Теоретично півроку молодша школа провчилася без оцінок. Міносвіти варто наполегливіше впроваджувати зміни

Нагадаємо, що з першого вересня міністерство освіти оголосило розвантаження навчальної програми та зміну оцінювання, а вчителям оновили методичні рекомендації. Ці зміни потрібні, адже сучасні діти потребують більше свободи і менше «муштри», ніж звикла давати радянська школа, котра плавно перекочувала в українську.

Нове суспільство, до якого ми прагнемо, неможливе із старою школою. Проте оголошені реформи неповні, а щоб вони запрацювали - потрібна ретельніша робота міністерства.

Опис ключових змін в оновлених програмах початкової школи ‒ це окремий документ, який займає 51 сторінку, він опублікований на сайті МОН.

Але це лише ті зміни, які можна було зробити в межах чинного стандарту. Саме він визначає складові та зміст освіти і встановлює вимоги до освіченості учнів.

Роботу за новими стандартами молодша школа має почати у 2018 році. Принаймні, це передбачає проект Закону «Про освіту», який Верховна Рада прийняла у першому читанні шостого жовтня.

Радниця міністра освіти Іванна Коберник жартує, що зміни, які відбуваються у молодшій школі зараз, можна назвати великим генеральним прибиранням, але це ще не перебудова і навіть не капітальний ремонт системи: вказаний лише напрямок змін ‒ більше свободи для вчителя і поваги до потреб дітей.

Які зміни оголошені?

Менше червоного

Вперше з’явилась рекомендація не користуватися червоною ручкою при перевірці письмових робіт у першому класі. Для оцінок у зошитах і щоденниках учитель може обрати колір на власний смак.

Також у школах повинні перестати оцінювати ведення зошитів (бо це радянська традиція без чітких критеріїв) і каліграфію. І не повинні знижувати бали за виправлення і неправильні відступи.

Останнє у деяких вчителів викликає внутрішнє непорозуміння: «Чи справедливо оцінювати старанно виконану роботу нарівні з виконаною абияк?». Хоча в документах все ж зазначено, що графічні навички письма, охайність, розбірливість, розміщення записів, орфографію та пунктуацію оцінювати потрібно й надалі.

Чому важливо дати можливість учням виправляти пояснює психолог Світлана Ройз: “Дитині важливо отримувати досвід, тому помилятися – можна”. В одних дітей страх помилки може призвести до невротичної напруги, в інших – до ігнорування помилок.

А червоний колір, на думку психолога, для дитини як сигнал світлофора «СТОП», як обмеження і вияв авторитарності. Тому продуктивніше використовувати два кольори ручки: червоний і зелений. Зеленим підкреслювати або виділяти те, що зроблено ідеально, червоним – на що треба звернути увагу. Важливо, щоб зелених позначок було приблизно вдвічі більше, ніж червоних, щоб не було страху помилок.

Але рекомендація – не заборона. Тому в школах у цьому питанні порозуміння не знайшли. Вчителька, яка все життя пише червоним, дивується, чого б це дитина боялась кольору («маму ж в червоному платті не боїться»).

Інша, яка щойно почала роботу в школі, каже, що минулого року без жодних рекомендацій підкреслювала зеленою те, що учні зробили правильно. Наголошувала на успіхах. «Зараз, у другому класі почала червоною ‒ дехто засмучується і думає, що то біда», ‒ розповідає.

Ніяких оцінок

Ще одне дискусійне питання – оцінки. Хоча насправді, порівняно з попередніми документами, зміни незначні. У 2-4 класах замість п’яти предметів оцінку можна ставити за три. Решта оцінюються словами “добре”. Перший клас узагалі (як і до того) має жити без оцінок.

На практиці ж частина батьків просто вимагає оцінок. І вчителі їх ставлять. Іноді прямо, іноді у різних "компромісних" варіантах – деревця з яблуками, зірочки, позначки.

