«Др*чити на публіку». Хто такі ексгібіціоністи, чому такими стали і як полюють на своїх жертв

Статистики випадків демонстрації геніталій МВС не веде. Але прогулянки у міському парку у спальному районі вистачить, щоб переконатися: тут більше шансів зустріти ексгібіціоніста ніж білку.

Поки хлопець публічно вдовольняв себе ніхто не кричав: «Йди геть, збочинець!», «Ганьба!», не обливав зеленкою і не засовував у бак для сміття. І навіть у поліцію не телефонував. Зателефонувала я. Оператор хіхікнула і сказала, що патруль приїде. На Гідропарку - кінна поліція, вона скакала пів години. Збоченець кінчив, вдягнувся і неквапом пішов собі.

Після випадку на пляжі я вирішила залізти в голову до збоченців і розібратися, чому вони вип’ялюють нам перед очі своє «хазяйство».

Ексгібіціонізм може травмувати дитячу психіку, а для дорослих жінок це огидно. Фото заставочне

Закони демонстрантів

- Я цього літа о десятій вечора наважився пройтися голим від нудистського пляжу на Оболоні і аж до виходу на дорогу до гаражів. Адреналін зашкалював, періодично доводилося ховатися в кущах від машин. Мандраж був ще той. По дорозі зустрів пару невеликих компашок і парочок, вони були в легкому шоці.

А потім на дорозі мене обігнав велосипедист. Не повіривши своїм очам, він розвернувся, і проїхав повз мене ще раз, потім йому здалося мало і він ще раз розвернувся, під'їхав до мене і почав щось питати, типу, як пройти в бібліотеку. Я мало не провалився крізь землю. Ех, була б це велосипедистка,- голос 32-річного Андрія тремтить від захвату.

Для Андрія цей вчинок – справжній подвиг. А, значить, цим можна пишатися. І розказувати «колегам по цеху», щоб задніх не пасли.

Хоча доволі часто ексгібіціоністи розуміють, що їх вистави, крім них самих, можуть подобатися лише вуаєристам.

- Ще є незначна кількість людей, у яких ексгібіціонізм викликає здивування, посмішку або інтерес. Але таких меншість. А більшість… Їх можна зрозуміти. Коли ексгібіціоніст, наприклад, демонструє свої статеві органи перед незнайомою жінкою, він не питає у неї дозволу, і тим самим наче здійснює над нею моральне насильство. Саме тому ексгібіціонізм засуджується суспільством,- філософствує ексгібіціоніст-початківець Віталік, третьокурсник економічного факультету столичного університету.

Виправдовуючи своє заняття, ексгібіціоністи придумали правила поведінки, які, на їх думку, роблять публічне оголення не огидним (або не дуже огидним) для навколишніх.

Одне з головних правил – не ставити глядачів у таке становище, щоб у них не було вибору – дивитися чи не дивитися на своє тіло; та не наближатися на коротку відстань глядача без його згоди.

- Починати показ найкраще з поступового оголення або стриптизу. Це буде позитивніше сприйматися, ніж несподіваний онанізм. Якщо жінка не хоче дивитися на мій член, вона повинна мені вголос про це заявити і піти геть. Провокувати на конфлікт не слід. Треба бути тактовним у висловлюваннях з опонентом,- повчає ветеран ексгібіціонізму 47-річний Євген.- А ще треба показувати все і до кінця, щоб глядачі пішли повністю задоволеними.

Табу для «культурного» ексгібіціоніста – це демонстрації при дітях. Тих, хто тиняється біля дитсадків та шкіл, «культуристи» називають збоченцями і зневажають їх.

А от дорослі – інша справа. Для «глядачів» ексгібі (сленгова назва ексгібіціоністів) теж придумали правила.

