«Термінатор-4» - передісторія і продовження попередніх фільмів
У фільмі «Спасіння прийде» Шварценеґґер з’являється тільки на коротку мить. Дія відбувається в 2019 році, тобто в майбутньому, після «Судного дня». Тепер Джону Коннору протистоїть нова, вдосконалена модель «кібернетичного організму», - з людським серцем та частково людським мозком.
АВТОР: Леся Лаврик
Олюдненням роботів ставиться актуальне, в добу нанотехнологій, генної інженерії та трансплантології, питання про сутність «людського». І навіть дається на нього оптимістична та сучасна відповідь, яка полягає в тому, що навіть будучи машинами, ми все-одно можемо залишатися людьми. Проте, це, так би мовити, «смисловий бонус», призначений додати екшену вагомості.
Шварцнегера повністю замінили роботом
У четвертому Термінаторі розповідається історія, що передувала подіям першого фільму, але разом з тим, що є і наслідком тих подій, які мали місце в попередніх трьох.
Сюжет же побудовано за класичною для «Термінатора» схемою - довкола порятунку особи, що має важливе історичне значення. Цього разу це Кайл Різ, що має стати в минулому батьком Джона Конора.
Така специфічна часова організація заслуговує на те, щоб уважніше до неї придивитися.
По суті, сюжет побудовано на парадоксі: причиною подій, що відбуваються в теперішньому, є майбутнє. Ні в теперішньому, ні в минулому в житті Сари Конор не відбувалося нічого такого, що могло б призвести до таких різких змін в її біографії.
Причина «доленосного повороту» приходить з її власного майбутнього. Можна сказати, з майбутнього приходить до неї її ідентичність. Цей парадокс можна сформулювати так: мотивація для доленосних вчинків сьогодні приходить з майбутнього.
В другій частині доленосність майбутнього для теперішнього продемонстрована ще виразніше.Фільм завершується 2029 роком, де старенька Сара Конор спостерігає буденний плин життя, в якому ніякого «судного дня» не сталося, все продовжується «як і раніше».
Хоч майбутнє так і не настало, проте, воно цілковито змінило теперішнє: життя Сари Конор, - її біографія, її ідентичність є повністю продуктом (наслідком) цього нездійсненого майбутнього.
І хоч девіз цього фільму: «долі не існує», сама історія описана у фільмі, свідчить про протилежне. Майбутнє – це доля, навіть якщо майбутнього не існує. Адже саме з майбутнього (якого ми намагаємося досягнути чи уникнути) приходить мотивація для рішучих дій. Згадаймо, приміром, комуністичну ідею «світлого майбутнього», яке спричиняло революції.
Саме завдяки майбутньому у Сари Конор з’явилася її «доля», чи, іншими словами, призначення, її особливий життєвий шлях. Завдяки майбутньому її життя набуло сенсу.
Роботи тепер теж мають людське серце
Попередній фільм, тобто «Термінатор-3» присвячений тій істині, що доля все-таки існує: історія має свою визначену траєкторію, і поодиноким героям її змінити не дано.
Виявляється, що «Судний день» таки ніхто не відміняв, його просто відстрочили. Але якщо історію змінити не можна, можна стати її частиною. Саме для цього і прибуває Термінатор в третій частині: щоб з перспективи майбутнього вказати героям (Джону Конору та Кейт, його майбутній дружині та соратниці) на їх місце в історії, зробити соціально не влаштованих пересічних громадян суб’єктами історичного процесу.
В четверті же частині нам нарешті показують це загадкове місце, під назвою «майбутнє», звідки приходить доля. Тут кожному відома його роль, і кожен її сумлінно виконує. Це ситуація набутої і фіксованої ідентичності. Але в цій ситуації також є чим перейматися: тут боротьба ведеться за минуле.
Тепер завдання Джона Конора, всенародного героя та незамінного лідера повстанців, полягає в тому, щоб потурбуватися, так би мовити, про власні витоки, забезпечити таке минуле, яке б призвело до саме такого майбутнього, яке вже має місце. Йдеться про необхідність створити таке минуле, яке дозволить підтримати наявний статус кво.
Виявляється, що майбутнє визначає минуле, а не навпаки
Тут спадає на думку цілком серйозні намагання будь-якої держави впровадити у свідомість громадян «правильну» з точки зору сьогодення історію, яка б легітимізувала сучасне. Тобто сюжет четвертого Термінатора зовсім не фантастика, а реалії, взяті із сучасного політичного життя.
Нещодавно проблему часового континууму було заторкнуто ще одним культовим кіносеріалом – «Стар Треком». Але урок «Термінатор», здається, полягає в тому, що справжня машина часу давно вже є нам доступною. І це, що ми називаємо «історичним мисленням».
