Технологія вирубки лісів у Карпатах. Як це влаштовано. ФОТО, ІНФОГРАФІКА
Дещо про технологію промислової вирубки лісу в Українських Карпатах - на прикладі Свидовецького хребта.
Автор: Петро ЗУЙОК
Лісами на південних схилах Свидовця завідує державне підприємство «Великобичківське лісомисливське господарство» (ВЛМГ), головний офіс якого розташовано за кількадесят км - в селищі Великий Бичків (Рахівський район Закарпаття).
ТРИ ДОЛИНИ
До високогірної частини хребта з півдня прилягають долини трьох гірських річок - якщо рахувати зліва направо, це Мала Шопурка, Середня та Кісва (Косівська).
У верхів'ях Малої Шопурки рулить Щербилівське лісництво ВЛМГ, у верхів'ях Середньої - Середньоріцьке лісництво.
Верхів'я Кісви, чию долину чудово видно з верхніх станцій драгобратських крісельних підйомників - територія Карпатського біосферного заповідника. Тут не рубають (і не рубали).
Верхня межа лісу на Свидовці. Суцільний масив - це бук, вище на полонині - поодинокі смереки. Фото: Яків РОДИГІН, Yahacom's Pages
Бо долина Кісви заросла майже суцільним буком. Це - один із масивів букових пралісів Карпат, визнаних ЮНЕСКО природним об'єктом Світової спадщини.
Раніше на південних схилах Свидовецького хребта світлошкірі стовбури буку росли повсюди. Чудові природні умови, тут він піднімається на найбільшу в Карпатах висоту - майже до 1400 метрів. Наче має голки на своїх гілках, а не теплолюбиве листя.
Але ще австрійські колоністи, які 300 років тому започаткували лісовий бізнес на Закарпатті, замість буку взялися висаджувати смереку (ялина європейська).
Буковий праліс у Карпатах. Фото: Центр Світової спадщини ЮНЕСКО
Бук набагато довше горить, ніж смерека, зате остання значно вигідніша у промисловому сенсі.
Бук легко колеться, його можна використовувати хіба що на дрова або з декоративною метою. А смерека значно міцніша (хоч на будову, хоч на меблі) і рівніша (легше обробляти).
ЩО І ДЕ РОСТЕ
Смереку не садили лише у верхів’ях, де рубати без техніки було складно — занадто крутий схил. Ось чому верхня межа лісу на півдні Свидовецького хребта представлена суто буковим поясом — таке собі обрамлення.
Але не тільки через це. Верхня частина лісів на Свидовці розташована в найкрутішій частині схилу. Дерева всотують зайву вологу і не дають ґрунту (який теж затримує воду, рятуючи села в долині Тиси від повеней) сповзти вниз.
Цей буковий протиерозійний пояс має категорію "протиерозійні ліси". Такі ділянки рубати заборонено, і - як чітко видно з зимових та літніх супутникових знімків - їх не чіпають.
Пам'ятка старовини у Середньоріцькому лісництві - смерекою в буковому лісі висаджене слово "СССР" (здається, там було продовження, яке не збереглося). Зимовий знімок із Яндекс-Карти. На жаль, директор Великобичківського ЛМГ Юрій Сойма, який міг би розповісти якісь деталі, відмовився будь-що коментувати - мовляв, це все "інформація для службового користування"
Загалом же ліс мішаний — ділянки буку і смереки чергуються.
Також є кілька дерев тису, вони охороняються. Це глицеве дерево, дуже стійке до атмосферного впливу, з пластичною серцевиною, замість шишок — ягоди. В Англії часів Робін Гуда з них робили луки.
Всі вирубки, які видно з повітря, — вирубки смереки. Вочевидь, рубають і бук (на дрова для місцевих мешканців або на потреби меблевого виробництва), але свіжих слідів промислової заготівлі не помітно.
Це законні вирубки — тут розташовані ділянки, які мають категорію "експлуатаційні ліси".
Верхів'я Середньоріцького лісництва на карті Генштабу СРСР 1978 року видання (масштаб: 500 м в 1 см). Межі лісництва - зеленим, території вирубок - червоним, високогірні озера - синім.
Їх ріжуть, саджають і ріжуть далі. На картах Генштабу 1970-х і 1990-х років видання в цих місцях теж позначені вирубки.
У складній мові чиновників "експлуатаційні ліси" — це дев’ята категорія лісових насаджень, інші вісім — охоронні (ті ж "протиерозійні", наприклад).
ЯК РУБАЮТЬ
Промислову вирубку лісу зазвичай здійснюють ближче до верхів'їв гірських річок. Бо чим більше води, тим ширші берегоохоронні смуги (категорія "смуги лісів уздовж водних об'єктів").
Коротко про ЕТАПИ ПРОМИСЛОВОЇ ЗАГОТІВЛІ лісу-кругляку:
1. Валка дерев. В Україні це зазвичай роблять фахівці з бензопилами, на Заході переважно спецтехніка.
2. Підготовка стовбура. Обрізають гілки (такий обчухраний стовбур має назву "хлист") або ще й ріжуть на частини.
3. Спуск. Підготовлений кругляк треба спустити з крутих схилів, де відбувається лісосіка, до більш-менш рівної ділянки дороги - для подальшого вивозу.
ДИВІТЬСЯ повну ІНФОГРАФІКУ (і красиву ВІЗУАЛІЗАЦІЮ) в 3D-ПРОЕКТІ ТЕКСТІВ "Свидовець. Анатомія Карпат"
Зазвичай схили круті настільки (ще й захаращені у процесі виробництва), що ними не проїде ані джип, ані вантажівка.
Понад 80% лісосічного фонду Закарпаття мають ухил 30 і більше градусів.
