Terra Heroica 2009: п’ять років найбільшому фестивалю військової реконструкції (ФОТО)
Козацький табір на ранок після битви – місце спокійне і несподівано тихе: хтось варить на вогні юшку, хтось штопає сорочку, хтось крутить патрони... Аж раптом — голосний стукіт тулумбаса і крики Олександра «Сліпого» Харченка: "На раду, козаки! Всі на раду! Рада козацька!"
Фестивалила і фотографувала: Ірина ПУСТИННІКОВА
Заспані козаки покидають намети, встають з-за столів і збираються у коло. Там вже стоїть біля дерев’яної лавиці похнюплений велет зі зв’язаними руками.
Кодування від пияцтва по-козацьки і пригоди москаля-барабанщика
Перепив козак вчора на радощах, занадто бучно святкував перемогу свого загону, наробив в таборі гармидеру. Зараз козаку соромно.
- Простіть, браття, що був нерозумним!
- Ми тобі пробачаєм, брате, але порядок є порядок.
Що тут заперечиш... Знімає велет сорочку, лягає на лавицю. Всі козаки по черзі відпивають з дерев’яного кухля, мочать у воді різки – а далі шмагають п’яничку по спині, примовляючи виховні речі різного ступеня цензурності.
Після козаків дійшла черга до татарських воїнів, потім за різки взялися яничари, а далі навіть кальвініст-мушкетер.
Нещасний вже й не охав, лежав без руху — козаки навіть злякалися, що дух покинув це могутнє тіло, обілляли його водою. Живий... Потім знесилене, закривавлене тіло відволокли кудись за намети.
Стривайте, а що робили в козацькому таборі яничари з татарами? Який ще мушкетер-садист з різками?
Все нормально: це вчора, 3 жовтня 2009 року, вони були на полі битви ворогами, а так всі півтисячі реконструкторів, які зібралися в Кам’янці-Подільському на ювілейний, п’ятий фестиваль військово-історичної реконструкції «Терра Героїка», — старі приятелі і добрі друзі.
Щороку тут бачаться, їдять дерев’яними ложками з полив’яних мисок просту середньовічну їжу, обговорюють деталі своїх костюмів, вечорами гріються біля багаття, співаючи пісень (польсько-українська «Гей, соколи!» авторства Тимка Падури — безперечний хіт), ночують в наметах на сіні.
Не всі, правда: балувані пишногруді міщанки з московського клубу «Рондаш’єр» спали на м’якеньких овечих шкурах, встелених на ліжках. Ліжка везли з собою з-за кордону земляки міщанок - московські стрільці.
Є в цьому щось по-справжньому сарматське, середньовічне. Не дарма телереклама фестивалю обіцяла оживання доби сарматизму.
Тож красеня, котрий вчора перепив, шмагали легесенько, символічно, кров на спині виявилась кетчупом, та й сам розпластаний на лавиці козарлюга під час екзекуції ледь стримувався, щоб не розсміятися.
Всім іншим обмежувати себе резонів не було — регіт над табором стояв ще той.
Бо негідна поведінка козака-випивохи - то квіточки! Нічні пригоди московського перепилого стрільця-барабанщика, якого свої ж хотіли розстріляти (холостими) за те, що проспав битву, а половина табору хотіла його викупити — оце було шоу, до цього часу спеціалізовані форуми гудять.
Причому не для глядачів: ми ж уже згадували, що реконструкторам про увагу публіки не йдеться. Для себе бавляться...
...Але так в них це щиро виходить, що час від часу промайне думка: може, й собі на XVІІ століття "шитися"? Костюм згодиться як не на «Терру», так на інші збіговиська по даній епосі.
Перша серед рівних? (як найбільший фестиваль вирішує фінансові проблеми)
«Терра Героїка» — все ще наймасштабніший фестиваль Центральної Європи, присвячений XVII століттю. Але вже в межах навіть України — не єдиний.
В спину «Террі» дихають два новачка 2009 року.
Серпневе відтворення Зборівської битви зібрало на березі Стрипи близько ста реконструкторів з Києва, Кам’янця-Подільського, Одеси, Сімферополя, Мінська та Варшави.
