16 реформ і 10 провалів. Україна змінюється, але треба швидше, більше, сміливіше

Деякі зміни важливі, але таксисту про них не розкажеш, занадто спеціалізовані і складні для простого розуміння.

Деякі відомства начебто і не зазнавали радикальних змін, але почали працювати краще, наприклад СБУ з філіалу ФСБ перетворилася на українську спецслужбу і діє ефективно. Чи це реформа? Скоріше - відновлення керованості державою.

Інша проблема: змін багато, а враження, що нічого не відбувається. Топ-реформатори, як наприклад міністр інфраструктури Пивоварський, заявляють про відставку, пояснюючи, що втомилися битися головою об залізобетонну стіну з корупції й імпотентності прокуратури, судів та поліції-міліції.

Двигун більшості реформ - волонтери. Але не ті, що возять допомогу на передову, а ті, які кинули гарно оплачувану роботу в бізнесі чи навчання за кордоном і пішли на держслужбу. На них і тримається реформаторський запал уряду.

Не можна сказати, що президент і прем'єр нічого не роблять для реформування, але не можна і назвати їх локомотивом змін.

Реформування міліції-поліції - справа рук Міністерства юстиції США, їхні радники постійно біля грузинського керівництва поліції.

Парламент теж ухвалює реформаторські закони, але не так якісно і швидко, як хотілося б. А останнім часом ще й усе частіше впадає у лівий популізм.

1. Армія/Міноборони

Два роки тому військовий у формі виглядав, як бомж. Зараз на чоловіків у камуфляжі задивляються: гордий погляд, красива форма. Ми гордимося своєю Армією. Два роки тому Збройних сил України не існувало. Зараз це одна з найбільш боєздатних армій Європи. Волонтерський десант зумів налагодити постачання в Армію найнеобхіднішого та запровадив чесні тендери при покупці потрібних товарів.

Електронний облік харчів, чисті їдальні і принцип шведського столу - це пілотний проект, він діє у декількох частинах. У прапорщика є планшет і якщо військовому щось потрібно, то він через цей планшет замовляє і там же відмічає все, що взяв. Це теж пробний проект, який обкатується в декількох частинах.

Хоч і зі скрипом, та запрацював наш оборонпром.

Наступні кроки

Зміни відбулися головним чином у постачанні, більшість інших служб МО продовжують працювати за принципом "Чем больше в армии дубов, тем крепче наша оборона". Та й проведені реформи тримаються виключно на «волонтерському десанті». Щоправда він розрісся з декількох десятків осіб до сотень і перетворився на «Проектний офіс». Якщо "Проектний офіс" закриється, традиційне болото легко поглине всі досягнення. Тому на 2016 рік планується кардинальна реорганізація структури Міноборони і Генштабу та створення сучасного бюрократичного апарату.

Детально про роботу «волонтерського десанту» читайте найближчим часом на ТЕКСТАХ.

2. Нова поліція

Чотири місяці тому в Києві з’явилися нові поліцейські. Буквально днями поліцейський патруль допоміг одному з авторів цієї статті виїхати зі складної парковки. Поліція не зіпсувалася, а значить реформа вдала.

Наступні кроки

Атестація всіх інших працівників МВС: частину звільнять, а частину залишать. Міліціонерів уже атестують комісії, до складу яких входять міжнародні експерти, громадськість та посадові особи МВС. Перший етап переатестації провалили 32% працівників київської міліції. І вони навіть організували мітинг протесту.

3. Ринок газу/Нафтогаз

До Майдану газове постачання в Україну обговорювалися на дачах під Москвою, зараз – у штаб-квартирі ЄС в Брюсселі за участі Єврокомісії (грубо кажучи, це Кабмін ЄС) й англійською мовою. Навіть не віриться, що Україна більше не залежить від російського газу. Ми налагодили купівлю палива у Європі і попри спротив Росії вирішили технічні та юридичні проблеми.

