Тотальне стеження і несподівана смерть. Як американські безпілотні літаки убивають афганців

Війна починається щодня. У штаті Невада старший сержант Військово-повітряних сил Чарльз Андерсон дивиться на наручний годинник і входить у зону війни.

Він носить годинник тільки на роботі і з його допомогою ритуально переключається з думок про буденне, які останнім часом крутяться довкола весільних планів і пошуку житла. Він мчить машиною через невадську пустелю на роботу – на війну – в тиші, без музики чи новин.

Капітан Сем Нельсон заходить у просторе цегляне приміщення, витягає мобільний телефон із кишені зеленої пілотської форми й залишає його на столі поряд із іншими. Він проходить крізь двері, які ведуть від розсекреченого до секретного, і двері зачиняються і замикаються за ним. Він заходить у зону війни.

Цього липневого ранку вони вдвох будуть командою Женця (Reaper) — безпілотної повітряної машини, яка сканує сімдесят п’ять сотень миль місцевості (близько 120 000 км) з висоти двадцять тисяч футів (близько 6 км).

Нельсон керує літаком, а Андерсон – системою камер і сенсорів, яка розташовані під носом літака і можуть уночі на великій відстані бачити гарячі дула зброї, з якої нещодавно стріляли.

Керівник розвідки цієї місії забезпечує їх звітами з поля бою та спілкується з «клієнтами» - як тут називають сухопутні підрозділи, яким вони допомагатимуть в Афганістані.

І не має значення, що його сусіди в невеличкому містечку у штаті Невада не знають, наскільки близько до війни він насправді наближається щодня.

На нижньому центральному моніторі він скоро бачитиме дев’ять вікон месенджера на кшталт аськи, через які він буде спілкуватися зі своїми босами – командирами в Афганістані – та підрозділами на полі бою.

Верхній середній екран передає зображення з Женця — Афганістан у період затишшя. Сонце вже зайшло, але інфрачервоні об’єктиви забарвлюють сутінковий світ у чорно-білу палітру.

Два чоловіки в формах пілотів і з навушниками сидять у великих жовто-коричневих шкіряних кріслах перед відсіком із пультами керування та десятьма моніторами. Над нашими головами спалахують сині лампи - це нагадування екіпажам безпілотників, що у бойовій зоні бази перебуває стороння особа, тому треба зважувати кожне слово.

Впродовж кількох останніх годин вони з Невади уважно стежать за дорогами і школами, ринками і будинками Афганістану. Нельсон і Андерсон, наступна зміна, сідають у крісла – і Жнець продовжує свій політ.

В цю секунду - та що там у цю, в будь-яку! - три дюжини озброєних безпілотних американських літаків здійснюють вильоти над Афганістаном та Іраком.

Коли котрийсь із них приземляється для заправки чи переозброєння, інший займає його місце.

Вигідні й ефективні, ці літаки швидко стали обов’язковими активами, які трансформують сучасне поле бою настільки значуще, наскільки перші літаки трансформували мистецтво ведення бою під час Першої світової війни.

Женцями і втричі меншими Хижаками (Predators) керують близько 500 команд із двох людей, типу Нельсона і Андерсона, й такі екіпажі йдуть нарозхват.

Минулого року безпілотні літаки облітали Ірак і Афганістан протягом 135 000 годин – близько п’ятнадцяти років безперервного польоту.

Навіть коли найближчими роками війська повернуться додому з Іраку й Афганістана, Військово-повітряним силам буде потрібно більш ніж один мільйон годин польоту безпілотних літаків кожного року, для того щоб бути готовими до майбутніх воєн.

Також ці літаки використовуються в операціях проти наркотиків у Південній Америці, вони спостерігають за кораблями в небезпечних водах і патрулюють кордон між США та Мексикою.

Цього року Військово-повітряні сили підготують більше «пілотів», які зі США керуватимуть безпілотними літаками по цілому світу, ніж справжніх пілотів для пілотованих винищувачів та бомбардувальників разом узятих.

Зараз Військово-повітряні сили мають в своєму розпорядженні 138 "хижаків" та 36 "женців".

Загалом кількість безпілотних повітряних машин перевалила за сім тисяч, починаючи з "воронів" (Ravens), які запускаються вручну, та закінчуючи реактивними "світовими соколами" (Global Hawks), кожен із яких може літати на висоті 12 миль (близько 20 км) і моніторити щодня територію завбільшки з одну шосту площі України).

