Соціальні пільги: їх забагато, але скоро буде ще більше. Тому уряд знову їх не помічатиме
До 2012 року уряд Юлії Тимошенко планує кардинально переглянути систему соціальних пільг. Бо держава вже давно не в змозі виконувати взяті на себе гарантії - наразі для обслуговування усіх пільг, які передбачені чинним законодавством України, необхідна сума в половину державного бюджету. Утім, суспільство завжди негативно сприймало будь-які спроби звузити коло пільговиків чи передбачених для них преференцій. Тому в умовах перманентних виборів жодна влада не наважиться піднімати це питання.
В пільгах розбирався: Павло КОНTРАКТОВИЧ
Нинішню систему соціальних пільг Україна отримала у спадок від Радянського Союзу, де різноманітні преференції використовувалися як інструмент стимулювання і заохочування громадян.
В умовах офіційної соціальної рівності пільги надавали окремим верствам населення можливість поліпшувати своє матеріальне становище. А відповідні заходи фінансувалися за рахунок держпідприємств.
При переході до ринкової економіки система пільг втратила своє первинне значення - і почала використовуватися як замінник системи соціального захисту.
Незадоволених бабусь розігнав ОМОН.
При цьому всі витрати на підтримку цієї системи було перенесено на державний та місцеві бюджети.
За підрахунками фахівців, вартість обслуговування системи соціальних пільг складає близько двох третин усіх державних видатків.
За роки незалежності до вже існуючої системи соціальних пільг додалася ще й новостворена система соціальної допомоги.
Найбільш численні групи пільговиків:
- ветерани праці (близько 4,6 млн або 10% населення країни),
- ветерани війни (2,8 млн, 6,1% населення),
- особи, що постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи (1,9 млн 4,1% населення),
- інваліди (2,6 млн, 5,6%),
- діти війни (6,1 млн, 13,2%).
До цього переліку варто додати:
- 10,5 млн пенсіонерів (13,2% населення), що мають право на пільговий проїзд,
- а також незаможних громадян, які звертаються до держави по допомогу з оплати житлово-комунальних послуг – це ще близько 3-4 млн осіб (до 8% населення).
У підсумку, за підрахунками Мінпраці, на забезпечення усіх передбачених законом виплат держава має щорічно витрачати 120-140 млрд грн.
Для того, щоб уникнути такого тягара, уряди останніх років щороку вносять поправки до бюджету - і ці поправки "відміняють" пільги на конкретний рік.
Кабміни Віктора Януковича і Юлії Тимошенко, готуючи черговий Закон про Держбюджет, просто призупиняли дії тих чи інших нормативів, що передбачають надання пільг.
І хоча Конституційний суд вже двічі визнавав ці дії такими, що не відповідають основному закону, ситуації це не змінило, бо по виконувати всі закони про пільги просто не можливо.
Приміром, у бюджеті-2009 замість мінімально необхідних 120 млрд грн на фінансування системи пільг і соціальної допомоги закладено близько 27-30 млрд грн.
В умовах фінансової кризи Кабмін протягом року продовжив практику штучного скорочення переліку претендентів на державну допомогу. У першу чергу це торкнулося бажаючих отримати субсидії на сплату послуг ЖКГ. Це не зовсім розумно, бо таким чином і без того недофінансоване ЖКХ ризикує отримати менше надходжень ніж зазвичай.
Наприкінці травня було внесено зміни до положення про порядок призначення і надання таких субсидій. Тепер допомогу може бути призначено лише після детального вивчення матеріально-побутових умов, в яких проживає родина–претендент на субсидію.
Права на отримання субсидії одразу позбавлять родини, у яких під час обстеження будуть виявлені не задекларовані джерела доходів.
Без державної допомоги залишаться й ті, хто протягом останнього року купував речі довгострокового користування (машину, квартиру, побутову техніку, меблі тощо) на суму, яка перевищує 10 прожиткових мінімумів для родини.
Таким чином уряд спробував змінити ситуацію, за якої найбільш активними одержувачами преференцій є далеко не найбідніші українці - просто вони добре вивчили закон і привчилися користуватися найменшою можливістю зекономити за рахунок держави.
