Грошові дерева. Горіхи, мед, яблука: як вирощують і продають за кордон (Інфографіка)

Горіхи

Україна є одним з п’яти найбільших виробників горіхів у світі, займаючи близько 5% у світовому виробництві. Також майже чверть горіхів, які купують в ЄС, мають українське походження.

Але при цьому, промислових садів в Україні майже не має - близько 80% горіхів збирається на подвір’ях селян, дачних ділянках та уздовж доріг. Решта - старі сади, переважно посаджені ще за радянських часів. За даними Української горіхової асоціації, площа промислових садів в Україні складає близько трьох тисяч гектарів. Все це пояснюється специфікою рослин.

Як пояснює президент Академії органічного садівництва «Ekogarden» Валентина Лановенко, горіховий сад є дуже довгостроковою інвестицією, оскільки тільки на 5-7 рік саджанці починають плодоношення, з десятого року урожайність складає 1-1,5 тонни з гектару, а з 20-го року - 7-9 тонн.

Перспективи у цього бізнесу в Україні великі. Вирощувати горіхи можна не по всьому світу - за оцінками експертів для цього підходить лише близько 7% світових сільгоспугідь, які є також на землі України. За оцінками Української горіхової асоціації, в Україні горіхи можна вирощувати близько на півмільйоні гектарів землі.

“Попит на волоські горіхи постійно зростає, ринок збуту не обмежений географією та обсягами замовлень. Перевагою є тривалий термін зберігання продукту та прості умови упаковки і транспортування. Станом на 2015 р. нестача волоського горіха в Європі оцінюється на рівні 100 тис. тонн”, - говорить Лановенко та додає, що тільки в 2015 р. в Туреччину неофіційно продали з України більше 30 тис. тонн волоського горіху.

Крім стабільного попиту горіх має й інші переваги - його легко зберігати та перевозити, він не є вимогливим до температурного режиму перевезення, а горіховий сад плодоносить протягом майже ста років.

За розрахунками, які проводив Український інститут горіхоплідних культур, витрати на виробництво продукції складають близько 10 тис. грн, в той час як прибуток може бути в десять разів більшим.

Крім довгостроковості інвестиції, райдужну картинку псує “неформальність” ринку. Через те, що значна частина горіхів збирається або скуповується у людей, які не платять податки, горіховий бізнес завжди є об’єктом прискіпливої уваги податківців.

Навіть якщо компанія вирощує або скуповує горіхи з усіма паперами та податками, вона може мати значні проблеми на кордоні. Саме це стало причиною минулорічних горіхових скандалів, коли всі горіхи на експорт стали додатково перевіряти.

Крім того, культура є доволі чутливою до погоди. Через весняні заморозки врожай горіхів цього року буде значно менший за минулорічний - 68-73 тис. тонн проти 116 тис. тонн, прогнозує “Укрсадпром”.

Порада від Текстів: Хочете мати додатковий дохід на старості? Закладіть горіховий сад

Мед

Серед переліку продуктів, додаткові квоти для постачання яких в ЄС вимагала Україна, був і мед. З кожним роком цей продукт потрапляє на зовнішні ринки у все більшій кількості - якщо в 2011 році, за даними ДФС, було експортовано 9,8 тис. тонн, то у 2015 році - 35 тис. тонн.

А за дев’ять місяців цього року вже 30 тис. тонн на 55 млн доларів. За даними компанії AllBiz, вулики та приладдя бджільництва у першому півріччі 2016 року поступалися тільки саджанцям плодових дерев у переліку найпопулярніших агротоварів в інтернеті.

Як і горіхи, мед, поки що, переважно бізнес для населення. Згідно з даними Держстату, в 2015 році в Україні було вироблено 63,6 тисячі тонн, з яких на підприємствах трохи більше 0,9.

Приватний характер галузі призводить до декількох наслідків:

по-перше, далеко не всі приватники реєструють свої пасіки. Особливо ті, хто торгує медом на базарах. Тому точної кількості виробленого в Україні меду не знає ніхто;

по-друге, хорошим показником для пасіки в Україні є 120 кг з вулика, при нормі 180-250 кг в США або Канаді;

по-третє, переробникам складно контролювати якість меду, що має першочергове значення для експорту продукту. На початку року експорт меду в ЄС на деякий час був заблокований, тому що в експортних партіях у Чехію були виявлені протимікробні речовини. Потім глава Держпродспоживчслужби Володимир Лапа пояснив, що заборона стосувалася лише трьох компаній.