І ця революція тільки почалась.

За наступні років Військово-повітряні сили передбачають появу безпілотних літаків, які запускатимуть мініатюрні ракети з неймовірною точністю, роїв безпілотних повітряних машин роміром з жука, і ескадронів координованих між собою безпілотних винищувачів, бомбардувальників і літаків-заправок, багато з яких будуть здійснювати самостійні польоти.

І ворог також матиме безпілотні літаки. Зараз їх використовують більш ніж сорок країн.

В лютому американський F-16 збив іранський безпілотний літак над Іраком. І Хізболла використовувала їх для шпигування на території Ізраїлю та нападу на корабель під час боїв 2006 року.

Випуск безпілотників обходиться дешево, з уже готовим програмним забезпеченням і деталями – це легкий стрибок вперед для бунтівників, які і без того здатні виготовити все більш складні бомби.

Ракетні удари на відстані – а цього року їх було кілька дюжин – знищили багатьох із найбільш розшукуваних лідерів Талібану й Аль-Каїди та десятки інших бойовиків.

Від них гинули і цивільні, що викликало обурення пакистанців, але американська влада вважає такі втрати прийнятними.

Можна методично відстрілювати людей, не ризикуючи життям американців і не викликаючи головний біль дипломатії через демонстрацію захоплених ворогами американських пілотів в інтернеті.

Люди менше переймаються діями свого уряду, якщо ці дії не вимагають жертв з їхнього боку. Під час Другої світової кожен десятий американець служив у військах, і втрати сягали півмільйона чоловік. Протести під час В’єтнамської війни також були настільки сильними передусім через просту причину - призов.

Сьогодні менш ніж один із сотні служить у військах, і чим більше машин виконуватимуть роботу і зменшуватимуть людські втрати, тим більше буде начхати на цю проблему цивільним.

Афганістан лягає спати. Трафік слабшає, й лише окремі випадкові машини їдуть дорогою, порушуючи нічну темряву світлом фар. Пастухи збираються біля вогню на вечерю. Зображення передаються з літака на супутник і далі, перелітаючи через Атлантику, відтворюються тут у чорному й білому кольорах.

Нельсон пильно дивиться на цей портал через простір і думає над інтелектуальною головоломкою. Може, я маю атакувати прямо зараз?

Він вивчає площу, схему і кут атаки, який забезпечить знищення цілі, але уникне жертв серед цивільних.

Він обговорює проблему з Андерсоном. Вони часто літають вдвох, але розпарування на двійки міняється щодня.

Ніяких жартів, шуму чи витребеньок, ніяких перерв на каву, балачок і перекурів – тільки очікування і сконцентрованість уваги.

На їхньому робочому місці не може бути нічого особистого. Жодних сімейних фотографій чи бутербродів. Тільки записи радіокодів та інших необхідних речей.

Сотні американських життів рятують ці екіпажі безпілотних літаків, засікаючи саморобні бомби, знищуючи снайперів і смертників, викриваючи засідки.

Використовуючи лептопи, сухопутні підрозділи можуть бачити, що чекає на них за наступним поворотом. Це око в небі є настільки ефективним і надійним, що багато командирів тепер узагалі не розпочинають операції без нього.

Ліва рука Нельсона лежить на важелі, а його права рука перебуває біля пульту керування. Все це знаходиться на невеликому металевому столі з клавіатурою. Матовий пластик важелів та пульту керування витерто до блиску за тисячі годин роботи. Кожне натискання змушує Женця підніматися, повертати або знижуватися.

А от чорна кнопка праворуч на пульті керування і кнопка запуску біля важелів – на відміну від клавіатури – зовсім не мають ознак потертості від частого користування.

У тих рідкісних випадках, коли оператор натискає їх одночасно, вони відсилають повідомлення через 12 часових поясів - і там, на іншому кінці світу, розкриваються кліщі, які міцно тримають під крилами ракети.

Протягом тих 135 000 годин польоту за минулий рік, безпілотні літаки в Іраку й Афганістані скинули 187 ракет і бомб. Ракета, яка стоїть у них на озброєні, називається "Пекельний вогонь" - і, як і бомби, має прицільне лазерне наведення.

Нельсон керує Женцями від грудня і ще ніколи не скидав бомбу. Андерсон зробив це один раз – коли застукав на гарячому кількох противників, що саме встановлювали міну на дорозі.

