Київське сміттєзвалище закриють. Куди вивозитиме відходи столиця, поки невідомо. Грошей на переробку немає
Шлях відходів для пересічного українця закінчується на викиданні сміттєвого пакету до контейнера у дворі. Подальша доля вмісту пакетів обходить хіба тих, хто безпосередньо стикається з наслідками захоронення сміття. Що, власне, і відбулося у селищі Підгірці Обухівського району, що межує з найбільшим в Україні сміттєзвалищем, або Полігоном №5, куди звозять київські відходи.
Текст і фото: Олена Максименко, аерозйомка - Марія Берлінська, "Центр підтримки аеророзвідки"
Мешканці Підгірців, а також навколишніх селищ Ходосіївка, Креничі, Романків, Великі та Малі Дмитровичи ведуть війну зі сміттям не перший рік.
Запах, що стає нестерпним у спеку, - це не пів, а навіть чверть біди. Гірше те, що відходи перегнивають і разом із дощовою чи талою водою утворюють фільтрат - фактично, концентровану отруту.
Фільтрат відкачують - якщо працюють відповідні технології, або ж він утворює стихійні озера. Часом фільтрат потрапляє у ґрунт і підземні води, через що криниці у більшості селищ стали давно непридатними навіть для технічних цілей (рятують свердловини).
Вид зверху
Минулого літа полігон став "ласим шматочком" для табору ромів - 500-700 представників останніх осіли тут кілька років тому, побудувавши неприступні "халабуди" з підручних матеріалів, знайдених на звалищі. Окрім регулярних відвідин смітника у пошуках того, що можна здати, вони, за свідченнями місцевих активістів, працювали на сортувальній стрічці, отримуючи 100 грн на день.
Керівництво полігону це заперечує, самі ж роми налаштовані агресивно, та й не всі з них говорять українською чи російською - часом спускаються в село до крамниці та жестами показують продавчині, що хочуть купити. Час від часу хтось із них помирав, місцеві вважають, що від туберкульозу, але діагнозу, зрозуміло ніхто не ставив - тоді приходили у сільраду з проханням поховати небіжчика.
Історія
В Україні діє лише один сміттєспалювальний завод - "Енергія", його потужність становить 250 тонн сміття на рік. Загалом за рік, за оцінками Міністерства екології, утворюється 15 мільйонів тонн відходів, більшість із яких захоронюються. "Що таке захоронення? - коментує говорить голова ПАТ "Київспецтранс" Андрій Грущинський. - Це розміщення відходів у спеціально відведених місцях, що називаються "полігонами". Але на жаль, в Україні паспортизованих полігонів, які відповідають вимогам, можна порахувати на пальцях, напевно, двох рук".
Полігон №5 - відголосок Чорнобильської катастрофи. У далекому 1986-му кар'єр перестелили плівкою, аби вивозити туди радіоактивне листя. Проте листям справа не обмежилась, і тепер звалище на радіоактивній подушці це 63 га площі та 21 м висоти у найвищій своїй точці. Це найбільша гора сміття в Україні.
"Коли ми купували тут дім, нам обіцяли, що сміттєзвалище невдовзі закриють! - говорить Маріанна, місцева мешканка та одна із активісток, що ініціювали низку протестів за останній час. - Але де там, стало тільки гірше..."
На низці цілком добротних на позір будинках безнадійно висить табличка "продається".
Вчителі і батьки нарікають - діти мають постійні проблеми з носоглоткою, а від смороду на вулиці просто блюють, через що довелося обірвати традиційну руханку просто неба перед уроками. А при зверненні до лікарні в Обухові підгірчанам доводиться чути на свої скарги "діагноз": "Ну що ж ви хочете, у вас там мусорка!.."
"На сьогодні це звалище повинно було бути закрите, воно перевантажене більше ніж втричі, - запевняє депутат Підгірцівської сільської ради, заступник голови земельно-екологічної комісії Віталій Токарчук. - При нормі, яка повинна була бути близько 18 мільйонів кубів, сьогодні уже близько 40-ка мільйонів кубів завезено на звалище! На полігоні хочуть поставити підпорну стінку висотою 12 метрів, і туди звалювати сміття. Але не дай Бог стінка прорве, все опиниться в річці Сіверка, все опиниться в Дніпрі, і буде біда..."
Саме з цього моменту починаються розбіжності. На відміну від підгірчан, голова "Київспецтрансу" переконаний, що можливості полігону ще не вичерпані: "На сьогоднішній момент полігон здатен існувати після реконструкції другої карти (частини), яка зараз триває, ще близько восьми років. Хоча в Україні, відповідно до закону про відходи, з 2018 року буде заборонено захоронення неперероблених відходів. Ця норма з'явилася в 2012 році, і тоді держава спробувала створити певний стимул, обмеження, аби утворилася сміттєпереробка. Але цей захід був єдиним, зробленим у цьому напрямку. Більше ніяких економічних стимулів створено не було. І тому на сьогоднішній момент ще жодного сміттєпереробного заводу не створено".
