Патрульна поліція через півроку: управлінський хаос та відсутність тренувань

Ми вважаємо, що створення патрульної поліції - це одне з найбільших досягнень України після Майдану. Нові патрульні показали і показують новий рівень роботи. І ми погоджуємося із сентенцією, яку приписують Вацлаву Гавелу: «Краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу». Тому масове звільнення ДАІшників і патрульних міліціонерів і заміна їх на нових людей - правильне. Але ми хочемо, щоб нова поліція розвивалася і рухалася вперед. Тому публікуємо цю статтю. У ній ми розглядаємо проблеми виключно новоствореної Патрульної поліції. Проблеми інших підрозділів старої міліції, які зараз теж називаються "поліція", ми у цій статті не чіпаємо.

«Робимо помилки, бо нас ніхто не вчить»

Зараз у Патрульній Поліції працює більше 7-ти тисяч людей, левова частка яких до цього раніше не мала ніякого відношення до лав МВС. Освічені, вмотивовані та сміливі поліцейські склали присягу на службу, вірячи у те, що своєю роботою вони зможуть корінним чином знищити гнилу корупційну правоохоронну систему.

Нова патрульна поліція вселяє надію в українців на те, що наша країна стане цивілізованою. Та щоб зберегти мотивацію поліцейських і відданість принципам, потрібно постійно вдосконалюватися

Надію на успіх із самого початку вселяли і ключові особи держави: міністр Арсен Аваков, парламент, який прийняв потрібні для служби закони, а також іноземні партнери, які з радістю допомагали грошима і ділилися досвідом зі своїми новими українськими колегами. Проте навіть така потужна підтримка «згори» не змогла застрахувати поліцейську реформу від проблем, що не знаходять вирішення ось уже вісім місяців.

Поліцейським не вистачає навчання. Тримісячних курсів стартової підготовки патрульних замало для стабільно відмінної роботи. Практичні заняття та тренінги могли б допомогти поліцейським справитися із огріхами, які неминучі в роботі. І хоча керівництво Департаменту патрульної поліції запевняє, що тренінги з підвищення підготовки проходять постійно, самі поліцейські цю версію заперечують.

«Мене знайомий недавно присоромив: дивився відео затримання хулігана, і помітив, що прийоми рукопашного бою не відпрацьовані. А як вони можуть бути відпрацьовані, якщо останній раз ми їх повторювали 9 місяців тому? Вся наша тактика силового затримання зводиться до того, що ми натовпом накинулись на людину і завалили на землю, щоб руки заламати»,- розповідає поліцейський із Києва Іван З.

Інший столичний патрульний бідкається, що за весь час несення служби він лише один раз побував на полігоні, щоб удосконалити навички стрільби із вогнепальної зброї:

«Два тижні тому нас возили на беркутівський полігон. Я вистріляв 60 патронів. Тепер хоч знаю, чи робочий у мене агрегат»,- жартує Андрій, і додає - до того навіть пістолет із кобури не виймав – бо не має права без необхідності цього робити по закону.

Ми вибрали основні недоліки в організації роботи Патрульної поліції, про які писали самі поліцейські. Послали їх перелік Євгену Жукову, заступнику начальника департаменту патрульної поліції МВС. (Він прийшов у поліцію після фронту, де був одним із кіборгів у Донецькому аеропорту). А потім попросили рядових поліцейських прокоментувати відповіді.

На думку керівництва "патруля", практичних занять підлеглим вистачає:

«Для нас це дуже важливо, щоб патрульні вдосконалювали рівень своїх професійних навичок, тому щомісяця для них проводяться різні тренінги чи інші навчальні програми з тактики, медичної підготовки, стрільби, адмінпрактики та інших дисциплін», - каже Євген Жуков.

«Може, Жукова самого щомісяця водять на тренінги або на стрільби?», - задають риторичне запитання рядові.

Роздратованість та злість патрульних можна зрозуміти: відсутність регулярних тренувань для відточування своєї майстерності може обернутися трагедією. Яскравий приклад цього – скандальна погоня за п'яним водієм BMW у Києві:

«Під час погоні ніхто не взяв командування на себе (радіоефір це підтверджує), хоча колись на навчанні про таке говорили. А зараз саме через відсутність відпрацювання цього вкрай важливого моменту і сталася трагедія», - вважають поліцейські.

Нині ж доводиться констатувати: чи не єдині знання, які поліцейські можуть удосконалювати незалежно від волі керівництва – це юридичний профіль.

«Нещодавно із «Дорожнім контролем» погиркалися (йдеться не про спробу захопити приміщення поліції, а про дрібну суперечку на дорозі - ред.). Хлопці хотіли правопорушника виручити, але я їм втер носа. Бо вже сотні разів перечитав статті адмінправопорушень і знаю їх ледь не напам'ять», - ділиться досвідом поліцейський Юрій К. із Одеси.