Стратегічно ринок газу в Україні має бути таким же самим, як і в ЄС. Ми давно підписали Європейську енергетичну хартію, але лише після Майдану почали впроваджувати європейські правила на газовому ринку.

З 1 жовтня 2015 року Нафтогаз втратив офіційну монополію на постачання і продаж газу, більше 50% імпорту з ЄС забезпечують приватні імпортери та прямі покупці. Відповідно, споживач може обирати собі компанію-постачальника газу.

Зараз ми маємо вільне ціноутворення на ринку газу для промисловості. Ще два роки тому думка про вільний ринок газу здавалася утопією. Проте держава і досі визначає ціну для населення та міських комунальних підприємств.

Наступні кроки

Зміна корпоративного управління Нафтогазом. Компанією керуватиме незалежна наглядова рада, яку формуватиме Кабмін. Всі рішення підготовлені, реформі заважає бюрократичне протистояння між Мінпаливенерго і Нафтогазом.

Розподіл Нафтогазу на три державні компанії: одна займатиметься транспортуванням газу, друга - видобутком, третя – продажом газу. Приватним компаніям теж заборонятиметься одночасно суміщати всі ці три функції. Зараз деталі цих змін допрацьовують експерти, в тому числі і зі Світового банку.

4. Збільшення ціни на газ для населення

Всі уряди і президенти України знали, що це потрібно зробити. Знали, але боялися сердити народ. Після Майдану уряд нарешті наважився на цей дуже важливий, але непопулярний крок. Зробив, на нашу думку, пізніше, ніж потрібно, але зробив. Найбіднішим держава почала виплачувати субсидії. Можливо, збільшення ціни на газ та істерія, влаштована Тимошенко та іншими популістами, найбільше й обвалили рейтинг Яценюка.

Довгий час газ населенню України постачався за нижчими цінами, ніж для населення Росії. Різницю покривав бюджет (у 2014 році різницю перекрили за допомогою друку гривні, що стало одним з факторів її обвалу) і дорожча ціна для підприємств. Фактично діяв непрямий податок для бізнесу у вигляді дорожчого газу для виробництва й опалення офісів.

Дешевий газ для населення вганяв у борги "Нафтогаз" і всі уряди знали, що ціну для населення потрібно збільшувати.

5. Інфраструктура

Декілька років тому Тексти безрезультатно витратили цілий місяць з'ясовуючи, які дороги ремонтує Автодор і скільки це коштує. Зараз Мінінфраструктури виклало у відкритий доступ дані про поточні ремонти доріг та фінансову історію цих ремонтів за останні 5 років.

Розумні правила мінімізують корупцію.

Міністр Пивоварський, котрий нещодавно подав у відставку, протягом року змінював правила у своєму відомстві.

Дороги

Виявилося, що одна з головних причин поганих доріг - не тільки крадіжки при будівництві, а й перевантажені вантажівки. Щоб дороги не розбивалися Мінінфраструктури заборонило рух по дорогах загальнонаціонального значення автівок з вантажем понад 40 тонн і рух по дорогах місцевого значення автівок з вантажем понад 20 тонн.

Спростили також структуру Укравтодору. У липні 2015 року ліквідували "прокладку" в структурі Укравтодору – держкомпанію «Автомобільні дороги України». Вперше в історії України до контролю якості ремонту доріг долучилися незалежні іноземні експерти.

Місцева влада може ефективніше ремонтувати дороги, ніж чиновники з Києва, тому Мінінфраструктури почав процес передачі коштів і техніки облдорів до сфери управління облдержадміністрацій. Відповідний закон у першому читанні прийнятий Радою.

Укрзалізниця

Дрімучі хащі корупції, так можна сказати про Укрзалізницю. Пивоварський поміняв структуру управління і створив публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (100% акцій належить державі), з європейською моделлю управління. На УЗ призначено правління, до якого увійшли нові професіонали, в т.ч. іноземець, наглядову раду та ревізійну комісію.