«Перед тим, як витріщатися на ексгібіціоніста, треба переконатися, що він вибрав для показу саме вас. Якщо так, не ховайтеся в кущі, дивіться відкрито і не соромтеся. Краще якщо ви будете висловлювати приємне здивування або милування»,- пишуть на українських форумах ексгібіціоністів.

Більшість ексгібіціоністів зовсім не вважають себе збоченцями. Адже, поза своїм заняттям, вони поводять себе, як більшість людей: ходять на роботу, відвідують зоопарк з дітьми і готують борщ на кухні.

Ось чому їх неможливо розпізнати серед своїх друзів або родичів, хіба, вони самі про це скажуть. І за щастя, якщо дружина (або чоловік) розділяє сексуальні захоплення своєї другої половинки. Або принаймні з розумінням до них ставиться.

- Коли жінка дізналася, була серйозна розмова, потім днів зо три ходили в дауні, типу все скінчено. Потім раптом був божевільний секс і ми помирилися. З тих пір ставиться до мого захоплення хоч і без особливого ентузіазму, але зате з повагою. Тобто, коли говорю, що, мовляв, затримався, бо «гуляв», вона спочатку напружується (по ній видно), але потім видихає і питає: «ну як, добре відтягнувся?». За що я їй дуже вдячний.

Адреналін та надзвичайне збудження – наче наркотик для ексгібіціоніста. Свідомо відмовитися від такого задоволення і звертатися до спеціаліста не хоче майже ніхто.

- Хтось обожнює футбол, хтось кайфує від крутих тачок і швидкої їзди, а комусь подобається по скелях лазити або з парашутом стрибати. А нам подобається ексгібіціонізм. І його кинути, все одно що байкеру кинути їздити на своєму мотоциклі,- пояснює свою ідеологію менеджер з продажів Віталій.

Якось хлопець все ж звернувся до психіатра, бо не міг нормально працювати через постійні думки про роздягання. Вечорами він займався публічним онанізмом по вісім разів на день, а якщо стримував себе, то страждав від безсоння. Лікар порадив бідолазі на місяць поїхати у відпустку і щодня ходити на нудистський пляж. Допомогло. Віталій повернувся до роботи, і тепер лише раз на кілька тижнів гуляє в парку, демонструючи своє «добро».

Який не який, а прогрес.

Ексгібіціоніст на полюванні

Опитування на спеціалізованих форумах кажуть, що кожен другий ексгібіціоніст полює на молодих дівчат, а кожен п’ятий – за жінками за сорок («не знаю чому, обожнюю коли бабці роблять серйозне обличчя, прямо ржач пробиває»). Решті – байдуже, кому демонструвати своє тіло.

Мрія ексгібіціоніста – зустріти вдячного глядача - це коли він/вона зацікавиться, посміхнеться і навіть зупиниться подивитися.

Але це – велика рідкість.

- Мені цікавіше саме пікантні моменти, ніби все випадково відбувається і коли дівчина лише з цікавістю підглядає. Але ні в якому разі не лякається. Але це настільки ідеальні умови, які просто бувають за рік стільки разів, що на пальцях перерахувати можна. А що робити, коли хочеться ще? Терпіти – не варіант. Тому і йду в кущі і чекаю на гарних дівчат, які проходять повз. Або бавитися з «дружком», сидячи в машині, і чекати коли хтось загляне у вікно. Або на веб-рулетках показуватися.

Але найважливіше питання для істинного ексгібіціоніста – не перед ким виступати, а як і де. Крім улюблених пляжів, парків та саун, ексгібі вигадують різні ситуації, коли можна наче ненароком показатися: у вагоні купе, примірочній кабіні і навіть у перукарні:

- Прийшов, попередньо розстебнувши ширінку, сів. Перукар практично відразу помітила член і посміхнулася, правда відразу постаралася приховати посмішку. Пошукавши щось в ящиках кілька разів і нічого не діставши звідти, вона накинула накидку і почала стригти. Серце у мене вискакувало. Потім після стрижки вона запропонувала помити голову. Ну звичайно так! Накидку зняла, я сидів закинувши голову назад, вона відійшла в іншу кімнату, потім підійшла її колега і вони разом біля мене обговорювали якісь покупки. І витріщалися. Уже коли розраховувався з адміністратором підійшли інші дівчата типу за якимись речами, і зиркали в область паху. Загалом це був кайф, - із гордістю розказує киянин Олексій.