Незабаром Андерсон і Нельсон відправляться в Афганістан фізично – і проведуть там чотири місяці, запускаючи і садячи літаки.

Зараз команди пролітають взад-вперед зі швидкістю світла. Однак сигнали з супутника мають бути закодовані і розкодовані, на що витрачається десь 1,7 секунди – надто багато для пілота, який хоче злетіти чи приземлитися.

Цей час є критичним, тому літаки досі запускають і приземлюють люди, які перебувають поруч.

Коли Андерсон і Нельсон приїдуть в Афганістан восени, вони нарешті вперше побачать і доторкнуться до літаків, які вони відправляли в бій усі ці місяці.

Хижак має в довжину 27 футів (близько 8 метрів), розмах крил 49 футів (майже 15 метрів) і важить 12 000 фунтів (майже 5,5 тон) без пального і ракет.

Жнець, розмір якого втричі більший за розмір Хижака, виглядає більш непереможним, має більші двигуни та розвиває втричі більшу швидкість – 300 миль на годину (близько 400 км/год).

Втрати літаків виникають через збої в механізмах, помилки пілотів і поганий сигнал. Під час втрати зв’язку з екіпажем, літак кружляє за заданим курсом і чекає нових вказівок. В зонах військових дій всі борються за радіочастоти.

Літак можуть легко збити, якщо він пролітає над ворожою територією з сильною протиповітряною системою. Серби збили Хижака в 1995 році за допомогою ракети «земля-повітря», і ще більшими були втрати над Косово й Іраком.

Нові безпілотні літаки літатимуть набагато вище і будуть оснащені системами для відбиття ракетних атак. Дотепер "хижаки і женці" господарювали над Іраком і Афганістаном, де найбільшою загрозою для них є хіба що сильні вітри.

Окрім того, що вони не ризикують життями пілотів, безпілотні літаки є ефективними до абсурду. Оскільки вони контролюються з США, на місці військово-повітряним силам потрібна тільки незначна команда, що зменшує необхідну кількість їжі, приміщень, захисту та іншого.

З більш ніж 2600 персоналу, який необхідний для обслуговування Женців і Хижаків, лише близько 400 знаходяться в Іраку та Афганістані.

Хоча вони ще ніколи не ступали на землю Афганістану, Нельсон і Андерсон проводять вдалі операції. Вони провели багато годин, спостерігаючи за одними і тими ж дорогами, селами, людьми.

"Так ти поступово починаєш краще розуміти, хто вони такі і як вони живуть», – каже Нельсон.

Те саме відчуття у нього було під час його місії (Нельсон - мормон) у Домініканській Республіці. Протягом двох років він гуляв або їздив на велосипеді розбитими дорогами через села і говорив з людьми 12 годин на день.

Там він бачив будинки, зроблені з бляшанок з-під кави і пальмового листя. Тепер він дивиться на будинки, зроблені з грязьових цеглин. Для того, щоб компенсувати брак взаємодії з людьми, він у Військово-повітряних силах проходить ознайомчий курс про Афганістан.

Дійсно, вони бачать багато речей, які мали б бути таємницями, як от чоловік, що займається сексом з вівцями чи козами під покровом ночі.

Вперше журналіст Есквайру почув про це від молодого солдата і прийняв за чутки, але стверджує, що в Баграмі познайомився з цивільним найманцем, який брав участь в операціях безпілотних літаків. «Регулярно я з цим стикався, - казав він. - Вони просто не думають про те, що ми можемо їх побачити».

Це і є основна перевага безпілотних літаків. Більшість повстанців все ще почуваються безпечно, працюючи під покровом ночі чи в глибині гір - і тому їх викривають знову і знову.

Безпілотні літаки обмежили їхню свободу пересування і ефективність простої системи оборони – два основні козирі повстанців.

Але камери спостерігають не тільки за противником. Відео в реальному часі дозволяє командуванню бачити і направляти пересування найменших підрозділів.

Однак реалістичні зображення з безпілотних літаків можуть привести до помилкового відчуття ясності, і тим самим – до дії, яка видається очевидною здалеку, хоча зблизька може й не бути такою.

Той, хто спостерігає за операцією на великій відстані, не може відчувати інші критичні фактори, такі як настрої місцевого населення чи важкість переходу через горбисту місцевість. "Часом це більше головний біль, ніж допомога", казав автору статті капітан з Афганістану.

