Театр на Узвозі: будівля дійсно стильна. Що будують в історичних частинах європейських міст (ФОТО)

Я спеціально прийшов до скандальної новобудови, щоб скласти живе враження, а не робити висновок за фотографіями. Фасад із фактурної світлої цегли, невеликий, скромний, чорний верх не нависає, і він не дуже помітний. Театр виглядає маленьким, як і інші будиночки на вулиці, хоча насправді він великий - і це прикольне рішення. Мені сподобалося.

Фасад Київського драматичного театру на Подолі. Проект

Меценати будівництва, компанія «Рошен», вчора оголосили презентацію фасаду, та навколо нього як стояв, так і стоїть паркан. Подивитися зблизька на споруду пускають архітекторів, працівників театру та журналістів за списком. Я не в списку, тож топчу сніг під воротами.

Актриси

Троє жіночок уже немолодого віку підходять до будівельних воріт, одна з них гупає кулаком. Із вузької щілини виглядає простакуватий дядько. Це охоронець, він наляканий увагою і спочатку питає, чи є гості у «списках».

— Ми акторки.

— Зараз спитаю, — каже дядько.

Користуючись нагодою, запитую в однієї, чи подобається їй новий театр.

— Дуже, у нашому приміщенні навіть глядацької зали не було. Там всередині все так добре зробили.

— Розкажіть.

— Це словами не розкажеш, це треба побачити. Через ваш крик не знаємо, чи відкриється театр.

Пояснювати, що крик не мій, що я не критикував будинок, не мало сенсу. Дядько відкриває іржаві ворота, актриси проникають до свого омріяного раю, а я навіть не встигаю спитати, як звати співрозмовницю.

Цікавість просторового рішення можна побачити на цій ілюстрації - темний верх побудованого театру (внизу) маскує об'єм, у порівнянні з початковим варіантом (вгорі)

Краєм ока бачу, що перший поверх - наполовину скляний, це виглядає стильно. Намагаюся протиснутися за актрисами і сфотографувати — облом. Охоронець мене виштовхує. Скла на першому поверсі не видно на фото, які постять сьогодні у ЗМІ і Фейсбуці, адже більшість фотографів знімає з-за паркану, піднімаючись на літню терасу кафе, яке знаходиться навпроти. Через це на фото зображення гірше, ніж у дійсності.

Недобудований Театр на фото виглядає непривабливо. Прикрий ефект посилює паркан, який закриває перший поверх, на якому багато скла. Вживу споруда виглядає краще

Свої емоції з приводу будівлі описала Даша Малахова, інша актриса цього театру, у себе на ФБ:

«Я родилась в центре Киева и всю жизнь люблю, живу, дышу, наслаждаюсь Подолом и родным Андреевским. Крысами, сорняками, бомжами, трамваями, рынком, на котором я знаю всех по имени, монастырем, в котором были мои ясли и детский сад, школой, в которой учились мои лучшие друзья по сегодняшний день.

И я не позволю каким-то бездельникам забирать у моего Подола современное, честное и яркое будушее. Я буду высмеивать невежество и желание хоть как-то (загаживая проект) присоединиться к успеху людей, которые сделали невозможное.

Да, звезды сошлись, появился настоящий меценат, далее — архитектор, имя которого знают во всем мире. Коллеги из других театров говорят: "Повезло!"

Я думаю о лице своего отца, он до сих пор не может поверить, что у его труппы, о которой писал восторженные ревю Майкл Биллингтон в Guardian, — будет театр. И он будет! Самый современный, самый лучший, самый красивый и самый настоящий!!!

Еще этим постом хочу напомнить всем клубам ныне сердобольных киевлян, что пока помещение прорастало кустарником и бурьяном, как и соседние строения по улице Андреевский Спуск, пока мы, труппа театра, о которых вы ничего не знаете, работала в самых унизительных условиях, и вы даже не представляете, насколько я преуменьшаю ужас всего, что с нашей труппой было, — вы ничего не сделали для театра. Ничего! Ни словом, ни делом!»

Вимоги ЮНЕСКО і майбутнє

Але критиків турбує не театр, вони проти нього нічого не мають, їм не подобається нова будівля в історичному центрі - та ще й на «тотемному» Узвозі. Головний аргумент: «Не можна сучасні будівлі ставити в історичному центрі».

Насправді ж будувати новітні будівлі в історичному центрі — нормальне явище, і далі ви побачите фотографії, як це виглядає в містах Європи.

Радник мера Кличка Павло Рябикін розповів «Український правді»:

«У рекомендації ЮНЕСКО зазначається, що для того, щоб підкреслити історичну самобутність будівлі, не можна поряд будувати нову споруду, стилізовану під старовину. Все, що зведено нове, має кардинально відрізнятися, щоб не розмити історичний комплект міста».

