Розхитати Донбас. Як депутати демократичних сил воюють і часом перемагають «регіоналів» у Сєверодонецьку

Революція гідності і війна з Росією розморозили Донбас. Уперше в історії незалежної України тут виникла політична конкуренція, і еліти, об’єднані у Партію регіонів, втратили монополію на владу. На місцевих виборах 2015 року опозиційні до місцевої мафії політичні сили провели чимало депутатів у місцеві ради. Одне з міст, в якому демократичні сили взяли більшість, —Сєверодонецьк. Ми дослідили успіхи, поразки і боротьбу проукраїнських політиків у цьому місті.

Як на місцевих виборах 2015 року змінився ландшафт Донбасу — вивчайте на нашій інтерактивній графіці.

2015 року 20 із 36 місць у міській раді Сєверодонецька отримали представники не-регіоналів. І одразу спробували створити коаліцію. 9 депутатів представляли «Наш край», 4 — БПП (на Донбасі БПП у місцевих радах активісти зараховують до «демократичних сил»), 3 — «Самопоміч», 2 — «Батьківщину» і 2 — «Радикальну партію».

Історія перша. Аксакал із БПП

«Після виборів, у грудні 2015 року ми, всі демократичні сили, отримали більшість. Настрій був піднесений. Нас, усіх 20 депутатів, зібрав тодішній голова військово-цивільної адміністрації (ВЦА) Тука, — згадує голова фракції БПП Сергій Самарський, — проговорили все, нібито домовились. Все мало виглядати добре».

Голова фракції БПП у міськраді Сєверодонецька Сергій Самарський

Сергій Самарський — ветеран місцевої політики. Бізнесмен, у Сєверодонецькій міськраді — з 2006 року. Він від початку очолював міський осередок партії «Батьківщина», кілька років (у 2010-х) був єдиним опозиційним депутатом у міськраді. За що поплатився — місцеві регіонали «віджали» в бізнесмена логістичну компанію. Після того, як, за його словами, місцева «Батьківщина» стала підконтрольна регіоналам, він покинув партію. Під час захоплення міста бойовиками потрапив у полон. Після визволення очолив партію БПП, в якій зібрав старих колег і провів 4 депутатів у міськраду.

Нинішні осередки БПП та «Самопомочі», за його словами, складаються саме з колишніх «бютівців».

«Незважаючи на домовленості, ми вже тоді знали, що нинішні представники «Батьківщини» голосуватимуть разом із «Опоблоком». Так воно і сталося», — каже Самарський.

За його словами, секретар міськради, фактичний керівник місцевого «Опозиційного блоку» Ігор Бутков нібито сказав йому, що «питання буде вирішене», — тобто Опоблок сформує свою більшість.

Секретар міськради Сєверодонецька, фактичний керівник місцевого «Опоблоку» Ігор Бутков

«Вже після першого засідання регіонали перекупили кількох представників демократичних сил. Ми втратили більшість», — розповідає депутат.

З демократичної коаліції пішли, за його словами, два з чотирьох представників БПП, обидва представники «Батьківщини», один з двох «радикалів» і кілька представників «Нашого краю». Таким чином, «Опоблок» отримав більшість у 2/3 депутатів.

Однією з причин таких проблем, в тому числі і у своїй партії, Самарський бачить недостатню підтримку центру, і в той же час — бажання центрального офісу відзвітуватися про «повний список» (це коли місцевий осередок висуває кількість кандидатів, яка дорівнює кількості депутатів) на передвиборчих перегонах.

«Від мене просили забити повністю передвиборчий список — на 36 осіб. Це не так просто — знайти стільки людей, відповідальних, перевірити їх, попрацювати з ними», — каже Самарський.

За новою виборчою системою місцевим депутатом стає кандидат, чия партія набрала достатньо голосів загалом і хто сам набрав потрібні голоси на окрузі. Тому Самарський не міг надійних людей поставити у прохідну частину списку, бо її на місцевих виборах тепер не існує. Тепер він б’ється в судах.

«Ми добиваємося відкликання перебіжчиків. І нам здається, що суд стане на наш бік», — говорить він.

Також Самарський розповідає про їхню тактику боротьби за зміни: «Нам вдалося зачепитися за кожний огріх у бюджетних питаннях більшості і осуджувати його. Завдяки цьому нам вдалося проштовхнути ряд своїх ініціатив», — каже Самарський.

Справи пішли на краще, коли у 2016 році почалася боротьба між керівниками «Опоблоку» — мером Валентином Казаковим і секретарем міськради Ігорем Бутковим.

«Бутков, який на той час контролював більшість «Опоблоку», намагався зняти Казакова. Ми активно втрутилися в цей процес, тому що, попри те, що це була їхня міжусобиця, нам що менше у владі сепаратистів — то краще. Не повірите — сам Бутков, який теж був причетний до сепаратизму (хоча не так явно, як Казаков) почав на засідання міськради у вишиванці ходити», — каже Самарський.

