«Горіхова пенсія»: 20 сотих саду, сім років терпіння і 15 тисяч щорічного прибутку

Щоб організувати середній бізнес з продажу горіхів, треба засадити ними щонайменше один гектар землі. Тим, хто розраховує на швидшу віддачу, менші інвестиції та, відповідно, й прибутки, вистачить і двадцяти соток. Від продажу «метеликів», тобто акуратно розлущених горіхів, з такої ділянки можна вторгувати від 15 до 20 тисяч гривень. Заробленого вистачає на так звану «горіхову субсидію», тобто, сплату комунальних послуг, і навіть на не велику сільськогосподарську техніку.

Горіхи - бізнес для неквапливих.

Фото: creative commons

Ширша площа – більше терпіння

Двадцять років тому Сергій Ткаченко з містечка Шпола Черкаської області поїхав на Харківщину, щоб придбати породисту козу в тамтешнього господаря. Але повернувся додому з чимось вигіднішим: двома десятками горіхів сорту «Іван Багряний», виведеного і названого тамтешнім селекціонером. Ці горіхи низькорослі і скороплідні: висота до 5 метрів – як абрикоси, а перші плоди починають давати на третій рік після висадження.

Вдома віддав половину кумові. Свою частку восени висадив на батьківському обійсті у Звенигородському районі – і забув. У кума горіхи пропали, а в Сергія Ткаченка навесні зазеленіло три деревця. Господар помітив, що привезені саджанці росли швидше, ніж звичайний горіх, висаджений раніше, а перші плоди з’явилися на третю осінь.

Стало цікаво, що з цього може вийти. Із зібраного врожаю чоловік заклав ще один сад низькорослих горіхів на 10 сотках на ділянці під Корсунем. Потрудитися треба було у перші три роки: малим горіхам слід сформувати крони, регулярно поливати, прополювати. Коли ж коріння розростеться, дерево діставатиме вологу з глибин – тоді можна обійтися без поливання.

Далі український чорнозем зробить своє. Потрібно лише пильнувати, щоб врожай ніхто не вкрав. Сергій попросив сусідів наглядати за садом.

Він довго перераховує переваги низькорослих горіхів у порівнянні з традиційними.

Якщо засадити чверть гектара, можна мати додачу до зарплати або пенсії, вважає Сергій.

– З такої ділянки можна зібрати у середньому 200-300 кілограмів врожаю. Битого горіха виходить вдвічі менше. За ціною сезону – 150 грн/кг –

прибуток становитиме 12-15 тисяч гривень.

– Заради цього варто закатати рукави й працювати, – резюмує Сергій. – Зрозуміло, що треба добряче попрацювати: сухе гілляччя прибрати тощо. Що ширша площа, то більше терпіння потрібно, бо в перші роки витрат буде більше. Але люди з перспективним мисленням садять горіхові плантації.

150 гривень за кілограм «метеликів»

Сергій Ткаченко не продає горіхи скупникам на базарі, бо вважає, що ті занижують ціни.

Має точку збуту – місцеві кондитери, які печуть пахлаву, купують у Сергія товар на 20 гривень дорожче від середньої ринкової ціни (цього сезону на Черкащині вона становила 150 гривень за кілограм лущених горіхів). Ще може продавати насіння, а може презентувати приятелям у надії на те, що, розгледівши ціни на київських прилавках, збагнуть, який коштовний гостинець отримали.

– Краще започаткувати дружбу на горіхах, аніж віддати їх за безцінь, – міркує.

«Безцінь» у цьому сезоні – це від 15 до 30 гривень за кілограм горіхів у шкаралупі і 150 -170 ($5.45 – 6.18) за таку ж кількість «метеликів», тобто, лущених.

Скупники відвозять зібрані в населення горіхи на оптові бази. Затим формуються партії на експорт до Білорусі, Туреччини, країн Європи.

Хоч і 150 гривень за кілограм лущених горіхів мало для Сергія, але він визнає, що чимало інших «горіхових селян» задоволені:

– На битих горіхах народ трохи рятується. На харчі, ліки і комуналку вистачить. За день можна 8 кілограмів набити. Дивишся телевізор і лузаєш. Є заповзятливі, які піднаймають людей, щоб ті побили їм горіхи. Вистачає і за роботу заплатити, і собі прибуток зі зданого отримати. Але тоді вже не скупникам треба здавати, а самим на оптові точки відвозити.

