Дикі танці у райраді: пошесть блокування трибун охопила Україну
В 2006 році вибори до місцевих рад пройшли - з ініціативи Олександра Мороза - за пропорційною системою, по закритих партійних списках. І хвиля блокування трибун, захоплення електрощитових, ламання мікрофонів, створення слідчих комісій, проведення сесій у закритому режимі, оскарження рішень у судах покотилася містечками, областями і навіть районами. В гуцульській Косівщині це відбувається особливо кумедно.
Автор: Юрій ПАЛІЙЧУК
Раніше депутат обирався за мажоритарною системою на своєму невеличкому окрузі - і був більш-менш залежний від виборців.
"Більш-менш" - тому що останні мажоритарні довибори в Київраду запам’яталися безкінечними судами на тему, хто ж переміг, та й адмінресурс на місцевих виборах застосовувався на всю катушку. Все ж у інтересах місцевого нардепа було як не цілеспрямовано вирішувати проблеми свого округу, то принаймні хоч час від часу займатися найбільш кричущими проблемами своїх виборців.
Зараз же місцевий депутат формально теж підзвітний громаді міста, району чи області, але фактично підконтрольний партійній організації і залежний від партійного боса, а не виборців. Адже саме партійні офіси вирішують кого брати в список і кому бути переобраним на другий термін.
Це призводить до кумедної політизації місцевих громад. З трибун міських, районних та обласних рад часто і багато говорять про міжнародне становище політичну ситуацію в країні, а не про господарське життя громади.
Прийняття політичних заяв все частіше вносяться на порядок денний сесій місцевих рад.
Із запровадженням партійних списків кожен місцевий партвождь трішечки відчув себе Януковичем, Тимошенко чи хоча б Литвином.
І пошесть блокування трибун, захоплення електрощитових, ламання мікрофонів, створення слідчих комісій, проведення сесій у закритому режимі, оскарження рішень у судах покотилася містами, містечками і смт.
Особливо комічно і показово «політичне протистояння» відбувається у глухому гірському районі – Косівському.
Великими політиками депутати Косівщини уявили себе відразу після виборів у 2006 році. Єдина відмінність від головної Ради - під час блокування трибуни лаються на гуцульському діалекті.
Симптом перший – коаліційна угода
Косівські депутати, щоб не відставати від депутатів ВР, теж вирішили укласти коаліційну угоду. В ній народні обранці прописали права і обов’язки учасників, процедуру прийняття рішень в коаліції, утворили певний колективний органу (щось на кшталт ради коаліції), ну й розподілили посади між учасниками.
Назву для такого утворення вибрали теж модну на той час – «Коаліція демократичних сил Косівщини», хоча впровадження демократії – це аж ніяк не прерогатива органів місцевого самоврядування, яким слід дбати про більш приземлені речі господарського характеру.
Шлях утворення коаліції теж був обраний не оригінальний – збір підписів. І за іронією долі, так само як і у ВР, підписантів назбиралося 50% + один голос (41 депутат з 80). Тут навіть не важливо, які політичні сили їх утворили.
Ця коаліція проіснувала недовго – до обрання голови райради. Після численних політичних баталій з неї почали виходи окремі депутати. А згодом – і ціла група депутатів від «ПОРИ».
Симптом другий – судові розбірки
Судова тяганина стала невід’ємною частиною в роботі нашої гірської райради.
Спочатку судові процеси ініціювала опозиція з приводу процедури кадрових призначень. Згодом депутати почали судитися - то вимагаючи надати протоколи сесії райради, то, щоб покарати свого колегу за наклепи у виступах на сесії.
До речі, зараз доля Косівської райради теж у руках суду – шукати справедливість у Феміди подалися екс-голова Роман Присяжний і колишній його заступник Олег Соломченко, які вважають, що їх звільнили незаконно.
Обрати повноцінного очільника райради депутати не можуть майже рік. Так чом би панам Присяжному і Соломченку не піти шляхом прокурора Піскуна? :)
«Зараз в нас робота майже паралізована, - розповів кореспонденту ZaUA.org один із депутатів райради, який чомусь побажав, щоб ми не називали його прізвище. - Районна рада перемістила свої засідання до суду - всі партії хочуть бути при владі, всі хочуть бути головами…»
Симптом третій – блокування трибуни, бої за електрощитові і голодування
Політичний поділ депутатів на «коаліцію» і «опозицію» призвів до цілком «парламентських» методів боротьби: коаліція вносить питання порядку денного, а опозиція у відповідь блокує трибуну і ламає мікрофони. Або інший варіант: «коаліційний» голова райради відмовляється йти у відставку – опозиція у зв’язку з цим оголошує голодування.
І таких прикладів можна навести безліч.
Симптом четвертий - боротьба за медіаресурс
Єдиним ЗМІ у Косівському районі є щотижнева газета «Гуцульський край». «Районка» має достатню кількість передплатників, і це єдине джерело (крім чуток) з якого можна дізнатися, що твориться в районі, а отже - в райраді.
Природно, що фігуранти політичних баталій побажали встановити контроль над газетою. Зверніть увагу, це на Західній Україні, яка вважається форпостом демократії, і роблять це люди, які, хай і декілька років тому, але назвалися «коаліцією демократичних сил».
За словами депутата райради Омеляна Німця, одного разу голова, дізнавшись, що «Гуцульський край» збирається надрукувати матеріал "від опозиції", заборонив типографії випускати газету. В свою чергу редакція знайшла спосіб видрукувати число, звернувшись до друкарні в сусідньому райцентрі.
З 2006 року в газети двічі змінювався головний редактор – першого попросили написати заяву на звільнення, його наступник трагічно помер від інфаркту (сподіваємося, не у зв’язку зі службовою діяльність), а нині «Гуцульським краєм» керує в.о. головного редактора, оскільки повноцінного головреда Косівська районна рада так і не затвердила.
«Сесії Косівської районної ради збираються дуже часто, але рішень приймає мало, - розповідає колишній замголови, а нині рядовий депутат райради Олег Соломченко. - На порядок денний здебільшого виносяться політичні питання: про політичну ситуацію в державі, про ситуацію, яка склалася в такій-то сільській раді, про ситуацію просто в районній раді …тобто питання, які не стосуються господарської діяльності і містять підґрунтя звільнення когось з посади, або обрання».
Через постійні судові процеси, блокування роботи ради і політичні баталії відновлювальні роботи після стихії серпня 2008 року фактично не ведуться.
Намір збільшити потік туристів на Косівщину, створивши Садибу Святого Миколая, вилився у фарс. Очманіла від постійного протистояння і натхненна прикладом із столиці, кожна зі сторін намагалася очолити процес і тепер на Косівщині є відразу дві такі садиби: одна утворена у формі комунального підприємства (з капличкою і дороговказом на балансі), а інша діє при НПП «Гуцульщина», але в масштабах, які аж ніяк не відповідають загальнонаціональному проекту. В результаті такого поділу проект, звісно, розвиватися не буде.
Події довкола Садиби Святого Миколая набули широкого резонансу на всеукраїнському рівні – про це писала преса, а губернатор області дуже жорстко прокоментував ситуацію в районі.
Природно, що саморозпускатися така районна рада не хоче, а ефективно працювати не може. Як, зрештою, і наш всеукраїнський парламент.
