Нове середньовіччя: суспільство проти вакцинації і ГМО
Спостерігаючи за тим, як в Україні розквітають псевдонаукові медичні практики, як медіа-простір насичується конспірологічними теоріями та ідеями, яким потужним є спротив прогресивним технологіям, настав час замислитись - в чому причина, що з цим робити і чи взагалі варто.
Автори:
Руслана РАДЧУК, молекулярний біолог, науковий співробітник Інституту рослинної генетики наукового товариства імені Лейбніца (Німеччина)
Олександр ВОРОШИЛО, директор видавництва "Буква і цифра"
Живучість забобонів довгий час пов’язували з низьким рівнем освіти населення і браком комунікації між цим населенням і науковцями. Твердження в чомусь справедливе, але пояснити явище воно може тільки частково.
Осередки відторгення деяких цілком корисних технологій поширені також і в країнах з високим рівнем освіти населення. Соціологи, які займались цим питанням, дійшли висновку, що причина ірраціональних поглядів криється набагато глибше – у самих культурних традиціях – і зумовлені вони соціальною психологією.
Спробуєм розібратись у таких складних матеріях. І найкраще це зробити на прикладі масової протидії генетичній модифікації та вакцинації.
Табу - попередник сучасних забобонів проти вакцини
Ані раціональні аргументи на користь тих чи інших технологій, ані розрахунки усіх ризиків від їх застосування (або незастосування) жодним чином не впливають на соціальну недовіру до таких технологій.
Очевидно, в суспільстві існує ще один або декілька факторів неприйняття чи табу, які набагато сильніші за раціональні міркування.
Антрополог Мері Дуглас вважає, що суспільні табу є важливим еволюційним фактором структурування соціуму. Розділяючи, очищуючи, позначаючи, караючи за злочини, суспільство нав'язує своїм членам певну систему поглядів, яка часто базується на сумному історичному досвіді.
Наприклад, заборона канібалізму – важливий фактор збереження стабільних соціальних груп в умовах голоду; заборона споживати свинину в мусульманських країнах - відповідь на розповсюдження гельмінтів тріхінелли.
В основі інших табу лежать релігійні вірування або філософські міркування: вегетаріанство, обмеження певних сексуальних практик або заборона демонструвати оголене тіло.
Деякі табу обумовлені феноменом «містичного міркування» – пересічна, хай навіть й освічена, людина може без вагань вдягти секонд-хенд сорочку після здорового власника, але постережеться вдягати одяг небіжчика або інваліда.
Але які б не були корені цих табу, в основі всіх заборон лежить прагнення людини належати до певної соціальної групи та бажання таку групу чітко окреслити.
Але повернемося до вакцинації та генетичної модифікації.
Несприйняття цих технологій має очевидні ознаки табу. Вакцинацію інтуїтивно розглядають як втручання у здоровий організм - а це неприємно. Неприємна і тривожна сама думка про те, що у здоровий організм вводять збудник хвороби, хай навіть цей збудник ослаблений або взагалі вбитий, хай навіть після вакцінації організм буде захищений, а значить – ще більш здоровий.
Пересічній людині простіше змиритись з думкою, що вона захворіє. Така, мовляв, доля. Але подолати ірраціональні страхи набагато важче.
Противники вакцинації шукають будь-які аргументи, які - на їхню думку - несуть ознаки раціональності і з полегшенням знаходять виправдання своїм страхам. Часто у вигляді такого пояснення виступає трагічна історія, випадок, який пов’язується з вакцинацією, жонглювання статистикою або притягування інших табу.
Скажімо, противники вакцинації заявляють, що у процесі виготовлення вакцини використовують абортивний матеріал (тим самим піднімаючи цілий пласт різних заборон – тут і зловживання ненародженою дитиною, і огида до кривавих тканин тіла).
Інший приклад: посилання на те, що вакцина виготовлена індусами (заборони - бруд, інша раса) або закид, що вакцину використовують для стерилізації бідного населення з метою запобігання перенаселення (розмноження як дар природи, заповіт богів тощо).
Якщо і це не допомагає, у хід іде «найпереконливіший» конспірологічний аргумент - змова фармацевтичних компаній з метою отримання надприбутків.