Але оцінка часто не відображає реальний рівень знань, а лише створює психологічний стрес для учня:

“На прийом до мене приходять діти, які вчаться обманювати, ховати й підробляти щоденник, ‒ розповідає психолог Катерина Гольцберг, – дехто має їх навіть два: один для вчителя, інший – для батьків. Вони плачуть на уроках, якщо доводиться давати щоденник на погану оцінку, благають учителя, принижуються, шантажують, проявляють агресію. Чудовий початок щирих стосунків з батьками й учителем, правда ж?”

У нових рекомендаціях учителям також наголосили не озвучувати оцінки на батьківських зборах і в класі.

Без домашніх завдань

Розвантаження – це також ніяких домашніх робіт на вихідні, свята та канікули. А в робочі дні їхній обсяг обмежено: у другому класі завдань має бути стільки, щоб дитина впоралась з ними за 45 хвилин, у третьому ‒ за годину і десять хвилин, у четвертому ‒ за півтори години. Втім, ці методичні рекомендації не нові.

Їх можна знайти і в документі 2014 року. Але в деяких школах вони запрацювали тільки зараз, і то в теорії. «Бувають дні, коли мій син сидить за уроками мінімум дві години», - говорить мама другокласника, який навчається в одній з київських шкіл, де дуже ліберальне ставлення до дітей.

Тут теж є варіації, бо поки одні батьки радіють вільному часу дітей, інші переживають, що школярі все забудуть, не закріплять матеріал, виростуть недисциплінованими. “А далі буде ще важче” і «тільки на вихідних у батьків є вільний час зробити разом з дитиною завдання, а це зближує», - читаємо думки противників відміни оцінок на різних форумах і фейсбук-спільнотах.

Впродовж десяти років професор Університету Пенсильванії Джеральд Кей ЛеТандре (Gerald K. LeTendre) досліджував, як об’єм домашнього завдання в школах різних країн відображається на рівні освіченості й успішності дітей.

Взаємозв’язку не знайшов. Але виявив, що у бідніших країнах з вищим рівнем соціальної нерівності домашніх завдань більше.

А для учнів молодшої школи, говорить він, навіть півгодини домашніх завдань щодня у поєднанні з іншими видами навчання і стресу можуть мати негативний вплив. За даними дослідження китайських учених, дві години на день, витрачені на домашню роботу, призводять до порушень сну.

Можна олівцем

Крім усього, дітям у першому класі дозволили писати олівцями, бо так можна виправляти непомітно, а тому менше хвилюватись і приємніше вчитись. Час і етап переходу на кулькову ручку має визначати сам вчитель, індивідуально для кожної дитини. Вчителям здебільшого ідея не сподобалась, бо “багато мороки”, “протирають сторінки до дір”, “все-одно потім треба писати ручкою”.

Але прихильники наполягають: “У нашій школі першокласники вже третій рік пишуть олівцями. Спостерігаючи за їхніми успіхами, можу впевнено стверджувати, що це ніяк не вплинуло на їхню каліграфію, та і з моторикою все гаразд, бо ще ж малюють, ліплять, грають в лего та складають пазли.

А щодо натиску та того, що ламаються олівці, питання вирішується якісними олівцями і гострилками (першокласники чудово вміють гострити, таким чином, також розвивають моторику)”.

Таблиця множення

Чи не найбільше запитань викликає навчання таблиці множення без традиційного «зубріння». Так, це можливо. Але ці запитання радше стосуються переходу до навчання, яке передбачає, що дитина вміє застосовувати вивчене на практиці, а не отримує знання заради знань.

«До тепер було як? Вчителю було достатньо перевірити знання таблиці множення в стовпчик, а те, що дитина не знає, як 21 квітку посадити у сім рядків – його не цікавило. Зате таблицю множення на три знає, ‒ каже Іванна Коберник. ‒ Це і є відмінність між знаннєвим і компетентнісним підходом.

Способів вивчити дію множення без механічного зубріння безліч. Вирішення задач з опорою на зразок – чітко прописані у програмі. Таблицю можна покласти на парти. Через певну кількість прикладів діти її знають, бо опанували практично».

За оновленою програмою, учні вивчають суть множення і ділення у другому класі, з множенням чисел 6 – 9 їх лише ознайомлюють, а таблиці множення використовують при обчисленнях.

