від загальноукраїнського порядку денного на цих виборах було б само по собі великим мінусом. Адже мешканці цих територій і без того мають не надто багато зв’язків з Україною. А так їх ще більше уподібнили б із жителями самопроголошених «ДНР-ЛНР». Те саме стосується і планів провести вибори місцевої влади синхронно на українських територіях та в «ДНР/ЛНР».

«Нинішні вибори для нас – інструмент не дестабілізації, а пожвавлення порядку денного, зближення з Україною, активізації та появи нових, здорових політичних сил та лідерів», - каже Островський.

Що ж до терористичних загроз, які в ДонОВЦА теж називали серед підстав скасування виборів, то побоювання – тьху-тьху – не справдилися.

«До початку виборів говорили про терористичні загрози на Донбасі. Але завдяки певній деескалації ситуації в зоні АТО у зв’язку з мінськими процесами ці загрози зменшилися. Вибори проходять більш-менш спокійно», - каже народний депутат від БПП Олександр Черненко, колишній голова Комітету виборців України.

Поштовх для регіону договорняків та соціального патерналізму

Тепер, коли «звільнений Донбас» допустили до голосування, він через місцеві особливості виборчого процесу суттєво псує загальноукраїнську картину виборів-2015. Однак проблема Донеччини не лише в фальсифікаціях. Головна біда в тому, що в цьому регіоні – традиційно низька політична конкуренція, натомість високий рівень соціального патерналізму.

Це в Західній Україні електоральні улюбленці міняються кожні два-три роки. А на Сході люди мають звичку голосувати знову за «своїх», «донецьких» - роботодавців, начальників, власників містоутворюючих підприємств. Хай вони навіть позначені тавром Партії регіонів, олігархату абощо.

Такі життєві установки за рік чи два змінити неможливо.

«Ілюзій з приводу результатів виборів на Донбасі немає, - визнає Олександр Черненко. – Тут відсутнє гостре політичне суперництво. Є серйозна перевага «Опозиційного блоку» та деяких інших сил, де представлені колишні «регіонали».

Ольга Лень, прогнозуючи результати місцевих виборів на Донбасі, висловлює таку думку: «Тут є активісти, які можуть заявити про факти підтасовок. Але ще немає сил, альтернативних олігархам, які могли б виграти вибори, спираючись на підтримку більшості населення».

Водночас місцевий активіст Павло Островський налаштований більш оптимістично:

«Так, на цих виборах є проблемні територіальні виборчі комісії, є проблемні міста, як Маріуполь, Красноармійськ, деякі інші, де спостерігається високий рівень конкуренції між політичними гравцями, для яких посада мера – це інструмент контролю над бюджетом та доступу до ресурсів.

І це вже добре, що з’явилася така конкуренція. Хай навіть часто йдеться про змагання різних вихідців із колишньої Партії регіонів. Але тепер на Донбасі є також і здорові політичні проекти, що пропонують альтернативу попередній владі та колишнім елітам.

І в них на цих виборах з’являються шанси. Ідеться, наприклад, про Вугледар, Красноармійськ, Добропілля. У Слов’янську всі шанси на вихід у другий тур має проукраїнський кандидат, нинішній в.о. мера Олег Зонтов. Є шанси в чітко проукраїнського кандидата на посаду мера Новогродівки», - каже регіональний координатор руху «Сильні громади Донеччини».

«Звичайно, перевагу мають представники колишніх еліт. Існують певні кулуарні домовленості щодо результатів, працює адмінресурс. Але я бачу на цих виборах значний елемент непередбачуваності. Десь переможе «Опозиційний блок», ще десь – «Наш край», Блок Порошенка. З’являються нові лідери, нові діячі, нові сили. На Донбасі вже ніколи не буде таких переконливих перемог «регіоналів», як у 2010 році», - вважає Павло Островський.

Є ресурс для належного спостереження за виборами та перешкоджання фальсифікаціям. Зокрема, в Краматорську, Слов’янську, Дружківці діє проект «Прозорі місцеві вибори».

Активісти, журналісти, інші небайдужі люди будуть вести паралельний підрахунок голосів, проводити моніторинг виборів, видаючи результати онлайн. У регіоні працюють «Опора», Комітет виборців, Український центр суспільних даних, інші громадські організації.

Також досить активними є кандидати від проукраїнських партій, зацікавлені в тому, щоб захистити свій результат. «Ми консолідуємо зусилля, щоб провести ефективну кампанію спостереження за виборами», - пояснює Островський.

За його словами, «всі чудово розуміють, що нинішні місцеві вибори для Донбасу – лише розминка перед виборами, які пройдуть за два роки». І демократичний табір має врахувати всі помилки, допущені на цих виборах, активізувати людей, запропонувати нових лідерів і збагатитись політичним досвідом, щоб згодом показати кращий результат.

Від громадських активістів, організацій та політичних сил нового покоління залежить дуже багато. Однак є функції, які має виконувати лише держава. Серед таких функцій – притягнення до суду винних у сепаратизмі та в участі в незаконних збройних формуваннях.

«Я вважаю неправильним, коли ті, хто заплямував сепаратистською діяльністю, отримали право балотуватися на цих виборах, - зазначає Павло Островський. - Це кричущі факти, коли мер Димитрова, мер Дружківки, Аксьонов у Добропіллі, інші мери зареєстровані кандидатами й готуються до переобрання.

Було достатньо часу, щоб притягнути їх до відповідальності. Однак для цього має бути політична воля керівництва держави та правоохоронних органів. Такої політичної волі ми не бачимо.

Очевидно, є підстави говорити про байдужість центральної влади до цієї проблеми, про потурання влади вчорашнім «регіоналам»-сепаратистам, про кулуарні домовленості, неспроможність правоохоронців і силовиків. Адже коли у влади справді є бажання притягнути злочинців до відповідальності, вона робить це ефективно й ефектно – досить згадати справу Мосійчука».

донеччина ахметов вибори-15 луганщина фальсифікації