Вхід на полігон
Право власності
Окрім місткості полігону, виникають питання щодо права власності. "Полігон як об'єкт належить Києву і переданий "Київспецтрансу" відповідно до угоди про користування комунальним майном.
"Київспецтранс" - приватне акціонерне товариство, 51% акцій належить міській територіальній громаді, тобто, киянам. Через міську раду і виконавчий орган КМДА", - говорить пан Андрій. - Рештою ж 46,83% акцій володіє компанія "Геотрон".
Відкритої інформації щодо її власників немає.
Мінімізувати збитки
Слід віддати належне - на полігоні №5 дійсно пробують мінімізувати екологічну шкоду. Так, минулого року відремонтували і запустили в дію "Rohm" - німецьку установку, що займається очисткою фільтрату, яка перед тим чотири роки не працювала. Будується гребля, здійснюються пересипки сміття ґрунтом. Працює система дегазації, адже внаслідок перегнивання органічних речовин, виділяється метан, що може стати причиною самозагорання (як сталося у випадку львівських Грибовичів). Прикметно, що на території полігону, у самому його серці, сморід практично не відчувається.
"Якщо би всю площу полігону, на яку ми не складаємо відходи, засипати інертним ґрунтом, запаху було б набагато менше! - впевнений голова "Київспецтрансу". - Він не зник би повністю, але до села би точно не доходив. Але за це треба заплатити. З тих коштів, які ми отримуємо за прийом нового сміття, зробити це неможливо. З тих коштів неможливо навіть оплатити пересипку того нового сміття, яке надходить".
"Rohm" при переробці видає 80% технічної води та 20% концентрованого фільтрату, що потім зливається у спеціальні резервуари. Крім цього заводу свого часу "підприємливою" київською владою була куплена ще одна установка для переробки фільтрату. "Друга установка називається "Vomm", - говорить Токарчук. - Куплена в Італії за сім з половиною мільйонів доларів, пропрацювала всього три дні. Її довелося зупинити у зв'язку з тим, що дуже велика кількість газу потрібна для того, щоб переробляти фільтрат - 2000 кубометрів на добу! Тож маємо фактично викинуті на вітер гроші".
Ресайклинг по-українськи
Платити за вивіз сміття? Та ви що!
За словами Грущинського тариф на захоронення встановлений в 2010 році - 5 гривень 85 копійок. При тодішніх зарплатах, ціні на паливо, екологічному податку, платі за землю. Все це подорожчало, а тариф не змінився. Тому нинішнього тарифу не вистачає, щоб перекривати бодай ті нові відходи, які надходять.
"Півтора роки я ініціюю підвищення тарифів, стукаюся у відповідні інстанції, - розповідає Андрій Грущинський. - Донедавна це було неможливо зробити, оскільки тариф на захоронення перейшла від місцевих рад до Національній комісії, що регулює ринок енергетики комунальних послуг. Але вона не до кінця була наділена цим повноваженням. Сталося так, що міська рада вже не може змінити тариф, а вони ще не можуть. Тому ми працюємо за тарифом 2010 року, заганяючи підприємство в "мінус", дотуючи захоронення від своєї діяльності по вивозу відходів, і на жаль, полігон і є в такому стані".
Після трагедії на сміттєзвалищі у Грибовичах, львівське сміття почали возити зокрема до Києва. Андрій Грущинський стверджує - возили його лише на завод "Енергія", з офіційного дозволу Кличка. Проте місцеві активісти запевняють, та ще й демонструють зроблені на телефони відеозаписи - сміттєвози з львівськими номерами відвідували "Полігон №5".
Не бачить в цьому нічого лихого і начальник полігону, Ігор Георгійович. Каже, мовляв, зайві 20 машин на добу суттєвої "погоди" не зроблять, тож чому би не допомогти львів'янам?
Звалище закривають. Куди возити сміття, невідомо
Кличко власною персоною приїхав до селян після низки протестів та трьохденного блокування усіх в'їздів до полігону. Сесія Київради вирішила закрити сміттєзвалище до 31 жовтня 2018 року. Вірніше, після цієї дати перестануть завозити сміття, але обслуговувати наявні відходи необхідно й надалі. До 31 жовтня наступного року планують припинити складати відходи на першій карті (частині). Зараз звалище одночасно і консервують і вивозять туди сміття.
Що робити із столичними відходами далі, у мерії чітко сказати не можуть:
"Дійсно, у нас дуже небагато часу для того, щоб знайти альтернативу Полігону, - коментує заступник Київського міського голови Петро Пантелеєв. - Місто зараз працює одразу по кількох напрямках.
Будуватимемо декілька заводів з утилізації сміття, бо в Києві накопичується за рік 1.2 млн. тонн відходів.
Ми повинні застосувати декілька технологій, а не зосереджуватися на чомусь одному. Ми хочемо залучити найбільш сучасні технології переробки, які, будуть абсолютно безпечними з точки зору екології, та максимально економними. Врешті-решт вартість утилізації буде відображатися на вартості комунальних послуг".
