Кредит під держгарантії. 52,2 млрд грн. з бюджету уже фактично роздано
Схему перекладання власних боргів на бюджет через схему залучення кредитів під державні гарантії було вдало відпрацьовано ще у 90-х роках. За умов наближеності до влади реалізувати її було нескладно: підприємство залучає іноземний кредит, а гарантом сумлінних розрахунків по ньому виступає держава.
Кредити рахував: Павло КОНТРАКТОВИЧ
Кредитори із задоволенням погоджувалися на такі умови. Позаяк у разі неспроможності позичальника обслуговувати позику всі зобов’язання по ній автоматично перекладаються на державний бюджет, з якого надалі і проводяться належні виплати.
У збитку не залишалися і самі позичальники, більшість з яких від початку прагнула перекласти свої борги на держскарбницю. І зробити це було доволі просто. Адже позики під державні гарантії оформлювалися без належного попереднього оцінювання платоспроможності одержувачів кредиту і забезпечення виконання ними своїх зобов’язань заставою.
Простіше кажучи - держава давала чималі гроші, не цікавлячись, чи можуть позичальники їх потім віддати - хоча б заставним майном. Як з’ясувала тимчасова слідча комісія ВР, яку було створено спеціально для встановлення причин неповернення кредитів, залучених під гарантії держави, лише 17 із 65 непогашених станом на 2004 рік кредитів були забезпечені заставами.
Та й ті позичальники, що надавали державі гарантії повернення боргу, мали змогу уникнути розрахунку. Бо ж агент держави по цій програмі – Укрексімбанк – почасти оформлював угоди застави через кілька років після отримання кредиту.
платники податків
Чи варто казати, що на той момент найбільш ліквідні активи боржника вже давно могли бути виведені з підприємства?
Відтак примусити боржників розрахуватися із державою, яка виконала за них зобов’язання перед кредиторами, виявлялося просто неможливим.
Унаслідок цього спритні компанії, які на той час змогли скористатися державними гарантіями, навісили на державу загальний борг у $1,8 млрд.
І всі спроби (від продажу боргових вимог із 50-відсотковим дисконтом на аукціонах до надання податковій права стягнення таких боргів) повернути гроші у бюджет виявилися марними.
Саме тому - починаючи з 2000 року - бюджетними законами урядам заборонялося надавати державні гарантії на кредити, що залучалися суб’єктами господарювання.
Утім, нескладний спосіб обдурення держави не був забутий остаточно.
Вже у 2004 році головний кошторис країни дозволив залучити кредити під урядову поруку «Укравтодору» (на будівництво автобану Київ-Одеса), у наступні роки перелік щасливців поступово розширювався. Одночасно почала зростати і заборгованість перед бюджетом.
«Прострочена заборгованість перед державним бюджетом, що виникла у результаті невиконання суб’єктами господарської діяльності зобов’язань у частині кредитів під державні гарантії продовжує зростати і на 1 квітня 2008 року склала 10 млрд 421,4 млн грн», - йшлося у звіті аудиторів Рахункової палати, оприлюдненому у середині минулого року.
Утім, справжній зірковий час для подібних оборудок настав у нинішньому році.
З одного боку, бюджетний закон на поточний рік містить вичерпний перелік випадків, у яких уряд може надавати державні гарантії під кредити, що залучаються підприємствами – за зобов’язаннями того ж таки «Укравтодору» за угодами концесії, а також позиками, що залучаються під інфраструктурні проекти до Євро-2012 (загальною сумою до 37 млрд грн), а також НАК «Нафтогазу України» (близько $2 млрд).
Та команда Юлії Тимошенко легко знехтувала цими обмеженнями і розпочала надавати гарантії на власний розсуд.
Пояснюється це доволі просто – в умовах гострого бюджетного дефіциту, коли Кабмін не може собі дозволити спонсорувати «живими» грошима із держскарбниці той чи інший проект чи компанію, надання дозволу на залучення кредитів із потенційною можливістю не розраховуватися за ними (хоча б це й збільшувало державний борг) – є доволі непоганою альтернативою.
Тим паче, що простір для маневру надає бюджет-2009. Його норми уперше дозволяють уряду не погоджувати надання держгарантій із профільним парламентським комітетом (у бюджетному комітеті принаймні 8 із 14 членів належать до партій, що не дуже приязно ставляться до БЮТ).
Станом на середину вересня Кабмін встиг поручитися бюджетними коштами за кредитами загальною сумою 52,2 млрд грн, що вже значно перевищило встановлений ліміт. Ці держгарантії надані під отримання кредитів на фінансування проектів, левова частка з яких не має жодного стосунку до програми підготовки до футбольного чемпіонату.
Звичайно, урядові дії можна було б пояснити виключно турботою про суспільне. Скажімо, тому ж «Укрмедпостачу» дозволено було залучити кредит у UniCredit Bank Austria AG у розмірі до 500 млн євро і 85 млн євро для оснащення медичних закладів необхідним обладнанням, «Украгролізінгу» - $100 млн у Експортно-імпортного банку Кореї для реалізації інвестиційного проекту із закупівлі технічних засобів для заготівлі і зберігання молока.
І той, і інший проект безумовно корисні. Але: обом компаніям уряд рекомендує закуповувати обладнання у конкретних постачальників. Хоча, природніше було б спочатку провести тендер, аби знайти найбільш вигідні пропозиції. А найдивніше, що постачальником сільськогосподарської техніки і медичного обладнання мала б бути одна й та сама група канадських компаній.
Щоправда, у справу вчасно втрутився Президент, що своїми указами призупинив урядові рішення про надання держгарантій за кредитами «Укрвакцині» (до 800 млн євро під проектування та будівництво лікувально-профілактичних закладів, фельдшерсько-акушерських пунктів та сільських амбулаторій та придбання для них медичного обладнання), «Украгролізингу» і «Укрмедпостачу».
До дій голову держави спонукали норми бюджетного закону, що обмежують уряд у обсягах надання держгарантій. Однак щодо самої процедури освоєння коштів, що мали б бути залученими, Віктор Андрійович не висловив жодних зауважень.
Президентські табу аж ніяк не розхолодили запалу прем’єра. Юлія Володимирівна вже пообіцяла розглянути можливість надання держгарантій під кредити ЛуАЗу для завершення будівництва другої черги автобусного виробництва. Вочевидь, це рішення зміцнить її стосунки із новим міністром іноземних справ Петром Порошенком, якому підконтрольне підприємство.
Крім того, Луцький автозавод може розраховувати на держзамовлення вартістю 150 млн грн (йдеться про виробництво шкільних автобусів) - що буде вельми доречним для комапнії, борг якої у першому півріччі склав 1,8 млрд грн.
Аби підлеститись до майбутнього електорату, прем’єр також встигла пообіцяти надання держгарантій під кредити на закупівлю комп’ютерної техніки для потреб загальноосвітніх шкіл. До речі, ймовірніше, ніякого конкурсу з відбору постачальників також проводитися не буде - що знову таки відкриває чималі можливості підзаробити на цьому.
У 2010 році держгарантії має отримати і «Укрпошта» - під залучення коштів на технічне переобладнання.
Що ближче до виборів, то більше прем’єрських обіцянок може з’являтися. На початок вересня гарантований Україною державний борг вже склав $9,401 млрд. І за умов продовження такої політики найближчим часом він зростатиме.
А його частина, цілком ймовірно, може стати прямим боргом держави.