Розказуючи свої історії, ексгібіціоністи підкреслюють – боятися їх не слід, бо за жертвою вони ніколи не женуться:

- Чи не кожна дівчина чомусь вважає, що голий молодий і привабливий хлопець, який вийшов їй назустріч, обов'язково хоче її зґвалтувати. Одна визвірилася на мене з питаннями: «чому ви голий?», хоча я спеціально вийшов на широкій дорозі для автомобілів, а не на стежці, щоб у неї була можливість мене обійти, не наближаючись. А коли я відповів спокійно, що мовляв жарко та й подобається мені так, то отримав у відповідь: «я викликаю міліцію». Щоб не лякати, і дати їй пройти, я розвернувся і пішов у кущі.

- Гвалтівник не буде намагатися просто показати своє хазяйство. У нього зовсім інші плани - скоріше засунути. І для цього треба або нападати раптово, або входити в довіру і вести жертву в затишне місце. А входити в довіру з оголеним членом - завдання не з простих. Якби дівчата про це задумалися хоч раз, то перестали б боятися ексгібіціоністів,- кажуть ексгібі.

Все почалося у дитячому садку

На думку психологів, усі проблеми, пов’язані із сексуальною темою, з’являються через закомплексованість і відчуття сорому власного тіла.

- Причина тяги до оголення може ховатися в глибокому дитинстві. Прикладів – тисячі. Приміром, була, ситуація, коли дитина в три-чотирирічному віці хотіла подивитися на реакцію на своє оголене тіло родичів чи знайомих, які прийшли в гості. І дорослі в цій ситуації повели себе неправильно - різко розкритикували дитину, присоромили її,- пояснює практикуючий психолог Андрій Костенко.

Тому не дивно, що ексгібіціоністи добре пам’ятають історії з дитячого садочка, які підштовхнули їх до публічних роздягань. Фітнес-тренер Олександр згадує про виховательку, яка під час тихої години змушувала стояти голими на ліжку тих, хто не спав і бешкетував. Причому, покарання було тільки для хлопчиків:

- Стояти голяка було дуже соромно, і тому бажаючих бути так покараним не було. Хто попадався їй, під час покарання намагався прикритися руками, а всі інші діти забиралися під ковдри, прикидаючись що сплять, і звідти підглядали, хіхікаючи над покараними. Я вже в той час фантазував на тему публічних роздягань, і спеціально, що-небудь робив таке, щоб мене покарали.

Інколи потяг до ексгібіціонізму народжується і в дорослому віці. Причиною нового захоплення зазвичай стає пікантна ситуація, яка змусила людину відчути різкий сплеск адреналіну.

- Тягу до показу виявив у себе тільки цього літа. Раніше просто любив дивитися на гарних дівчат. Ну а хто не любить? Почалося все з пляжу в Одесі. Пляж звичайний, тільки пару дівчат засмагали топлес. Я попросив свою дівчину перед відходом переодягнутися прямо на пляжі. Було круто. А потім і я вирішив переодягнутися на очах у юрби дівчат. Я ніби і відвернувся, але переодягався довго. Відчуття були супер!

Сором і огида

Публічна демонстрація геніталій у громадських місцях – це дрібне хуліганство, за яке доведеться платити штраф, працювати на громадських роботах або відсидіти 15 діб за ґратами. А от якщо ексгібіціоніст виставив свої принади перед дітьми, йому світить три роки у в’язниці за розбещення неповнолітніх.