Така система зменшує поле для корупції та зловживань за рахунок колективного прийняття рішень і додаткового контролю. Сформовано вертикальну оргструктуру, що посилює відповідальність за виконання конкретних функцій (інфраструктура, пасажирські перевезення, вантажні перевезення тощо).

Порти

Прискорено проходження вантажів у морських портах. Для бізнесу затримка у порту – велика проблема, адже оренда автомобілів, складів і кораблів коштують чимало і простій через неповороткість держави означали збитки для бізнесу і перенесення транзитних потоків в іноземні порти. З початку вересня діють спрощені і прискорені процедури оформлення суден і вантажів. Істотно скоротилася кількість перевірок, а також задіяних контролюючих органів.

Тендери

Пивоварський підключив держпідприємства Мінінфраструктури до системи електронних торгів ProZorro (що дозволило зекономити 48 млн грн.). Публікував інформацію про їхні закупівлі та фінансові плани, започаткував on-line трансляцію тендерів.

Автоперевізники

Спрощено видачу дозволів власникам фур для перевезення вантажів за кордоном (ЄКМТ). Згідно з міжнародними договорами Україна має право видавати обмежену кількість таких дозволів.

Виявляється, розбиті дороги - це вина не тільки автодору, а й власників фур, які вантажать свої автомобілі вище норми, знищуючи і так благенькі дороги. Це роками нікого не цікавило. Мінінфраструктури створили передумови для заборони руху вантажівок масою понад 40 тонн дорогами державного значення та масою понад 24 тонни – дорогами місцевого значення.

Авіація

- 70 євро за авіаквиток з Одеси до Стамбулу. В Україну прийшов турецький лоу-кост Атласджет після того, як Уряд розблокував процедуру призначень перевізників на авіамаршрути та усунув з посади голову Державіаслужби Дениса Антонюка, який здійснював держрегулювання в інтересах МАУ

6. Ліквідація кишенькових банків

60 банків закрито за півтора роки. Це банки, які не віддавали депозити вкладникам, працювали зі "схемними" операціями тощо. «Під ніж» пішли навіть великі банки, наприклад «Фінанси і Кредит».

Ще одне з досягнень – значне посилення відповідальності власників за доведення банків до банкрутства. З ініціативи НБУ відповідний закон ухвалила Верховна Рада. Цього року почався процес боротьби з однією з головних проблем банківської системи – кредитуванням осіб, пов’язаних з керівництвом, тобто ситуації, коли банк дає дешеві кредити компаніям своїх засновників під ефемерну заставу.

Наступні кроки

До кінця I кварталу 2016 року НБУ планує встановити фізичних осіб-власників усіх банків. До кінця 2015 року НБУ завершить перевірку операцій у найбільших банках та зробить графіки зменшення кредитування пов’язаних осіб. Мета – налаштувати систему на кредитування реальної економіки, а не розвиток власниками банків свого бізнесу за рахунок коштів населення.

7. Децентралізація

Позбавлятися радянського минулого можна знесенням пам'ятників Леніну. Проте Ленін завжди житиме у нашій душі, якщо ми не дамо громадам більше прав і грошей для реалізації цих прав. Нудне слово "децентралізація" – це і є передача влади і грошей від держави до міст, містечок і сіл. Політично-бюрократичною мовою це називається "передача владних повноважень та ресурсів територіальним громадам". Реформа має кілька ключових складових.

До початку реформи в Україні існувало 29 тисяч поселень, об’єднаних в 11 тисяч територіальних громад. Населення громади – від сотень людей у найменших сільрадах до мільйонів у найбільших містах.

Основна маса малих громад у сільській місцевості не мали грошей для реального самоврядування, тому більшість послуг мешканці цих громад отримують від держави – на рівні району чи області, і не мають реального впливу на якість цих послуг. Левова частка фінансових ресурсів перерозподіляється через Київ.