Знати таблицю напам'ять потрібно у третьому класі. Причому на літні канікули, за правилами, задати вивчити таблицю вчителі не можуть.

Відповіді на запитання: «Як вчити таблицю множення» ‒ розміщені у відеоматеріалах на відкритій онлайн-платформі EdEra. Ще до їхньої публікації, заступник міністра освіти Павло Хобзей зауважував, що розуміє ризикованість такого кроку. «Але якщо бодай 30% - 40% вчителів стане на цю нашу ідеологію, це вже добре», ‒ казав він.

Для консервативних вчителів використовують інші канали комунікації: МОН надсилає лист з посиланнями на всі викладені відео з різних предметів. Крім того, у всіх районах проводили засідання методкабінетів учителів початкових класів, де вони обговорювали методичні питання і оновлення. Втім, певності, що вчителі отримали відповіді на всі свої запитання – немає.

Та попри ці пояснення у вчителів є одне велике питання, на яке міністерство не дає відповіді. Його сформулювала одна з київських вчительок: "Слухала тренінг відділу освіти, але ніхто так і не зміг пояснити, як не вимагати вивчення таблиці у другому класі, якщо потім діти мають її знати".

We speak english

Для іноземних мов прописали особливості запровадження усного курсу у першому класі, бо у попередній програмі з англійської мови не було навіть фрази «what's your name», зате були письмо і граматика. Тепер у молодших класах на уроках англійської мали б надавати перевагу усному мовленню із додаванням лише елементів письма та читання.

“1-ий клас, англійська мова. Схоже на те, що вчитель дав домашнє завдання написати прописи. Проте ні письма з англійської, ні домашніх завдань, ні червоної ручки не мало б бути. Я досі не усвідомила алгоритму дій у такому випадку, переляк дитини геть вибив мене з колії”, – пише стурбована мама.

Втім, їй одразу прописали рецепт “перемоги” – роздрукувати оновлення і йти до директора. В іншій школі це спрацювало.

Все про читання

Серед інших нововведень – техніку читання більше не оцінюють. Нове формулювання «учень читає в оптимальному для розуміння темпі» зрозуміле не всім: «Що таке оптимальний? Ми ще не вирішили, що з цим робити», ‒ дивується одна з київських вчительок. Втім, кількісні показники у документах залишилися, але як орієнтир, а не для перевірки та оцінювання.

Іванна Коберник роз’яснює, що вчитель може для себе позначати час, за який дитина читає фрагмент тексту, щоб розуміти, якої складності підбирати завдання.

Мова йде лише про те, що не потрібно оголошувати дані про швидкість читання вголос чи виставляти оцінки, бо це неінформативно: “Вимогу контролю кількісного показника темпу читання зняли, бо вона травмувала дітей і не сприяла формуванню любові до читання”.

Якщо у школі продовжується такий контроль, радниця міністра теж рекомендує роздрукувати нові норми і принести вчителю. Або директору.

Техніка читання була вимогою старої програми, тому оцінка за читання на швидкість – це суттєве порушення.

Розібралися у програмі з темпом і вдумливістю, розібрались також і з тим, що читатимуть діти. Програму з літературного читання суттєво оновили – забрали старих авторів і додали 111 сучасних. Видавництво Старого Лева віддало до друку по 340 тис. примірників хрестоматій для 1-2 та 3-4 класів. Книжки мають надійти до бібліотек по всій Україні до кінця цього року.

А на всі інші підручники доведеться почекати до 2018, коли перші учні підуть до першого класу нової української школи. Тоді ж запрацює новий освітній стандарт.

Старі ресурси і нові правила

Вчительські відгуки на зімни різняться: є схвальні, є вдячні, а є такі, де педагоги чинять опір, не розуміють або роблять вигляд, що не розуміють нововведень.

