Польовий принтер для Армії та інше. ТОП-10 потреб зв'язківців ЗСУ
Колишній мобілізований підсумовує потреби військ зв'язку у Збройних Силах України. Покажіть цей рейтинг спеціалістам у Генштабі, знайомим бізнесменам та волонтерам.
Автор: Віталій КУКСА
Незважаючи на певне наповнення ЗСУ сучасними цифровими засобами зв’язку, в армії існує багато нереалізованих технологічних та організаційних потреб.
Деякі з них “закривають” волонтери, без деяких звикли обходитись, деякі вирішуються доморобно.
Кожна з цих потреб - шанс для бізнесу зробити армійський зв’язок ефективнішим, створити робочі місця та заробити гроші.
Якщо, звичайно, вдасться умовити керівництво відповідного головного управління все це закупити.
1. Електроживлення — бич польових засобів зв’язку
Волонтерські побутові бензо- i дизель-генератори не пристосовані для тривалої роботи, не дають достатньо стабільних параметрів напруги та частоти, палять апаратуру та демаскують підрозділ шумом.
Їхній, генераторний, "зоопарк" ускладнює сервісне обслуговування та облік ПММ [паливно-мастильних матеріалів]. Про звукове екранування не йдеться взагалі, і, бува, телеком-обладнання — особливо радіо — не може нормально працювати, коли поруч стукає “дирчик”.
Нагально потрібні стандартизовані генератори — малошумні, в контейнерному виконанні.
Фото: zsu-info.com
Крім генераторів, потрібно багато джерел безперебійного живлення, відомих в офісах як UPS [Uninterruptіble Power Supply] — також у польовому виконанні, із системами догляду за акумуляторами та вбудованою захисною автоматикою.
Потрібні міцні кабелі електроживлення, бо зараз часто їх роль відіграє “польовка” [польовий телефонний дріт - Ред.]. Все це обладнання має бути добре екранованим та заземленим.
Потребують модернізації системи електроживлення КШМ [командно-штабних машин], які відновлюються на ремонтних заводах.
Радянські системи електроживлення КШМ були зроблені ґрунтовно, але часом не підлягають відновленню. А також не стандартизовані для використання сучасних засобів.
Командно-штабна машина Р-142 ДСНС України. Одна з найкомпактніших - на базі ГАЗ-66
Замість воювати з акумуляторними батареями, краще вже встановити нові джерела безперебійного живлення (UPS). І добре б при відновленні ретельно перевіряти заземлення та електронаведення.
Бажано щоб нові системи електроживлення відповідали за габаритами старим: наприклад, генератор вміщувався б у відповідну нішу командно-штабної машини Р-142, а не “катався” в штабному відсіку; сучасні акумуляторні батареї та автоматика управління також займали штатні місця.
2. Польовий телефон
Збройні Сили відчувають нагальну необхідність у новому польовому телефонному апараті - назвімо його умовно "тапік 2.0".
Чинний ТА-57 надійний, виграв не одну війну, але морально застарів, гальмує розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій в армії, та взагалі соромно.
Не кажучи вже, що сучасний ТА-57-У поступається за надійністю колишньому.
Сучасний польовий телефон Т-57-У виробництва запорізького ДП "Радіоприлад" (концерн "Укроборонпром"). Фото: radiopribor.com.ua
Існує також проблема нестандартизованих акумуляторів, які також поступово виходять з ладу.
Армії конче потрібен цифровий польовий телефон з:
- цифровою клавіатурою (або без неї, з однією програмованою кнопкою виклику),
- тоновим набором,
- швидким набором,
- динаміком для "голосного зв'язку",
- можливістю підключення не тільки до “польовки”, а до портів FXS [Foreign eXchange Subscriber — стандартний роз’єм для підключення аналогового телефону - Pед.] польових телекомунікаційних комплектів.
Опціонально телефон може містити DSL-модем [Digital Subscriber Line, цифрова абонентська лінія — технологія швидкісної передачі даних мідним телефонним кабелем] та приймати шифрований цифровий потік SRTP [Secure Real-time Transport Protocol — протокол передачі шифрованих потокових даних, застосовується в ІР-телефонії].
Про стандартизовану акумуляторну батарею та можливість живлення від бортової мережі КШМ вже сказано.
Бажано також, щоб схема цього апарату була відкрита — аби виробляти та ремонтувати його могло не однe підприємство.
Якщо ж українська промисловість не в змозі виробити такий телефон, то варто закупити його - хоча б у китайців.
А зв’язківцям зробіть хоча б нормальний невмирущий перехідник з польовки на RJ11 та RJ45 [Registered Jack, RJ11 — cтандартний роз’єм для підключення аналогового телефону, RJ45 - cтандартний роз’єм для підключення кабелю Ethernet — Pед.].