Після прийняття законів «Про співробітництво територіальних громад» і «Про добровільне об’єднання територіальних громад» почався процес творення укрупнених громад площею 120-300 кв. км, кожна з населенням від кількох тисяч до кількох десятків тисяч людей.

Об’єднавшись, такі громади акумулюють ресурси, включно з землею, майном, інфраструктурою. Обрані людьми рада та голова об’єднаної громади формують виконком і стають реальною владою на території. На виборах 25 жовтня 2015 року обрано ради перших 159 таких громад.

Наступні кроки

Без змін до Конституції процес розтягнеться на роки або взагалі припиниться, бо конституційність «об’єднаних громад» дуже сумнівна.

Процес створення громад триватиме й надалі, поки вся країна не буде поділена на кілька тисяч укрупнених громад. Ті громади, які створилися в 2015 році, наступного року вже збиратимуть податки з доходів фізосіб (ПДФО) собі. З 2016 року вони отримуватимуть прямі дотації з Бюджету. Також «об’єднані громади» збиратимуть місцеві податки на землю й нерухомість.

Ті, хто ще тільки хочуть об’єднатися, почнуть збирати податки пізніше, залежно від того, коли вони проведуть вибори ради і зареєструються як «об’єднана громада». Якщо приймуть зміни до Конституції - то це буде кінець 2017 - початок 2018.

8. Декомунізація

Бахмут замість Артемівська. Хіба це не красиво? «Ленінопад» почала активна частина громадян, а Рада його закріпила і розширила. Закон, розроблений Інститутом національної пам’яті, передбачає потенційний саботаж місцевої влади і надає повноваження Кабміну усувати комуністичні назви, якщо це потрібно.

Росія плекає в собі все радянське, що і призвело до диктатури Путіна та низки війн. Майдан відбувся ще зокрема і тому, що всі роки незалежності Україна намагалася відірватися від радянського минулого. Янукович навпаки ж вбачав у декомунізації загрозу і теж намагався впроваджувати культ СРСР. «Ми виховуємо собі виборця», - якось сказала одна з регіоналів, обговорюючи пафосне святкування Дня Перемоги (9 травня).

9. Вибори мерів у два тури

У Кривому Розі кандидат Милобог ледь не виграв у багаторічного господаря міста Вілкула саме завдяки другому туру. Без цієї норми шанси демократів різко зменшувалися. Традиційно від «сил добра» йде багато кандидатів, тоді як «темна сторона» висовує когось одного, як правило, боса місцевої мафії.

Другий тур дозволяє об’єднати всі голоси «за добро», що і сталося в Кривому Розі та Миколаєві. В останньому переміг айтішник, висунутий «Самопоміччю», котрий зумів залучити у свою кампанію багато безкоштовних активістів.

10. Контроль над держпідприємствами

Ними завжди керували не Уряд, а банди корумпованих чиновників. Найкраще вирішення проблеми - продати зайву власність. Але хто купить ці підприємства? Вони за структурою управління і не підприємства навіть у сучасному розумінні, до того ж у країні війна, а Рада не дає дозволу на приватизацію.

Мінекономіки нічого не залишалося робити, крім наводити там порядок. У 2015 році держава вперше почала вимагати від держкомпаній незалежні фінансові аудити. Поки що такі аудити мають лише 19 компаній із 150.

Ринкові зарплати для керівників держкомпаній.

Перед Мінекономіки постав вибір: або держава платить ринкові зарплати керівникам держкомпаній і контролює свої підприємства, або ці зарплати платить хтось з олігархів, але тоді держкомпанії працюють на приватні інтереси.

Держава тепер готова пропонувати ринкові зарплати професійним топ-менеджерам та прив’язувати їх до показників (КРІ) самих керівників і підприємств. Практика показує, що топ-менеджери, які прийшли на ринкову зарплату, здатні швидко окупити витрати.