Піротехніків з кіностудії ім. О.Довженка не рахуємо: їх внесок в битву був гучним, але самі вони ховалися на полі бою за кущами в цілком сучасних футболках і штанях.
Скромний за кількістю учасників Зборівський фестиваль зібрав ледь не рекордну кількість глядачів: подивитися битву прийшов не лише весь 8-тисячний райцентр, а й добрий десяток тисяч гостей з Тернопільщини та Львівщини.
Далі, 20 вересня 2009 р., відбувся масштабніший за зборівський фест «Хотинська твердь»: близько 130-180 вояків із України, Чехії, Польщі, Словаччини, Білорусі та Угорщини.
Плюс все ті самі довженківські піротехніки, які в даному випадку діяли як затяті піромани: від шалених вибухів загорілася трава в безпосередній близкості до Хотинської фортеці. Ну не можна так з унікальною пам’яткою, чесне слово!
Пожежу гасили, забувши за сценарій, і яничари, і повсталі селяни-левенці, і мушкетери з Чехії, і татари.
Bельми щедрим спонсором фестивалю виступив бізнесмен Валерій Галан, власник гірськолижного курорту «Мигово». В Хотині В.Галан будує біля фортеці пафосний готельний комплекс, начхавши на необхідність проведення археологічних досліджень. Фундамент вже поховав під собою культурні шари, але не будемо про сумне.
Подарувавши безперечно яскраве дійство і реконструкторам, і хотинчанам, «Террі» «Хотинська твердь» таки підклала свиню.
Фестивалі відбуваються в одному регіоні, відтворюють один період (1621 рік в Хотині, умовні 1650-ті в Кам’янці), приїздять на них переважно ті ж клуби - а оскільки проміжок між подіями мінімальний (два тижні), не всі закордонні гості мають змогу так часто кататися в Україну і назад.
От і маємо. Минулорічна «Терра» побила всі рекорди по кількості учасників: понад п’ятсот. Цьогорічна була маштабніша за «Терру-2007», але до «Терри-2008» недотягувала: майже п’ятсот учасників. Ненабагато менше, але все таки шкода, що улюбленці публіки - чеська група «Магна Моравія» - прибули не в повному складі.
Не було й багатьох польських ветеранів реконструкторського руху: досить скромним був десант чи не найвідомішого варшавського клубу - турнірного товариства «Ліга баронів». Вони ж уже й на Зборові були, і в Хотині билися, тож на Кам’янець, напевно, сил не вистачило.
Ну, або не вистачило фінансів в організаторів.
Вже другий рік поспіль Олег Демчук, заммера Кам’янця-Подільського і одночасно директор фестивальної агенції «Ратуша», лякає місто страшилками.
Мовляв, «Терри» не буде, бо нема спонсорів (частка з міського бюджету в фестивальній казні зовсім мізерна - аби не нарікали посполиті, що в важку кризову добу влада в солдатиків бавиться).
Але гроші завжди знаходяться — і завжди в останній момент.
Дивна річ: в місті 19 готелів (не рахуючи приватних мотельчиків та закладів навколо Кам’янця), а серед спонсорів значиться лише один.
Інші ж готельєри спокійно піднімають ціни в фестивальні дні (подекуди вдвічі) - мовляв, ажіотаж, на «Терру» вже збирають спеціальні тури з великих міст, тож туристи все одно будуть, і гроші все одно залишать. Мають же вони десь поселитися?
Тому О.Демчук вже відтепер грізно обіцяє курку, яка приносить готель’єрам не золоті, а діамантові яйця, таки зарізати. Хто зна, може, й справді прислухаються? Не може ж лише мережа супермаркетів «Фуршет» та кілька міських фірм тягнути досить коштовного воза з «Террою».
Цього року фестивалю підфартило: вибори на носі, то ж патроном дійства взялася виступити пані прем’єр.
Два фестивальні дні з «партійної» сцени з «партійною» апаратурою і атрибутикою народ по вечорам розважали концертами: Руслана, «Мандри», «Коралі», «Пропала грамота», нарешті, «ВВ».
