#Донецк #ДНР #Жопа Що пишуть у соцмережах на окупованій території
Між Олімпіадою в Сочі та Чемпіонатом Світу з футболу минуло 4 роки. Важко сказати, чи стануть ці, як показує історія, знакові для путінського режиму спортивні події віхами у гібридній агресії проти України. Але підбиття підсумків вже триває. І роблять це для себе самих люди, які опинилися в епіцентрі конфлікту – мешканці тимчасово окупованих територій Донбасу.
Автор — Євген Булавка
Колись Порошенко сказав – і ці слова йому потім довго згадували, вириваючи з контексту, – що донбаські діти будуть змушені через війну та штучну ізоляцію “сидіти по підвалах”, тоді як їхні однолітки з підконтрольної території житимуть повноцінним життям. Час підтвердив таку логіку якраз у тому сенсі, в якому говорив Президент: керовану Росією частину Донбасу перетворено на резервацію, де чоловіки гинуть у боях, а більшість населення живе у перманентному стресі. Там закриваються підприємства і заробіток шахтарів впав у кілька разів, там діє комендантська година, там успішний перетин блокпостів у принизливих чергах - щастя. Звідти через відсутність навіть натяку на перспективу втікає молодь, і т.д.
https:/
Упродовж минулого півріччя у “ДНР” сталося одразу кілька криз: з мобільним зв’язком, бензином, дещо менші за масштабом - банківська та логістична, коли виїзд на підконтрольну територію перетворився на справжнє випробування, а ночівля на блокпосту, через велику чергу - на норму. Усі вони, зрозуміло, є проявами більшої, системної кризи – управління.
https:/
Це прекрасно розуміють і мешканці. Щоправда, не треба ілюзій - про масове каяття не йдеться.
Серйозні соціологічні опитування по “той” бік лінії розмежування залишаються мрією. Але провал та нежиттєздатність проектів псевдореспублік можна простежити навіть по комунікації у різноманітних пабліках. Навіть за відносної репрезентативності цих показників, напрошується висновок: абсолютна більшість бажає приєднання до Росії або повернення під контроль України – аби лише цей безлад нарешті припинився.
Втім, для особливо впертих прихильників “русского мира” після 4 років інспірованого РФ конфлікту з’явився ще один вагомий привід для “зради”.
Несподіваним – хоч доводиться тільки дивуватись такій тривалій наївності, – стало усвідомлення ними того факту, що Росія і не планувала реалізовувати “кримський сценарій” для Донецька та Луганська. І всі лиха, які їм доводиться терпіти, є наслідком геополітичних амбіцій РФ, не більше.
Перцю додають російські пропагандисти, відкомандировані на Донбас, які дають зрозуміти - цей цирк може тривати ще безкінечно довго.
___
https:/
Більше того, у нещодавньому інтервью австрійському журналісту Путін прямо заявив, що бачить для Донбасу не кримський, а чеченський сценарій. Що не влаштовує нікого, крім самого Путіна.
___
https:/
Тож картину можна вважати завершеною, і виникає питання, чим будуть витіснені сподівання на РФ – лише розчаруванням, апатією, чи чимось іншим?
За великомм рахунком, Україна могла б використати цей тренд у своїх інтерсах, проводячі цілеспрямовані інформаційні кампанії. Адже єдина інформаційна “їжа”, яку зараз можуть згодовувати мешканцям Донбасу російські пропагандисти – це загроза наступу ЗСУ, страх та залякування “геноцидом”. І їм потрібно вдруге продати один і той самий товар, який за 4 роки вже зіпсувався, втратив блиск та звучання.
Можливо, саме зараз підшукується кандидатура на роль донбаського Кадирова (Захарченко для цього занадто розумово відсталий). Та як би там не було, після 4 років війни навіть до тих донеччан, які були беззаперечно готові покластись на РФ, починає доходити, що у Кремлі не брали і не планують брати до уваги їхніх бажань. Як не роблять цього й по відношенню до власних громадян.
А далі – закінчиться ЧС з футболу, і на нас чекає черговий акт цієї бездарної вистави, з якої вже готові втекти навіть найбільш віддані її глядачі.
