Вища освіта по-канадськи: за списування - виключають, від навантажень - сходять з глузду

Але про все по порядку.

Канадські виші досліджував: Євген ЛАКІНСЬКИЙ (Квебек)

Яка користь від коледжу?

Північно-американська система освіти має три рівні: школа, коледж та університет. Після школи - коледж або університет. Квебекська система має лише одну особливість: до університету можна поступити лише після коледжу. А от в Онтаріо, наприклад, перед університетом достатньо закінчити спеціальну підготовчу програму - "13-й рік школи".

Коледжі у Квебеку називають СЕЖЕП (C?GEP) - Коледж загальної та професійної освіти ("Coll?ge d'enseіgnement g?n?ral et professіonnel"). Назва говорить сама за себе: або отримуєш за 2 роки загальну освіту і йдеш до університету, або професійну, за 3 роки. У другому випадку в тебе з'являється фах. Як правило - такий, що потрібен на ринку праці.

За професійною ієрархією випускник СЕЖЕПу - "технік" ("technіcіen"). Деякі програми так і називаються: "Адміністративні техніки", " Техніки аналітичної хімії" і навіть "Туристичні техніки" - тут слово "техніка" вживається у множині.

На практиці, знайти роботу з "технічним" дипломом значно легше, аніж з університетським. Натомість, менша зарплатня і престиж. Тому, навіть маючи професію, багато хто йде вчитися далі.

Ідеальний варіант - трохи попрацювати за фахом, а потім піти до університету. Це дуже важливо: якій фірмі потрібен свіжий випускник університету, що немає ніякого практичного досвіду?

Додамо, що у коледжі вчитися не важко - не те, що на бакалавраті.

Що таке "повний час"?

В університеті все просто: є 3 цикли.

Перший (у англійській Канаді - "undergraduate studіes" - "довипускні студії") — бакалаврат (B.Sc. чи BA), коло 3 років.

Другий — магістерка (M.Sc. чи MA). Англійською вона називається "Master Degree" ("ступінь магістра"), у франкомовному Квебеку - метріз ("ma?trіse") (згадайте незрозуміле слово "матура" у мемуарах тих, хто закінчив гімназію на Західній Україні). Але ніколи не вживайте слово "ma?trіse" у Франції - там воно означає перші два курси університету.

Після магістерки - докторат (Ph.D). Це - третій цикл. За англо-американською термінологією другий і третій цикли називаються "graduate studіes".

Учитися в канадському вузі важко, зате перспективно

Крім бакалаврату і магістерки, є ще сертифікати першого і другого циклу.

Одиниця виміру - "предмет" (тут кажуть "курс" ).

Кожен предмет має, так би мовити, "умовний коефіцієнт складності". "Складність" вимірюють у так званих "кредитах".

Чим важчий курс, тим більше за нього кредитів. Абсолютна більшість курсів "важить" 3 кредити.

Щоб отримати бакалаврат, треба пройти певну кількість курсів.

Для кожної навчальної програми є список обов'язкових предметів. А інші предмети - "на вибір".

Для прикладу візьмімо бакалаврат з антропології Університету Лаваль (місто Квебек). Обов'язкові курси - "Вступ до антропології", "Теорії культури" тощо. А у списку "на вибір" - "Етноісторія", "Антропологія Мексики", "Ескімоська мова" і ще кілька десятків предметів.

Сам собі формуєш програму. Усі ж бо дорослі люди: кожен сам вирішує, у якій галузі потім працювати.

Але що робити, якщо цікавить кілька дисциплін водночас? Тоді можна комбінувати. На приклад: "мажор" з математики + "мінор" з економіки. Назви говорять самі за себе: дві третини курсів (мажор) - математичні, решта (мінор) - економічні.

Так можна скомбінувати чи не все, що завгодно. Звісно, мажор у театральних студіях + мінор у астрофізиці здасться дивним. А от, на приклад, мажор у біології та мінор у інформатиці можуть, як раз, відкрити деякі двері. Біолог, що вміє програмувати, часто має переваги на ринку праці.

Якщо вас цікавлять три дисципліни водночас - робите три сертифікати першого циклу. Кожен сертифікат - окремий університетський диплом. Але три сертифікати - це еквівалент бакалаврату.

Якщо сертифікати у зовсім різних галузях, то бакалаврат вам дадуть "мультидисциплінарний". Але якщо перший сертифікат - з бізнес-адміністрації, другий - з бухгалтерії, а третій - ще з чогось близького, то вам дадуть звичайного бакалавра "з управління бізнесом".

