Що стається, якщо коміки дійсно приходять до влади. ЧАСТИНА ДРУГА

Автор: Даррен Лукайдес, Переказ із Wired

Переклад: Сергій Лук'янчук

Це друга частина. Початок цієї неймовірно цікавої історії читайте тут

26 січня 2005 року, через дев’ять місяців після візиту Казаледжо до гримерки Грілло в Ліворно, блог beppegrillo.it запустили. Спочатку це був простий чорно-білий сайт, який видавав одне чи два повідомлення щодня. На кількох вкладках знаходилися дати турів, інформація про останнє шоу Грілло - цілком типові елементи фан-сторінки.

Але інша вкладка, названа "Як використовувати блог Грілло" вказувала на щось значніше і відкритіше. "Блог Беппе Грілло - це відкритий простір, наданий до вашого розпорядження", - пояснювала сторінка. "Його корисність залежить від вашої співпраці; з цієї причини ви є реальною і єдиною особою, від якої залежить його зміст і його доля".

Перші пости Грілло були короткі і гострі. "Чи є взагалі хоч якийсь сенс виступати від імені правих, лівих чи центристів?" - повчав один. "Нам не потрібний поводир, ми дорослі люди".

За кілька місяців число коментаторів до кожного з повідомлень виросло до сотень, а скоро і до тисяч. Повідомлення стали більш деталізованими і випрацьованими, з вбудованим відео, зображеннями та карикатурами. Відео та телефонні інтерв’ю з інтелектуалами привели туди людей на кшталт економіста Джозефа Стігліца, італійського драматурга Даріо Фо, та Ноама Хомського. Блог публікував статті та листи інших авторів; він почав виглядати радше як культурна інституція, ніж як промо-сторінка коміка.

Зараз, коли найбільш яскраві учасники "П’яти зірок" осмислюють, що тоді долучило їх до beppegrillo.it, більшість розповідає, що він надавав переконливе джерело альтернативної інформації: конкурента до традиційних медіа, де домінував Берлусконі. Алессандро ді Баттіста був молодим випускником університету за музично-концертним фахом, коли він почав часто заходити на цей сайт.

"Я читав на блозі Беппе Грілло те, що я завжди хотів прочитати в газетах, але там цього годі було знайти", - розповідає ді Баттіста. Блог Грілло являв собою "контрінформацію", як це називає ді Баттіста - "займав політичні позиції, які виглядали для мене фундаментальними, але ніхто не мав мужності їх зайняти".

Розпочавши в той перший рік, Грілло та Казаледжо також використовували блог для стимулювання читачів до політичних дій. Вони запустили ініціативи на кшталт Parlamento Pulito ("Чистий парламент"), кампанії з написання електронних листів з протестом проти обраних посадовців, які мали в минулому кримінальні засудження. Також у липні 2005-го, через шість місяців після запуску сайту, пост оголосив нову групу на сервісі Meetup під назвою "Друзі Беппо Грілло", за допомогою якої читачі могли "перетворити віртуальні дебати на момент змін".

Кілька таких груп одночасно виникли по всій країні, включно з однією в Неаполі, яку започаткував нещодавній випускник за фахом "комунікації" на ім’я Роберто Фіцо. "За два місяці зібралося майже 300 учасників", - розповідає він. Молодий Фіцо присвячував весь свій вільний час зростаючому руху "Друзів Грілло", паралельно з цим міняючи роботи - в піарі, туризмі та кол-центрі.

"Як тільки я закінчував робочий день, відразу ішов на мітинги чи демонстрації", - каже він. Частково завдячуючи активістським діям його групи, у 2006 році схема місцевої демократичної партії з приватизації водопостачання була успішно заблокована. «Суть була в тому, - каже Фіцо, - що діяльність була політичною, але за межами офіційних установ».

На додачу до коментування повідомлень та вступу до груп через Meetup, beppegrillo.it також заохочував читачів створювати власні блоги. Одним з таких фанів, який став блогером, був Марко Канестрарі, студент, відрахований з коледжу.

