Ось завдяки чому буде зростати українська економіка в 2016-му році. ОГЛЯД

За оцінками Національного банку, валовий внутрішній продукт України у 2016 році почне зростати - на 1,1%. Подібні показники - від 1 до 1,5% - наводили аналітики МВФ, Світового банку та провідних рейтингових агенцій Заходу.

Поки що статистика підтверджує ці прогнози.

Втім, зафіксоване в першому кварталі зростання ВВП на 0,1% - це мізер на фоні 17% спаду у цей же період 2015-го. Так може, це просто випадкові флуктуації, конвульсії економіки, яка перебуває на дні?

Дати відповідь на це питання можливо, якщо проаналізувати стан справ у низці ключових галузей. Тих, які забезпечують найбільший внесок до ВВП, генерують найбільші експортні надходження, а також мають найвищий потенціал для зростання.

В Україні такими галузями наразі є сільське господарство, металургія, машинобудування, та галузь інформаційних технологій.

Cільське господарство: йдемо на рекорд

З усіх галузей виробництва найкращі справи спостерігаються в сільському господарстві. І воно ж забезпечує найбільше експортних надходжень: понад 40%. Чи збережеться така динаміка в поточному році?

Схоже що так. За даними Мінагропроду, під кінець першого тижня серпня врожай зернових сягнув 35 мільйонів тонн - з 85% площ. Середня врожайність пшениці - а вона складає основну частку в структурі ранніх зернових - вища на 4 центнери з гектара, ніж торік (тоді було 38 ц/га, цьогоріч - 42 ц/га).

Можна сподіватися, що пшениця загалом забезпечить 26-27 мільйонів тонн, або на півтора-два млн т більше, ніж у 2015-му. Збирання ячменю фактично вже завершилося, приріст - півтора мільйони тонн. Загалом по ранніх зернових можна сподіватися отримати десь 38 мільйонів тонн.

Залишилося зібрати кукурудзу - а це зернова культура номер один в Україні. Тут прогнози по врожаю значно кращі, ніж торік, коли через засуху були втрачені понад 5 мільйонів тонн зерна.

Наразі погодні умови для цієї культури близькі до оптимальних - і були такими з початку сезону. І якщо не станеться ніяких кліматичних катаклізмів, урожай кукурудзи може перевищити 30 мільйонів тонн (проти 23 млн тонн торік).

Зрозуміло, що рахувати всі ці тонни збіжжя зерна, як і курчат із приказки, треба по осені. Однак зараз уже можна з високим ступенем достовірності прогнозувати підсумки "зернового" року.

Iмовірність того, що цьогорічний врожай буде вищим, ніж торік, - 100%. Зараз це вже доконаний факт.

Імовірність, що буде побито рекорд 2014 року - 64 млн тонн - 90%. Залишимо 10% на випадок потужних аномалій, які здатні пошкодити кукурудзі.

І десь 50 на 50, що цьогоріч Україна подолає символічну планку в 70 мільйонів тонн зернових - або принаймні наблизиться до неї впритул.

У будь-якому випадку, минулорічні показники будуть перевищені. А це означає, що наступний маркетинговий рік (він починається в липні) покаже новий рекорд із продажу зернових за кордон.

Імовірно,в наступному році буде взято ще одну символічну висоту - понад 40 мільйонів тонн зернового експорту.

А це - дуже багато. Нагадаємо, Україна зараз займає третє місце у світі за експортом зернових - після США та Євросоюзу (або друге, якщо рахувати країни ЄС окремо, а не загалом).

Більше того, хоч експортні обсяги США (під 90 мільйонів тонн) для нас недосяжні, є непогані шанси, що Україна в поточному маркетинговому році перевершить за експортом увесь Євросоюз (його показники в минулому році - 42 мільйони тонн).

Тобто, до статусу аграрної наддержави, про яку говорив кілька місяців тому посол США в Україні Джеффрі Пайєтт, Україні буквально рукою подати.

Металургія: заручники глобалізму

У першому півріччі 2016 року Україна втрималася на 10-му місці серед світових виробників сталі.

Більше того, за даними профільних асоціацій, виробництво сталі порівняно з аналогічним періодом минулого року зросло на 10%. Що це - кінець кризи і наближення перемоги?

Насправді радіти зарано. Експортні надходження від металургії продовжують падати. За 5 місяців 2016 року - приблизно на 5%.