Патрульні поліцейські не бояться затримувати за дрібні порушення впливових чиновників, прокурорів та їх нахабних дружин. За це поліціянти отримують народну любов

Відсутність тренінгів із теорії права – це найменша проблема: адмінкодекс завжди можна носити із собою – поліцейські зберігають електронні версії документів у себе на планшетах – це дає змогу швидко знайти на ключовими словами необхідну статтю. А от прийоми рукопашного бою та тренування із тактики в кишеню не покладеш.

Бажане та дійсне

Бюрократія та відсутність налагодженої адміністративної роботи – це ще два камені спотикання, через які створюються штучні проблеми в системі роботи патрульних поліцейських. «Проблеми вирішимо ось-ось, найближчим часом» - виправдовуються у Департаменті патрульної поліції. Та коли саме – патрульним не кажуть.

Візьмемо, наприклад спортзали для тренувань. У Києві такий уже побудований за гроші канадських донорів, в інших містах про таке приміщення тільки мріють.

Заступник начальника уточнює: робота над удосконаленням робочого простору для поліцейських в усіх містах усе ще триває: «Тренувальні зали вже є майже в усіх містах, кімнати для документації – у багатьох містах.

Там, де цього ще немає, ми працюємо, щоб найближчим часом забезпечити все необхідне, і залучаємо в тому числі партнерську допомогу»,- запевняє Жуков.

Нам не вдалося знайти жодного патрульного, який би на власні очі побачив роздягальні, кімнати відпочинку, тренувальні зали, кімнати для роботи з документацією.

«У теплу пору року особовий склад зустрічався на вулиці на плацу, зараз спілкування поліцейських відбувається у коридорах – місця у приміщенні замало, тому за кожною ротою закріплений свій балкон, біля якого і обмінюються інформацією після патрулювання», - описує робочі деталі киянин Андрій С.

«Виглядає це зі сторони смішно. Сісти часто нема де, доводиться на коліні документи підписувати, наче ми гопники якісь. Вже багато місяців нам обіцяють це питання вирішити, скільки ще чекати – незрозуміло», - бідкаються патрульні.

Розрекламований електронний документообіг також поки що втілений лише частково – поліцейським невтямки, чому в еру цифрових технологій їм доводиться писати рапорт від руки?

«З планшетів патрульні здійснюють доступ до баз даних, які адмініструються іншими структурами. Патрульна поліція має доступ до всієї необхідної для роботи інформації. У тестовому режимі запрацювала система винесення електронних постанов за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, повноцінний запуск якої очікується найближчим часом», - хвалиться Жуков.

«Але деяка інформація подається неповно. Приміром, немає бази даних по орієнтуванню. Більше того, нас ніхто не вчить, як по цим орієнтуванням шукати злочинців. Хтось відправляє інформацію по вайберу, хтось – в планшет по мейлу, хтось – усно. Єдиної системи не існує, і це не сприяє якісному виконанню роботи», - заочно сперечається із начальством патрульний Михайло Н.

Загадкові фінанси

Для успішної реалізації реформи і, в тому числі, на облаштування робочої інфраструктури потрібно багато грошей. А тих грошей, що є, не вистачає, кажуть у Департаменті патрульної поліції.

«Патрульна поліція запускається у нових містах по всій Україні. І ми прагнемо забезпечити їх усім необхідним та шукаємо для цього можливості. Ми використовуємо як державний бюджет, так і міжнародну донорську допомогу абсолютно раціонально і прозоро. Кожна копійка йде в роботу, але, на жаль, не завжди виходить покрити всі проблеми, тому ми маємо визначати пріоритети», - коментує побутові проблеми у "патрулі" Євген Жуков.

Втім, навіть у такому питанні як фінанси у Департаменті патрульної поліції виникають непорозуміння. За словами поліцейських, у день отримання чергової зарплати сума на банківській картці для них завжди є сюрпризом. Поліцейські не скаржаться на зарплати, їм не зрозумілий принцип нарахування.

«В одному місяці 8 тисяч приходить, в наступному – 10 тисяч, потім – 9 тисяч. І не зрозуміло, чому суми різні, звідки вони беруться? Як і по якому принципу формуються?», - кажуть патрульні.

За словами Євгена Жукова, усі дисциплінарні стягнення й заохочення (тобто, штрафи і премії) здійснюються згідно з вимогами чинного законодавства. Але ніхто з опитаних нами поліцейських так і не зміг відповісти на запитання: за які саме вчинки їм мають платити надбавки у сумі 2 тисячі гривень на місяць.

