Секс-скандал поставив діагноз: журналісти непрофесійні, міліція недієздатна, політики лякливі

В день, коли почався перший в Україні секс-скандал, ми довго сперечалися: ставити про це новину чи ні. З одного боку, інформація явно важлива, а з іншого - джерела, які її оприлюднили, користуються вкрай паскудною репутацією.

Нагадаємо, що одними з перших про зґвалтування дітей заявив нардеп Колєсніченко, котрий регулярно звинувачує Ющенка у несусвітних гріхах і професійно воює з українською мовою. Далі повів скрипку нардеп із БЮТ Григорій Омельченко, відомий своїми голосними антикрупційними заявами, що ніколи не мали продовження. Із ЗМІ першою слова цих політиків подала газета «Сєгодня», яку і ЗМІ назвати важко, це скоріше пропагндистьке видання ретельно замасковане під щорденну газету. До того ж листи Омельченка до президента вперше з’явився у живому журналі Інтернет-користувача під ніком lumpen. Котрий теж, м’яко кажучи, має не найкращу репутацію.

Керуючись цією логікою, ми підозрювали, що це чергова брудна передвиборча качка. І в перші дні ігнорували повідомлення про скандал.

Потім почали з’являтися факти, котрі свідчили, що це не пуста вигадка. Зокрема, стало відомо, що є підозрюваний у цій справі П. і він, що він перебуває у СІЗО. Також дав прес-конференцію Луценко і його «зброєносець» Москаль, який зараз керує кримською міліцією. Вони обоє підтвердили, що дітей ґвалтували і що міліція довго не хотіла розслідувати цю справу.

Підбиваючи підсумки того, як протягом цього тижня розгортався секс-скандал, можна зробити декілька висновків. Причому не дуже втішних, навіть якщо відкинути те, що початково інформацію вкинули одіозні персонажі. Варто зазначити, що наше суспільство вперше стикається із такою проблемою, тому ні правоохоронці, ні політики, ні журналісти не мають досвіду правильної реакції.

На зґвалтованих дітей начхати

На нашу думку, загальний дискурс з перших днів пішов у неправильному напрямку. Чомусь увага зосередилася на персональний долі одного із звинувачених у педофілії - депутата-БЮТівця Уколова, почалися також дебати про те, як вплинуть ці події на президентську кампанію, чи приїдуть відпочиваючі до «Артеку», який удар завдано іміджу України тощо.

Це все питання важливі, але другорядні. Головне питання, на яке майже ніхто з політиків і журналістів не звертає уваги, це як захистити дітей під час розслідування. Зрозуміло, що зараз ці діти вже не зможуть жити в Україні повноцінним соціальним життям, адже уже всі їх потенційні однокласники, однокурсники і сусіди знають, що їх ґвалтували.

Тут ми солідарні із Вінницькою правозахисною групою, яка стверджує, що українські медіа і журналісти повелися вкрай непрофесійно, висвітлюючи скандал. Так, досвіду немає, нема відповідних законів і прописаних кодексів, але є елементарна людське співчуття. І не потрібно бути глибоким аналітиком, аби розуміти: оприлюднення прізвищ дітей чи їх матері - це жорстокий вчинок.

До того ж міністр МВС Юрій Луценко у звичній для себе манері говорити багато розповів, що діти всиновлені, чим розкрив таємницю усиновлення і чого не мав права робити. Ця характерна для Луценка любов до публічного розголошення подробиць досудових кримінальних справ вже просто дратує і вказує на неадекватність людини посаді.

За версією юридичного консультанта матері дітей Тетяни Монтян міліція декілька місяців відмовлялася розслідувати справу. Монтян натякає на те, що справа свідомо гальмувалася ледь не прем’єром. Останнє твердження, на нашу думку, тягне на передвиборчу пропаганду. Але головне не це.

