Факт, що знищує стереотипи: буддисти вбивають мусульман. Етнічні чистки на прикордонні М'янми
Хлопець Рахім розповідає: «Солдати ґвалтують жінок, вбивають, не зважаючи чи дитина перед ними, чи старий, катують. Чесно кажучи, у мене немає слів, щоб описати знущання з мого народу. Будь ласка, моліться за нас». З жовтня буддистські війська зачищають М'янму (колишня Бірма) від мусульманського народу рохіньджа.
Автор: Дарина Воропаєва, Тайланд – Малайзія, для ТЕКСТІВ
У жовтні новий виток насильства почався в штаті Рокхайн на півдні М'янми, де компактно мешкають Рохіньджа. Їх села оточені урядовими військами. Операція відбувається в районі Маунгдау, на південному заході країни. Цю ділянку називають «зоною на замку»: з початку жовтня туди заборонений в'їзд правозахисникам і журналістам.
Солдати стискають кільце, знущаннями і вбивствами змушують людей залишати свої домівки, відтісняючи їх до кордону з Бангладеш.
У той же час, Бангладеш тримає свій кордон закритим.
З початком операції в М'янмі Бангладеш посилив прикордонне патрулювання, а береговій охорона на ріці, що є межею з М'янмою, отримала додаткові кораблі. Нелегалів, спійманих у перші тижні після початку операції, відправляли назад до М'янми. Чиновники говорять, що за перший тиждень зупинили близько 1000 рохіньджа.
Проте останнім часом стримувати тисячі людей, що намагаються рятуватися, стало неможливим. Їм дозволено знаходитися на території Бангладеш у 2-х прикордонних таборах для біженців, але ця поступка тимчасова.
Точних даних про кількість смертей немає. Адвокатська група Рохіньджа заявляє про мінімум 400 загиблих. За даними Міжнародної організації мігрантів, за останні тижні число біженців у Бангладеш перевищило 21 000.
Батьківщина-мачуха
Рохіньджа не можуть назвати уряд М‘янми «своїм» навіть з офіційної точки зору. М'янма відмовилася від них, як від своїх громадян. Рохіньджа не видають паспорти. Відповідно, вони не мають права на вищу освіту, медичне обслуговування, водійські права.
Їх шлюби не реєструються і їм заборонено мати більше 2-х дітей. Для них обмежена навіть свобода пересування: за чинним законодавством, щоб сісти в автобус і поїхати до іншого міста або села, рохіньджа зобов'язані отримати на те спеціальний дозвіл місцевої влади.
Жінки мусульманського народу рохіньджа
Офіційна М'янма вважає усіх рохіньжда іммігрантами-нелегалами, що незаконно проникають на територію М'янми з Бангладеш, віднімають у бірманців (етнічна більшість М'янми) ресурси, територію і робочі місця.
За версією самих Рохіньджа, переслідування їх народу пов'язані виключно з їх релігією.
Те, що зараз відбувається в М'янмі, відбувається не вперше. У 2012-му році пройшла чутка, ніби мусульмани зґвалтували буддистську дівчинку.
В країні ведеться активна антимусульманська ультраправа пропаганда. І для тих бірманців, хто давно хотів взятися за зброю, ця чутка стала стартовою точкою. Вони влаштували різанину в декількох селах рохіньджа.
«Буддисти прийшли з великими мечами, – розповідає хлопець Сої з Рохіньджа, зараз – переселенець в Таїланді. – Вони вбивали людей у сусідніх селах. До нашого не сунулися: знали, що ми зможемо дати відсіч». На питання, чи намагалася поліція зупинити насильство, Сої приголомшує: «Так поліція була разом з ними. Поліцейські ж теж бірманці. Вони їм допомагали». Тоді убили більше 300 людей.
Після різанини Сої самостійно перебрався до Таїланду – допомогли родичі, що вже декілька років мешкали там. Але тікав він не лише через побоювання фізичної розправи. Сої хотів вчитися. А на батьківщині він не має на це права.
Таїланд видав хлопцю документ, що засвідчує особу, тому Сої взявся здійснювати свою мрію: він учить англійську, щоб здати міжнародні тести ТОЕФЛ і спробувати вступити до університету США або Австралії.
«Але зараз, – говорить він, – не можу продовжувати навчання. Зламався комп'ютер, а на новий грошей немає».
Разом з Сої в Таїланді живе його подружка: вона працює офіціанткою в кафе.