3. Зміна концепції штабної машини: менше й універсальніше
Перший важливий момент - командно-штабні машини треба змінити на компактніші.
Сучасне телеком-обладнання займає мало місця, радянські командно-штабні машини (КШМ) — надлишкові для нього за вагою. Хоча об’єм комфортний.
Стандартна радянська КШМ з причепом, на базі "Уралу". Масово зустрічається у штатних розписах військових частин ЗСУ
Великий розмір машини — значний час на розгортання-згортання. Отже, на часі — мала КШМ.
Формат — пікап чи великий джип. Екіпаж — дві-три людини. Час розгортання-згортання — лічені хвилини. Не забувати про електроживлення.
Другий елемент зміни концепції КШМ — гнучкість.
Якщо це стара велика машина з кунгом [кузов уніфікований нульового габариту - стандартний кузов-фургон радянських військових автомобілів] — змонтувати там систему електроживлення, кондиціонування повітря, комфортні робочі місця під ноутбуки та великі монітори, патч-панелі [панелі з роз’ємами для комутації телекомунікаційного обладнання - Pед.].
А замість власне обладнання краще змонтувати місце для нього — віброзахищені 19-дюймові стійки.
Фото: weatherhaven.com
Куди вже можна оперативно встановлювати (і знімати) апаратуру для виконання конкретних завдань — розгортання телефонної мережі, радіостанцій, каналоутворення або СЗІ [служби захисту інформації — Pед.].
Або ж можна змонтувати місця для розміщення телекомунікаційних комплектів.
4. Телекомунікаційні комплекти
Вітчизняні компанії випускають вдалі телекомунікаційні комплекти (роутер + світч + VoIP-шлюз + блок живлення в одному корпусі). Хочеться таких комплектів побільше, особливо невеликих, взводно-ротного рівня.
Крім власне комплектів, є потреба в їхніх компонентах у польовому виконанні: голосових шлюзах, маршрутизаторах, а також SIP- та PBX-серверів, які б замінили польові "тапікокомутатори" П-193.
Взагалі потрібно більше контейнерних рішень для швидкого розгортання.
Генератори, безперебійники, телеком-обладнання, контейнери для особового складу - чергування та відпочинку - на заміну кунгам та інше.
Фото: weatherhaven.com
Крім ЗСУ, такі модулі можуть використовуватись і для цивільних задач, наприклад, для швидкої інтернетизації невеликих поселень.
Має сенс виробляти їх не двом компаніям, а багатьом. Для цього прийняти відкритий стандарт з обладнання та інтерфейсів.
Це також дозволить експлуатантам швидше освоювати різні моделі, вдосконалювати їх, а також пришвидшити сервісне обслуговування. Або об’єднуватись для вирішення задач.
Наприклад, одне підприємство виробляє кунги та контейнери з системами життєзабезпечення та робочими місцями, другe — системи електроживлення, третє — власне телеком-обладнання. А не сучасне "доморобство" за допомогою зварювального апарату та болгарки, без жодних розрахунків енергонавантаження та ергономіки.
5. Армійський мобільний зв'язок
Незважаючи на всі керівні вказівки Генштабу та СБУ, мобільний зв’язок в армії перемогти неможливо. Отже, його треба очолити. Потрібен армійський мобільний телефон.
Йдеться не тільки про саму "трубу". Мова — про армійське мобільне рішення.
Воно може включати в себе андроїд-смартфони різних виробників, програмне забезпечення - спеціальну збірку андроїду, серверне обладнання для MDM [Mobile Device Management, сервіс віддаленого управління мобільним пристроєм, який обмежує права користувача — наприклад, встановлювати на нього власні програми або змінювати налаштування — Pед.], а також корпоративне підключення до мобільних операторів.
А краще взагалі віртуального оператора, який мав би змогу: а) працювати в усіх наявних мережах, б) закуповувати в операторів лише передачу даних, і реалізовувати шифровані голосові та інші сервіси через неї. Аналогічно можуть бути підключені планшети та ноутбуки.
6. Армійський Wi-Fi
Де військовий оператор, там має бути й військовий вай-фай. Від обмежень технології в аспектах безпеки нікуди не подінемось, тому потрібна надійна система автентифікації — з радіус-сервером, ЕАР тощо — яку б підтримували військові мобільні термінали.
Вай-фай в армії використовується не тільки як технологія доступу, а й фактично замінює радіорелейні мережі.
Для зручності та надійності не вистачає надійних засобів кріплення направлених антен на щогли.
Також є потреба в дистанційно керованих кріпленнях, які б дозволяли точне донаведення антени, що вже підвішена на великій висоті.
7. Військово-польовий принтер!
Незважаючи на те, що минула вже шоста частина ХХІ-го сторіччя, в армії друкується надзвичайно багато паперових документів: так званих "телеграм", рапортів, наказів, довідок тощо.