Головне те, як мати постраждалих дітей добивалася порушення справи. Місяці подач заяв і скарг у різні інстанції свідчать про нездатність і небажання нашої міліції займатися такими злочинами. А оскільки проблема педофілії все-таки до нас докотилася, і, судячи із повідомлень світових ЗМІ вона є значною проблемою у сучасному світі, то МВС має працювати зі своїм персоналом, аби він не боявся таких справ і міг відповідати і на ці огидні виклики сучасності.

Радянщина напирає

Інша характерна риса скандалу. Депутати почали подавати законопроекти по боротьбі із педофілією. Наприклад, відомий багатьма провокативними заявами регіонал нардеп Сівкович заявив, що підготував законопроект про хімічну кастрацію ґвалтівників дітей.

На сьогодні така норма діє лише у Чехії - і то застосовується до злочинців, які ґвалтували повторно, і за їх згодою. Але Рада Європи постійно вимагає скасування цієї норми. Щоправда, на сайті Ради цього законопроекту немає. Але тенденція зрозуміла – регіонали в радянському стилі намагаються посилити репресивний механізм. Оскільки законопроект недоступний, то незрозуміло, про примусову чи про добровільну кастрацію йдеться. Враховуючи, що наша судова система приблизно за 5 тисяч у.о. може прийняти будь-яке рішення, ця норма на наш погляд є абсолютно шкідливою.

Набагато правильніше було б посилювати законодавство в плані захисту жертв під час слідства. Зрозуміло, що подібні справи викликають широкий резонанс у ЗМІ, тому забезпечення конфіденційності потерпілих має особливо важливе значення.

І насамкінець про БЮТ

В будь-якій цивілізованій країні політики, замішані в такому скандалі незалежно від вини, назавжди б покинули політику. Це однозначно. Тим більше, що як з’ясувалася, Уколов мав досить близькі стосунки із затриманим.

Натомість головний публічно звинувачений фігурант скандалу говорить, що «їде в глухе село до виборів». Після виборів він очевидно збирається повертатися на телеекрани і на трибуну парламенту, щоб повчати своїх політичних опонентів? Це якась напіввідставка в стилі Луценка після п’яного дебошу у Франкфурті.

І ще. Замість того, щоб змусити скласти мандат депутатів, котрі потрапили в епіцентр скандалу, аби вони на рівних умовах із тими, хто висуває їм серйозні звинувачення, доводили свою невиновність, керівництво виборчої кампанії БЮТ організовує травлю жінки, котра проявила чималу мужність, добиваючись від міліції порушити кримінальну справу проти педофілів. Щоб у цьому переконатися, варто почитати явно проплачені коментарі під матеріалами на тему секс-скандалу.

Варто звернути увагу і на мовчанку Тимошенко. Для будь-якої політично розвиненої країни така поведінка - це нонсенс. Як мінімум вона має публічно заявити, що вимагає чесного і незаангажованого слідства. Чому немає цієї заяви? Чи це означає, що прем’єр знає правду і намагається її приховати від суспільства? Адже коли прем’єр вимагає чесного розслідування, то слідчий, на котрого можуть чинити тиск бютівці корті перебувають на різних посадах, знатиме, що ВОНА його захистить. Сьогодні такої певності немає.

Ну і останнє. Уколов у виправдальному пості на своєму блозі пише: «Треба більш відповідально підходити до виборів – ми обираємо своє майбутнє і майбутнє наших дітей. Поширення вигаданих скандалів або пліток, на кшталт смакування національного походження кандидатів, призведе до вихолощення виборчої кампанії і до проблем з вибором взагалі».

Підписуємося під кожним словом. Лише виникає питання: з подачі якого штабу пішло смакування національного походження кандидатів? І яка політична сила відправляла міністра оборони Єханурова під вигаданим приводом у відставку? Хто роздував скандал із «любими друзями», а тепер обіймається з ними? Здогадуєтеся? Сподіваємося, один з головних парників БЮТу Уколов до цього не мав жодного відношеня, бо як же тоді вірити усім іншим словам на його блозі?

секс-скандал артек скандал суспільство тимошенко уколов