ГМО: cтрах перед кількома загрозами одразу
Схожу клінічну картину можна спостерігати і стосовно генетично-модифікованих організмів (ГМО).
Страхи і неприйняття ГМО закладені у самому формулюванні. ГМО - це організм, генетичний матеріал якого змінений способом, якого не існує в природі. Ба більше, ця зміна передбачає можливість штучного переносу генетичного матеріалу з одного виду в інший.
Пересічна людина легше сприймає фіксовані категорії, ніж змінні і плинні, стабільність і дискретність вважаються більш передбачуваними, ніж суміш і рух, природність краще штучності.
Тому вербалізація страхів несе в собі застереження саме такого гатунку:
- «неконтрольоване розмноження» (загроза стабільності),
- «ГМО ламають бар’єр між видами» (загроза дискретності),
- «генетичне забруднення» (загроза чистоті),
- «чужорідний ген» (загроза власним генам),
- «штучна, рукотворна зміна» (загроза природності).
Саме словосполучення «генетична маніпуляція» несе негативне забарвлення - тож борці з ГМО використовують його частіше, ніж більш нейтральне «модифікація».
Отже, ГМО розглядають як дещо змінене, неконтрольоване, брудне, неприродне, схильне забруднювати - а можливо, й таке, що саме здатне щось змінити. Звісно, вживати продукт з таким набором якостей стає інтуїтивно неприємно.
В скільки б вчені не наводили аргументів щодо оцінки ризиків, скільки б не демонстрували переваг, раціональними аргументами зламати стереотипи дуже важко. Людина сприймає себе як недосконале створіння, відповідно - будь-яке втручання людини у природу сприймається також як недосконале.
Той очевидний факт, що природа сама по собі змінна і дуже відносно дискретна й ідеальна, існує либонь на узбіччі свідомості, а конкретні приклади швидких природних змін і мутацій скоріше лякають, ніж сприймаються як данність.
Конспірологія: просте пояснення складного - для тих, кому ліньки думати
Крім інтуїтивного ірраціонального табуювання, велику роль у розповсюдженні "нового середньовіччя" відіграють конспірологічні теорії.
Конспірологія інтерпретує все, що відбувається в суспільстві як результат таємної планомірної діяльності впливових осіб або груп. У розвинених суспільствах конспірологічні теорії і їхні прибічники існують як маргінальні течії, але такі теорії розквітають в умовах соціального хаосу, коли суспільство відчуває загрозу.
В основі виникнення теорій змов лежать соціальні і психологічні потреби людини пояснити світ, а конспірологія дає прості і зрозумілі відповіді. Додає сили конспірології й таємничість і непрозорість влади.
Людина, яка потрапляє в полон конспірології, проектує своє власне стереотипне мислення на чужу мотивацію. Факти, які не вписуються в теорію, відкидаються або вписуються в саму змову.
Адепти конспірології найчастіше страждають від власної втрати контролю над навколишніми подіями. А конспірологічні теорії дарують хибне відчуття контролю, реальність ніби структурується, кожна нова подія ідеально вписується у вже існуючу схему.
Конспірологи демонізують уявних змовників, приписують їм найаморальніші мотиви і неабияку підступність і силу. Всі, хто вступає у боротьбу з такою змовою, починають бачити себе соціальними рятівниками.
Спростувати аргументи конспіролога так само важко, як спростувати гарячкове марення. Для людини, яка бачить галюцінації, вони такі ж справжні, як реальний світ.
Для збереження залишків здорового глузду варто робити мисленну вправу з життя математиків: взяти олівець і намалювати на папері, скажімо, всього 6 точок. А потім послідовно з’єднати ці точки прямими відрізками. Після цього спробувати порахувати кількість варіантів, в якій послідовності ці точки можна з’єднати. Хто пам’ятає зі школи, що таке факторіал, може скористуватись простою формулою і переконатись, що кількість можливих варіантів сягне 720.
Коли ми спостерігаєм якесь явище і пробуємо ретроспективно розібратись в його причинах, потрібно не забувати: навіть, якщо припустити, що причина у нас одна – змовники, то шлях реалізації змови проходить через тисячі (не шість!) крапок, кожна з яких - окрема людина, цілі соціуми зі своїми переконаннями, сумнівами і настроями.
