«Хабарі нам тільки сняться»: держслужбовці найнижчої ланки декларують копійки і тицяють пальцем на начальників-корупціонерів

Системні глюки, нервові зриви

Ура-а-а-а-а! Подала, і навіть звіт на пошту прийшов!!! Зробила скріни сторінок про успішну передачу, роздрукувала і в папочку поклала, на всяк випадок. Я розумію, що це маразм, але в нашій країні тільки так,- звітує у соцмережі щаслива користувачка Ольга Яроцька, якій з третьої чи п’ятої спроби таки вдалося успішно подати декларацію.

Ольга – далеко не єдина, хто стикнувся із дратуючою проблемою недосконалої онлайн-системи подачі електронних податкових декларацій. Щоб допомогти таким, як вона, в інтернеті з’явилося чимало тематичних форумів та відео-шпаргалок. Відеоролики на тему «Тип декларації та період», «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування», «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» за кілька днів набирають десятки і сотні тисяч переглядів.

Втім, шпаргалки допомагають далеко не всім і не завжди. Першими про негаразди із сайтом заговорили відомі політики у жовтні минулого року.

Приміром, нерви у міністра інформаційної політики Юрія Стеця виявилися настільки крихкими, що глюки на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) ледь не довели до нервового зриву, як він стверджує. Заповнювати декларацію йому допомагало двоє помічників. Знесилені та роздратовані, вони навіть були впали у відчай та не вірили в успіх.

Система глючить», «сайт не працює» - злилися декларанти у соцмережах після кількох невдалих спроб заповнити документи онлайн

Практика показала - скарги в службу технічної підтримки у таких випадках не допомагають: відповідь або приходить через кілька тижнів - або не приходить взагалі. Те саме стосується і телефонів, які розміщені на сайті НАЗК:

"Я надіслала в НАЗК офіційну заяву щодо надання роз’яснень з питань подання е-декларації. За телефонами, що вказані на сайті НАЗК, автовідповідачі повторювали лише одну фразу: «Всі оператори зайняті. Спробуйте передзвонити пізніше». Мої намагання зайти до реєстру вночі, на жаль, не завершилися успіхом: напевне всі, як і я, брали систему штурмом" - говорить екс-чиновниця того ж міністерства, яка вже не працює в уряді.

Найбільше роздратування робота із електронною системою викликала у держслужбовців найнижчих рангів, які не займають керівних посад і не мають мільйонних статків.

33-річна Марина працює спеціалістом у відділі освіти в Голосіївській райадміністрації міста Києва. Раніше вона заповнювала декларацію у письмовому вигляді. Робота з документом займала від сили годину: на половині сторінок стояли прочерки, адже елітного житла, автівок і подарунків вартістю у мільйони гривень вона (на відміну від народних депутатів і міністрів) не отримувала.

В декларації майже всі дані із року в рік залишалися одні й ті самі. Змінювалася лише зарплата на пару сотень гривень, накопичувався депозит, збільшувалася пенсія мами, - пояснює жінка.

Цього року на збір даних Марина втратила цілий тиждень: спочатку ходила за електронним ключем, потім намагалася подружитися із сайтом і перекласти на людську мову нові незрозумілі формулювання у документі…

І таких, як вона, в державі сотні тисяч. Прикладів форс-мажорних ситуацій, які виникають під час заповнення е-декларації, не перелічити:

"Я вказав, що квартира належить трьом людям. Пише «помилка», те що я пишу 33% власності. І просить мене вказати замість цього 100%. Ну як же сто відсотків, якщо мені третина належить?!" - розповідає один із декларантів.

Мріють про хабарі

Окрім високопосадовців та народних депутатів, електронні декларації мусять заповнювати і держслужбовці найнижчих ланок – спеціалісти, які цілими днями сидять по троє-п’ятеро у кабінеті і пишуть звітності, заповнюють бланки та ведуть підрахунки. Їм хабарі тільки сняться:

"Хабарі? Які хабарі? Тут за щастя, якщо раз на півроку шоколадку хтось принесе замість «дякую»", - вмирає зі сміху 30-річний працівник секретаріату в Військовій прокуратурі центрального регіону Сергій, який трудиться тут з 2010-го.