І хоч металургія продовжує залишатися другим після сільського господарства генератором доходів від продажу товарів за кордон, її частка в структурі експорту скоротилася з 2011 року на третину - з 35 до 23%.

І головна причина такого стану справ - не війна на Сході, попри весь її негативний вплив на економіку. Системні проблеми в металургійній галузі тривають вже п'ять років.

До економічного сповільнення, спричиненого глобальною кризою, долучився "китайський фактор". У минулому десятилітті Піднебесна створила колосальні потужності з виробництва сталі. Внутрішній ринок не зміг "переварити" такі обсяги виробництва, і китайська сталь буквально завалила світ.

У цій ситуації українська металургія може лише страждати разом з усіма - і чекати на закінчення негативного тренду. Втім, є ознаки, що погані часи добігають кінця: улітку провідні економічні видання та аналітичні служби Заходу повідомляють про позитивні сигнали на металургійному ринку - відновлення попиту та початок зростання цін на залізну руду і сталь.

Китай, у свою чергу, запровадив програму із ліквідації "надлишкових" металургійних потужностей та започаткував низку масштабних інфраструктурних проектів, які створять значний попит на сталь.

Якщо всі ці чинники подіють, вартість руди і сталі на світових ринках почне зростати. А отже, збільшаться і доходи українських ГЗК та меткомбінатів. Зазначимо, що структура виробничих витрат для них залишається сприятливою: так, ціна на газ у доларовому еквіваленті на третину нижча, ніж п'ять років тому.

Тобто, за оптимістичного сценарію металургійна галузь України може в другому півріччі показати невелике зростання. За реалістичного - стабілізуватися на нинішньому рівні.

В будь-якому випадку локомотивом економічних успіхів ця галузь стати не може. Але якщо вона не стане фактором сповільнення, це вже добре.

Машинобудування: пацієнт радше живий

В економічній історії України був період, коли машинобудівна галузь демонструвала фантастичну динаміку зростання - до 40%. І виглядало так, що вона ось-ось відбере в металургії звання "галузі номер один".

Втім, відбувалося це диво у 2007 та на початку 2008 років - напередодні глобальної кризи. Яка і поховала всі надії на швидкий машинобудівний ренесанс в Україні.

Гібридна війна, розв'язана Росією проти України, завдала машинобудуванню навіть важчого удару, ніж світова криза. Причому цей удар був подвійним.

По-перше, близько половини українського експорту машин та обладнання припадало на Росію. Всі ці ринки після весни 2014-го виявилися закритими. По-друге, низка підприємств (наприклад, Луганськтепловоз та "Норд") опинилася на непідконтрольній території.

Тому не може не вражати той факт, що в структурі українського експорту машинобудування не лише зберегло свою частку, але навіть покращило її порівняно з періодом 2011-13 років.

Так, це зростання незначне - трохи менше піввідсотка за 5 місяців 2016. Але для тих умов, у яких перебуває українська економіка, це дуже оптимістичний сигнал. Який, до речі, підтверджує і статистика по виробництву - приріст на 2,5% у перші п'ять місяців 2016 року.

Які напрямки мають найбільше шансів на прискорення? В першу чергу, це обладнання для продовольчого виробництва та сільськогосподарські машини.

Як вже зазначалося, аграрна та продовольча галузі наразі мають найбільший потенціал, і відповідно, генерують попит на відповідне обладнання.

Крім цього, різко активізувалося виробництво військової техніки та комплектуючих, а також транспортних засобів для армії. Непоганий потенціал у енергетичного машинобудування та авіапрому.

За умов стабільності національної валюти та відсутності загострення на Сході в Україну зростає імовірність приходу в Україну транснаціональних компаній та створення виробничих потужностей. Їхній інтерес зрозумілий - Україна має висококваліфіковану робочу силу, причому коштує вона дешево. А навколо - гігантський ринок Євросоюзу, який поступово відкривається для української продукції.

Приклади таких компаній - японська "Фуджікура", яка відкрила взимку на Львівщині завод із виробництва автомобільних комплектуючих.

А от виробництво легкових автомобілів, схоже, стоїть перед повним колапсом. Обвал споживчого кредитування в поєднанні зі зменшенням мит на вживані іномарки гарантовано робить цю галузь нерентабельною.