Інколи людина не має часу відразу закінчити цілу програму - в когось робота, в когось сім'я... Тоді робиться "третина" - сертифікат. Це вже офіційний диплом, що допомагає у кар'єрі та пошуку праці. А за кілька років можна повернутися "до школи" і доробити бакалаврат.

Трохи заплутано, еге ж?

Коли їде дах?

Взяти більш ніж 5 курсів за семестр неможливо. А радше - немає сенсу: або кинеш їх, або завалиш, або опинишся у психіатричній лікарні.

Останнє, до речі, трапляється відносно часто. Особливо на "технічних" факультетах - інформатиці, фізиці, інженерних науках. Виглядає це так: людина сідає посеред коридору і кричить диким голосом, а до неї біжать санітари і поліція. За рік, що я вчився на інформатиці у Монреальському університеті, такі сцени повторювалися кілька разів. За 5 років навчання в Одеському політехнічному - жодного разу.

Звісно, на гуманітарних факультетах легше. Я бачив хлопця, який вчився на юриста на повний час і при цьому працював 7 годин на день. А скільки таких людей на курсах з літератури, іноземних мов, історії!

Але навіть на "легких" дисциплінах дуже важко потягнути більше, ніж 4 курси за триместр.

Власне, це й є максимумом з точки зору уряду. Ти вважаєшся студентом "на повний час", якщо береш 12 кредитів за сесію: тобто 4 звичайних курсів, або 3 дуже важких. Тоді ти маєш право на "pr?ts et bourses" ("позики і стипендії").

Чому так важко?

"А чому ж так важко вчитися?" - дивуються носії "найкращої у світі освіти". А тому, що багато домашніх завдань. Інколи — щотижня.

Сама лекція триває 3 години на тиждень. Якщо ви берете 4 предмети, виходить десь 12 годин у класі. Це небагато - але студенти зайняті постійно. Тому що чим технічніша і складніша дисципліна, тим менше вільного часу. В ідеалі: приходиш до університету о 8 ранку і повертаєшся біля 11 вечора. Інколи сидиш цілу ніч, але це непродуктивно: після 12:30 починаєш робити помилку за помилкою.

Домашні завдання не важкі, але потребують багато роботи. Тому закінчивши одне, маєш відразу братися за інше. В кожного завдання свій термін здачі. За незначне запізнення знімають бали. За значне ставлять нуль. За семестр треба набрати певну кількість балів. Все розраховано: якщо не здати бодай одну роботу, курс завалено.

"Чи можна списати?"

"Подумаєш! - кажуть деякі імігранти з Найкращою Освітою. - Хіба не можна списати?!"

Так, усі гриби можна їсти. Просто деякі - лише одного разу. Так і з плагіатом, і зі "шпорами".

В Одеському політехнічному за шпаргалку могли вигнати з екзамену (хоча теж не завжди). Тут за неї виганяють з університету. Так само - за списану роботу.

Звісно, ловлять не всіх. Але тим, кого ловлять, мало не здається. Більшість людей не хоче навіть ризикувати. До того, освітні програми все-таки мають якесь відношення до ринку праці (на відміну від України 90-их, де інженери-механіки йшли на базар торгувати взуттям). Тому люди хочуть учитися - і щоб їх не вигнали.

"Чи можна дати 10 доларів?"

Зрозуміло, що хабар - це гірше, ніж списування.

Викладач отримує непогану зарплатню, добру пенсію. Суспільство його поважає. Ризикувати зарплатнею у 40 тисяч заради якихось 100 доларів ніхто не стане. Адже ризикуєш втратити не тільки роботу, а й репутацію. Назавжди. Якщо навіть не посадять, то на серйозну роботу вже точно не візьмуть. А мити на старості років підлогу у Макдональдсі хочуть далеко не всі.

Народні легенди кажуть, що десь у Торонто якийсь професор бере 10 тисяч за написання диплома. Підозрюю, що не тільки у Торонто. Але такі факти настільки приховані, що 99% студентів та викладачів про них не знає. Зрештою, це неабияка сума - і її не так легко назбирати.

Це, до речі, стосується й інших галузей канадського життя. Чиновник не стане ризикувати зарплатнею і пенсією за незначну суму, а значна є не у всіх. Поліцейський міг би взяти з порушника хабар у 10 тисяч, але порушникові це не вигідно: легше заплатити 40 доларів штрафу.