Секретаріат – це відділ з документообігу. Тут люди записують вхідні і вихідні листи, ведуть журнал обліку. Справа ця монотонна і нудна. За неї спеціалісту з січня 2017-го року платять 6-7 тисяч гривень. А раніше зарплата була 5 тисяч. Батьки привчили Сергія до строгої економії, тому він примудряється щомісяця відкладати 10% доходу на депозит.

А от його колега Діана – шопоголік. Вона уже кілька років поспіль не може закрити мінусовий ліміт на кредитній картці: то пральну машинку нову купить, то брендові парфуми, то туфлі… А ще ж за оренду квартири треба заплатити! Слава Богу, цей клопіт падає на плечі її громадянського чоловіка.

"Вася в мене бізнесмен. У нього на Петрівці три точки з книжками. А мене вигнав на роботу, щоб не деградувала вдома. От я і ходжу. А що – я своє відсиділа з дев’ятої до шостої – і на косметику і модну білизну заробила",

- дівчина фарбує губи помадою кольору фуксії, і видивляється – чи рівно намальована стрілка на правому оці.

Сергій заздрить своїй безтурботній колезі - йому з двома карапузами доводиться уже шостий рік зафарбовувати потертості на зимовій шкіряній куртці. На нову не вистачає грошей. Жінка у декреті, і він єдиний годувальник у родині.

Чоловік зізнається – одного разу до нього із підступною пропозицією прийшов адвокат і запропонував «відкат» - 20% від суми свого заробітку у разі, якщо Сергій буде давати йому контакти людей, які фігурують у кримінальних справах.

"Я постійно працюю із листами, доповідними про військові злочини. Адвокат каже – розрекламуй мене підозрюваним, я їх буду у суді захищати. Ага, «розрекламуй». Якщо про це дізнається начальство, мене можуть звільнити за статтею. Не буду ризикувати," - підсумував для себе держслужбовець.

"Якщо приходять якісь мажори, то це тимчасово. Їх приводить керівництво.

Була в нас така баришня, посиділа на цивільній посаді три місяці, а потім прокурором її взяли. А у нас такі зарплати невисокі, машин у нас немає. Ми звичайні люди".

Бідні люди

Невеличкий житловий масив у військовій частині №161 у місті Києві бурхливо обговорює можливе повернення на посаду начальниці будинкового управління екс-керівниці із дурною славою.

Жінка роздавала службове житло в елітних новобудовах своїм знайомим за хабарі. Про це дізналися в СБУ, але хитра начальниця встигла спалити у своєму кабінеті усі докази – слідча група, яка приїхала на обшук, застала лише гору попелу.

У військовому містечку поповзли чутки, що геть усі співробітники будинкового управління мають по десять квартир. Але ця думка виявилася хибною - навіть у таких місцях доступ до наживи є не у всіх.

35-річна Оксана мріє про власну квартиру ще зі студентських років. Вона родом із невеличкого села на Київщині, і перебралася до столиці 18 років тому, коли вступила до вишу. Отримавши диплом, вона працевлаштувалася у будинкове управління бухгалтером.

"Мама мені казала – йди в таку контору, де легше отримати халявне житло. (Це вона службове житло мала на увазі.) Ну я і пішла. А вийшло, як в анекдоті: квартиру отримала двірник, відпрацювавши 10 років, і начальниця будуправління. А я – середня ланка – залишилася з отакою вели-и-и-кою дулею", - жінка показує дулю і важко зітхає: молоді роки канули у небуття, і змінити минуле неможливо.

26-річна Марія із відділу соціального забезпечення у міськвиконкомі райцентру Калинівка, що на Вінниччині, отримує щомісячно 3,5 тисячі гривень. За ці гроші вона щодня займається прийомом заяв від багатодітних сімей, родин учасників АТО та ветеранів.

"Хтось хоче оформити санаторну путівку зі знижкою, хтось – отримати пільги на житлово-комунальні послуги, хтось просить безкоштовно зрізати аварійне дерево на своїй присадибній ділянці. Приходять люди, скажімо так, не високого достатку. А якщо говорити відверто – бідні люди. Що вони мені можуть запропонувати? Навіть не знаю. Ну, може, город скопати чи дерево допомогти побілити", - іронізує дівчина.

