Для безпечного кохання школярам потрібна сексуальна освіта

- Я думала, що ніколи не почну цим займатися — настільки великим був страх, — пояснює дівчина. — Мені це не здавалося чимось прекрасним, як іншим дівчатам. Із сексом асоціювалися лише біль і кров.

Такі уявлення про статеве життя Марії нав’язали у школі. Розповіді на уроках основ здоров’я, під час яких її та однокласників знайомили з таким явищем, як секс, перетворилися для дівчини на жахливе випробування.

- Ми мали лише два чи три уроки на цю тему, але враження від них лишили відбиток на роки, — пригадує Марія. — Досі пам’ятаю, якими словами вчителька почала розмову про втрату цноти: «Дівчатам у цьому не позаздриш, їм буде дуже боляче й некомфортно».

Марія розповідає, що найбільше її вразили описи кровотечі й «майже нестерпного» (за словами вчительки) болю, що його нібито всім жінкам доводиться терпіти під час першого статевого акту. У тому віці дівчина, як і більшість підлітків, не була близькою з батьками, тому дізнатися більше подробиць у сім’ї не могла. А інформація з Інтернету лише підігрівала страх.

- У мене абсолютно нормальна сім’я. Але я навіть не задумувалася про те, аби «перевірити» слова вчительки, запитавши в мами. Коли ти підліток, відверто розмовляти з батьками складно, здається, вони тебе не зрозуміють. Та і взагалі, як у нашій країні говорити про секс? Його ж не було й не має бути.

У страху Марія жила наступні три роки, поки не зустріла Дмитра.

- Мені було з ним дуже добре. Діма став єдиною людиною, якій я змогла довірити свій страх. Дізнавшись про це, він почав ставитися до мене зі ще більшими турботою й розумінням. Але час ішов, ми дорослішали, і я розуміла, що секс має стати наступним кроком. Тільки от страх нікуди не зникав, навіть попри серйозні почуття, — розповідає дівчина.

Єдиним способом зарадити страхові Марії здався алкоголь. Вона розповідає, що не була сильно п’яною, лише трохи захмеліла, аби набратися сміливості.

- Дмитро не хотів користуватися презервативами. Як і багато хлопців, вважав, що вони псують відчуття. Я читала на різних форумах, що вірогідність завагітніти після першого сексу дуже мала, але спочатку була проти. Однак в той самий вечір я була напідпитку і погодилася з Дімою. І це було фатальною помилкою, — зізнається Марія. — Певна річ, я відразу відреагувала на затримку, але в тому ж Інтернеті багато писали, що таке трапляється. Я собі й не поспішала ні до аптеки, ані до лікаря. А коли затримка перейшла всі норми, таки зробила тест і з’ясувала, що вагітна.

Першому новину Марія розповіла Дмитрові. Хлопець обіцяв усе вирішити, знайшов лікаря, до якого пара й звернулася. Огляд показав, що перервати вагітність можна лише хірургічним абортом. Розгублена, майже в істеричному стані, Марія погодилася.

- Мені здавалося, що все відбулося нормально. Тільки от психічний стан у мене був зовсім нестабільний, — пригадує дівчина.

Зрештою, мати Марії помітила, що з донькою щось відбувається, і зуміла з нею відверто поговорити. Дізнавшись правду, жінка негайно повела дочку до іншого лікаря. Саме він і повідомив Марії страшний діагноз: неплідність через ускладнення після аборту.

- Мені лише 19, але я вже ніколи не зможу народити дитину. Чи могло моє життя скластись інакше? Так. Якби мені змалку пояснювали, що таке секс, і якими можуть бути його наслідки. Якби мене привчали говорити про це відверто, і довіряти лише фахівцям. Якби на уроках із нами розмовляли(!), а не просто начитували страшні факти. Тоді б моє життя, та й життя багатьох молодих хлопців і дівчат, склалося зовсім інакше, - вважає дівчина.

Марія стала однією з жертв браку сексуального виховання. Вето на розмови про «це», що бере початок з консервативної культури й ідеології Радянського Союзу, відсутність довіри в сім’ї та школі, — усе це становить реальну загрозу здоров’ю українців.

Відповідно до статистики підліткової вагітності (2011 р.), Україна має один із найвищих показників у регіоні (44 випадки на 1000 жінок 15-19 років). А дослідження перерваних вагітностей демонструє тривожні для всієї Східної Європи цифри: 42 випадки на 1000 жінок віком 15-44 років проти 16-ти в Західній Європі. Учені Guttmacher Institute, які вивчали обидва питання, стверджують, що зупинити сумні тенденції здатна якісна сексуальна освіта.