Виробництво, а особливо переробка меду є доволі прибутковим бізнесом. За словами директора і співвласника «Українського центру меду» Володимира Очколаса, інвестувавши у переробний завод, систему збуту та закупки близько мільйону доларів, вони розраховують вийти в нуль за два роки.

І це при тому, що з 2014 року ціни на мед на світових ринках впали вдвічі, до 1,5 доларів за кілограм (мова йде про гуртові партії).

Перша п’ятірка лідерів за експортом меду з України в першому півріччі - “Бартнік”, “Агро Іст Трейд”, херсонський концерн “Співдружність”, “Український мед” та “Асканія Пак”.

Світовий ринок меду, за даними American Bee Journal, це близько 0,5-0,6 млн тонн меду в рік, який поставляється на ринок 150 країнами. Найбільші експортери - Китай, Канада, Аргентина, США. Найбільші покупці - США і ЄС. Найбільші покупці меду з України, за даними ДФС, Німеччина, Польща, США. І медом постійно цікавляться все нові та нові країни. Наприклад, Японія та В’єтнам.

Графіка інтерактивна, при кліку на назву продукту - змінюється карта

Яблука

Значна частина вироблених в Україні плодів і ягід - це продукція з невеликих фермерських господарств і від населення. Але у вирощування фруктів вкладають кошти і досить великі компанії. Наприклад, з 2007 року розвиває фруктовий напрямок «Сварог Вест Груп», у 2010 році власні фрукти почала вирощувати група компаній T.B.Fruit, яка до цього спеціалізувалася на виробництві сокових концентратів та інших продуктів переробки. Є фруктовий бізнес і в ряді інших великих компаній.

Головною плодово-ягідної культурою для компаній залишаються яблука. З 1999 року валовий збір яблук зріс з 0,3 млн тонн до 1,5 млн. тонн в 2015.

Набагато менше вирощують груші – наприклад, в 2015 році виростили лише 186 тис. тонн (це на 87,2% менше від рівня збору яблук). При цьому вартість груші, як правило, у 2-3 рази дорожчі яблук. Тобто у закладки грушевих садів є великий потенціал.

І садівництво залишається галуззю не для холдингів. За словами голови Асоціації «Укрсадпром» Дмитра Крошки, основа садівничого бізнесу в Україні на сьогодні - дрібні господарства, що в середньому мають 50 га саду.

При цьому цілком окупним та прибутковим може бути уже 10 га саду – тут все залежить від культур, сортів, схеми посадки тощо. Фактично 10 га саду вже дозволяють господарству сформувати експортну партію та бути конкурентними.

Порівняно з пшеницею чи іншими зерновими чи олійними садівництво потребує більшого періоду окупності та більших інвестицій на гектар. Вартість закладки нового яблучного чи грушевого саду, залежно від схеми посадки та умов стартуватиме в межах 100-150 тис. грн.

Популярність інвестицій в садівництво пояснюється просто – яблука широко продаються на внутрішньому ринку, та легко знаходять покупця на зовнішньому. І експорт постійно зростає. Протягом 2015 року було експортовано 5 тис. тонн яблук, а протягом першого півріччя 2016 – вже сім тисяч тонн.

До початку війни з Росією основним ринком збуту вітчизняних яблук була РФ та Білорусь. Зараз це Білорусь, але якщо в 2013 році туди було поставлено на 128 тис. доларів, то в 2015 – на 831 тисячу доларів, звітують в ДФС.

Тобто, скоріше за все, основним ринком залишається Росія. Втім, поступово виробники знаходять і нові ринки – Індонезія, Нігерія, арабські країни тощо.

Вишенька на тортик

Поступово в Україні зростає й виробництво інших фруктів та ягід. Зокрема, навіть великі компанії почали вкладати в виробництво малини чи суниці.

Все більше невеличких компаній вирощують лохину, чорницю чи ожину, яка, особливо це стосується органічної, легко знаходить збут на ринку.

Втім, на ринку залишається ще багато вільних ніш – зокрема це стосується вишень та абрикос, на які є попит, але не вистачає пропозиції. Тому переробні підприємства змушені закупати ягоду в Польщі та Угорщині. Крім того, навіть яблука, які Україна восени експортує, навесні доводиться імпортувати. Адже достатньої кількості фруктосховищ ще немає.

яблука мед горіхи агропром економіка інфографіка експорт