Існує такий армійський жарт, що кількість паперових документів критично зросла після появи у Збройних Силах службової електронної пошти [АСУ “Дніпро”]. Якщо раніше під телеграмою мали на увазі коротке та інформативне текстове повідомлення, то тепер це може бути документ з багатьма десятками сторінок додатків.
ТАКОЖ: Приклади "телеграм" та іншого документообігу ЗСУ
Передова — не виключення: довідки про втрати, боєзіткнення, рапорти, накази та інше друкується там на звичайних дешевих офісних принтерах. Часто волонтерських, а отже — з елементами зоопарку [нестандартизовані - Ред.]. Вони не витримують навантаження, в них летять картриджи та термоелементи, вони забиваються пилом.
Військово-польовий принтер має бути міцним, швидкопереносним, волого- та пилозахищеним хоча б у зачиненому стані. І в зеленому металевому корпусі, як радіостанція “Либідь”.
Крім власне техніки та обладнання, не вистачає деяких рішень та послуг. Серед них:
8. Проект, який замінить сисадміна у в/ч
Потрібні малі системно-інтеграційні проекти для військових частин, в тому числі для таких, що передислокуються.
Хоча б в обсязі швидкого створення структурованих кабельних систем [СКС — розводка кабелів у будівлі й комутаційні елементи, необхідні для доступу до телекомунікаційних послуг; має бути розширюваною за потреби, тож потребує вдумливих проектування та побудови — Ред.] в пунктах дислокації, в тому числі польових.
Це потрібно, щоб уникнути нескінчених “шмарклів” у результаті виконання зв’язківцями команд “швидко-блін-телефон-туди-швидко-блін-інтернет-сюди”.
В інтеграційний проект можуть входити також налагодження серверів та їхніх послуг, створення технічної та керівної документації, навчання адміністраторів і користувачів, періодичне сервісне обслуговування.
Все це потрібно, бо сисадміна на кожну військову частину не напасешся.
9. Хмарні програми для армійської пошти
Важливим є створення SAAS в межах АСУ "Дніпро" [Software As A Service — хмарні програмні продукти, які розташовані на віддалених серверах, і доступ до функцій яких виконується через мережу — Pед.). Це системи електронного документообігу та бухгалтерії.
Впровадження таких систем також потребуватиме навчання та створення інструкцій з експлуатації та сервісу.
Або послуги інформаційної безпеки. З наявним ступенем використання флешок, неліцензійного софту та зоопарку волонтерських ноутбуків, іноді страшно уявити, які "примари" в усьому цьому живуть.
10. Сервісне обслуговування та логістика
Сьогодні, якщо телекомунікаційне обладнання вийшло з ладу, його заміна відбувається через офіційну "переписку по команді" з профільним управлінням.
Якщо на заміну є гроші, терміни все одно сягають тижнів. Зазвичай швидше поїхати за заміною самотужки, ніж очікувати пересилання через армійську ФПС [фельд’єгерська поштова служба — Pед.].
Про постачання витратних матеріалів — кріпильних, конекторів, деталей для ремонту, та іншого — не йдеться взагалі. Це все закуповується за кошти бійців та офіцерів.
Не кажучи вже про те, що іноді про вихід обладнання з ладу не повідомляють через страх перед покаранням, і ремонтують самотужки.
Армійську систему логістики та сервісного обслуговування не виходить зробити достатньо повороткою через її масштаби. Що ж, можливо, має сенс закуповувати ці послуги у спеціалізованих компаній.
11. Поза рейтингом: люди, люди і ще раз люди
НАТОвські стандарти, які передбачають забезпечення потреб військових частин за рахунок аутсорсингу, а не господарських або караульних нарядів — конче актуальні для військових зв’язківців.
Нижче — коментар колишнього колеги без купюр, який емоційно відображує дійсність нинішнього стану ЗСУ:
“Щоби все це працювало, потрібні фахівці. І фахівці не повинні заступати в наряд на кухню, в наряд на КП [контрольний пункт] чи ще кудись.
Наша армія дуже багато втрачає за рахунок безглуздого застосування фахівців. Мені було цілковито пофіг, чистити картоплю чи тягати дроти - час іде, зарплату платять.
Звісно, це раціонально — заслати фахівця з вищою освітою, що вміє працювати з цифровою технікою, на добу на кухню, а потім — на КП. А через два дні спитати, чого це нема зв’язку з іншим КП. А відповідь проста - взвод був у наряді.
Кадрова проблема не лише в фахівцях, а і в командирах, які не завжди розуміють, що саме робить фахівець. Для деяких командирів налаштування SIP Asterisk роутера виглядало так: “Хрiна ти там клікаєш? Bиходь з інету, починай працювати”. І що на це сказати?”