Втім, навряд чи за нею варто проливати сльози: нахабне лобіювання неіснуючого "вітчизняного виробника" тривало більш ніж два десятиліття, і збитки від такого лобізму значно перевищували вигоди від збереження робочих місць чи додаткові відсотки у статистиці машинобудування.

Схоже, що саме стан справ у машинобудуванні є найточнішим діагнозом стану справ у економіці.

Якщо ця галузь зростатиме - це означатиме стійку тенденцію до відновлення. Якщо ж восени та за підсумками року ми побачимо спад - то це буде доказом важких системних проблем. І їх, на жаль, неможливо буде компенсувати за рахунок гарантованого зростання сільського господарства або гіпотетичного росту металургії.

ІТ: нова надія

Наприкінці липня десятки українських ЗМІ з посиланням на Адміністрацію президента поширили сенсаційну новину: ІТ-галузь у 2015 році стала третім найбільшим експортером в Україні.

Насправді це помилка: комп’ютерна та інформаційна сфера справді займають третє місце, але серед експорту послуг (перші два належать транспорту та телекомунікаціям). З "великою трійкою" експортерів - аграрною галуззю, металургією та машинобудуванням - ІТ конкурувати не може. Що цілком зрозуміло, адже вона забезпечує лише 3% від ВВП.

Але є й інші показники. Так, Україна вийшла на перше місце в Європі за обсягом послуг з ІТ-аутсорсингу. Вона має найбільшу кількість ІТ-фахівців у регіоні - близько 100 тисяч, і в найближчі чотири роки очікується її подвоєння.

Експортні доходи від продажу за кордон програмної продукції та послуг з її підртимки стрімко зростають - якщо п’ять років тому мова йшла про десятки мільйонів, то в 2015 це вже було 2 мільярди доларів.

Серед усіх галузей економіки інформаційні технології мають унікальну перевагу: тут з мінімальними стартовими інвестиціями можна забезпечити дуже швидке зростання і високу прибутковість.

При цьому ризик втрат мінімальний: якщо ваш умовний "покемон" порвав ринок ігор для смартфонів, ви тріумфатор, а якщо ні - можна забути про нього і почати придумувати щось нове.

Будемо об’єктивні: навряд чи варто очікувати перетворення України на нову Каліфорнію з її кремнієвою долиною. Але можна сподіватися, що саме ІТ продемонструє найближчим часом найвищу динаміку зростання.

І хай за кількісними показниками ІТ не зможе змагатися з тим же сільським господарством чи металургією, але кожний новий стартап, який успішно продав свій програмний продукт або був придбаний потужною західною компанією, - це однозначний індикатор того, що українська економіка виходить за межі традиційних територій і освоює нові прибуткові ландшафти.

Ба більше, це ще й новий соціальний ліфт - все більше школярів хочуть стати програмістами, як колись економістами чи юристами - бо це круто, і можна багато заробляти.

Hасамкінець слід згадати про фундаментальний чинник, роль якого далеко не всі усвідомлюють. Україна нарешті перестала бути економічним васалом східного сусіда - а в цьому стані вона перебувала останні 300 років.

І розірвати ці глибинні виробничі та комерційні зв’язки, сформовані протягом віків, у незалежній Україні не наважився ніхто. Та і як наважитися: адже Росія забезпечує понад сорок відсотків українського експорту, прибери їх - і економіка завалиться.

І цей - цілком раціональний - страх створював в Україні системні і непереборні проблеми. Від засилля застарілого та неефективного виробництва, яке обслуговувало "радянську спадщину", до прямого економічного шантажу зі сторони Кремля: як не будете слухняними, ми не купимо ваші карамельки.

Україна нагадувала хворого з хронічною хворобою серця: жити з нею важко, але лягати на операцію страшно - а як помреш?

Можливо, це звучить цинічно, але російська агресія зробила для України те, на що не наважився б жодний український політик. Вона призвела до майже повного розриву економічних зв’язків з Москвою.

Зрозуміло, що це сталося не від добра. Хворий на серце потрапив під автомобіль, і лікарі в реанімації вирішили оперувати - бо іншого виходу нема. Але після цієї операції з’явилася надія на повне одужання - якої раніше не було в принципі.

Зараз український експорт до Росії становить 8% і продовжує падати. І це, можливо, найкращий чинник нашого майбутнього економічного зростання.

металургія агропром україна росія економіка статистика іт-технології інфографіка