Скільки триває навчання?

Щоб отримати бакалавріат, треба набрати біля 90 "кредитів" ("умовних одиниць складності"). Це - приблизно 30 предметів ("курсів"). Нікого не цікавить, коли саме ти їх візьмеш.

Максимум, як ми бачили - 4-5 курсів за сесію. Це надає статус студента "на повний час" і дає право на стипендію-і-позику. Якщо у вас є маленька дитина (чи дві, чи три) - вистачить і двох курсів.

На рік - три сесії: осіння (вересень-грудень), зимова (січень-квітень) і літня (травень-серпень). Як і в Могилянці, у Квебеку їх називають "триместрами". В теорії бакалаврат можна зробити за два з половиною роки. На практиці виходить не менше трьох. Додамо, що не всі курси даються у літню сесію. А деякі - взагалі тільки восени чи тільки взимку.

Ніхто не заважає розтягнути навчання на кілька років. Багато хто працює і вчиться водночас. Таким людям рідко вдається взяти більш від двох курсів на сесію. Три роки перетворюються на шість...

"Популярні" курси, як правило, даються кілька разів за сесію, з різними розкладами. Бо є студенти, які можуть вчитися тільки ввечері, а інші - тільки вдень, а третім все одно...

Бакалаврат - як дитячий конструктор. Ти береш різні кубики і самий складаєш з них майбутній диплом. Хочеш - швидко, хочеш — повільно...

Магістерка? Докторат?

Магістерка буває "професійна" і "дослідницька".

Професійна закінчується "стажем" (практикою), а дослідницька - науковою працею. Крім того, треба пройти певну кількість предметів: знов-таки, деякі обов'язкові, а деякі ні.

Професійна майже повністю складається з навчання, а стаж - лише пару місяців. Дослідницька, як і слід чекати, майже повністю складається з досліджень. В тебе є науковий керівник, є робочий стіл з комп'ютером, є тема...

Магістерка розрахована на два роки. Професійна, як правило, вкладається у цей термін. Дослідницька, як правило, ні. Особливо важко з природними науками - хімією, біологією... Там все залежить не від тебе, а від природи. Інколи за півроку проект буксує: треба все починати з нуля. А ще - купа адміністративних питань. Плюс - наукові публікації, семінари... Якщо ви вклалися у 3 роки - вам повезло.

У департаменті радіобіології медичного факультету Шербрукського університету ще й далі ходять легенди про студента, що робив магістерку 8 років. А ще - про докторанта, який готував докторат років 16...

Докторат - це теж дослідницька робота, тільки складніша, ніж магістерка. Кажуть, що у Франції вона бере 3 роки - ані хвилиною більше. Але в Канаді чомусь менше ніж 5 років не виходить. От більше - залюбки...

Чи варто ставати магістром?

Загальне правило: магістрові знайти роботу важче, ніж бакалавру, зате як знайшов - то й зарплатня більша (в принципі, тому й важче знайти, бо роботодавці не хочуть платити "зайвого"). А з докторатом - ще важче, але й зарплатня ще більша, та й робота цікавіша.

Багато хто міркує: навіщо мені вчитися далі, якщо я і з "баком" можу заробляти гроші? Нагадаємо, що студентське життя - відносно "бідне", навіть у Канаді (грошей вистачає на недорогу квартиру, невишукану їжу і стареньку машину; а от хати, на приклад, вже не купиш).

Але загальне правило діє не завжди. А інколи - зовсім навпаки. Щоб працювати психологом, докторат треба мати обов'язково. Фармацевтичні компанії охоче беруть магістрів з хімії та біології. Та й економістові бажано мати магістерку.

Натомість, програмісту цілком достатньо бакалаврату. Магістр інформатики без досвіду роботи ризикує відлякнути роботодавців. Хіба лише його магістерка - у дуже специфічній і потрібній сфері (наприклад, обробка зображень). Проте тисячі магістрів і докторів-комп'ютерників працюють у приватних компаніях і мають добрі гроші.

У житті немає загальних правил...

Скільки коштує освіта?

Я вам не скажу за всю Канаду, але у Квебеку - найдешевша вища освіта у Північній Америці (щоправда, і податки тут найвищі).