Поліцейські ставляться до ексгібіціоністів (які не показуються перед дітьми) із іронією та насмішкою. Зазвичай вони просто просять хуліганів одягнутися. Ексгібі на ці прохання реагують з такою ж іронією - демонстративно одягаються, а коли поліцейські йдуть геть, так само демонстративно роздягаються.

Сексолог із багаторічним досвідом Микола Бойко Микола Бойко радить не боятися ексгібіціоністів, вони не нападуть і при зустрічі з ними не видавати свого занепокоєння. За його словами, найболючіше б’є по самооцінці збочинців звичайнісінький гумор:

- У нас в інституті була дуже вродлива співробітниця: і форми гарні, і лице, як у ангела. Вийшла вона якось у двір, і там її підстеріг ексгібіціоніст. Вона на нього глянула, та й каже: «Бідолашний! Приходь до нас на кафедру сексології, ми тебе вилікуємо!». Той образився і пішов геть,- розповідає Микола Бойко.

Найбільше ексгібіціоністів лякає розголошення їхнього хобі для широкого загалу: рідних, друзів та колег по роботі.

- Не дай Бог хто із знайомих дізнається про мене щось подібне. Якщо дізнаються - це буде конкретний удар по репутації, яку не відновити. Це буде як вирок і ставлення, як до якогось збоченця.

Присоромити ексгібіціоніста можна, голосно розказавши, чим він займається, якщо він вирішив показати інтимні частини тіла лише вам:

- Одного разу мене бабка кондукторка в трамваї спалила, як я ширінку розстебнув і господарство злегка привідкрив, хоча був впевнений, що ніхто не може помітити. Ой було стрьомно коли вона підійшла ззаду, коли я сидів на сидінні і тюкнула мене в потилицю, закричавши при цьому на весь вагон, щоб я застебнув ширінку такий-сякий. Готовий був провалитися крізь землю. Добре хоч в капюшоні був. Після таких випадків можна параноїком стати,- зізнається 27-річний скромняга еколог Вася.

Також ексгібі бояться агресивних «глядачів». А такі «чомусь» з’являються особливо в тих місцях, куди він ходить постійно:

- Надибав я собі ідеальне місце – скверик біля на автобусної зупинки. Будь-яка дівчина, яка виходить з автобуса, змушена була пройти саме повз мого красунчика. Насолоджувався кілька місяців до одного сумного випадку. Погладжуючи свого «дружка» ввечері в очікуванні чергової жертви, краєм вуха почув запитання: «Це він?». Повернув голову і обімлів: у двадцяти метрах від мене стояв амбал із сусідньої заправки, в спецівці і з гайковим ключем, а поруч - одна з недавніх моїх «глядачок». Стрибнув в кущі і пробігся зайчиком по нічних вулицях.

Засмучує ексгібіціоніста і банальна насмішка над ним. Фрази «І цим ти хочеш мене здивувати?» може виявитися достатньо, аби на цілий день зіпсувати йому настрій. Адже серед них є і чутливі натури:

- Дуже сильне бажання показати з'являється від зайвого перезбудження і відсутності розрядки. Бувало таке, що мастурбував перед перехожими дівчатами, отримуючи від цього величезне задоволення, але як тільки закінчу, одразу стає бридко від самого себе,- зізнається Артур, 33-річний письменник-фантаст.

- Дуже рідко коли гарний настрій після цього. І кожен раз я говорив собі, що це був останній раз, мені це не потрібно. Це така дурість – те, що я творю. Загалом відчуваю себе якимось ненормальним,- бореться сам із собою 25-річний закоханий Максим, який не насмілюється розповісти про своє «хобі» своїй же дівчині.

Загалом, прихильники публічного оголення стверджують, що нахабних, агресивних ексгібіціоністів набагато менше, ніж тактовних і політкоректних, оскільки до агресивних - відповідне і ставлення жінок-глядачок.