А не було б виборів — що тоді?
Олександр «Гайдук» Заремба переконує: фестиваль би все одно відбувся, просто був би скромнішим за масштабами. Концертів би не було. Майстер-класів старовинного танцю (за це відповідали пітерські колективи Vento del Tempo і Lorem Ipsum, а також кияни з «Джойссансу» та групи старовинної музики Uno Spiritu) би не було.
Навряд чи в цьогорічній "Террі" взяло б участь стільки польських і чеських клубів. І так за дорогу реконструкторам повернули лише 52-53% коштів (московським стрільцям – і того менше).
Без новинок – нікуди: гральні карти з воїнами-реконструкторами
П’ятий поспіль фестиваль — це солідно. Без новинок такому дійству не обійтися. Вперше місто підійшло системно до сувенірної продукції: саме до «Терри» були випущені календарі, блокноти, магніти тощо.
Особлива увага – стилізованій під ренесансну колоді гральних карт (кожна розміром з долонь), на яких зображені самі реконструктори. Десятка бубен з «Магна Моравією», піковий валет з Олександром «Сліпим» Харченком з Київського реєстрового полку, в королях пік – один з ініціаторів «Терри», відомий геральдист і художник Олекса Руденко. Джокер — Сашко Заремба.
Карти продаються в суконному мішечку. Кльова задумка. Тільки не всім реконструкторам до вподоби: мовляв, а ви мене спитали, перш ніж на картах розміщати?
Наступною "новиною" були вже згадані майстер-класи старовинного танцю, які відбувалися в найнесподіваніших і найнезручніших місцях міста всі три дні.
Наприклад, посеред гамірного перехрестя біля зупинки маршруток на Троїцькому майдані. Або на зупинці «Гала-готелю» - поруч проходив симпозіум скульпторів «Петраманія-2009», тож алеманду довелося вчити під скрегіт бензопил, при цьому намагатися не зіштовхнутися з мужиками з тачками каміння, які сновигали територією туди-сюди.
Як завжди, кульмінацією фесту була суботня битва. Тільки в 2009 році битв було в суботу одразу чимало: дійсно шалений наплив туристів спричинив людські корки на Замковому мості і Вірменському бастіоні (звідти битву було видно найкраще).
Щоб побачити, як польські гусари скачуть в бік рогаток мушкетерів гетьмана Виговського та козацький пересувний табір з возів, довелося б добряче попрацювати ліктями.
Нічого не поробиш: на невеликому місті-острові (адже кам’янецьке Старе місто – острів площею в 121 гектар) немає майданчика, де б з комфортом розмістилися кавалерія, артилерія, вози козаків — та ще й хатки українського хутору, які в результаті красиво палатимуть під час битви.
Тож городи попід Смотричем – місце майже ідеальне для самих реконструкторів (коли закінчуються патрони, приходить черга пуляти в ворога кабачки, капусту і гарбузи).
Енна кількість глядачів зручно розмістилася і на мості, і на вуличках навколо поля — та всіх бажаючих побачити баталію там діти було ніде.
Хоча ж не битвою єдиною: в фестивальні дні можна було відвідати в Вірменській криниці виставку картин всесвітньовідомого художника, кам’янчанина Юрія Химича, побачити турнір силачів, пальнути за сто гривень з гармати...
A як душа хотіла високого — можна було відвідати цикл концертів класичної та духовної музики “Flos in lapide” («Квітка на камені») в Петропавлівському катедральному костелі.
Фестиваль відбувся, і, на думку багатьох учасників, він був найяскравішим з усіх «Терр». Наступного жовтня, матимемо надію, воїни з усієї Центральної Європи знову зберуться біля стін Старої фортеці.
Хто знає, може, збудеться мрія київсько-севастопільских яничар з «49 орти джемаат хассеків» — і на Террі-2010 ми побачимо реконструкцію подій серпня 1672 року, оспівану нобеліантом Генріком Сенкевичем в «Пані Володийовському»... Це коли турки захопили місто на 27 років, а фортецю було частково знищено вибухом порохового складу.
Ще кілька фоток:
