Половина країни не працездатна. Звідки взяти гроші на пенсії і соцвиплати? (Інфографіка)

На графіці ми бачимо, що приблизно на одного українця, який може працювати існує один непрацюючий. Але, якщо дивитися на це співвідношення з точки зору виплат пенсій і соціальних виплат, то ситуація ще гірша.

Значна частина потенційно працездатного населення офіційно не працює, тобто не платить податки і соціальні внески. А значить грошей на виплати пенсій і соціальної допомоги взяти ні звідки.

Інтерактивну графіку дивіться тут

Рівень життя пенсіонерів залежить від соціальних внесків тих, хто працює, тобто, працює і платить податки та соціальний внесок, який називається ЄСВ. Так само, як і якість освіти дітей та молоді, яка ще не працює.

Що робити і чи вистачить у системи соціального страхування та уряду коштів на утримання громадян непрацездатного віку?

Демографічне навантаження, тобто кількість дітей і пенсіонерів на одного працюючого – не єдиний фактор що впливає на фінансову спроможність, сталість пенсійної системи. Міжнародний досвід показує, що в країнах з вищим демографічним навантаженням, ніж в Україні, все ж вдається вдало вирішувати проблеми наповнення пенсійних фондів, які зумовлені старінням населення.

Один з факторів - ринок праці. Він впливає більше на пенсійну систему, ніж суто вікова структура населення. Сплата податків із зароблених грошей, рівень зайнятості, ким працюють люди – ось що грає роль.

Проте не все просто. Недостатньо щоб максимально багато людей працездатного віку працювали і платили податки. Той, хто стоїть на базарі, в кращому випадку платить 400 грн фіксованої суми ЄСВ, а цього мало, аби утримувати пенсіонерів.

Для системи соціального захисту важливо, щоб великі компанії наймали багато працівників і платили за них соціальні внески. Це за нинішньої системи, коли людина навіть не здогадується, які суми сплачує державі.

Але в ідеалі, коли люди самі платитимуть усі свої податки, для системи соцзахисту теж краще, аби в країні працювали великі компанії, які платять зарплату легально.

Ще один фактор – це рівень зарплат. Якщо вони низькі, то немає звідки взяти високі пенсії і гарні школи.

Важливо і те, ким людина працює: кваліфіковані працівники хочуть працювати і в пенсійному віці. Це крім того, що вони мають ліпшу зарплатню і відраховують більше податків і внесків. Інший полюс, так звані шкідливі роботи – люди, які там працюють, раніше виходять на пенсію.

До 2050-х років кількість пенсіонерів тільки зростатиме. Народжуваність уже навряд чи може знизитись, адже і так близька до мінімуму. Фахівці стверджують, що рівень народжуваності в найближчі десятиріччя не переважатиме смертність.

Населення України надалі буде скорочуватись за рахунок людей працездатного віку, це відбуватиметься швидкими темпами до 2050-х років. У 50-х почнуть виходити на пенсію покоління, народжені у 90-х роках, і тоді умовний коефіцієнт «кількість пенсіонерів на одного працюючого» стане меншим.

Найменшим показник підтримки буде з 2020 по 2040 роки (дані демографічного прогнозу (вкладки: «розробки» - «демографічні прогнози») Інституту демографії та соціальної політики НАН України).

Які можливі варіанти вирішення ситуації?

План «А». Народжувати

Демографічні зміни частіше створюють проблеми, ніж їх вирішують. Якщо в найближчі 10-20 років якимось дивом різко збільшиться народжуваність (а чудес не буває), то це станеться водночас з різким зростанням кількості пенсіонерів.

Так, сумарне навантаження отримувачів соцвиплат на працюючих тільки зросте і система соціального захисту опиниться у ще більшій скруті. Позитивна динаміка почне з'являтися лише у 2050-х роках, коли це нове покоління вийде на роботу.

План «Б». Приймати мігрантів

На перший погляд, цілком прийнятно збільшити доходи Пенсійного фонду за рахунок мігрантів (якщо не враховувати ксенофобію, див. результати моніторингу Інституту соціології НАН). Україна не є і навряд чи стане найближчим часом привабливою країною для молодих-освічених-перспективних-працелюбних.

Тому мігранти навряд чи врятують вітчизняні пенсійні фінанси, радше навпаки. Вже понад 10 років в Україну більше приїздять жити, ніж виїздять (сальдо міграції, Держстат). Та реально оцінити ситуацію майже неможливо через неякісну міграційну статистику.

Експерти говорять про те, що Україну покидає талановита молодь, а приїздять люди старшого віку, здебільшого етнічні українці. Тому мігранти не врятують пенсію українця середнього віку, який зараз це читає. Хіба що Україна різко перетвориться на модерну і високотехнологічну державу, а-ля Сингапур.

План «що лишився». Працювати

Отже, чисельність працездатного населення не зросте в найближчі десятиріччя. Залишається очевидне – повільніше старіти. Звучить фантастично, але в ХХІ ст. цілком реально. Люди живуть усе довше і довше.

Для нинішнього активного покоління існує вибір: або працювати довше, або отримувати з виходом на пенсію символічні 20 доларів (у перерахунку на гривню, звичайно). Варто прийняти невідворотнє: підвищення пенсійного віку.

Тим паче, що норми виходу на пенсію встановлювались давно, в часи, коли не жили так довго, як зараз. У такому контексті цікавим є підхід рахувати вік виходу на пенсію не від народження, а від смерті: це очікувана тривалість життя мінус 15 років.

За даними Держстату (збірник «Населення України», pdf, с.53) для обох статей це 67 років.

Співвідношення людей працездатного і непрацездатного віку - 50:50 – цілком нормальне. Критично важливе співвідношення платників податків і соціальних внесків та отримувачів виплат. Уже зараз воно менше 1:1, не на користь платників.

Тому необхідно більше сплачувати податки і соціальні внески. А це зареєстрована зайнятість, бажано наймана праця, високі заробітні плати, кваліфікована праця в нешкідливих умовах. Так, це складно, проте будемо сподіватись, що досяжно.

інфографіка пенсія суспільство демографія статистика