Тому в Карпатах на цьому етапі переважно працює спеціальна техніка - трелювальні (від німецького treilen - "тягнути") трактори. Трелювальний трактор чіпляє спиляні стовбури і волочить їх за собою вниз, до місця, куди може під'їхати (і розвернутися) лісовоз.
Класика процесу у виконанні трелювального трактора ТТ-4, який донедавна активно використовувався у Карпатах. На жаль, директор Великобичківського ЛМГ Юрій Сойма, який міг би розповісти про трелювання під Свидовцем, відмовився будь-що коментувати - мовляв, це все "інформація для службового користування"
Саме трелювання завдає найбільшої шкоди карпатському довкіллю, здираючи ґрунт і рослинність. Потім потоки води довершують справу, розмиваючи пошкоджені місця.
Тепер ця гола ділянка схилу не затримуватиме воду, а безперешкодно пропускатиме її вниз. Так починаються повені і селеві потоки.
У 2002 році середня відстань трелювання в лісництвах Закарпаття становила 1,5—2 кілометри, досягаючи в окремих випадках 4—5 кілометрів.
Вода змила ґрунт із частини схилу. В результаті в долині потоку Свидовець утворився сель, що знищив єдину дорогу до курорту Драгобрат. Лютий 2016 року. Фото: УНН
Іноді пункти 2 і 3 можуть мінятися місцями - якщо стовбур чистять уже після фази трелювання.
На знімках чітко простежуються трелювальні дороги в місцях вирубок. Вони мають форму серпантину - щоб нівелювати крутизну схилу та уникнути ерозії. Бо дорога, яка спускається навпростець, швидко перетвориться на гірську річку з каменистим дном. Який уже тут ліс.
Загалом, що менше навантаження техніки на територію, то краще. Трактор на широких гумових колесах ліпше, ніж важкий бульдозер на гусеницях. Вузькоколійка - ліпше, ніж вантажівки-лісовози.
До масового приходу трелювальної техніки для спуску кругляка використовували так звані "ризи" - жолоб із колод, яким інші колоди під силою тяжіння рухалися вниз. Шо бобслей :)
Ризи і факи. Підкова - "кішки" на ноги, щоб пересуватися по зрубаних стовбурах. Фото: Павло СОЛОДЬКО
Доводилося бачити і такий спосіб спуску, як натягнутий від вирубки до дороги металевий трос. У підготовлений стовбур забивали транспортний гак, чіпляли до тросу - і колода летіла вниз уздовж схилу.
4. Вивіз кругляку на подальшу переробку чи продаж.
Перший спосіб транспортування очищених стовбурів з промислової ділянки - сплавляти річками, у плотах.
Наприкінці XIX сторіччя долинами гірських потоків почали будувати вантажні вузькоколійні залізниці.
ЯК ВИВОЗЯТЬ І КУДИ
Зараз же в абсолютній більшості випадків деревину з гір забирають вантажівки-лісовози. Залишки місцевих вузькоколійок знищені грандіозною повінню 1998 року.
Лісовозні дороги тягнуться зазвичай уздовж основної річки в гірській долині - тієї ж Шопурки чи Середньої - та її більших притоків.
Раніше у верхів’ях лісовозних доріг, куди трелювальні трактори стягували з гори колоди, влаштовувалися вантажні станції - високі платформи (складені з тих же колод). Лісовоз заїздив під станцію, а звідти на нього скидали стовбури.
Лісовоз із маніпулятором на верхньому складі. Фото: lisovod.org.ua
Зараз же або влаштовують верхній склад, або вантажать одразу ж після вирубки. Вантажні станції стали непотрібні, тому що майже кожен лісовоз має кран-маніпулятор - і вантажить себе сам.
Лісовозні дороги не повинні перетинати водні потоки. Жодних бродів (і мазута в річці). Дорога прокладається вище рівня води, через річки - мости, переважно дерев'яні.
Одну з таких лісових магістралей потроху (кілька км в рік) відновлюють у Щербилівському лісництві. Попередню трасу начисто змила все та ж повінь-98.
Так бути не повинно. Вирубка у верхів'ях річки Мокрянка, неподалік урочища Хрест. Брадульське лісництво Мокрянського ЛМГ (Тячівський район Закарпаття). Фото: zakarpattia.net.ua
Кінцевий пункт призначення лісовозів може знаходитися й за сотні км від Карпат - приватні пилорами, великі деревообробні комбінати, залізничні станції.
В нашому випадку кругляк повинен доїхати як не до Великого Бичкова (траса Н-09 “Львів-ІФ-Мукачево”), то до Кобилецької Поляни (селище поруч).
В дощову погоду - вона тут часто - масовий рух важких машин перетворює 30-40 км ґрунтової дороги від Великого Бичкова до Свидовця на суцільне болото. Тому південні підходи до хребта не користуються популярністю у туристів.
Свіжа лісосіка на ділянці смереки у верхів'ях Щербилівського лісництва. Відходи виробництва (переважно гілки) складені в купи. Напевно, це правильний спосіб розчищати територію. На жаль, директор Великобичківського ЛМГ Юрій Сойма, який міг би уточнити деталі, відмовився будь-що коментувати - мовляв, це все "інформація для службового користування"
На вирубці ще треба прибрати сміття та відходи - щоб ділянки не заросли малиною-ожиною, котрі заглушать ростки смереки.
На очищених ділянках висаджують молодняк, вирощений у розплідниках лісгоспів.
Лісівники зі школярами місцевої школи висаджують молодняк на вирубці. Північні схили Свидовця, ДП "Мокрянське лісомисливське господарство". Фото: tyachiv-rda.gov.ua
