Чорний Фейсбук. Як ведуться війни компроматів у соцмережах і скільки це коштує

Ось відомий блогер або фейсбукер другого-третього ешелону пише гнівний допис з приводу поганого сервісу однієї з поштових компаній. Допис підхоплюється народом і шериться скрізь, де тільки можна. При цьому, мало хто, крім адресатів, аналізує бот-акаунти, які долучаються до репостів у себе, на пабліках і в групах.

Врешті-решт, допис перетворюється на новину якогось інтернет- медіа. Деякі з них пасуться в соціальних мережах, бо часто мають дефіцит інформаційних приводів, особливо у вік-енди.

Прості люди читають про чергову лажу "свого" поштовика та йдуть до конкурента. Автор посту майже завжди домагається своїх задекларованих вимог (наприклад, відшкодування збитків). Жертва цього чорного піару і кумулятивного ефекту від низки (однієї завжди мало) таких атак може відчути зменшення своїх прибутків. А замовник, виклавши кілька сотень доларів за епізод, отримує приріст клієнтури. Після пари-трійки подібних нападів жертва наймає фахівців і готує "атвєточку".

Чиїх рученят справа?

Після скандалів, що розгорілися у США з приводу впливу російських ФБ-тролів на вибори американського президента, Фейсбук все сильніше бореться з усілякого роду ботами і тролями. А вирощування ботоферм у Фейсбуці ніколи не припинялося. У кожної SMM-контори (SMM - це Social Media Marketing, або Маркетинг соціальних мереж: так називають фахівців чи організації, які спеціалізуються на просуванні повідомлень у соцмережах) вона своя.

Адміністрація Фейсбука ввела новий спосіб ідентифікації підозрілих акаунтів – завантаження світлини-портрета. Соцмережа просить людину показати ще одну свою світлину для порівняння, але рідко у кого з ботоводів такі є для їх фейкових акаунтів. Це неабияк ускладнює одночасне ведення багатьох акаунтів. Доводиться вигадувати нові методи.

Водночас із цим, останні кілька років інтенсивно ведеться робота з удосконалення способів бану опонента. І якщо раніше прибрати незручне фото міг навіть ледачий, просто виконавши інструкцію з пункту "поскаржитися", то зараз це вже дорослий бізнес, для якого потрібні професійні навички та інструменти. Наприклад, власний "старий" рекламний кабінет та, відповідно, фб-акаунти з історією.

Крім того, необхідно знати, на що сильніше і на що слабше реагують модератори ФБ – а такі знання можна отримати лише емпіричним шляхом. До того ж, необхідно ПОСТІЙНО з цими опціями експериментувати і оновлювати знання.

Банили багатьох і з різних таборів– і Лещенка, і Філатова, і Малуху, і Монтян, і Трегубова, і Петрова тощо. Звичайною практикою топових фейсбукерів стала наявність запасного акаунту, на якому можна перекантуватися, доки не звільнять з інтернет-тюрми основний профіль.

Потрібно сказати, що, з одного боку, атакувати набагато легше і дешевше, аніж захищатися, а з іншого – з кожним днем користувачі все більше нарощують "товсту шкіру" і все менше вірять повідомленням у соцмережах. І тепер те, що раніше їх брало за живе, вже не діє. Та якщо подіяло, то для нівелювання одного умовного негативного матеріалу людині, яка чистить піар-образ свого клієнта, доведеться про нього створити мінімум чотири еквівалентні, але вже позитивні (або псевдонегативні) продукти.

Фрагмент обкладинки видання The Economist. Напис "Соціальні медіа - це загроза демократії"

Послуги чорного ринку

Існує широкий перелік робіт чорних есемемників, які зазвичай в бізнесі працюють на посадах фахівців з антикризового піару, конкурентної розвідки або SERM (Search Engine Reputation Management, або діяльність з очищення мережевої репутації замовника на стику SMM, PR, SEO).

За полем діяльності ці послуги можна розділити на роботу в традиційному інтернеті та діяльність лише в соціальних мережах.

Мета одна: якщо говорити просто, змусити опонента страждати - або втрачаючи гроші, перспективи розвитку чи клієнтуру, або читаючи про себе брехню/ незручну правду, або просто не даючи йому працювати. Якщо кампанія повноцінна і довга, то може йти мова про тисячі доларів.

У соцмережах найдешевшими є одноразові послуги, які не виходять за віртуальні межі. Це створення і посів (seeding) фотожаб (карикатурних колажів) чи текстів – від $200 за пакет (ціна без агентської комісії); розповсюдження гіперлінків на джинсу і чорнуху – від $300 за пакет.

Атака тролів на ресурси опонента - $1/коментар; робота з топовими фейсбукерами з донесення якоїсь інформації широкому загалу – між $50 і $100 за текст з вашими тезами (посередник отримує агентську комісію 10 – 25% від суми); прибирання незручного контенту шляхом блокування записів, світлин або й навіть цілих профілів тощо – ціна договірна. В останньому випадку оплата зазвичай робиться по факту: ми вам список зробленого зі скріншотами, ви нам – грошові перекази.

