Призов, якого не мало би бути. Харчування новобранця коштує 17 грн в день
Взяти й просто зробити репортаж про осінній призов з військкомату виявилося не так-то просто. Для цього знадобилося зв'язуватися з Міністерством оборони, Генеральним штабом, направляти туди листи, видзвонювали когось і т. д. Не те щоб у військкоматі відбувається щось жахливе, що хочеться приховати - просто військові відчувають себе так в безпеці. А щоб журналісти змогли поставити свої «галочки», їх можна запросити кудись всіх разом. Нехай все роблять один і той самий матеріал і не нарікають: ми ж таки дозволили.
Удруге призивався: Антон Зікора
У цьому році один і той же матеріал столичні ЗМІ робили з об'єднаного збірного пункту Київського міськвійськкомату. Через цей заклад на захист Батьківщини йдуть призовники з Києва і області.
«Духів», як належить, вишикували на плацу, а офіцери розповіли їм про почесність служби в армії. У відповідь один з новобранців також прочитав із трибуни урочисту промову, яку він сам і написав у пориві патріотичного натхнення.
Виступали службовці президентського полку, які показали зразкову прусську муштру, спецназівці, що продемонстрували мордобій. Вуха майбутніх солдатиків насолодилися співом молодої, симпатичної виконавиці. Ну, і яке свято без священика: святою водою окропилися всі - від кандидата в рядові до генерала.
Щоправда, стояти на осінньому вітрі захисникам вітчизни було не тепло, але - «солдат повинен стійко переносити всі тяготи і злигодні армійської служби».
Майбутній солдат Артур Карташан, житель Броварів, сказав журналістові ZaUA.org:
- Іду служити за власним бажанням після закінчення економіко-технологічного університету. Мені двадцять один, і більшість моїх товаришів вже відслужило. У мене батько військовий у званні майора. Він служив в армії, вирішив, що мені теж треба послужити. Іду в армію з інтересом.
Після урочистостей журналістам показали роботу медкомісії. Перед камерами бігали майже голі призовники, що прикривалися особистими справами.
У черзі до психіатра сидів призовник киянин Максим Кримець. Він повідомив, що теж йде в армію за власним бажанням, тому що дуже любить свою країну. На громадянці він був автослюсарем, але поки що, у зв'язку з кризою, роботи немає - і це ще одна причина, за якою він іде служити.
Голова медкомісії Київського міського військового комісаріату полковник Володимир Вітковський каже:
- Останнім часом призовників стало більше. Але не думаю, що це пов'язано з кризою, як люблять писати журналісти, або з патріотизмом. Просто багато хлопців сподіваються працевлаштуватися охоронцями після армії.
У той же час високе армійське командування стверджує, що кількість призваних скоротилася на п'ятсот чоловік у порівнянні з минулим роком.
Навесні 2009 року було призвано 26 500 чоловік. У тому числі до Збройних Сил - 20 000, у Внутрішні війська МВС України - 5500, до Державної спеціальної служби транспорту - 1000.
Осінь 2009 року подарує армійським структурам 26 450 призивників - виходить, весною було призвано на 50 чоловік менше (зменшилася лише кількість покликаних у Збройні Сили, міліція і транспортники свою "квоту" зберегли).
Що ж змушує говорити військових про скорочення армії, ставлячи їх у дурне становище? Справа в тому, що армія стала заручником обіцянок політиків.
На виборах до Ради 2007 року Тимошенко обіцяла контрактну армію вже в 2008-му році. Але обіцяти - не означає одружитися. Невдовзі сказали, що контрактна армія буде в 2010.
По всьому об'єднаному збірному пункту Київського міськвійськкомату розвішані плакати, що рекламують професійну армію і закликають служити за контрактом.
Однак зрозуміло, що до професійної армії ще дуже далеко. Фактично в цьому напрямку взагалі нічого не робиться - тому що осінній призов-2009 в тому вигляді, в якому він є, взагалі не мав відбутися. Тож думайте самі, що робити, якщо з’являться плакати «Вона працює, армія професіоналізується»
Згідно проваленій державній програмі розвитку Збройних Сил на 2006-2011 роки, до 2010 року у нас вже повинна бути повністю контрактна армія. Загалом в Україні мало бути 147 тисяч військовослужбовців, у той час як зараз їх 200 000.
Скорочення повинно було здійснюватися за рахунок "відділення від армії невластивих функцій". Солдат має воювати чи навчатись воювати. А готування, прибирання, транспортування чи охорону складів старих боєприпасів повинні здійснювати цивільні особи.
Сьогодні ж солдат сам і прибирає, і за кермом сидить - і для української армії все ще актуальна частушка про армію російську: «Полюбила я пилота. Думала, летает. Прихожу в аэропорт, а он там подметает».
Максимум, що вдалося зробити в справі професіоналізації армії, - це дозволити приватним фірмам забезпечувати армію харчами. (До речі, на брифінгу в збірному пункті полковники із задоволенням розповіли про те, як жирує тепер український солдат: його денний раціон коштує 17,5 гривень).
Де-факто призов навіть збільшується: в 2008 році «забрили» 47 тисяч чоловік, в 2009-ому (як ми бачили вище) планують призвати 53 тисячі. Військові змушені казати про зниження - так, кількість Збройних Сил справді трохи знижується, натомість підвищується кількість службовців у Внутрішніх військах і Держслужбі транспорту.
Словом, на професійну армію у держави наразі не знаходиться грошей. Тому осінній призов 2009 навряд чи буде останнім.
