Народ оцінив Гриценка в 1 грн. 75 коп. Як ми збирали гроші для непрохідного кандидата
«Перший непрохідний» офіційно оголосив, що грошей на те, аби внести заставу в 2,5 млн. гривень для реєстрації кандидатом у президенти у нього немає. І закликав скидатися народ. "інвестуйте в порядок", - написано у відповідному звернені. Ми вирішили перевірити, як іде цей процес на власному досвіді, й пішли побиратися для Гриценка.
АВТОР: Леонід Хом’яков
Анатолій Гриценко позиціонує себ як «перший непрохідний». Типу, запасний комплект, другий варіант, дублікат оригіналу, президент із світу тіней, якщо хочете. Всі ж знають, що президентом України стане лише одна людина. Водночас кожен з десятків кандидатів з піною у рота намагається переконати інформаційний простір, що тільки він має всі шанси на успіх. І ніхто не говорить, що він програє.
А Гриценко заявляє про це, причому відкритим текстом. Виходить, що на підсвідомому рівні, електорату як би пропонується, крім свого головного, прохідного фаворита, вибрати запасний варіант. Дешево і сильно.
Нато, Піночет і всі-всі
Почали ми нашу жебрацьку практику з двох дідусів, які про щось бадьоро сперечалися біля Головпоштамту. Як прикриття ми використали роздруківки із зверненням «першого непрохідного» до народу.
- Добрий день, шановні, дозвольте хвилинку уваги. Ми хочемо познайомити вас з хорошою людиною, - почала наша сторона.
- А, це Гриценко ... ну, наш колишній міністр, - кивнув один пенсіонер іншому.
- Так, він! - радісно підтримали ми. - Чесна людина.
- Ага, знаємо ми таких чесних, всі вони чесні, - почали бурмотати діди.
- Щоб офіційно стати кандидатом у президенти йому необхідно внести 2,5 млн. гривень, а таких грошей у нього немає - от ми йому й допомагаємо. Залишилося зовсім трохи, якихось 265 тисяч гривень (на той день саме так і було). Не бажаєте допомогти? Ось вам листівки, тут є банк і рахунок, на який можна перерахувати гроші. Якщо у вас буде більш 50 тисяч, треба приходити з паспортом та ідентифікаційним кодом, – продовжили ми.
- Які 265 тисяч? Зовсім знахабніли у пенсіонерів просити!
- Але ж він за НАТО і Євросоюз.
- За НАТО он!? Та я вобще із Росії, а НАТО – ето бандити і виродкі, бомбят Афган, Югославію.
- Чечню, - дружно ущипливо зазначили ми, і, не давши людям похилого віку схаменутися, стрімко понеслися до майбутніх перемог.
Покинуті дівчата із Севастополя
Наступні, кого ми зустріли, була група молодих людей із Севастополя
- Гриценко? НАТО? А кто ето?- рівень політосвіти мешканців «исконно русского города» виявився ще той. - Та ми вообще пацифисты, нас нє волнуют такі проблеми!, - ми з прикрістю відчули, що кримські дівчата чекали від нас зовсім іншої розмови. Але одна з трійці, дівчина років 27, помітила фотографа і моментально пожвавилася:
- Говорите, честний?
- Дуже-преочень, практично український Піночет!
- Ок, для хорошего человєка не жалко, всегда рада помочь!
І з цими словами Тетяна, явно позуючи, дістала з гаманця цілу сотню ... Не вірите? Правильно робите, вона вийняла лише одну гривню. Але це був рекорд дня, жирний акорд двогодинного полювання за людьми, які готові із своєї кишені фінасувати політиків. І хто його встановив - жителі міста, Севастополя! Чого-чого, а такого повороту ми не очікували. Ще 15 копійок ми витрусили із кишені дівчини Олени, яка з подругою щось там їла на лавочці під каштанами.
Парадокс, але наше безпардонна поява і безперестанна балаканина викликали у дівчат непідробний інтерес. Схоже, вони подумали, що ми таким оригінальним чином знайомимося. А під агітаторів косимо, щоб легше було підібратися до тіла. Як би там не було, але блиск їхніх очей і вже майже стовідсоткова готовність… проголосувати за Гриценка, якщо ми куди-небудь їх запросимо, виразно відтіняла всю тлінність нашої затії.
Але робота є робота, і на той момент у «непрохідного кандидата» грошей на заявку ще не вистачало. І, як не прикро, а нам довелося розстатися із севастопольськими дівчатами.
Сто разів сказали «гроші» - з'явилося 2,5 мільйона!
Все ж більшість публіки на особистість Анатолія реагувала дуже рівно, скоріше навіть байдуже. Не та він людина, яка викликає бурю емоцій і пристрастей. Це не Юля, але й ненависті до нього майже нема.
Олена Анатоліївна, з Миколаєва, жінка років 45, теж пошкодувала «бідного Толю» і відсипала нам цілих 50 копійок.
- Довіри до влади у нас в місті немає ніякого, взагалі не уявляю, за кого буду голосувати, а цей начебто на злодія не схожий, - казала вона.
– На майбутнього президента він не схожий, - наврочила бабуля з Херсону. Однак, старенька так і не зважилася розлучитися з копійчаним дріб'язком, але обіцяла на дозвіллі почитати листівку і, можливо, допомогти.
- Ми дамо, але потім, - ті, хто так казав, зустрічалися нам не раз.
Дві студентки, знову з морозивом, клятвенно пообіцяли завтра ж піти в банк і покласти на рахунок Гриценко по 5 гривень. І, здається, вони так і зробили. Буквально наступного дня після нашого бліц-кригу, коли я додавав до матеріалу останні штрихи, електронні ЗМІ облетіла радісна звістка. На рахунку у «першого непрохідного» нарешті з'явилася довгоочікувана сума, рівно 2,5 млн. гривень! Тепер він може сміливо йти в запасні президенти…
Приємно усвідомлювати свою причетність до чогось корисного і великого. І нехай за дві години ми зібрали всього 1,75 гривні, відчуття того, що «перший непрохідний» намацав твердий шлях перемоги, засіло в глибині душі дуже міцно. До речі, кошти, які ми настріляли, обов’язково віддамо (віднесемо до церкви).
Але якщо тільки почне віддавати сам Гриценко. Щоправда, про механізм повернення позичених грошей народові в агітації непрохідного немає ні слова. І якщо заставу повернуть, а він залишить її собі, ми теж залишимо собі 1,75. Ми же тільки тіні «першого непрохідного».