Вони дають терміну «ексгібіціонізм» своє визначення, вважаючи публічне оголення і мастурбацію однією з найбільш яскравих форм прояву сексуальності людини.

- Останнім часом в колах психіатрів розкручується така думка, що ексгібіціонізм у чоловіків породжений бажанням самоствердження і переважання над жінкою. Начебто ми, демонструємо свої статеві органи через відчуття комплексу неповноцінності для самоствердження перед жінками. Я бажання домінувати у більшості ексгібіціоністів не помічав. Навпаки, це дуже м'які і добродушні люди, які не хочуть деспотичного диктату над об'єктами своїх інтимних бажань,- ділиться альтернативним баченням Андрій.

А його однодумець Олег дає ще сміливіше припущення:

- Любителі демонстрації мають підвищену сексуальністю і невтомним бажанням викликати у глядачів задоволення побаченим, побороти надумані комплекси сорому від оголеного тіла і сексуальних проявів. Виходить, що ексгібіціоністи, можливо, навіть не усвідомлюючи цього, пропагують в суспільстві свободу від пуританських заборон і святенницької моралі.

Глядач

А ось як бачу ексгібіціоністів я.

Вперше я зіткнулася із «особами із підвищеною сексуальністю» у першому класі. Йдучи додому після уроків, ми з подругою вирішили помилуватися качками на місцевому озері. Була середина вересня, і пташки ще не полетіли у вирій.

Але замість качок в очереті ми зустріли голого темношкірого вусатого дядька (на вигляд йому було років сорок, і нагадував він кавказця):

- Дівчата, а ви не знаєте, тут раки водяться?, - як ні в чому не бувало запитав голий чоловік у семирічних дівчат.

- Ні, не знаємо,- в один голос відповіли ми, не блимаючи.

- А котра година, не в курсі?

Я подивилася на годинник у формі сердечка, якого мені подарував брат «щоб не спізнювалася на уроки»:

- 12:46,- сказала я, назавжди запам’ятавши цей час.

Чи варто казати, що коли бачу кавказця, то і досі здригаюся від спогаду про цього голого, та намагаюся не проектувати свій негативний досвід на його співвітчизників.

Наступний яскравий епізод стався у старшій школі. Добре пам’ятаю, як ми з подругою гуляли по засніженій стежині у зимовому парку. Вона якраз розказувала про своє нове захоплення – хлопця із паралельного 10-Б класу.

І тут нас обганяє якийсь чоловік, відійшов метрів на тридцять і раптом зупинився. Як тільки ми наблизились впритул – він різко повернувся до нас і розпахнув своє довге чорне пальто. Нижче светра із одягу були тільки шкарпетки. Більшої гидоти я в житті не бачила! З переляку у нас відняло мову. Через секунду ми вже бігли далі, ніж бачили. Можливо, тому я не могла і думати про інтимні стосунки ще кілька років – думка про те, що в штанях у мого кавалера є такий же агрегат, як у того лісового збоченця, наче приклеїлась до мене і вперто викликала рвотний рефлекс.

А закінчивши другий курс університету, я поїхала на відпочинок до Одеси. Ми з подругою пішли на віддалений пляж, який славився чистою водою та красивими скелями та валунами. Засмагаючи під теплим сонечком, ми помітили хлопця, який вийшов із-за скелі абсолютно голий, і вперто таращився на великі груди моєї подруги. І займався онанізмом. Ми розізлилися і почали кидати в нього дрібними камінцями. В той момент подруга почувала себе шматком м’яса. На наші крики і каміння ексгібіціоніст не зважав. Він отримав те, що хотів, і зник, зіпсувавши нам настрій на цілий день.

Чомусь мені здається, що в житті кожної української дівчини траплялися подібні неприємні історії. Їх не хочеться розказувати, але і забути складно. Адже ці зустрічі часто залишають невидимий слід. І для того, щоб стерти цей слід, теж може знадобитися допомога психолога.

секс Екзгібіціонізм суспільство