Бюджет без змін: зберігається бідність і занепад (Інфографіка)

У минулі роки навколо Бюджету тривали важкі битви. Влада прагнула різкого збільшення доходів, економічно активна частина громадськості опиралася, були великі баталії.

Як правило, проект Бюджету подавався за пару днів до нового року і депутати обурювалися, що не встигли його вивчити. З урядом Гройсмана все інакше: проект подали завчасно, битви за збільшення надходжень немає. У проекті приблизно однакове збільшення доходів та видатків відносно 2016 р. з деякими корективами.

Консервативний бюджет, який нікого не влаштовує, але підтверджує статус-кво. Був би в країні економічний розквіт – можна було б радіти. Але в нас дуже сильно не розквіт, консервується бідність та занепад.

Щоб збільшити графіку, клікніть на неї

Два плюси

В бюджеті є дві гарні речі. По-перше, зменшується дефіцит. По-друге, він більш-менш реальний. Все інше не таке оптимістичне.

Зростання ВВП прогнозується на 3% кожен рік від 2017 до 2019 рр. Для США чи Німеччини це було б гарним показником. Для України, чиє ВВП впало на 9,9% у 2015 році та на 6,8% у 2014-му, це майже НУЛЬ.

За планами Уряду у 2019 р. наша економіка буде відставати від рівня 2013 р. на 7,3% при тому, що той рівень також мало кого влаштовував. Це прогнозоване борсання на дні.

Доходи бюджету планується збільшити на 19,2%, видатки на 16,5%. Тобто, дефіцит бюджету дещо зменшиться. Це гарно. А от зростання доходів на 19,2% - це погано.

Заробляємо, як Конго, хочемо тратити, як Німеччина

Бо при запланованій інфляції 8% та зростанні ВВП на 3% природним чином отримати 19% росту доходів бюджету неможливо.

Насправді, Уряд планує отримати 10,5 млрд грн за рахунок закону про спецконфіскації, а все інше – за рахунок збільшення податків. Так, планується зняти пільги аграріям по ПДВ, це одна з вимог МВФ, та підняти акцизи на тютюн, алкоголь, ренту на транспорт аміаку та радіочастоти, які придатні для 4G. Тобто, вичавити з економіки більше, ніж зараз. Не набагато більше, десь на 0,5%.

Щоб було зрозуміло, по плану на цей рік видатки держави (тобто бюджету, соціальних фондів за виключенням виплат з бюджету) повинні скласти 42.2% від ВВП. А за поданим бюджетом 2017 – 42,8%.

Тобто, ненабагато збільшитись. Але ж для того, щоб почалося економічне зростання, держвидатки повинні зменшитись. Є таке поняття «перерозподіл», ним описують гроші, які держава забирає у своїх громадян і на які забезпечує різні послуги - від оборони до функціонування парламенту.

Держави багатих громадян можуть дозволити собі забирати значну частину у людей і на ці гроші забезпечувати якісні державні послуги.

Грошей вистачає і на державу, і на безбідне життя громадян. Країни бідних більше залишають громадянам, менше беруть собі і відповідно надають меншу кількість державних послуг і гарантій.

В Україні рівень перерозподілу розвиненої Німеччини, а рівень ВВП на душу населення, як у Конго. Слабо розвинуті країни не дозволяють собі перерозподілу вище, ніж 30%.

Це дуже легко зрозуміти. Наприклад, у тієї ж Німеччини ВВП на душу населення складає $41 тис. у рік. У нас же, як у Конго та Узбекистану, трохи більше $2 тис. ( дані МВФ).

Коли німець перерахує до держави 43%, в нього достатньо залишиться для нормального життя, і у держави накопичується достатньо для виконання всіх своїх функцій. Коли українець із своїх річних $2 тис. віддасть 43% державі, в нього не залишається для себе майже нічого. Тому в нього немає жодних стимулів працювати і він вимушений ховати справжній дохід просто для свого існування. Але й у держави не залишається коштів.

А українська держава ж хоче все робити з розмахом, як у СРСР. І медицина, і освіта, і енергетика, і соціальна допомога, і ЖКХ, і мистецтво все інше має за цією логікою фінансуватися з держбюджету.

Це окрім правопорядку, правосуддя, оборони - базових обов'язків держави.

При нашій продуктивності праці 43% взятих з кожного на користь усіх не вистачає на більш-менш пристойне виконання державою своїх обов'язків.

Коло бідності

Вихід очевидний і ним протиснулося багато країн: держава має "скоротити" сама себе, тобто відмовитися від частини своїх функцій, щоб менше витрачати, а отже менше збирати податків.

Але на це ніхто не наважується. Це загрозливо для політиків і боляче для багатьох людей.

І ходить країна по замкненому колу бідності населення, низької продуктивності праці, застарілих виробництв, неякісних державних послуг, недолугості та неуспішності всього, за що держава не візьметься і знову бідності.

