Сіли усі. Як викорінення корупції занурило Бразилію в хаос
Довготривала боротьба проти корупції хоч болісна, але працює. З іншого боку, ці політичні травми можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Аналітики бачать тривожні паралелі з Італією, де в результаті боротьби з корупцією керівником став популіст і мега-корупціонер Берлусконі, або навіть з Венесуелою, де політична нестабільність привела до влади Уго Чавеса.
Переклад з The New Yorks Times, автори Макс Фішер і Аманда Тауб.
Луїс Інасіо Лула да Сілва тепер перебуває у в'язниці після кримінального вироку. Це сталося через шість років після того, як він, вельми популярний, залишив президентство. Тепер сегмент населення, який колись його обожнював, перейшов до нього в жорстку опозицію. Пан Да Сілва колись був національним героєм, і його підтримки було достатньо, щоб визначити долю виборів. Але зараз його президентська заявка на 2018 рік виглядає сумнівною.
Луїс Інасіо Лула да Сілва, колишній Президент Бразилії, наступного дня після того, як був визнаний винним у корупції та відмиванні грошей
І річ не в тім, що пан Да Сілва, якого часто лагідно називають Лула, змінився за ці буремні роки. Змінилася Бразилія навколо нього.
Про те, як Лула змінював Бразилію, читайте тут
Його політична система віддавна будувалася на усім відомій, широко розповсюдженій корупції. Хоча пан Да Сілва нещодавно був особисто зацікавлений у приховуванні корупції, ні для кого не було таємницею, як тут все працює. Вислів "rouba mas faz" - "вкрав, та вирішив усі питання" - був поширений протягом півстоліття.
Ця система зараз руйнується судовою владою, яка має сили та незалежність, аби кинути виклик навіть наймогутнішому чиновнику, та суспільством, яке більше не терпить старих шляхів.
Але корупція в Бразилії проросла глибоко - наче коріння древнього дерева, старого, як той сад, де воно росте. І його корчування може викликати величезні потрясіння.
Немислиме падіння пана Да Сілви - це лише один симптом неспокою, який шириться усією Бразилією.
Приголомшлива кількість політичних діячів були залучені до корупційних схем. П'ята країна у світі за кількістю населення опинилася у ситуації, коли люди майже не мають надійних лідерів. Політична боротьба та недовіра громадськості до влади ростуть. Як наслідок, поляризується суспільство, адже громадяни все більше звинувачують "іншу сторону" у проблемах своєї країни.
З одного боку, все це свідчить про те, що тривала боротьба проти корупції хоч болісна, але працює. З іншого боку, ці політичні травми можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Аналітики бачать тривожні паралелі з Італією якраз перед підйомом Сильвіо Берлусконі, або навіть з Венесуелою перед Уго Чавесом.
Політична корупція, як пишуть економісти М. Голден та Р. Фісман, є свого роду рівновагою. Вона поширюється через кожну особу та установу, які до неї залучені. Порушення цієї рівноваги може дестабілізувати все, чого вона торкається. Це процес, наслідки якого неможливо передбачити.
Вилучення згубної системи
Корупція може діяти як паралельна система, яка працює поряд або навіть замінює формальну юридичну та політичну практику.
Ця система є незаконною через низку вагомих причини. Вона перекачує державні кошти в кишені корупціонерів, обходить систему стримувань і противаг та підриває верховенство права.
Але вона також стає способом для громадян і політиків управляти сьогоднішнім днем. В Росії, наприклад, недофінансована система охорони здоров'я животіє хабарництвом: лише через хабар пацієнти можуть отримати доступ до медичної допомоги, лише так лікарі можуть залишатися в професії.
Час іде, така практика природно метастазується між установами.
"Ви не можете просто змінити поведінку групи людей за один раз, - зазначає економіст Р. Фісман. - Ви повинні досягти системного зсуву у свідомості кожного на шляху до змін поведінки. І ми маємо кілька останніх тематичних досліджень про відповідні історії успіху".
Бразильський антикорупційний рух - це більше, ніж просто вилучення кількох "поганих яблук". Оскільки багато хто з політиків причетний до корупційних схем, політичний клас країни вичерпується.
Мішел Темер, нинішній Президент, був також звинувачений у корупції. Якщо його провину доведуть, то політики, які прийшли до успіху разом з ним, потраплять під те саме розслідування. Як і багато інших законодавців. В березні цього року вже був засуджений до 15 років ув'язнення Едуардо Кунха, колишній впливовий спікер нижньої палати Конгресу.
Такий швидкий капітальний ремонт може послабити саму політичну систему. В Італії "Чисті руки" судових переслідувань в 1990-х роках допомогли зменшити корупцію в політичній системі країни. Але ця операція також ослабила існуючі партії та інституції аж до їхнього краху.
Колишній прем’єр Італії Сильвіо Берлусконі, популістський аутсайдер, використав ці процеси для свого приходу до влади. Але на практиці пан Берлусконі замінив одну систему корумпованого патронажу на іншу, зупинивши колись перспективний прогрес Італії.