У вересні 2006 безробітний Канестрарі зустрів Казаледжо на заході; він не мав уявлення, ким був цей старший чоловік. Але Казаледжо сказав йому: «Я знаю, хто ТИ такий, я відстежую твій блог». Невдовзі по тому Казаледжо запропонував Канестррарі роботу в своїй новій фірмі з інтернет-консалтингу, Casaleggio Associates. 23-річний Канестрарі не вірив своєму щастю: «Це насправді була найперша моя робота».

Компанія Casaleggio Associates розташувалася в престижному районі Мілану, у ній на той час працювали десятеро осіб – більшість колишні співробітники Webegg. Молодий Канестрарі зрозумів, що його новий бос «дуже розумний, цікавий і захопливий», завзятий читач історичних книг, коміксів та наукової фантастики, особливо романів Айзека Азімова.

Попри вікову дистанцію, Канестрарі та Казаледжо, якому на той час було за п’ятдесят, створили тісні стосунки, у яких Казаледжо часто витлумачував свої погляди на веб і на майбутнє. «Він про це тільки і говорив весь день і весь час», - каже Канестрарі, один з небагатьох, кому довірився Казаледжо.

Невдовзі Казаледжо – у відповідності до своєї звички делегувати масштабні завдання несформованим молодим людям – зробив Канестрарі менеджером блогу beppegrillo.it. Після лише трьох років сторінка Грілло стала найпопулярнішим сайтом в італійському інтернеті і одним 10 з найавторитетніших блогів у світі. Але коли Канестрарі обійняв нову посаду, його найбільше приголомшив такий факт: «Грілло ніколи не написав жодного слова на своєму блозі».

Грілло і Казаледжо кілька разів на день спілкувалися, обговорюючи зміст щоденних повідомлень, і Казаледжо міг прочитати Грілло остаточну редакцію по телефону, розповідає Філіппо Піттарелло, ще один співробітник, який допомагав створити сайт. Але за численними джерелами, саме Казаледжо, а не Грілло, писав найкрутіший блог у Італії.

Так само як мільйони інших читачів, Канестрарі і гадки про це не мав, аж поки не почав працювати на Казаледжо. Але він не відчував себе обманутим – навпаки, це було круто мати змогу заглядати за куліси. Разом з Казаледжо він відіграватиме провідну роль у політичній революції.

У 2007 році співробітники Casaleggio Associates святкували мільйонний коментар на блозі beppegrillo.it. Казаледжо цілий день читав коментарі, як стверджують Канестрарі та Піттарело, і він впізнавав багатьох коментаторів, особливо найактивніших. Він думав, що завдяки блогу бачить внутрішню сторону Італії – те, що люди насправді думають і почувають. І те, що він помітив, була злість.

Казаледжо недавно подивився «V означає вендетта», похмурий футуристичний триллер 2005 року (головна ідея: людям не треба боятися своєї влади. Це владі треба боятися їхніх людей). У фільмі Британією править фашистська диктатура; одної ночі повстанець у масці Гая Фокса ламає державну телевізійну мережу і пропонує народу Британії зустрітися з ним біля парламенту рівно через рік, розпочинаючи в такий спосіб процес повалення режиму.

Натхненний фільмом, Казаледжо пізно ввечері 14 червня 2007 року написав пост, опублікований під іменем Грілло. Під картинкою з маскою Гая Фокса Казаледжо запропонував усім зібратися через три місяці на те, що він назвав Vaffanculo Day, або день «Ідіть на…», масовий колективний середній палець, показаний політичному істеблішменту.

Наступного ранку після написання посту, по дорозі в офіс, Казаледжо зателефонував і сказав своєму сину Давиду – який теж був молодим співробітником у Casaleggio Associates – зібрати решту співробітників внизу на нараду під час сніданку. «Нам треба зробити щось потужне, - повідомив Казаледжо групі, як це описано в книзі «Супернова» за співавторством Канестрарі про походження руху «П’яти зірок». Лють зростає, і якщо ми не дамо їй виходу, вона пропаде.

Заявленою метою V Day була активізація кампанії Parlamento Pulito. Мета – зібрати підписи і домогтися ухвалення закону, який обмежить перебування обраних службовців на посаді двома термінами, і заборонить участь у виборах кандидатам з кримінальними засудженнями. Але глибша мета полягала в демонстрації сили – показати, що рух є не лише віртуальним феноменом.