Ілюстрація з німецького шкільного підручника. "Що відбувається тоді?" - питає Йонас. Тато глибоко вдихає: "Коли чоловік і жінка дуже люблять одне одного, вони охоче обіймаються і притискаються одне до одного настільки близько, наскільки це можливо. При цьому пеніс чоловіка стає настільки твердим, що він може прослизнути у вагіну жінки..." , - із книжки "Ти знаєш, звідки беруться діти?"

Що про «це» говорять у світі

Sex and relationships education (з англ. дисципліна про секс і стосунки) — загальна назва навчальної програми, у рамках якої з учнями відверто говорять про відносини, секс і статеве здоров’я.

Батьківщиною обов’язкового сексуального виховання стала Швеція, де з 1955 р. проводяться відповідні уроки. Як наслідок, молодь 16-25 років стверджує, що все потрібне про статеве життя вони дізналися саме зі школи.

Одним із найуспішніших можна назвати і приклад Нідерландів, де вже з чотирьох років дітям розповідають про різницю між хлопчиками й дівчатками, протизаплідні пігулки безкоштовні до 21 року, а в шкільних автоматах продаються презервативи. Завдяки грамотному підходу, у 9 з 10 підлітків перший статевий акт був захищеним, а середній вік сексуального дебюту в Нідерландах — 18,1 р..

Так само з чотирьох років про здорові статеві стосунки тепер розповідатимуть і британській малечі. На цей крок Сполучене Королівство зважилося, виявивши прямий зв’язок неякісної сексуальної освіти з високими показниками підліткової вагітності.

У 2013 році Європейський парламент випустив брошуру «Принципи сексуальної освіти в Європейському Союзі». Згідно з її текстом, сексуальна освіта має п’ять складових ефективності:

- Комплексний підхід. Сексуальна освіта має охоплювати і фізичний, і емоційний аспекти;

- Участь батьків. Вони мають право долучатися до просвіти своїх дітей на цю тему;

- У школах цей предмет мають вести спеціально навчені викладачі;

- Відвідування таких уроків має бути обов’язковим;

- Навчальні програми, що дозволяють говорити на різноманітні теми без табу.

Утім, навіть у розвинених країнах сексуальна освіта наражається на спротив (особливо з релігійних причин). Відомі випадки в Америці, коли агітація за утримання від позашлюбного сексу набуває занадто різких форм.

Противники сексуальної освіти також бояться, що відверті розмови спонукатимуть молодь до ранішого сексуального дебюту. Американський науковець Дуглас Кірбі проаналізував вплив відповідної дисципліни в 97-ми країнах світу. З’ясувалося, що випадків прискорення сексуальних дебютів не зафіксовано. Натомість якісна освіта в цій сфері, стверджує Кірбі, сприяє частішому використанню контрацепції, а також зменшує кількість сексуальних партнерів і незахищених статевих актів.

Українська школа

В Україні сексуальна освіта — це лише кілька навчальних годин у рамках предмету «Основи здоров’я». За чинною програмою, дітям розповідають про статеві ознаки у п’ятому класі, а про сам секс — аж у восьмому, тобто в 14 років. «Запізно», — свідчать результати опитування UNICEF. Перший сексуальний досвід для 8,1% є 12 років і раніше. 64% стають сексуально активними після 15-ти. Окрім цього, дослідження U-Report показало, що вперше про секс 44% молоді дізналися від знайомих, а в UNICEF з’ясували, що 66,1% беруть інформацію про нього з мережі Інтернет.

До речі, про існування гомосексуальності програми українських шкіл і взагалі не чули. Навчальною програмою передбачено лише одну схему стосунків — «хлопчик + дівчинка».

«Тексти» провели опитування серед батьків дітей 5-9 класів, аби дізнатися про їхнє ставлення до уроків сексуального виховання у школі. З двохсот опитаних нами батьків 64% підтримують обов’язкове впровадження такого предмету, 25% — лише за умови, що він буде факультативним. 61,5% вважають, що найкраще запровадити уроки сексвиховання в середній школі, 29% — у молодшій. Абсолютна більшість батьків переконані, що навчати дітей повинні психологи та лікарі. Дорослі також нарікають: приховати від дитини секс неможливо, адже ця тема постійно фігурує на телебаченні, у рекламних оголошеннях, навіть просто на вулиці.