Схожої думки дотримується і громадський активіст та урбаніст Мітя Гурін, він написав у себе на Фейсбуці:

«Історична стилізація не тільки знецінює справжні витвори періоду, але також відмовляє сучасності в можливості потрапити у майбутнє. Це дуже класний проект і, на мій погляд, він вставляється в Узвіз, як дорогоцінний камінь. Мій прогноз — він стане частиною атракціону Андріївського Узвозу і буде дуже подобатись і киянам, і гостям міста. Треба розуміти, що це — мій приватний прогноз».

Зайве казати, що на активіста вилили тонни ненависті в коментах.

Звична історія. Всі знають банальний приклад із Ейфелевою вежею:

«Творча інтелігенція Парижа і Франції була обурена зухвалим проектом Ейфеля і, від самого початку будівництва, посилала до мерії Парижа обурені листи. У 1887 році 300 письменників і художників (серед них Александр Дюма (син), Гі де Мопассан і композитор Шарль Гуно) направили протест на адресу муніципалітету, характеризуючи конструкцію як "непотрібну і жахливу", як "сміхотворну вежу, що домінує над Парижем, ніби гігантський фабричний комин"», — читаємо в архівному номері журналу «Всесвіт».

Звучить точнісінько як цитати із сьогоднішнього українського Фейсбуку, де обговорюють приміщення Театру на Подолі.

Людям це властиво: боятися усього нового, особливо, коли міняється звичний спосіб життя.

Віскі, яке куштуєш вперше, здається жахливим шмурдяком, і ти кажеш: «Наш самогон кращий!» Дорогий французький сир, коли куштуєш вперше, викликає купу насмішок. Але потім призвичаюєшся, і вже сьогодні ніхто не несе на презент пляшку горілки — несуть віскі, на святковий стіл купуємо французькі сири, салати заправляємо оливковою олією.

Смак - і художній, і кулінарний, потрібно розвивати. Ми ж звикли або до кітчу а-ля Пшонка, або до класики - і нове часто приймаємо в штики.

Історичні центри міст у Європі і США

Ну а тепер слайди. Будівлі на фото куди дорожчі, ніж Театр на Подолі, зважайте на це, коли будете порівнювати.

Відень

Приміщення Музею сучасного мистецтва

Нью-Йорк

Хмарочос зведений впритул до історичної пам'ятки. Але це ще не все, над частиною історичної будівлі побудували хмарочос у вигляді букви П. Цю частину історичного вокзалу на фото не видно. Місто - не музей старожитностей, живе місто будується і розвивається, тим і притягує людей та гроші.

Будівля внизу - Гранд Сентрал Термінал. Історичний залізничний вокзал, одне з головних туристичних місць Нью-Йорка

Гданськ

«Чорна брила, яка викликАла так само море суперечок. Витвір італійського архітектора Ренато Ріцці. Коштував достобіса — 95 мільйонів злотих. Критикували його нещадно. Але у Гданську змогли обґрунтувати: чому чорна (початково мала бути червона), чому брила, чому саме на цьому місці. Місто досі організовує екскурсії в театр, щоб показати унікальні технічні рішення», — пише українська журналістка Олена Бондаренко, котра зараз мешкає у Польщі. Щоправда, цей театр не в центрі.

Шекспірівський театр

Меріда, Іспанія

Навколо - «бетонні коробки».

Храм Діани

Кельн

Kolumba Museum збудований на місці руїн костьолу

Париж

Це дах у формі піраміди, який дає природнє освітлення для підземного поверху.

«Теплиця» на фону Лувру

Берлін

Ще одна «теплиця», тепер над Рейхстагом, парламентом Німеччини

Кент, Британія

Maidstone Museum

Інсбрук, Австрія

На зображенні проект.

Будинок музики

Гданськ

Увесь іржавий, схожий на величезний саморобний сарай

Європейський центр солідарності

Онтаріо, Канада

Жахливе скло і євровагонка пожирають історичну пам'ятку.

Королівський музей

А ось декілька фотографій із нинішнього Андріївського узвозу:

Вдалині - недобудований новий театр. Видно, що попри розміри, він не порушує архітектурного ансамблю

Нинішнє приміщення Театру на Подолі, про який писала Guardian. Тут немає глядацької зали, глядачі сидять на офісних стільцях

Невже сторична "сталінка" краще вписується в Андріївський, ніж сучасний театр?

Дух Андріївського узвозу. Ятки, де продають сувеніри — мотлох на кшталт прапорів СРСР, матрьошок і туалетного паперу з Путіним

А ось автентичний Узвіз:

Згаданий вище Мітя Гурін зазначив, що найбільшою проблемою в цій історії є те, що проект не обговорили з громадськістю. Адже в європейських містах звична практика - виносити на обговорення суспільно важливі споруди. Але, врахувавши істерику в соцмережах і любов широких мас до кітчу, може й добре, що обговорення не було.

P.S. Детальне обґрунтування проекту можна побачити за цим лінком

скандал андріївський узвіз театр урбанізм київ