Одні зміни називають безкінечними, а курс освіти направленим невідомо-куди, інші радіють, що програму нарешті починають робити для сучасних дітей. Треті кажуть, що і без офіційного розвантаження не давали першачкам домашніх завдань і спрощували терміни. (З програми математики тільки зараз прибрали дивне для дітей визначення нуля, як «відсутності елементів у множині», яке було і залишається у підручнику першого класу).

Ілюстрація з математичного підручника для першого класу. Ви, не перечитуючи двічі, зрозуміли, що там написано?

І кількість годин на тему визначали самостійно.

Вчителі часто говорять, що вони не знають, як працювати за оновленими правилами і старими підручниками.

«На папері все швидко повідміняли, але не пояснили, яким чином це виконати. Підручники ті самі ‒ тому легше дітям не стало», ‒ каже Наталя, вчителька молодших класів київської школи з 40-річним стажем.

Тетяна, вчителька третього класу львівської школи, теж скаржиться на відсутність підручників. Каже, набридло весь час роздруковувати.

“Якщо вони забрали одну тему з програми, я не можу її пропустити в підручнику, бо знаю, що наступного року ми маємо це вчити. Вчителі, які йдуть тупо по підручнику, а їх є дуже багато, ці теми не забирають, бо все взаємопов’язано. До того ж у нас на три класи навіть не один комплект підручників з української мови. Дали рекомендації викинути – а з чого вчити? Все тримається одне за одне. Старші вчителі не будуть сидіти в інтернеті”.

Докторант Інституту педагогіки НАПН України та співавтор Державного стандарту й навчальної програми з математики Оксана Онопрієнко визнає: "Вчителі тривожаться, що знову зміни покладені на них – як хочеш, так і викручуйся".

“Кожного року відбуваються зміни, – говорить вона. – І вони не надто підкріплені матеріальним забезпеченням, зокрема підручниковим. Вчителям потрібно добирати свій матеріал, а це додаткове навантаження. Тому вони часто впираються і кажуть: “Як працювали, так і будемо”. А так не можна, бо діти змінилися, потрібні нові методики і підходи”.

Також розвантаження не можна назвати до кінця ефективним, тому що після розвантаження програм вийшов документ “Орієнтовні вимоги до контролю оцінювання навчальних досягнень учнів”, який прийняли без громадського обговорення. Хоча педагогічна спільнота чекала, що воно таки відбудеться.

В результаті у цих вимогах збільшили кількість контрольних робіт і вимоги до них порівняно з попереднім роком.

Оксана Онопрієнко каже, що особливо це торкнулось літературного читання, бо курс усний, а перевірки здебільшого письмові. Вчителі не завжди до цього готові, бо не зазначено, за якою методикою здійснювати таку перевірку.

“У математиці навіщось додали контрольну у кінці першого класу, коли ми дітей не оцінюємо у балах і вони не мають досвіду написання таких робіт.

Незрозуміло, як перевіряти контрольну: без оцінок чи з оцінками, чи треба фіксувати в класному журналі її результати? – зауважує пані Оксана. – В українській мові зменшили кількість контрольних, але їх перекинули в літературне читання. З природознавства раніше були контрольні у межах 15-20 хвилин максимум, а зараз вимагають повноцінну роботу з десяти завдань.

Навіщо це робити у двогодинному курсі? Математика у розкладі чотири рази на тиждень і вісім контрольних, а природознавство два рази – і шість”.

Втім, привід для оптимізму є: вчителі звернули увагу на програми – а це вже успіх, бо більшість працює за підручником і вважає, що підручник і програма – це одне і те саме. Хоча в кінці навчального року в журналі вчитель завжди пише “програму виконано”.

Програму, а не підручник

Зміни, які відбулись зараз, ніби нові штори у старому класі. Одним сподобались, інші й далі вішають старі.

Система, яка охоплює так багато людей, виглядає доволі неповороткою, тому не дивно, що процес запрацював де-не-де і повільно. Частину опору знешкодять ресурси, частину ініціатива. Але, мабуть, найбільший виклик – забезпечити якісну освіту для тих, хто вчитиме дітей у майбутньому.

Коли відбудеться капітальний ремонт – старі штори стануть очевидним для всіх анахронізмом.

школа освіта реформи