Доходи

Якщо подивитись на доходи бюджету, то видно – зростання всіх їх видів десь на 30-40%.

Зменшується рентна плата (основна рента бралася від видобутку газу, у 2017р. вона зменшується за раніше прийнятими законами). Менше заплановано взяти від бюджетних установ. Додатково до зростання ВВП та цін планується отримати 14 млрд грн за рахунок збільшення акцизів, 22 млрд грн - за рахунок скасування пільг по ПДВ для аграріїв та інших змін у законодавстві.

Питання викликає план збільшення надходжень від податку на прибуток на 23,5% - не зрозуміло, звідки таке зростання прибутковості. Все інше можливо виконати. Частина доходів реальні, частина завищена.

Видатки бюджету також зростають більш менш рівномірно.

Дещо дивує зростання видатків на економічну діяльність на 50%. З початком кризи ці видатки, навпаки, зменшувались.

Третина видатків на економічний розвиток – це дорожнє господарство.

10% виділено сільському господарству, зокрема фермерам.

На енергетику піде 8 млрд грн. На вугільну галузь - 1,8 млрд грн (це компенсація цін державним вугільним підприємствам та закриття старих шахт). Певні суми йдуть на гідроенергетику, будівництво та ремонт газопроводів.

Роботи виконуються за рахунок кредитів європейських інституцій, але повертати все одно буде держава. По статті економічної діяльності фінансуються агентства та інспекції, що контролюють безпеку виробництва і праці, контрольні та статистичні органи.

Соціальні видатки мають зрости на чверть. У тому числі на чверть зростуть субсидії населенню на оплату послуг ЖКХ, на 18,5% допомога інвалідам, сім’ям з дітьми, малозабезпеченим.

Пенсійна петля

Найбільші видатки бюджету плануються на пенсії – 161,6 млрд грн.

156,2 з них – це перекази до ПФ в вигляді дотації та для виплат спец. пенсій.

5,4 млрд грн - це виплати у ПФ за бюджетних спец. пенсіонерів. Зростання намічене на 7,4% - менше середнього за рахунок посилення вимог для дострокового виходу на пенсію (намічено скоротити список робіт, який дає право на це).

Окрім того, Мінфін веде роботу по перевірці обґрунтування для отримання пенсій та пільг населенням. На його думку, потрібно припинити виплати тим, хто не має на це права.

Зазначимо, що Пенсійний фонд має власні доходи, вони беруться головним чином з двадцяти двох відсотків, які платить за кожного працівника роботодавець (цей фактичний податок називається ЄСВ). Наступного року ПФ планує отримати власних доходів на 107,8 млрд грн.

Фактично, пенсійна проблема – одна з найтяжчих для фінансів України, у великій мірі взяті державою зобов’язання тягнуть на дно українську економіку.

Оборона, медицина та інше

Зростання видатків на оборону невелике, всього 9,3%. Значно вище ріст витрат на безпеку та громадський порядок – 17,3%. Щоправда, можливо, що зростання видатків на економічну діяльність – це видатки на виробництво військової техніки, бо майже половина цих видатків не розшифрована.

Видатки на освіту та медицину збільшуються на рівень інфляції – на 8%. При цьому медична субвенція місцевим бюджетам збільшується ще менше – на 5,4% при передачі на місця 30 медичних установ МОЗу. А освітня субвенція взагалі зменшується. Мабуть, це результат виключення з них сум на комунальні видатки відповідних установ. Їх тепер будуть забезпечувати місцеві бюджети самостійно.

Освіта залишається найбільшим одержувачем бюджетних коштів після пенсій, а медицина недалеко від неї відстає. Багато вже сказано, що при нашій продуктивності праці країна не може дозволити собі майже 100% бюджетну освіту та медицину. Вона й не дозволяє.

Бо бюджетне фінансування по суті зводиться до оплати невеликих зарплат та комунальних послуг освітніх та медичних установ. Якість освіти та лікування державу не хвилює. Якість хвилює учнів, студентів, їх батьків, пацієнтів. Вони і платять за неї окремо, зі своєї кишені. Іраціональність цієї системи очевидна, але усталені з радянських часів практики не дозволяють нічого змінити.

Навіть боязкі спроби Мінфіну прибрати масове фінансування стипендій та магістратури викликало суперечливу реакцію у суспільстві, причому Президент став на бік противників змін.

І результат ми бачимо. Змін немає, державні мільярди йдуть у пісок, кому потрібна освіта чи лікування, платить особисто, у кого більше грошей, відправляє дітей вчитися за кордон, навіть у середню школу. Цей приклад показує – влада розуміє необхідність реформ, але боїться їх і гальмує як може.

А результат – консервативний бюджет, відсутність економічного росту, консервація відсталості.

податки бюджет освіта медицина економіка пенсія інфографіка уряд