Для постійного мешканця провінції, один предмет коштує коло 250 канадських доларів. За триместр виходить коло тисячі двохсот доларів. Для мешканців з інших провінцій Канади ціну удвоє дорожчі. Для іноземців - у чотири.(Офіційні легальні іммігранти - вже не іноземці: вони прирівнюються або до квебекців, або до канадців).

Хоча освіта й найдешевша, квебекські студенти періодично мітингують за відміну платні за навчання: у Франції ж університети безкоштовні!

Шербрук - одне з університетських міст Квебеку

Знайома француженка, яка встигла повчитися і вдома і у Квебеку, досить скептична щодо рідної освіти. "У Квебеку краще обладнання, - каже вона, - і кращі бібліотеки..."

Вона вважає, що це - завдяки тому, що навчання платне. А отже, в університетів є гроші.

Завдяки системі "pr?ts et bourses" ("позики і стипендії"), навіть найбідніші можуть дозволити собі вищу освіту.

"Де моя стипендія?"

У англійській Канаді студенти мають право на грошову позику.

Позика - на пільгових умовах. Відсотки нараховуються лише по закінченню навчання - і то тільки тоді, якщо ти знайшов хоч якусь роботу. Якщо роботу не знайдено за 10 років - гроші можна не повертати. Але ж більшість людей хоче жити нормальним життям: працювати, робити кар'єру. Тому борги повертають, ще й з відсотками. Інколи це нелегко: сума набігає помітна.

Саме тому у Квебеку є ще й стипендія. Частину грошей уряд тобі "дарує", а частину зичить.

Розмір стипендії залежить від твоїх доходів. Студент, що живе з батьками, на стипендію може не розраховувати. Принаймні якщо батьки забезпечені. Але якщо він переїде до сусіднього міста, то вважається "автономним" - і вже потребує державної допомоги.

Ті, хто заробив забагато грошей, теж залишаються без стипендії. Чим менше була зарплатня, тим більше грошей "подарує" держава. Але навіть "багаті" мають право на позику.

Колись у Одесі я чув історію про хлопця, який поступив відразу до п'яти інститутів. У одному вчився, а у інших з'являвся лише у день стипендії - у ті часи на стипендію ще можна було щось купити... Герой непогано прожив перший семестр, після чого 4 з 5 вишів його відрахували... але гроші повертати не довелося.

У Квебеку таке неможливо у принципі: стипендіями завідує не університет, а Міністерство освіти. Там в кожного студента - своє досьє і свій код. Вчитися можна хоч у ста вишах (якщо потягнеш), але більше за це не заплатять.

Як шукати роботу?

Звісно, роботу кваліфіковану і за добрі гроші.

Чим краща посада, тим більша конкуренція. Роботодавці цінять практичний досвід. Якщо під час навчання в вас є можливість попрацювати за майбутнім фахом - хапайтеся за неї негайно.

Майбутньому біохіміку варто попрацювати лаборантом. Майбутньому фінансистові - клерком у банку. Деякі бакалаврати передбачають стаж на підприємствах - це потім дуже допомагає при працевлаштуванні.

Також потрібні рекомендації - список колишніх начальників, які можуть замовити за вас добре слово. Перед тим, як взяти нового кадра, роботодавець дзвонить до своїх попередників і питає, що ви за людина. Якщо ви ще не працювали за фахом, треба поговорити з викладачами: чи не погодиться хтось з них увійти до списку?

У Канаді, як усюди, роботу шукають через знайомих. Університет - прекрасне місце, щоб налагодити власну соціальну мережу.

Але головне - це фах. Важко знайти роботу з дипломом з історії, літератури, політології, мистецтвознавства. Після таких програм, люди, як правило, перенавчаються на щось інше, або йдуть у продавці чи офіціанти. Дехто таки працює за фахом, але таких - меншість. Скільки приватних фірм потребують істориків?

Гарна назва програми - не завжди гарантія працевлаштування. Приміром, бакалаврат з "Міжнародної комерції" - вірний шлях до безробіття (хіба лише відкривати свою фірму). Порівняйте з тим, які конкурси в Україні були на спеціальність "Міжнародна економіка".

У кожній галузі бувають кризи. Якщо у 1990 роки програмістів відривали з руками, то у 2002 їх скорочували тисячами. Так може статися з будь-яким фахом.

Тому, обираючи навчальну програму, треба бути обережним і з першого дня дбати про майбутню кар'єру.

канада наука освіта світ досвід квебек