Буддистський Таїланд в цілому прихильний до рохіньджа. Але найбільше вони прагнуть потрапити до «своїх» – мусульманські Малайзію і Бангладеш. Проте у цих країнах існує закон, що практично забороняє приймати біженців. Тому рохіньджа залишаються ніби в замкнутому просторі між буддистськими країнами і «своїми», мусульманськими, але важкодоступними.
М'янма ж, яка довгий час жила під військовою диктатурою, не відрізняється толерантністю до «не-бірманців», що мешкають на її території. Окрім рохіньджа, гонінь зазнає й інший народ – карени, серед яких близько 35% християн. Але вони зуміли досить добре самоорганізовуватися, протиставили офіційним військам власну, непогано озброєну армію, і навіть узяли під контроль деякі села, тепер туди м'янмарські військові не заходять.
Рохіньджа ж об'єднані лише в сільські громади. Чого, звичайно, не достатньо для протистояння м'янмарському урядові – любителеві етнічних чисток.
Союзники: Малайзія та Індонезія
Рохіньджа називають «найсамотнішим народом Землі». Країни Заходу мало знають про нечисленний, близько 800 тис. людей, народ. А в Союзі азіатських країн АСЕАН, куди входить і М'янма, не прийнято втручатися у внутрішні справи один одного.
Проте сотні смертей і тисячі біженців піднімають проблему рохіньджа на міжнародний рівень.
Представник ООН у справах біженців назвав те, що відбувається, етнічною чисткою. Уряд М'янми охоче підтверджує це. Вони називають свої дії «фізичним очищенням М'янми від не-бірманців».
При цьому, заперечують умисне фізичне насильство. За їх версією, відбувається тільки «витискання» «незаконних іммігрантів», в ході чого трапляються деякі смертельні інциденти.
Але біженці описують іншу картину: цілеспрямовані вбивства, зґвалтування, знущання, підпали. Human Rights Watch опублікувало супутникові фотознімки, на яких чітко видно більше 1200 спалених помешкань у штаті Рокхайн.
Сусіди М'янми теж ламають негласне правило АСЕАН. У першу чергу за рохіньджа вступається мусульманська Малайзія.
3 грудня 2016 року в столиці Малайзії Куала Лумпур пройшло багатотисячне ралі із закликом до світової громадськості звернути увагу на те, що відбувається в М'янмі. Гасло акції – «Досить, уже досить» – підкреслює, що вбивства меншини відбувається постійно. Малайський прем'єр-міністр виступив з жорсткою критикою уряду М'янми.
Активісти поширюють у соціальних мережах вимоги до свого уряду: розрив дипломатичних стосунків, повний бойкот М'янми, депортація усіх гастарбайтерів з М'янми назад («Ми даємо роботу піклуємося про гастарбайтерів-буддистів з М'янми, чому вони не піклуються про Рохіньджа-мусульман у своїй країні?»). Прем'єр уже пообіцяв депортувати близько 1000 працівників-м'янмарців.
Малайські громадську рухи активно збирають фінансову допомогу для біженців. Оскільки в Малайзії бідних людей мало, а волонтер – щось подібне до способу життя багатьох малазійців, то можна припустити, що збір коштів йде успішно.
Міністр іноземних справ Індонезії, також офіційно мусульманської, 8 грудня провів особисту зустріч з президентом М'янми Дау Аунг Сан Су Куи, в ході якої вони обговорили «важливість збереження жителів і стабільності М'янми».
Тобто, на даний момент реакція сусідів зводиться до вираження «крайньої стурбованості». Дипломати закликають допустити в оточений штат правозахисників і журналістів. Партнери по АСЕАН доки не задіяли свої економічні й політичні важелі впливу. А солдати продовжують стискати кільце.
Візит Клімкіна
Тим часом керівник українського МЗС Павло Клімкін під час нещодавнього візиту у М'янму написав у своєму твіттері під фото з керівником Армії М'янми: «Головнокомандувач ЗС РСМ (Збройних сил Респу́бліки Сою́зу М'я́нма- ред.), які у них не тільки захищають,а й підтримують демократичні зміни.Є спільний інтерес у співробітництві й обміні досвідом».
Обмін досвідом, звісно, корисна річ. Але розповідаючи про зустрічі із військовими маловпливової країни, яких звинувачують у злочинах, варто підбирати слова. Особливо з огляду на те, як події сприймають суспільства сусідніх, більш сильних і багатих країн.