Бонус до зарплати

Спеціалісти найнижчих ланок вважають, що публічно звітувати про свої доходи та витрати потрібно тільки тим держслужбовцям, які приймають рішення про розподіл бюджетних коштів, а також перевіряючі, правоохоронні органи і судді.

"Хто у нас бере хабарі? Податкові інспектори – коли проводять перевірки бізнесу, поліцейські – коли затримують злочинців, виконавча служба – коли приходять до боржника за цінними речами, судді – коли приймають рішення про те, винна людина чи ні. Депутати, само собою. І всі ті, хто в ручному режимі розподіляють кошти. А що взяти зі спеціаліста, який працює у відділі статистики, і папірці з однієї купи перекладає на іншу?" - розмірковує працівник секретаріату військової прокуратури Сергій.

Активно та щиро матюкаються через електронне декларування поліцейські, однак з іншої причини, ніж дрібні службовці. Адже якщо раніше їхні статки обговорювали тільки сусіди («Глянь, яку хатину Ваня відгрохав! І нову тачку купив! Це з його зарплатою!»), то тепер наявність всього цього добра доведеться пояснювати і податковій. Яка не яка, а незручність. Хоча сховати вкрадене правоохоронці все одно за бажання зможуть:

"Ну, якщо історія Насірова з його сотнями мільйонів гривень проканала, то я зі своїми скромними "ліваками" точно не пропаду. У мене двоюрідна тітка є, оформлю все на неї, і «ноу проблем». Я ж не дурак!" - каже 28-річний старший лейтенант поліції Саша.

Хлопець все продумав заздалегідь. Кілька років тому він закінчив Академію МВС, має диплом юриста. А тепер працює у Голосіївському районі столиці у відділі, який займається розслідуванням злочинів, скоєних неповнолітніми. Цей відділ вважається непрестижним. Точніше, «не хлібним». Для працівників правоохоронних органів це значить, що рівень заробітку тут набагато нижчий, ніж, скажімо, у тих управліннях, які займаються розслідуванням економічних злочинів або боротьбою із наркобізнесом.

І все ж, навіть в ті часи, коли його зарплата складала дві з гаком тисячі гривень, вчорашній випускник, особливо не напружуючись, щомісяця приносив додому тисячу доларів. За рік роботи Саша встиг зробити якісний євроремонт у своїй квартирі. А зараз планує купити автомобіль. Недорогий – за 5-6 тисяч доларів.

Втім, заробити на машину можна, працюючи і у цивільному відомстві. Головне – зайняти правильну посаду. 30-річна Настя працює у Запоріжжі в районному пенсійному фонді. У минулому вона – відмінниця. Кар’єрних амбіцій у жінки немає. Зарплата у 4000 гривень її більш-менш влаштовує. З такими заробітками в неї немає ні машини, ні квартири.

"Робота у мене стабільна. Я свою справу роблю добре. Та й колектив у нас дружний. В найближчі пару років змінювати її не планую. Та й куди йти? У нас у місті вакансій небагато, я моніторила".

Дівчина по секрету каже, що «лівак» отримує її начальниця. І це знають усі її колеги, бо схема існує багато років:

Нарахування пенсії – це дуже творчий процес. Якщо дуже захотіти, можна збільшити пенсію в кілька разів. Є люди, які отримують і по 8-10 тисяч пенсії. Їм домальовують стаж, надбавки. Для того, щоб перекроїти пенсію, до рядових співробітників зазвичай не приходять. Пенсіонери (а частіше – їхні діти) ідуть до начальства, і про все домовляються.

Поки що держава будує систему покарання, але забуває про заохочення та стимули, які б так само виражалися у грошовому еквіваленті.

Держслужбовці роздивляються бланки декларації «Я не даю і не беру хабарів». У залі чути тихе хихотіння

Під час конгресу «Антикорупційні ініціативи Києва», куди прийшли держслужбовці та керівники комунальних підприємств, голова руху «Ні хабарництву! Я не беру хабарів!» Сергій Гула запропонував учасникам зібрання категорично відмовитися давати та брати хабарі, підписавши символічну декларацію. Така пропозиція присутніх не зворушила – бланки декларації взяли тільки 20 із двох сотень держслужбовців. А хто з них і справді перестав брати участь у корупційних схемах, залишається тільки здогадуватися.

Від редакції: читайте також чому саме лише електронне декларування не вплине на корупцію

корупція декларації