Чому мораторій на експорт лісу не допоможе зберегти українські ліси (ФОТО, ІНФОГРАФІКА)

«Євросоюз хоче вирізати ліси! Врятуймо Карпати, ні траншам ЄС! Карпати їдуть в Європу! Нам не треба безвіз, нам треба наш ліс», — заявляють політики всіх рівнів. «Вимагаємо садити ліс із дронів, вимагаємо припинити рубати ліс усюди і назавжди, вимагаємо обов’язково засаджувати всі вирубки», — заявляють активісти та створюють петиції.

«Виявили сотні вагонів контрабандного лісу на вокзалі, заблокували незаконні лісовози, перекрили незаконний експорт», — такі пости у Facebook отримують сотні репостів.

Насправді частина з цього всього — відверта маніпуляція. Частина — щире бажання зберегти природу за відсутності навіть базового розуміння ситуації.

ТЕКСТИ спробували розібратися у цій надзвичайно чутливій, але часто занадто міфологізованій темі.

У факті, що ліс десь там зрубали, #зради немає. До того ж, за кожне зрізане дерево лісники платять ренту (так звану попенну плату). Частина з неї йде до місцевих бюджетів та інколи є основним джерелом доходу сільських громад. Решта йде до державного бюджету, і це — сотні мільйонів гривень.

Окрім рентної плати ще є податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб. Тому лісова галузь — це така ж важлива частина економіки країни, як і всі інші.

Яким би дірявим не було українське лісове законодавство, все-таки зрубати все «прямо і зараз» воно не дозволяє. На рубки головного користування (коли рубають дерева, які досягли певного віку) є обмеження у вигляді «розрахункової лісосіки».

Більше, ніж дозволено, лісгоспи не вирубують. І хоча нечесні на руку лісівники навчились обходити ці обмеження за рахунок збільшення «рубок оздоровлення та формування лісів», але межа все-таки є, і останніми роками загальний обсяг рубок майже не росте.

Тож мораторій стосується передусім економіки і жодним чином не впливає на екологію.

З погляду охорони природи — що є мораторій, що немає — в принципі байдуже. Після введення мораторію рубають по суті так само, як і раніше.