"Люди часто обговорювали можливість того, що Бразилія може піти шляхом Італії", - говорить Емі Еріка Сміт, професор Університету штату Айова, яка вивчає Бразилію.
Решта лідерів Бразилії є непопулярними, і через це залишаються серед дрібнішого керівництва. Чиновники, остерігаючись звільнення або навіть ув'язнення, звинувачують одне одного. Уряд дрейфує.
Громадське обурення після окремих скандалів розростається, як снігова куля. Нещодавнє опитування, проведене компанією Datafolha (бразильська виборча та дослідницька компанія), виявило широке незадоволення устроєм держави.
Такі ситуації якраз і призводять до того, що підтримкою починають користуватись антиелітарні популісти - такі, як Берлусконі та Чавес. Кожен з них піднявся на тлі антикорупційних рухів.
"Я хвилююся, що в процесі очищення цілі системи будуть зруйновані, - заявив Кен Робертс, політолог у Корнелі, навесні цього року. - Маю побоювання, що скоро з’явиться бразильський Берлусконі".
Поляризоване суспільство
Нестабільність політичного становища Да Сілви свідчить про ще одну наростаючу проблему. Бразильське суспільство поляризується таким чином, який в інших країнах виявився дестабілізуючим.
Да Сілва залишається популярним серед своїх прихильників, але не має підтримки усіх інших. За даними "Datafolha", 30 відсотків респондентів заявили, що швидше за все голосуватимуть за Да Сілву.
Хоч ця частка й більша, ніж у будь-якого іншого потенційного кандидата, опитування також виявило 46 відсотків невдоволених Да Сілвою. А отже, він буде боротися за перемогу в другому турі. Серед виборців, які належать до правого крила, 57 відсотків заявили, що не будуть підтримувати Да Сілву за жодних обставин.
Коли нестабільність і суспільна недовіра зростають настільки стрімко, як це відбувається у Бразилії, громадяни часто звинувачують не лише політиків, але й один одного. А це вже й справді небезпечно.
Ознаки цього виникли торік, коли Ділму Русеф усунули з посади Президента на тлі того-таки корупційного скандалу. Її прихильники під час акцій протесту звинувачували заможні еліти в тому, що її усунення було переворотом, який підкорив демократію бізнес-інтересам.
В свою чергу, на мітингах проти пані Русеф деякі протестувальники не тільки критикували корупцію, яка привноситься через політику, але й засуджували усю ліву партію, як злочинців, які грабують державу та купують голоси подачками для бідних.
Оскільки ці обвинувачення проштовхують політичну еліту, партії та їхні послідовники розглядають кожну нову заяву супротивників як свідчення їхньої незаконної діяльності і доказ політичної змови.
"Цей високий рівень поляризації, який відбувся за останні пару років в Бразилії, типовіший для Венесуели, Аргентини. Але тут ми до такого не звикли, - заявив Мауріціо Санторо, політолог Державного університету в Ріо-де-Жанейро навесні цього року американському інтернет-виданню HuffPost. - Кожен трохи загубився", - додав він.
Повернення до системи
Така поляризація може бути особливо небезпечною, коли сторони та громадяни починають розглядати навіть незалежні установи у контексті своєї боротьби.
У Венесуелі, коли судова влада кинула виклик панові Чавесу, він звинувачував її в тому, що вона обслуговувала бізнес еліти та підривала волю народу. Його прихильники починали ставитись до судів як до тенденційних та ненадійних, підриваючи їхню здатність працювати.
Бразильська політика не сягала таких крайнощів, але вона рухається в цьому напрямку. Да Сілва у своїй реакції на звинувачення теж зображав судову владу, як політично вмотивовану.
Дослідження показують, що коли люди глибоко не довіряють установам, - а особливо, коли вони вбачають у своїх ідеологічних противниках загрозу, -
вони стають більш готовими до підтримки автократів.
Це, як правило, не призводить до відкритої підтримки авторитаризму. Скоріше, в таких ситуаціях виборці починають віддавати перевагу прибічникам жорсткої політики, які обіцяють не давати спуску політичним опонентам та інституціям, що вважаються загрозливими. Хоча прихильники розглядають цих лідерів як захисників демократії, в результаті подібних дій демократія часто і руйнується.
Єльський політолог Мілан Сволік у своїй недавній робочій доповіді зробив висновок, що головною причиною падіння демократії в Венесуелі під час правління Уго Чавеса була жорстка поляризація.
Збільшення популярності Яіра Болсонаро, ультранаціоналістичного конгресмена, який виступав за повернення військової диктатури в Бразилії, натякає на зростання незадоволення громадян. Опитування "Datafolha" виявило, що 15 відсотків підтримають пана Болсонаро як Президента. Це означає, що він може отримати друге місце і вийти у другий тур. Хоча пан Болсонаро і далекий від вірогідної перемоги, його популярність, яка вказує на напрямок руху країни, викликала шок у багатьох бразильців.
"Бразилія зараз поляризована, як США, - сказав бразильський політолог Карлос Мело британському агентству новин Reuters. - Якщо Лула вибуде з перегонів, це, безсумнівно, звільнить місце для зовнішнього, дуже емоційного лідера, десь як Президент США Трамп".