Плоди б’ють спеціальною часничницею, яка має заглибинку для горіхів. Хто ж набив руку, може «бити на пляшку». У горловину пляшки з-під шампанського треба покласти горіх вужчою частиною донизу і бити молотком. Що товща оболонка, то сильнішим має бути удар. Але його теж треба правильно розрахувати, аби не розбити в кашу.

Інший метод: взяти брусок і зробити в ньому лунки різних розмірів під різну величину горіхів. Дехто перед тим, як лущити, трохи змочує плоди – тоді вони акуратніше розколюються.

Горіхи, каже Сергій Ткаченко, – це більше про патріотизм, ніж про заробіток. Щоб прожити, у нього є інший дохід: працює з підприємством, яке пече здобу, й розвозить її по магазинах.

Бізнес для неквапливих

На думку Сергія, вирощувати горіхи українцям сам Бог велів.

– Можна свою думку думати і горіхи збирати. Бізнес для тих, хто не поспішає. Є інтенсивніші сезонні роботи: навесні зайве й сухе гілля обрізати, влітку – міжряддя мотокосою викосити. Але це не порівняти з метушнею навколо яблуневого або грушевого саду.

Восени настає найприємніше.

– Наприкінці серпня – на початку вересня достигають плоди. Коли шкаралупа починає лускати, можна обривати з дерева, можна тичкою позбивати. Бог сам у пелену сипле. Піднімаєш очі, розправляєш плечі.

Горіхи росли у батьків Сергія, тож він малим затямив: це скарбниця корисності – від деревини до зернятка.

Дерево – це паливо і, якщо знати, кому продати, то дорогий матеріал для меблів. У тих, хто б’є горіхи на продаж, шкаралупа лишається відрами, тому нею опалюють. Горить, як вугілля. Перетинки цінні лікувальними властивостями. «Настоянка перетинок – це правдивий коньяк». Олія, яку можна видобути з горіха, багата вітамінами.

Раціональніше, ніж віддавати товар скупникам, започаткувати власну справу, - розмірковує Сергій. Наприклад, видобувати з горіхів олію. Ткаченко придбав олійницю й хоче разом зі старшим сином зосередитися на виробництві продукту. Економісти назвали б це переходом від експорту сировини до виробництва продукції з високою доданою вартістю.

Пенсія з горіхів

Андрій Савранський, учитель історії у селі Колодисте на Черкащині, розраховує забезпечити собі «горіхову субсидію», себто, оплатити компослуги, а в перспективі – накопичити пенсію з горіхового саду.

Все почалося з мішка горіхів від тещі. Вони лежали, поки торік узимку в сім’ї виникла потреба в грошах. Перечистили на «метелики» й продали на базарі у райцентрі Тальне. Вторгували 690 гривень за 5 кілограмів.

– За три дні, особливо не перетруджуючись, заробив четвертину місячної вчительської зарплати, – прикинув Андрій.

Чоловік загорівся і вирішив закласти горіховий сад. Почав шукати в інтернеті продавців саджанців. Придбав 80 саджанців із Харківщини, Черкащини, Кіровоградщини та Дніпропетровщини. Звернув увагу й на низькорослі горіхи.

– Бачив, як рясно горіхи висять на гілках – як виноградні грона. Заінтригувало.

Відвів на це 10 соток. Частину висадив саджанцями, частину – самими плодами. У невибагливості культури переконався, коли під час весняного приморозку пагони примерзли. Та на осінь рослини сягали 50 сантиметрів.

Перший врожай господар розраховує зібрати цієї осені. Думає, як розширити насадження бодай до 5 гектарів.

– Можна отримувати дохід, не зриваючись із місця. Горіх усюди знайде застосування: від медицини до виготовлення меблів.

Андрій хоче зосередитися на кондитерській галузі. Вже шукає в інтернеті, куди можна здати плоди дорожче, ніж перекупникам.

– Приїдеш на базар – щонайменше три-чотири «точки» є. Тільки з автобуса виходиш, скупники питають: «Горіхи є? Допомогти занести?» Здати – не проблема, але платять небагато.

Андрій першим у селі цілеспрямовано засадив землю горіхами. Він має в запасі ще одну надихаючу історію.

– Родичі з сусіднього району купили будинок, на обійсті росло чотири горіхи. Два роки тому видався урожайний сезон. Восени зібрали горіхи, за зиму перечистили. Здали і купили мотоблок, а він від 20 до 30 тисяч коштує. Є сенс садити горіхи.

горіхи економіка агропром село