Українські експерти теж підтримують впровадження сексуальної освіти у вітчизняних школах. Різняться тільки погляди на методику.

«Брак довіри й уміння спілкуватися»

Отто Стойка (кандидат медичних наук, головний лікар Київського міського центру здоров’я, проводить лекції з сексуального виховання):

- Підлітків, у першу чергу, потрібно навчити розуміння й вираження своїх почуттів. Замість дружнього підходу до дітей батьки та педагоги просто дають директивні настанови. Це призводить до небажання ділитися особистим і, як результат, підлітки лишаються зі своїми емоціями сам на сам, абсолютно розгублені.

Серйозно про секс треба починати говорити з 10-11 років. У школах про секс мають розповідати психологи, аби більше уваги присвятити емоційній складовій. Середні класи варто розділяти за статтю, щоб можна було відвертіше говорити про фізіологічні особливості дозрівання, а от для старших можна проводити спільні уроки. Це не обов’язково має бути цілий предмет, сексуальному вихованню буде достатньо приділяти тимчасові курси.

Нам потрібно відкрито говорити про існування гомосексуальності. Сьогодні дитина, яка відкриває в собі інакшу сексуальну орієнтацію, банально не має з ким поговорити. Самотність, що її вона відчуває, може призвести навіть до самогубства.

Лещата контролю й таємничості можуть призвести до негативних наслідків. Дитина або зламається й цуратиметься інтиму, або ж, на знак протесту, вестиме ризикований спосіб статевого життя.

«Нам потрібна сексуальна культура»

Василь Гукалюк (організатор Всеукраїнської конференції Sex Education UA):

- Сексуальне виховання українців відбувається або перед моніторами комп’ютерів, або з розповідей друзів. Батьки гадають, що розповісти підлітку про секс у 15-16 років — вчасно, а насправді — це запізно. Але що може старше покоління, якщо в їхніх сім’ях сексуальним вихованням і «не пахло»?! Радянський Союз убив у нас сексуальну культуру.

Якісна освіта про секс і стосунки може зменшити й кількість розлучень. Адже одна з найпоширеніших причин — зрада. К більшості зрад можна було б уникнути, якби ми вміли контактувати між собою, краще розуміли себе й кохану людину. Цьому й варто вчити дітей.

Предмет про секс і стосунки мають викладати різні фахівці: психолог, гінеколог, венеролог, сексопатолог, можливо, навіть секс-інструктори. Останні могли би пояснювати дуже базові, «невинні», речі. Наприклад, як людина реагує на дотики, масаж, поцілунки тощо.

«Діти мають знати про свій обов’язок почути «ні»

Вікторія Бугро (лікарка акушер-гінеколог Дружньої клініки для молоді, м. Київ):

У своїй практиці я постійно зустрічаю підлітків, яким школа не дала жодного сексуального виховання. Учитель, який наполовину класний керівник, наполовину — викладач географії, до того ще й психолог, не зможе повноцінно виконувати жодну з цих функцій. Таке навантаження робить не тільки сексуальне, а й будь-яке виховання у школі формальністю.

Замовчування гомосексуальності призводить до того, що діти плутаються у своїх почуттях. Підлітковий вік — період експериментів, усе може статися. Ваш син може одного дня повернутися зі школи чи якогось гуртка і сказати, наприклад, що йому подобається Льоша.

Але це не обов’язково свідчить про орієнтацію. Може, йому подобається статура Льоші, він хоче бути схожим на нього, а через брак знань розум підміняє поняття. У таких випадках не треба відразу вдаватися до радикальних дій, варто просто поговорити з дитиною, зрозуміти, що вона насправді відчуває.

Я категорично проти, аби на уроках сексуального виховання дітей ділили за статтю. Хлопчики повинні розуміти, що відбувається з дівчатками, дівчатка — із хлопцями. Окрім того, діти мають знати про право кожного сказати «ні» і свій обов’язок це «ні» почути.

І батьки, і експерти, однак, побоюються, що сучасна українська школа — не зовсім придатна для впровадження сексуальної освіти. Брак довіри — основна перепона на шляху до відвертих і таких потрібних розмов про стосунки, статеві особливості й секс. Підготувати дітей до всіх несподіванок дорослого життя не вдасться, доки школа для них лишатиметься місцем недовіри.

Читайте також: Учать у школі: як надягнути презерватив і як запропонувати секс. Німецький досвід

школа освіта секс