Частина «Опоблоку» Буткова за допомогою голосів опозиції легко зняла Казакова. Але той відновився через суд.

Мер Сєверодонецька Валентин Казаков

Історія повторилася знову і знову. Але Казаков постійно поновлювався на посаді через суд, і наразі, після трьох позбавлень повноважень, зберігає посаду мера.

«Але найголовніше те, що завдяки цьому протистоянню вдалися дві речі. По-перше, сам «Опозиційний блок» розколовся на дві ворогуючі групи. Одна нараховує 5 депутатів, інша — 11. А по-друге, на цьому тлі перебіжчики не так активно ходять на засідання, крім того, іноді вони голосують в унісон із нами, хоча і перебігли на той бік. Таким чином, постійної більшості наразі в міськраді нема і точиться боротьба, в якій ми утримуємо позиції», — каже Самарський.

Історія друга. Новачок із Самопомочі

Депутатка міськради від партії «Самопоміч» Олена Ніжельська — політик іншого ґатунку. На відміну від Самарського, вона прийшла до міськради вперше у 2015 році. До цього вона багато років у місті займалася громадською діяльністю.

Депутатка міськради Сєверодонецька від «Самопомочі» Олена Ніжельська

«Спочатку, у 2014 році, як тільки бойовики пішли з міста і воно перейшло під український контроль, ми вирішили активно зайнятися очищенням лав влади і депутатського корпусу від сепаратистів. Ми зібрали багато матеріалу, написали численні звернення до СБУ, надали достатньо матеріалу до притягнення місцевих депутатів і представників влади до кримінальної відповідальності», — каже Ніжельська.

За її словами, деякі депутати міськради, представники Комуністичної партії, брали в руки зброю і безпосередньо служили в незаконних збройних формуваннях. Представники Партії регіонів організаційно і фінансово підтримували бойовиків, але безпосередньо у структурах терористів «не світилися».

«У нас десь до осені 2014 року були надії, що ця чистка буде. Але потім нам стало відомо, що всі наші матеріали зникли. Десятки людей подавали звернення, ми всі ці звернення збирали, подавали, відслідковували. А потім нам сказали, що вони зникли. Все обнулилося, можна так сказати. Ніхто не поніс відповідальності», — каже Ніжельська.

За її словами, в тому ж таки 2014 році в місті утворився осередок партії «Самопоміч».

«У них була вимога — рік працювати як громадське об’єднання. Для нас це не було проблемою. Ми відбирали тільки найкращих, тих, хто зарекомендував себе, вчилися працювати з нашими виборцями, і до середини 2015 року вже готові були стати партійною організацією», — каже Ніжельська.

На відміну від БПП, центральний офіс не тиснув на місцевий осередок, вимагаючи заповнити всі місця в передвиборчому списку.

«Ми заповнили лише 12, але відібрали надійних людей. В усіх демократичних силах, крім «Самопомочі», є перекуплені перебіжчики. У нас — немає. Нас як зайшло в міськраду троє, так і залишилось», — твердить Ніжельська.

За її словами, загалом партія не допомагала місцевому осередку у веденні компанії.

«У нас був бюджет кампанії 5000 гривень (сміється). Я серйозно. Ми витрачали загалом тільки на друк листівок із нашою програмою. Ми не злизували її звідкись. Ми реально прописали небагато, але те, що необхідно зробити в місті. Наш виборець — це проукраїнські налаштована, мотивована до змін людина. Яка до того ж читає, що ми пишемо і слідкує за нашими заходами», — каже Ніжельська.

Програма прописана дуже ретельно і стосується проблемних питань. Наприклад, прозорої процедури освоєння бюджетних коштів, роботи міського транспорту вночі, покращення роботи електротранспорту, організація регулярних перевезень на залізничний вокзал (який розташований у сусідньому Лисичанську), онлайн-трансляція і поіменне голосування депутатів міськради, і навіть такі дрібниці, як встановлення урн у місті (яких досі на вулицях немає). Такі конкретні пропозиції дозволили партії набрати 7% голосів.

Програма «Самопомочі»

І багато речей вдалося зробити.

«Зокрема, демократичні сили таки протиснули рішення про поіменне голосування депутатів, електронну систему голосування і онлайн-трансляцію засідань ради. Це щодо контролю громадян за владою. Також нам вдалося створити «бюджет громадських ініціатив». Тепер частина бюджету міста буде йти на громадські проекти, які будуть створюватися громадськістю, обговорюватися громадськістю і прийматися громадськістю, а далі виноситимуться на затвердження міськради. Це було важко, спротив був, але ми дотиснули це», — каже Ніжельська.

На чиєму боці влада?

Попри ряд успіхів, демократичні сили в Сєверодонецьку ведуть постійну й важку боротьбу. З важливих питань «Опоблок» таки може голосувати разом, крім того, представники центральної влади фактично підіграють екс-регіоналам.

«Новий голова ВЦА Гарбуз не зустрічався з депутатами демократичних сил за майже рік свого керівництва областю жодного разу», — стверджує Сергій Самарський.