Така кількість людей значно менш передбачувана, ніж стабільна абстрактна точка на папері. І найкращий засіб проти конспірології – прозорість, відкритість, доступність й об’єктивність інформації.
Чутки і дезінформація: хімію змішують із алхімією
Втім, у конспірологів та інших мракобісів є і проти цього потужна зброя - і називається вона "чутки".
Зовсім недавно вчені дослідили цікавий факт, який можна розпізнати і без додаткових експериментів: якщо людині запропонувати на вибір об’єктивну, достовірну і перевірену інформацію і на противагу їй сумнівні чутки, то людина повірить швидше чуткам.
Вважається, що цей комунікативний феномен мав колись свій еволюційний сенс за часів неписемності - як найшвидший спосіб зібрати якомога більше інформації за короткий час.
Тут еволюція зіграла з нами злий жарт: людина скоріш повірить сусідці, яка розказала, що знайомому невістки шваґра допоміг чудодійний препарат від алергії, ніж складній статті з наведеним коефіцієнтом достовірності подвійного сліпого рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження.
Цим феноменом користуються як псевдо-лікарі, так і політтехнологи – чорнопіарники.
Раніше було просто: з однієї сторони офіційна наука і медицина, з іншої нетрадиційна – шамани з бубнами і бабки-шептухи.
Офіційна медицина плекала свою репутацію, а нетрадиційна – приваблювала клієнтуру індивідуальним підходом і прикладами чудесного зцілення.
Здавалося б: щоб протидіяти чуткам, достатньо розтлумачити більшості населення різницю між науковим підходом і відвертим шарлатанством у межах статистичної похибки.
Але загальний розвал системи медичної допомоги разом з чутками про чудодійні препарати, що здатні зцілити безнадійно хворого, зрушили здоровий баланс на користь шаманства.
Деякі адепти нетрадиційної медицини, яка все ще асоціюється з чимось не зовсім достовірним, взяли на озброєння більш переконливий термін «альтернативна медицина».
Тобто також ніби медицина, але альтернативна офіційній, яка, як відомо – самі черги в поліклініку, заповнення бланків, непривітні лікарі і вакцинація.
Для тих, кого важко переконати словами, хто ще не зовсім втратив віру в науку та потребує раціональних аргументів, деякі шарлатани вигадують собі регалії з цілком науковими назвами. Такий вид шарлатанства, мабуть, є найнебезпечнішим.
Наука наразі так рвонула зі своїми відкриттями, що нормальній людині годі розібратись, де закінчується справжня наука і починається підробка. Якщо в стінах Одеського національного університу імені Мєчнікова розробляють прилад для біорезонансної діагностики, які можуть бути підстави сумніватись в його ефективності?
Подібних «винаходів» за бажання можна познаходити у великій кількості вітчизняних наукових і науково-комерційних установ. Достатньо подивитись на офіційній сторінці Міністерства охорони здоров’я анонсовану колись виставку-ярмарку сучасних медичних технологій: чакрогірудотерапія, рефлексотерапія, іридодіагностика, біорезонансна діагностика і інформаційно-хвильова терапія шукають шляхи інтеграції в офіційну медицину.
Шукають і успішно знаходять. Числені сертифікати, державна реєстрація і офіційні допуски легалізують мракобісся на найвищому рівні. Повна комп’ютерна діагностика? Будь ласка! Освячено висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Що робити? Думати!
Таким чином, вимальовується досить невтішна загальна картина: хаотичне суспільство, яке відчуває тривогу внаслідок внутрішньої і зовнішньої загроз i шукає хибне пояснення своїм бідам.
На додачу це суспільство схильне до ірраціонального табуювання певних тем, а також ласе до чуток і пліток, чим охоче зловживають шахраї різного гатунку.
З таким суспільством обов’язково трапиться біда. Тому кожен, хто здатен зберігати здоровий глузд, повинен це робити.
Перш за все - варто критично ставитись до інтуїтивного табуювання, вчитись раціонально, логічно осмислювати інформацію і робити правильні висновки, розпізнавати маніпулювання і шахрайство.
А також вчитись ставити правильні питання і шукати на них вірні відповіді.
Від ZaUA.org: Дещо інший погляд на вакцинацію в Україні читайте тут