Утім, з часом чиновники Мінпраці у неофіційних бесідах почали зізнаватися, що встановлені обмеження несуттєво зменшили кількість громадян, яким держава допомагає сплачувати за комуналку.
Бо ж обстеження і акти за їх результатами складають держслужбовці, з якими завжди можна домовитися.
Тож в уряді нарешті вирішили змінити власне систему надання пільг – на початку жовтня було затверджено план заходів з реалізації стратегії іі впорядкування.
Щоправда, скоріш за все команду Юлії Тимошенко спонукало до цього не стільки бажання зекономити державні кошти, що витрачаються марно, скільки жорстка необхідність почати (принаймні на папері) виконувати вимоги Міжнародного валютного фонду.
Нагадаємо, кредитори вже неодноразово нагадували Кабміну про необхідність скоротити бюджетні видатки.
І план заходів було затверджено саме напередодні чергового приїзду до Києва місії МВФ, яка б мала промоніторити, наскільки справно Україна виконує взяті перед Фондом зобов’язання (на підставі цього звіту буде прийматися рішення щодо надання у листопаді четвертого траншу кредиту stand by у розмірі $3,8 млрд).
Як діює система пільг у США, читайте в інтерв'ю з чиновником Соціальної служби Нью-Йорку
«Ідеологія реформування системи пільг передбачає поступовий відхід від надання пільг за професійним статусом, - пояснює перший заступник міністра праці і соцполітики Павло Розенко. - Люди, які працюють, повинні одержувати гідну заробітну плату. А пільги - тільки ті, хто є малозабезпеченим, хто має великі заслуги перед державою... Це учасники та інваліди війни, "чорнобильці" і люди, які не здатні працювати, зокрема, інваліди».
Його позиція це безсумнівно крок у перед, але ще правильніше було б відмінити усі пільги і виплачувати допомогу перерахованим категоріям грішми.
Втім, проведення реформи може бути заморожено вже від початку. Згідно із оприлюдненим планом заходів, на першому етапі (до 1 листопада) передбачається інвентаризувати одержувачів пільг - щоб на підставі одержаних даних легше було визначити, які категорії пільговиків пустити під ніж.
Основну роботу доведеться виконувати Мінсоцполітики. Та, за зізнанням керівництва міністерства, у відомства для цього замало працівників. І передусім доведеться реформувати соціальну держслужбу на місцях - для чого може банально забракнути грошей.
Наступні два роки мають піти на публічне обговорення, як же нам обустроїть "посилити адресність надання" пільг. Вочевидь, прем’єр відмовилася від своєї початкової і правильної ідеї монетизувати їх (це коли, приміром, безкоштовний проїзд у міському транспорті замінюється прямими грошовими компенсаціями).
Можливо, на її рішення вплинули негативний розголос втілення цієї практики у деяких країнах пострадянського простору. У Росії частину пільг було монетизовано у 2005 році, що дозволило скоротити бюджетні видатки на третину, у Білорусі – у 2007. В обох країнах ця реформа викликала обурення громадськості, що вилилося у масові протести. Але рани чи пізно на подібні кроки йти прийдеться.
Тож уряду разом із громадськими організаціями доведеться вигадувати нові способи зменшення державних видатків, які б задовольнили численну армію пільговиків, яка до того часу знову збільшиться.
2010 року додаткові пільги одержать нові категорії громадян. Це пов`язано, у першу чергу, з виконанням в повному обсязі закону про престижність шахтарської праці, за який голосував в тому числі і БЮТ.
Також 2010 року пільги одержать багатодітні сім`ї. Йдеться про 50% знижки на сплату житлово-комунальних послуг, а також про право безоплатного проїзду всіма видами транспорту.
Тож, найімовірніше, новому уряду доведеться запозичувати практику своїх попередників і просто «забувати» передбачати у бюджетних законопроектах гроші на фінансування усіх категорій пільговиків.
Таке собі характерне для нинішнього політикуму двоємисліє: один закон (про пільги) передбачає субсидії громадянам, а інший (поправка до, скажімо, закону про бюджет-2011) - ці субсидії тимчасово відміняє.