Наступні кроки

Сьогодні держкомпаніями управляють міністерства. Держава має передати функції управління держкомпаніями незалежним наглядовим радам – цей механізм давно працює в приватному і державному секторі в країнах ОЕСР (економічна організація, яка об’єднує 34 багатих країни). Для цього парламент має проголосувати за відповідний законопроект (№ 3062)

Реформа корпоративного управління НАК Нафтогаз України (див. пункт 3) втілює саме таку модель. Коли вона завершиться, то незалежна і професійна наглядова рада, а не чиновники, буде управляти найбільшою державною компанією, буде призначати голову правління, затверджувати та контролювати виконання фінансових і інвестиційних планів.

11. Скорочення кількості пільг, збільшення пенсійного віку

Пілоти, металурги, футбольні тренера і багато хто інших втратили право на швидку пенсію завдяки стажу. І це правильно, бо, з одного боку, в держави немає грошей, а з іншого - кількість людей у країні , які працюють і пенсіонерів, приблизно однакова.

12. Декларації чиновників, відкриті бази даних

Україна відкрила два реєстри: електронний Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (майновий реєстр) і Публічна кадастрова карта України Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Кадастрова карта).

Публічність цих баз даних уже допомогла знайти цілу низку сумнівного майна чиновників – і прихованого, тобто не задекларованого, і задекларованого – але такого, вартість якого не відповідає їхньому офіційному доходу, або ж було набуте сумнівними методами.

Завдяки реєстру і кадастру журналісти виявили численні випадки махінацій і схем із приватизацією земель і її забудовою, в тому числі дерибану лісів та незаконної забудови берегів Дніпра.

Майновий реєстр

На сьогодні найбільше досягнення майнового реєстру – це пошук по власнику. Перші півроку працював лише пошук по об’єкту і журналістам доводилося копати «наосліп» – досліджувати у реєстрі всю елітну нерухомість і серед її власників шукати чиновників.

Тепер ми можемо перевіряти окремих осіб, при чому не тільки їхнє нинішнє майно, але й старі об’єкти – тобто, шанси «переписати хату на кота» подалі від очей громадськості потроху зменшуються.

Звісно, поки що реєстр недосконалий. По-перше, він неповний. Із об’єктивної причини: багато інформації все ще в паперовому вигляді зберігається в БТІ.

Так, по Києву можна досліджувати власність (юридичною мовою «взяти витяг») лише по будинках і квартирах, які були зареєстровані або перереєстровані після 2010 р., а по землі – після 2013 р.

По-друге, «витяги» не стандартизовані і різношерсті: десь вказана площа будинку й ціна нерухомості – десь ні, дані про іпотеку є, а про її погашення немає, дані про арешт «підтягуються» із запізненням.

По-третє, пошук по власнику дещо утруднює відсутність у витягу персональних даних – розрізнити двох людей з поширеним прізвищем Петренко важко.

Ну і варто зазначити, що за кожний «витяг» потрібно заплатити державі 21 грн.

Кадастрова карта

Щодо сайту-карти Держкадастру, то його відкриття частково перекрило проблему з неповнотою майнового реєстру – на Кадкарті можна подивитися актуальних власників земельної ділянки, незалежно від того, коли її купили/подарували/приватизували.

Окремий великий плюс – карта, на відміну від майнового реєстру, безкоштовна. Це особливо важливо для журналістів та активістів, котрі працюють із цим регулярно і системно – перевіряти десятки, а то й до сотні ділянок на день – це норма для такої роботи. І не кожен може дозволити собі витрачати великі суми на витяги.

Однак і тут є свої мінуси. Актуальний власник – це по суті єдина інформація, яку точно дає кадастр. Історії переходу землі із рук в руки він не показує, дані про цільове призначення бувають застарілі, а деталі щодо набуття права власності – взагалі відсутні.

Судячи з усього, оцифрувати всі ці дані централізовано неможливо – це вимагає окремого залучення і людського, і фінансового ресурсу. Наразі дані про стару нерухомість і землю оцифровуються поступово, а кожен новий власник просто вноситиме дані про попередніх. Скільки часу це займе невідомо. Тим часом отримати інформацію шляхом запитів у Держгеокадастр чи БТІ – вдається не завжди.