Більше того, сам Юрій Гарбуз виступив ініціатором практики «політичної дієти» і області. За його словами, це фактично мораторій на політичні конфлікти. На думку представників демократичних сил, це дружній крок до «Опоблоку».

«Фактично нас закликали не критикувати «Опоблок»! От, наприклад, коли ми провадимо певні заходи, як міська організація БПП, наприклад, дітей кудись на відпочинок відправляємо, чиновники адміністрації, які з нами співпрацюють і які є представниками нашої політичної сили, не фотографуються з нами. Адже керівництво «політичну дієту» оголосило. Ми піар вести нормально не можемо», — жаліється Самарський.

За словами Олени Ніжельської, при цьому «Опоблок» ніяку дієту не сповідує.

«Вони просто її ігнорують. Тобто загалом усе виходить на їхню користь», — зазначає депутат.

І це насправді так. По місту регулярно можна побачити велику кількість білбордів «Опозиційного блоку» з політичними вимогами або вітаннями.

Коли ми запитали Юрія Гарбуза на святкуванні дня області в Рубіжному, чи підіграє, на його думку, «політична дієта» «Опозиційному блоку», голова ОДА відповів, що це — просто шлях до компромісу. І висловив невдоволення, що скрізь вона працює, крім Сєверодонецька. На наше зауваження, що Сєверодонецьк — єдине місто в області, де «Опоблок» наразі не має більшості і де йде політична боротьба, він сказав: «от ви і самі відповіли на своє питання».

Чому так сталося? Олена Ніжельська пояснює це можливим компромісом між владою і «Опозиційним блоком» — влада зменшує тиск і критику, а регіонали не саботують інфраструктурні проекти влади, без яких область не виживе.

«Яскравий приклад — відновлення підірваного в ході бойових дій терористами автомобільного мосту між Сєверодонецьком та Лисичанськом. 5% — всього лише 5% — мали внести міськради Сєверодонецька і Лисичанська. Ще 95% готові були дати міжнародні організації. Регіонали блокували це питання майже два роки, і тільки рік тому питання дотиснули і міст відновили. Навіщо таке блокування? Можливо, для того, щоб вести пропаганду, розказувати громадянам тут, що Україна їх не любить, що нічого не відновлює…», — міркує Ніжельська.

Відновлений автомобільний міст між Сєверодонецьком та Лисичанськом

Ще одна проблема, за словами депутатів, — у містах не змінилася середня ланка виконавчої влади.

«Регіонали дуже швидко тут зробили під себе вертикаль, майже за рік. Ніхто з трьох губернаторів (Москаль, Тука, Гарбуз) не побажав нічого змінювати», — каже Самарський.

Колишній заступник голови донецької ВЦА Віктор Андрусів у своєму ФБ пояснює логіку дій влади: «Єдиною діючою стратегію роботи в області виявилося повернення лояльності просепарських кадрів. Звісно, що на них було відкрито купу кримінальних справ за референдуми та прапори ДНР. Але ці справи нікуди не рухались... Як тільки з’являється альтернативний управлінець або альтернативна модель управління містом чи територією, тоді проблема посадити набуває значно легшого розв’язку».

Хай поодинокі, але вже реальні успіхи з ухвалень власних рішень у міськрадах надихають демократичні сили продовжувати боротьбу за зміни і, власне, за Україну.

«Наразі ми намагаємось протиснути перевибори. Ми усі, представники демократичних сил, вважаємо, що у випадку перевиборів ми як мінімум не втратимо, а можливо, збільшимо присутність у міськраді», — вважає Сергій Самарський.

Все не так погано?

Експерти, які відслідковують процеси на Сході, вважають, що, попри усі складнощі політичного процесу, демократичні сили добилися серйозного прогресу.

На думку директора Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса, котрий останні роки також досліджує Донбас наразі в регіоні з’являється регіональна політика — раніше там її просто не було.

«У містах Донбасу з’явилася політична конкуренція. Раніше її там не було взагалі! У Сєверодонецьку ситуація склалася дуже вдало для демократичних сил, раніше такого і близько не було. У Лисичанську ситуація складніша, там потужніший «Опоблок», але і там є конкуренція — слабка, нерівна, тому що ресурсу у них не так багато, як у старих еліт, але конкуренція є», — каже Семиволос.

За його словами, успіхи демократичних сил на Донбасі, незважаючи на опір старої бюрократичної системи, зростатимуть.

«Розкол «Опоблоку» і втрата ним більшості у Сєверодонецьку — у тому числі результат розхитування цієї ситуації демократичними силами. І їхня потуга тільки зростатиме, тому що великі радянські підприємства, на які спираються старі еліти, занепадають, а молодий малий і середній бізнес є більш проукраїнським і орієнтується на нові політичні сили, не пов’язані зі старими елітами і корупцією», — каже Семиволос.

Також читайте: Із приходом української армії на Донбасі почалися зміни. Про нові ідентичності та способи мислення на Сході

сєверодонецьк донбас лисичанськ політика