Побудова заводів, за словами Пантелеєва, планується біля ТЕЦ-6, яка між Троєщиною і селом Погреби, та десь у Голосіївському районі, де саме він не уточнив. Також розглядається можливість побудови сміттєпереробного заводу поряд з "Полігоном №5" - для цього ведуться переговори із громадою Підгірців стосовно можливих технологій переробки. Обдумується і проект модернізації заводу "Енергія".
"Ми знайшли Інститут Нафти і Газу - у них є уже досвід роботи з цим концентратом, - говорить Петро Пантелеєв. - Ми вже запланували в бюджеті 2017 року кошти на дослідження і на саму утилізацію. Коли комісія зібралася вперше, то всі інститути, всі корифеї як один сказали: "Ми не знаємо, що робити з концентратом! Ми казали 30 років назад, що неправильно будуєте полігон, а тепер ми не знаємо, що робити!". Був такий песимізм, потім ми розширили коло експертів і все ж таки знайшли шлях".
Андрій Грущинський, крім основної роботи, є одним із членів ініціативної групи, яка впродовж останніх трьох років ратує за зміни українського законодавства. За його словами люди оплачують лише вивезення сміття, а не його переробку.
На сьогодні, за даними громадського проекту "України без сміття", оплата за захоронення тонни відходів становить 4,02 грн (або ж 0,85 євро). Для порівняння, додають активісти, громадянин Португалії чи Іспанії платить 4 євро за цю послугу, естонці і латвійці - по 12 євро, італійці та чехи - по 20 євро. Найдорожче переробка відходів обходиться британцям та ірландцям - ті сплачують по 75 євро.
"Всюди у світі, де є цивілізоване поводження з відходами, де їх переробляють, населення оплачує послугу з перероблення, - коментує пан Андрій. - У нас населення такої послуги не оплачує. Розмови про абстрактних інвесторів, які прийдуть і збудують заводи, то лише розмови. Ніхто не інвестуватиме в ту сферу, в якій не можна повернути інвестиції! А інвестицію можна повернути тільки тоді, коли це підприємство приноситиме прибуток. Без оплати послуг з переробки ніхто ці заводи не збудує".
Вихід, на думку фахівця - у зміні законодавчої бази та введенні послуги з переробки: "Статистика каже, що кожна людина в Україні викидає щодня по кілограму сміття, це близько 350 кг сміття на рік. Щоб його переробити кожен має платити приблизно три долари на місяць. Це умовні 80 гривень. До 2012 року тарифи на захоронення і на переробку встановлювали міські ради. Жодна рада з 1991 до 2012 року не ухвалила жодного рішення щодо стягнення з населення цієї плати. Втім, є й інший, гуманніший шлях - зобов'язати виробника оплачувати утилізацію упаковки".
Останній шлях хоч і привабливий, але він хитріший, а не гуманніший, адже споживачі платитимуть більше за товари. Але це не найгірше зло від такої пропозиції. Гроші, які акумулює держава таким чином, завжди спокушатимуть чиновників їх украсти. Власне при Януковичу вже існувала подібна практика, гроші збирали на переробку пет-пляшок, але переробкою ніхто не займався.
Взагалі, чим більше функцій на себе бере держава, тим більше крадуть. Тому у ситуації із сміттям вихід один – підвищити ціни до рівня, коли бізнесу стане вигідно його переробляти, а безліч міськрад заключатимуть безліч угод на переробку сміття з безліччю компаній.
Позитивний досвід
В Україні існують правильно закриті сміттєзвалища. Голова всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко впевнена, що частково вирішить проблему сортування сміття: "Це Олександрівський полігон поблизу Луганська, він у 2013 році був повністю закритий, і була проведена його дегазація. Була виділена друга черга, куди збирали вже розділене сміття, і збудована була також третя черга за найсучаснішими стандартами - п'ять шарів захисту, система збору фільтрату і виведенню з чаші полігону... Тобто, уже є реальний досвід, який зробили українські проектувальники, українські інженерингові групи і бізнес-структури, які цим питанням опікуються.
Ті відходи, які в Києві і області збираються - не розділені, без вилучення небезпечних відходів, зокрема батарейок, ламп освітлювання, медичних відходів тощо, - звичайно, становлять загрозу. Який би новий полігон ми не збудували, якщо ми не встановимо систему роздільного збирання, в місці вилучення значної частини відходів, які збираються, як сировини, що в подальшому може бути повторно використана, ніяких полігонів ми не напасемося".
Чи вдасться Києву втілити сміливі плани щодо швидкісного відкриття заводів, чи таки доведеться шукати місце під нове звалище - час покаже. Проте очевидно одне: змінювати потрібно і суто культурний аспект поведінки українців.
Суспільство любить говорити про "сміттєву мафію", котра, безперечно, існує, але мало хто розуміє, що починається вона з вивезеного в ліс сміттєвого пакета та неготовності платити за вивіз та цивілізовану переробку сміття. Принаймні до того моменту, коли сморід звалища не проникне до хати.