Однак наразі точно можемо сказати, що дані з кадкарти і майнового реєстру у поєднанні – відкрили поле для роботи на багато років.

Окрім того потроху удосконалюється Єдиний державний реєстр (ЄДР)підприємств та організацій. У ньому з’являються нові функції пошуку, необхідні журналістам для розслідувань. Щоправда, працюють вони з перемінним успіхом.

Так, наприклад, відкрився пошук по засновнику-нерезиденту – тепер можна подивитися, яким ще бізнесом володіють офшори в Україні. Однак те, на що найбільше очікували від ЄДР журналісти і громадськість – відкриття кінцевих бенефіціарів компаній – поки що має вигляд формальності, від котрої мало толку, особливо у випадку офшорних юрисдикцій.

По-перше, «кінцевими власниками» вписують зовсім не реальних українських бенефіціарів, а номінальних – офшорних юристів, на котрих як на вішалках висять сотні компаній. Отже, інформативності від такого «розкриття» структури власності небагато. По-друге, нормативна частина виписана так, що «бенефіціаром» вважається власник 25% і більше, а якщо статутний капітал розбитий на низку власників із долями менше вказаної – їх можна взагалі не оприлюднювати, і тоді в реєстрі взагалі буде зазначено, що бенефіціарів немає.

13. Декларації

Кожен чиновник, суддя, поліцейський, прокурор, податківець, народний депутат, тобто, всі хто перебуває на державній службі, відтепер повинні заповнювати декларацію про свої доходи і доходи своєї родини.

Ця норма дозволяє громадськості вивчати статки чиновників і співставляти, наскільки чесно вони живуть. Зараз декларації подаються у письмовому вигляді й утворилася ціла спільнота, котра оцифровує декларації для того, аби їх вивчати й аналізувати. З наступного року чиновники декларуватимуть майно у цифровому вигляді.

14. Свобода слова на Першому національному

«Схеми. Корупція в деталях», «Дорогі депутати», «Слідство інфо». Наприклад, у "Слідстві" в одному з останніх випусків досліджували зв’язки між нинішнім заступником міністра фінансів і Клюєвим. Як думаєте на якому каналі виходять ці програми, котрі досліджують життя чиновників? На державному. Кращої ілюстрації, що ми живемо в новій країні, і не придумати.

15. Менше бюрократії

Понад 20% документів можна отримати онлайн

Мінюст запровадив у своїх установах електронну видачу довідок та інших документів. Щоправда це не поширюється на інші органи влади. Наприклад, довідки із відділів соціального забезпечення чи з МВС, як і раніше, видаються в кабінетах.

Менше мороки і з реєстрацією нерухомості: тепер ви можете це зробити у найближчого нотаріуса.

Мін’юст запровадив видачу електронного апостиля (штамп, який ставиться для подачі документів в інші країни). Ви можете подати документи за місцем проживання в будь-якому РАЦСі (а не лише в Києві, як це було до цього), на яких протягом 24 годин буде проставлений електронний апостиль. Забрати ваші документи з проставленим апостилем ви можете просто роздрукувавши їх із сайту.

Міносвіти (апостиль може бути потрібен на документах про освіту) та МЗС (апостиль може бути потрібен виписці про судимість, довідці про фінансову спроможність тощо) ставлять апостиль по старому.

Наступні кроки

З 2016-ого року реєструвати бізнес та нерухомість зможуть органи місцевої влади (центри надання адміністративних послуг - ЦНАПи) та нотаріуси незалежно від вашої прописки (для нерухомості – в межах області).

Гроші за надання послуг надходитимуть у місцеві бюджети.

Логіка наступна: "Якщо мер міста захоче підвищити собі рейтинг – він відкриє сервісний центр і направлятиме гроші від оформлення документів на місцеві потреби. Якщо буде пасивним – це компенсують приватні нотаріуси.