Деякі військові також стурбовані тим, що зйомки можуть бути використані для критики рішень, прийнятих в напруженій ситуації - особливо через кілька місяців у безпечній і віддаленій кімнаті. Бо кожен думає, що він стратег, коли дивиться на бій збоку.

"Що, якщо в самий розпал сутички знайдеться хлопець, який не спав цілу добу, який щойно вбив поганого хлопця, який зараз за рогом бачить цивільних, що теж схожі на поганих хлопців, і він вбиває і їх? Якщо це записують зверху, як це виглядатиме? Ніби він щойно вбив цивільних? - говорить Теодор Осовський, полковник армії США в Кандагарі. - Чи є у вас юристи, які подивляться на це і скажуть, що він порушив закон?"

Всі теперішні пілоти Хижаків і Женців починали свою кар’єру в ВПС США у справжніх кабінах винищувачів, бомбардувальників, літаків-заправок і вантажних літаків.

Армія і флот, які запускають сотні малих безпілотних літаків в Іраку та Афганістані, використовують персонал, який ніколи не літав на традиційних літаках, але ці літаки неозброєні і лише ведуть спостереження.

Коли почали розвивати нові технології, військово-повітряним силам були потрібні пілоти для безпілотних літаків, які б знали механіку і фізику польоту.

Більше про те, чому безпілотні літаки є кращими за традиційні винищувачі, читайте тут

Однак великий попит на безпілотні літаки захоплює останні запаси доступних пілотів, а який сенс в тому, щоб витрачати кілька мільйонів доларів на тренування пілотів у літаках, якими вони можливо ніколи не літатимуть? Може, краще брати молодих гравців у комп'ютерні ігри?

"Коли лайнери терористів врізалися у вежі-близнюки, нинішнє покоління пілотів закінчували середню школу, - говорить командир "безпілотного" підрозділу Піт Ґерстен. - Вони з цими технологіями, на

яких ми літаємо, виростали". Але навіть той, хто зараз "літає" тільки на безпілотниках, прекрасно усвідомлює, що тут - не гра.

Робота екіпажів безпілотних літаків є досить особистою, хоч і проводиться на відстані. Вони часто виконують роль скоріше снайперів, аніж пілотів винищувачів, спостерігаючи за ціллю днями, чи навіть тижнями. Вони слідкують за їх життям. Вони бачать їх з друзями і сім’єю. Вони знають їх.

Екіпаж також може страждати від відчуття безсилля, спостерігаючи за подіями, що відбуваються внизу, чуючи через радіо стрілянину і благання про допомогу, і не маючи можливості допомогти.

Полковник Осовський бачив таке на власні очі у травні 2007-го - на величезному пласкому телевізорі, який транслював картинку з безпілотника над іракським містечком Бакуба. Два бронетранспортери повзли дорогою - і тут Осовський помітив на ній темну пляму, схожу на свіжу землю. Перший траснпортер об'їхав її, а другий на встиг - і екран засліпив гігнатський вибух.

"Щойно, в прямому ефірі я побачив смерть семи людей, - згадує Осовський. - Деякі хлопці ходять до капелана після такого".

Але найбільшою проблемою для пілотів безпілотних літаків є не психологічна травма, а завантаженість роботою.

В дослідженні 2008 року багато пілотів Хижака заявляли, що часто вони дуже сонні на роботі через довгий робочий час і часті зміни в розкладі, а також емоційно та розумово виснажені через брак вільного часу. Через те, що програма розвивається так швидко, багато пілотів не бачать кінця-краю навантаженням.

...Сьогодні не буде бомбувань, тільки тихі будинки і сонні фермери. Андерсон переключається з інфрачервоного сенсору на камеру, що знаходиться на носі літака.

Підглядання поступається місцем безтурботній темряві. Земля все ще чорна, небо темно-синє з рожевою смугою посередині натякає на близький світанок.

Афганістан прокидається. І в 4:50 по полудні в Лас-Вегасі Нельсон передає керування наступному пілотові. Він повернеться до роботи завтра в 5 ранку, тому він мусить покинути будівлю протягом наступних десяти хвилин, щоб вписатися в обов’язкові дванадцять годин відпочинку.

Андерсон іде геть через кілька хвилин.

Їхній день на полі бою закінчився.

зброя інозмі армія сша дрони технології концепція авіація роботи афганістан