Та найбільш неприємно поліцейським згадувати про видачу матеріальної допомоги, яка здійснювалася за загадковим принципом.

«Керівництво поліції нам ще на початку несення служби розповідало про те, що кожен з нас має право отримати раз на рік матеріальну допомогу. Умовно кажучи, це 13-та зарплата – на оздоровлення, фіндопомогу для покращення житлових умов тощо.

Сказали нам – пишіть усі рапорт на отримання такої допомоги і всі все отримають. Ну ми написали. А в результаті через неуважність начальника фінансової частини Грушко, половина особового складу отримала по 10-20 тисяч гривень допомоги у кінці року, а решта – не отримали ні копійки. Керівництво лише руками розвело – вибачте, гроші закінчилися».

Мотивація

Відомий один випадок, коли поліцейський звільнився через втрату відчуття місії:

«У Департаменті патрульної поліції критична кількість старих совкових бюрократів. Процеси — не працюють. Працює ручне управління.

Тому, за даних умов, бєспєрспєктівняк. Нормативна база не витримує функціонального навантаження, але ніхто не поспішає змінювати нормативну базу прийнятними темпами (тобто, на вчора), або хоча б чесно, прямо і відверто її ламати заради прогресу», - коментуючи причини свого добровільного звільнення заявив днями на своїй сторінці у Фейсбуці поліцейський Алекс Харченко, який до служби у поліції був активістом партії «Демократичний альянс».

Він вказує, що створення поліції - це таки реформа: «Я абсолютно вірю, що ті, хто лишаються в поліції, зроблять ще чимало корисного», - але він особисто хоче докладати зусиль до зміни країни в інших сферах.

Рядові поліцейські переконані – ключовий двигун вдосконалення і розвитку - керівники Патрульної поліції. А для цього «верхівка» повинна мати світлу голову і потужну мотивацію.

Наші співрозмовники шкодують, що перший керівник «патрулів» Олександр Фацевич пішов на підвищення (став заступником Голови Національної поліції) і покинув своїх підопічних. За їх словами Фацевич умів надихати, був ідейним реформатором.

«У нас важливо мати сильного лідера. Керівника, який вміє не тільки підбадьорити, а й реально захищати своїх підлеглих не на словах, а на практиці. Саме Фацевич проводив виховну роботу із керівниками рот і батальйонів, які по-хамськи себе поводили із рядовими поліцейськими.

Розбори польотів влаштовував регулярно, і завдяки цьому зараз середня ланка керівництва уже побоюється поводити себе так нахабно, як раніше. У Жукова немає того запалу на наполегливості, які були у Фацевича. Ми не відчуваємо в ньому лідера», - розмірковує поліцейський зі Львова Сергій К.

Керівник має допомагати системно вирішувати проблемні організаційні питання: приміром, щоб усі автівки вчасно проходили техогляд, а поліцейські отримували додаткові вихідні за понаднормову роботу. Поки що ж уся турбота про патрульних найчастіше проявляється в публічній похвалі за відмінно виконані завдання.

«Недавно на Івано-Франківщині під час пожежі на патрульного впала стеля. Йому наклали шви. А взимку є багато випадків коли поліцейські, а не працівники МНС людей дістають з-під криги, хоча це і не їхня робота. Але патрульна машина їде і здалеку бачить, як людина тоне на воді.

Був випадок, коли рулеткою, якою заміряють відстань під час ДТП, витягували людину із води, з гордістю розповідає Євген Жуков, і додає: від нещасних випадків поліцейські не застраховані. Бо патрульним достатньо безоплатного лікування у шпиталі МВС та в інших відомчих установах».

Ще більше дратують рядових патрульних брехливі обіцянки: «обіцяли видати другий комплект форми – не видали», «казали – побудують спортзали, перевдягальні, кімнати відпочинку – нема цього майже ніде», «говорили-балакали про контракти, а виявилося, що то тільки для керівництва такий привілей».

«Нема поваги до тих, хто каже і не робить. Краще не обіцяти взагалі. А так з'являється загальне розчарування, бо спочатку нам обіцяли золоті гори, а зараз розмова будується так: «щось не подобається - до побачення». Жодної поваги»,- додає поліцейський із Івано-Франківська Зорян І.

Люди ніколи нічого не створюють ідеальним. Будь що організоване чи зроблене людиною потребує вдосконалення. Та слово «вдосконалення» передбачає визнання недоліків і чесний погляд на речі. Без цього гнила система і гнилі цінності нашого суспільства поступово розкладуть і нову поліцію, й інші позитивні починання. Вмотивовані та сміливі підуть, прийдуть слухняні і байдужі.

аналіз поліція реформи