Вони зі свого боку будуть цінувати ліцензію Мінюсту та 60% грошей від оформлення документів, які ми їм залишаємо. Усі сім тисяч українських нотаріусів стануть філіями Міністерства юстиції. Між ними буде конкуренція, яка автоматично забезпечить якісний сервіс", - пояснив заступник міністра юстиції Гія Гіцадзе.

До реєстру бізнесу та нерухомості вже підключилися 78% ЦНАПів. Інтерактивна карта ЦНАПів 100 найбільших міст

16. Відкриті дані

З 2011 року в Україні діяв доволі непоганий Закон про доступ до публічної інформації, який зобов’язував державні компанії та установи відповідати на інформаційні запити від журналістів, активістів і т.д. Виконувався він, правда, не завжди належним чином.

Звичною справою стали відмови у наданні інформації під надуманими приводами, та й формати надання інформації були, м’яко кажучи, не надто зручними: скановані зображення, pdf-файли, факсиміле або ж паперові аркуші.

У 2015 році ситуація трохи покращилась. У травні Рада прийняла поправки до закону Про доступ до публічної інформації, які зобов’язують розпорядників даних надавати відповіді на запити “у форматі відкритих даних”.

А в жовтні Кабмін видав постанову Про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. У ній, зокрема, визначений перелік з 327 наборів даних, які підлягають оприлюдненню на Національному порталі відкритих даних — з кожного міністерства чи профільного відомства потроху.

Окрім того у 2015 році запрацювала система електронних держзакупівель Prozorro, яка полегшує доступ підрядників до участі у державних тендерах, а також дозволяє громадськості контролювати хід та результати закупівель. Але через Prozorro поки що проходить тільки частина тендерів.

Мінфін запустив Портал публічних фінансів Є-Дата, в якому відображаються всі транзакції Держказначейства. Тобто, всі зацікавлені можуть контролювати витрати держустанов на всіх рівнях врядування. Щоправда, за словами радника міністра фінансів Олександра Щелокова, поки ні журналісти, ні активісти ці дані не досліджували. Ми плануємо цим зайнятися.

Наступні кроки

У 2016 має в повну силу запрацювати Національний портал відкритих даних, а також інкубатор ІТ-проектів на основі відкритих урядових даних.

10 недореформ

У нашій країні назбиралося стільки проблем, що список потрібних реформ, за які ніхто не брався, можна складати до безкінечності. Але сконцентруємося на головних.

1. Суди

Все сумно. Навіть імітація реформи ледь жевріє. Без справедливого суду не працюватиме економіка, не надходитимуть у країну інвестиції і громадяни не віритимуть державі. Справедливий суд – це те, з чого починається процвітаюча держава.

2.Прокуратура

Заступники генпрокурора Касько та Сакварелідзе так і залишилися «внутрішньою опозицією» і не отримали карт-бланш від Порошенка на тотальне чищення прокуратури. На конкурсах по відбору керівників місцевих прокуратур пройшли старі і перевірені гірші кадри. Прокуратура – найбільша поразка на реформаторському фронті.

3. Податкова реформа

Уряд, замість кардинального скорочення видатків, піднімає податки, щоб залатати дірки в «бюджеті проїдання». Витиснені з напівживої економіки кошти підуть пенсіонерам. Правильне ж рішення – радикально скорочувати видатки, в тому числі на освіту і медицину.

4. Пенсійний вік

Потрібно збільшувати пенсійний вік, про це наші реформатори бояться навіть говорити.

Люди стали жити довше, тому пенсійний вік піднімають в усіх країнах. В Україні стан справ ще гірший: Пенсійний фонд має величезну дірку і щоб її закрити щороку з Бюджету виділяються колосальні суми, на 2016 рік планується виділити близько 100 млрд грн.