Дорожчими є послуги «на абонплаті» – наприклад, регулярні атаки тролів на конкретних персонажів нашого громадського життя; закошмарювання профілів приватних осіб, які мали нещастя бути топ-менеджерами ворога твого клієнта; робота в коментарях під записами твого клієнта проти тролів (це вже не атака, а захист); масове зниження оцінок Reviews на фб-сторінці твого бізнесу – коли тролі ставлять "одиницю" на оцінках бізнес-сторінки у Фейсбуку.

Далі за ціною комбіновані SMM і не-SMM послуги. Тут йдеться як про вплив у соцмережах, так і поза ними в інтернеті, зокрема, про вплив на пошукову видачу Гугл. Тут вам і створення анонімних чорнушних веб-сайтів (наприклад, "Дубовой, "Українська Кривда" "Оберіг Слоссера"), і накручування показників (фейкові лайки, шери, коментарі за допомогою сервісів на кшталт SMMlaba) для підняття вгору негативних матеріалів у списку пошуковика Гугл за тим чи іншим запитом. На ілюстрації з Дубовим видно, що половина з топ-4 видачі є чорнухою.

Приклад того, як стараннями фахівців, які називаються SEO, Гугл видає на першій сторінці свого пошуковика сайт, створений з метою дискредитації людини

Ще дорожчі акції, які поєднуються з якимось діями офлайн. І тут вже інтернет - лише одна з ланок кампанії. Яскравим і досить свіжим прикладом є провокація до бійки голови ЦПК Віталія Шабуніна.

Ідеологи мережевої герільї

Зазвичай люди (і піарники, і дизайнери) довго такими речами не займаються – не більше трьох років. Позначається моральна втома від щоденного бруду.

Вся виробнича ланка виглядає наступним чином. Довірена особа замовника зв'язується з надійним підрядником. Залучаються технологи на кшталт Дмитра Раімова (розповідав про своє минуле на лекціях), або телепродюсера Володимира Петрова, або піарника Сергія Дідковського, або технолога Сергія Гайдая тощо. Разом сторони виробляють стратегію та алгоритм кампанії.

Передається аванс – як правило, конверт з доларами, – і починається робота під чуйним кураторством гуру гуманітарних технологій. Підрядник формує у штатному режимі робочу групу з райтерів, дизайнерів, есемемників та фахівців з просування контенту. Перші по тезах створюють тексти, другі – "візуалку", треті готують це все для Мережі, а четверті домовляються про розміщення заказух на потрібних майданчиках, починаючи з будь-яких ЗМІ, і закінчуючи групами в "Однокласниках". Ціни сягають від п’ятидесяти доларів за новину у дрібному інтернет-виданні – до десятків тисяч доларів на телебаченні.

Контент узгоджено, сценарії написані, а майданчики проплачені – і машина запускається: в десятках груп, пабліків і під дописами вельмишановних лідерів громадської думки розпочинають свій хоровод тролеводи, завданням яких є припинення будь-якого супротиву з боку жертв атаки. Всі дії ретельно документуються і передаються замовнику.

Україна – велике село. Тому всі одне одного знають, а, отже, і в курсі того, хто почому кому що зробив. Звісно, під час виборів попит на таких фахівців значно зростає, у кілька разів. За моїми спостереженнями, існує десь три десятки команд зі чорного піару. Деякі мають свою спеціалізацію. За свою десятирічну практику роботи у дотичних до цієї сферах мені довелось пропрацювати мінімум з півдесятком таких неформальних бригад. Ще про роботу стількох само я чув, або бачив її результати.

Теоретично існують неписані правила не працювати безпосередньо проти колег-технологів, лише проти об'єкта замовлення. І не працювати проти своєї держави. Втім, чи самі вони дотримуються цих принципів, оцінити не можна. З Росії може йти замовлення на дискредитацію чи просування якогось українського політика через посередника.

Замовники теж бувають дуже різними. І хоча ринок не настільки поділений, як лобізм в США взірця 1990-х, коли фірма була або республіканська, або демократична (зараз багато хто – bipartisan), але певний розподіл все ж існує.

Нечасто у колишніх регіоналів і умовних проукраїнських збігаються кандидатури технологів. Втім, нерідко одна й та сама команда одночасно може працювати на різні боки конфлікту, та ще так, що у фіналі все вдало задокументовано та всі всім задоволені. Це відбувається на рівні суб-підряду, коли, наприклад, потрібно терміново винайняти якихось тролеводів.

Якщо не торкатися політики і разових бізнес-конфліктів, то чорними технологіями активно користуються на банківському, розробницькому та аграрному ринках, тобто там, де є високий рівень конкуренції. Також нерідко війни затівають між собою місцеві еліти. Окрему категорію у даній царині складають ті, хто працює на Кремль – власне, російське Ольгіно, українські медведчукцівці, нерідко - колишні регіонали.

Що буде в 2018-му році? Набагато активніше почнуть використовувати Twitter, натомість забудуть ОК і ще більше зменшать роботу в VK. Продовжать свій активний розвиток Viber і Telegram, перший в якості низової комунікації соціальних груп, другий – як тематичні канали на будь-який смак. Бюджети на чорні технології мають тенденцію до росту, особливо коли на носі наступні вибори.

соцмережі інший бік пропаганда політика фейсбук