Професія «патріот». Як блокують російські вантажівки на Закарпатті
— Їхні фури можна міняти на наших полонених, — ужгородець Олександр Русин називає себе очима блокпосту при в'їзді в закарпатське село Нижні Ворота. Олександр — волонтер гуманітарної місії «Чорний тюльпан», каже, що для нього так само важливо стояти тут, як і розшукувати загиблих бійців. Він тому й тут, бо був «там».
Автор: Ярослава Тимощук
Звідси сотня кілометрів до словацького кордону і трохи менше — до угорського, куди, на думку активістів, не мають потрапити вантажівки з російськими номерами. Сюди вони прямують, аби рушити далі в Європу, після того, як Польща заборонила їм в'їзд.
Блокпост розташований між двома перевалами, на посту ДАІ, що серед місцевих відомий як “Золоті ворота”. Якщо чергові активісти бачать вантажівку з російським номерами, передають по рації своїм колегам, ті напоготові за кілька метрів. Тоді водій фури бачить кілька постатей у камуфляжах, що перегороджують йому дорогу. На третій день блокади тут тихо, лиш уранці намагалася проїхати фура. Чоловіки розповідають про це навперебій і з азартом, як рибалки про здобич.
Блокадники розташувалися на посту ДАІ, що серед місцевих відомий як “Золоті ворота”.
— Заслали провокатора, аби ситуацію вивідав: може, якось прорватися можна, — активіст Віталій Лазаренко знімав блокаду на мобільний. — Ми його ввічливо назад відправили, поки м'яку силу застосовуємо. Він не заперечував. «Я понимающий человек», - сказав.
Біля посту усміхнений дерев'яний ведмідь, герб Закарпаття. Активісти називають свою блокаду «ведмежою».
— Бо хватка в нас залізна. Український ведмідь запускає лапу у російський вулик: раптом, когось розворушить. Хай росіяни у себе революцію роблять, — молодий чоловік представляється Юрієм Руфом, називає себе автором націоналістичної поезії. Він приїхав сюди зі Львова «підтримати побратимів». Юрій охоче позує для фотографій і дискутує про політику. На запитання про професію відповідає: «патріот».
Рух трасою млявий, коли-не-коли сигналять у знак підтримки українські водії. Спиняється легковий автомобіль волонтера, вивантажує дрова. Групка чоловіків гріється біля саморобної буржуйки. «Всі революції розпочинаються з диму», говорить хтось. Поки ж треба себе чимось розважити, по колу передають соняшникове насіння. Хтось лузає в бочку, хтось на землю.
Активісти зібралися з Ужгорода, Львова та навколишніх сіл
Владислав Товтин варить угорський суп.
— Не всім закарпатцям наш протест подобається, — говорить. — Ті, хто заробляють на вантажних перевезеннях, вважають: ви воюйте, а ми далі собі торгувати будемо. У них своя корпорація, до нас приходили місцеві далекобійники, питали, чи «порішати» можна. Але треба вже визначитися: війна в нас чи як.
У цей час понад 600 українських вантажівок залишаються заблокованими в Росії або прямують транзитом через цю країну з Азії. РФ заборонила рух українських вантажівок по своїй території у відповідь на дії українських активістів. За ці дні вони потерплять чималі збитки, вважають в Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України.
Перевізники певні: годі чекати добра від блокади, котра здійснюються поза правовими нормами. Тож далекобійникам варто думати про нові маршрути, що вочевидь будуть дорожчими.
Українські ж активісти перекрили шлях 60 фурам із Росії. Півтисячі автомобілів чекають черги на кордоні України з Європою, очікуючи повернутися додому.
Ультиматум за ультиматумом
Міні-бусом під'їздить чоловік, пропонує з'їздити з ним у магазин в купити, що треба активістам. Іван — дрібний підприємець із села Драгово Хустського району. Він емоційно говорить і жестикулює. Допекло, каже, мають бути народні санкції.
Іван Роман (йде із зеленим пакетом)із села Драгово приїхав на мінібусі активістам на підмогу: "Блокадою мала б займатися влада, коли ж вона відмовляється, будуть народні санкції".
— Борони Боже, аби хто з нашого брата зараз надумав руським номери свої дати.
За кілька кілометрів на стоянці стоїть 16 російських вантажівок, що затрималися в попередні дні блокади. Їдуть перевіряти, чи всі на місці. Шестеро водіїв начебто рушили назад, активісти підозрюють: шукають інших лазівок.
— Профукали! – сердиться автомайданівець Микола Маслянка. Його хліб — вантажні перевезення до сусідніх Словаччини та Польщі. Його віра — в те, що після заборони руху російських вантажівок позбудеться конкурентів.
Інші російські водії тим часом чекають, доки приймуть бодай якесь рішення і доки дозволи на перебування не закінчаться.
– Я простий водій, працюю на господаря. Сказали — поїхав. Підневільна людина, велика політика мені не стосується, – чоловік із Брянська третій день не може виїхати з України.
Активісти тим часом міркують, як «поламати москалям схеми»: поставити відеореєстратори на посту і на стоянці, пильнувати, чи не поміняють номерів або не перевантажать товар в інші вантажівки. Зрештою, не дійшовши згоди й нічого не зробивши, всі повертаються обідати.
– Не вихід ганятися за кожною фурою. Головне — ми рух створили. А шість вантажівок на 45 мільйонів українців не вплинуть, – утішається Павло Павлов. Він підтримував «Правий сектор», аж доки рік тому не побився з членами цієї організації.
Активісти оголосили ультиматум: до 18 години вечора 15 лютого уряд повинен зупинити транзит російського транспорту в Україні. Однак прийняте рішення протестувальників не зупинило, їх не влаштовують слова «тимчасова заборона» та «призупинення».
Новий ультиматум висунули до 18 години 16 лютого. Коли ж і це не подіє, обіцяють їхати до Києва. Але цього дня Україна й Росія домовляються відпустити заблоковані вантажівки у своїх країнах додому.
– Блокада — фігня, зате двіж створили, – раптом зізнається Павло. – Проти чого далі протестувати будемо? Всюди бардак у країні.
Павло з товаришами стоїть навколо калюжі, в якій плавають недопалки, кидає туди соняшникове лушпиння. Якщо зазирнути в воду, у ній віддзеркалюються постаті активістів.