У більшості країн, де є пенсії (в Китаї, наприклад, їх немає), вони формуються за рахунок заощаджень працівників - скільки відкладено, стільки й отримують. Схеми різні, але суть одна - гроші на пенсії – це не гроші держбюджету. В Україні через те, що пенсійні накопичення громадян після розвалу СРСР залишилися в Росії, держбюджет постійно фінансує Пенсійний фонд, а коли грошей немає - включають друкарський верстат. "Дірка" у Пенсійному фонді – ще одна з причин знецінення гривні. (Інша причина - дешевий газ, дивіться розділ Реформи, пункт 4.)

5. Медицина

Не надто активні спроби реформ від грузина-реформатора Олександра Квіташвілі наштовхнулися на залізобетонне медичне лобі в парламенті. Жодна політсила не хоче щось міняти в медицині. Це не дивно, вони не лікуються в загальних лікарнях і не уявляють їх стан.

6. Освіта

Підручників для учнів 4 – 7 класів у школі в повному обсязі і досі немає. Діти навчаються по роздруківках. Хоча сам зміст підручників став кращим.

Після прийняття революційного закону про вищу освіту зміни застопорилися. Єдине досягнення - закриття липових вузів. Відома журналістка Енн Епплбом, котра пише про Східну Європу, вважає, що справжні зміни приходять не після вуличних революцій, а в результаті роботи багатьох груп людей і називає вчителів однією з таких груп.

Більшість українських вчителів все ще виховують радянських людей, а не вільних і відповідальних громадян. У школі змін практично не відбувається, вона деградує.

7. Приватна власність на землю

Вкотре Рада продовжила мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Мотивів два: перший – загравання із страхами народу, другий - агробаронам не вигідно мати чіткі правила гри.

Крім усунення мутних схем володіння землею ринок землі дозволить залучати великі інвестиції в аграрну сферу. А без цього ми, попри родючі ґрунти, ніколи не станемо світовими лідерами з урожайності. Цього року врожайність пшениці становить 38,7 ц/га, це трохи нижче, ніж минулого року. У Нідерландах середня врожайність пшениці – 85 центнерів з гектару.

8. Виборча система

Політики так і не запровадили так звані «відкриті списки», які передбачають, що виборці не лише голосують за партію, а й визначають, хто конкретно пройде в парламент по партійному списку.

Така система знищує партійну корупцію, коли лідери списку продають у ньому місця, а виборці не уявляють, яких персоналій провели в Раду своїми голосами. На місцевих виборах діяв гібридний закон: і не мажоритарна, і не партійні списки, і не відкриті списки. В результаті на деяких округах були кандидати, котрі набрали велику кількість голосів, але не стали депутатами, а виборці залишилися без свого представника.

9.Приватизація

Мінекономіки не вдалось переконати парламент впровадити правила приватизації, які мають зробити її прозорою, професійною та зменшити ризики її зриву. У списку на приватизацію в 2016 році 345 підприємств, в т.ч. найбільші – Одеський припортовий завод та Центренерго. Проте у держвласності залишаються ще сотні великих і дрібних компаній, які необхідно приватизувати.

Зміни керівників держпідприємств

Мінекономіки впровадило механізм конкурсного відбору на посади керівників найбільших держкомпаній. Проте через Номінаційний комітет змінили лише 8 топ-керівників. Крім того, якість кандидатів залишає бажати кращого. Ринкові зарплати керівникам мають вирішити цю проблему.

10. Армія/Генштаб

Попри реформи в Міноборони, зміни не дійшли до управління Армією. Генштаб не підпорядковується Міноборони, а отже "волонтерський десант" не може допомогти в реформуванні управління Армією. На нашу думку, планування військових операцій відбувається більш-менш нормально, але бажання змінюватися у генералів повністю відсутнє, вони звикли діяти по старинці.

Організація ж на порядок, а то й на два краща, ніж в армії РФ, – тільки така Армія гарантуватиме нашу Незалежність.

бюджет поліція освіта реформи медицина економіка земля вибори суд пенсії прокуратура недореформи