Канестрарі працював день і ніч протягом наступних трьох місяців, координуючись з групами «Друзів Грілло» на Meetup задля їхньої мобілізації. Казаледжо продзвонив усі свої контакти. Італійський інтернет пінився від передчуття; національна преса мовчала. За день до V Day Канестрарі та Піттарелло поїхали з Мілану до Болоньї, де на центральній площі міста встановлювалася гігантська сцена.

До обіду V Day – 8 вересня 2007 року, площа розбухла від натовпу з 50 тисяч людей. По всій Італії на 200 площах зібралися інші натовпи. У Неаполі люди з 9 ранку ставали в чергу, щоб підписатися під зверненням, каже Фіцо, який очолював підписну кампанію в своєму рідному місті. «Ми не вірили своїм очам».

Коли Грілло узяв мікрофон в Болоньї близько половини на п’яту по обіді, він оглянув натовп і був помітно вражений. Людей було море. «Ого… що ж це ми зробили?» - зрештою сказав він, ходячи по сцені та хитаючи головою. Взявши себе в руки, він розпочав типову горлодерську тираду проти італійської правлячої еліти.

Успіх V Day був приголомшливим. Два мільйони людей прийшли на акцію по всій країні, 350 тисяч підписів зібрали для Parlamento Pulito. І все це було ретельно сплановано в Casaleggio Associates. «Уся компанія була там того дня», - розповідає Канестрарі. Так, за збір підписів відповідали низові групи з Meetup, але все інше – «все інше було організоване нами».

А якби хтось запитав, хто такий Канестрарі та його колеги? «Ми називали себе співробітниками Беппе Грілло, тож ніхто ні про що не дізнався». Переважна більшість людей у русі й уявлення не мала про існування Казаледжо або його консалтингової фірми. «Грілло завжди був фронтменом, і він це знав, - розповідає Канестрарі. – І це йому подобалося. Але він ніколи не ухвалював реальних рішень, ні про що.»

У сподіваннях використати енергію V Day, групи «друзів Грілло» по всій країні почали говорити про висування декого з членів руху як незалежних кандидатів на місцевих виборах. Паола Нуньєс балотувалася в регіональний сенат Кампанії. Роберто Фіцо взяв участь у виборах президента в тому ж регіоні. Алессандро ді Баттіста пішов на муніципальні вибори в рідному Римі. Ідея полягала в тому, що маючи навіть кілька обраних посадовців на найнижчих рівнях, «конттрінформація» руху невпинно проникатиме у міські та регіональні владні установи.

У зв’язку з цим поворотом до електоральної політики Казаледжо сказав Канестрарі почати розробку онлайнової платформи для об’єднання розрізнених груп на Meetup: єдиного веб-порталу з форумом. Казаледжо також хотів надати певної форми політиці руху: «Давайте встановимо якісь правила», - говорив він.

Члени «Друзів Грілло», обрані депутатами, повинні дотримуватися правила «не більше двох термінів». Не було дозволено балотуватися кандидатам з кримінальними вироками, чи тим, хто хоч колись ішов на вибори від іншої партії. Лише кілька чітких принципів, пояснював Казаледжо, як у трьох законах робототехніки Азімова.

Правила надавали гарантії, що політиками від руху стануть аматори, а не кар’єристи. Вони також передбачали, що сам Грілло ніколи не зможе балотуватися від свого власного руху: його засудили за неумисне вбивство у 1981 після автокатастрофи.

«Друзі Грілло» ледь-ледь проявилися на тих ранніх місцевих виборів; багато кандидатів, включно з Фіцо і ді Батттіста, не змогли отримати більше ніж відсоток чи два голосів. Але їх кар’єра в політиці на цьому аж ніяк не закінчилася. 4 жовтня 2009 року – у час, коли глобальна економічна криза почала товкти Італію, розпочавши десятиліття лихоманки та масового безробіття молоді – рух «П’яти зірок» був офіційно заснований у переповненому вщерть приміщенні міланського театра.

Грілло сказав зі сцени, що вони засновують партію, бо ніхто не хоче їх слухати, але визнав, що не знає, що вони робитимуть чи куди рухатимуться. Натомість Казаледжо точно знав, куди: на Рим.

Спроби "П’яти зірок" змагатися на місцевих та регіональних виборах у наступні п’ять років були невиразними. Партія непогано виступила на регіональних виборах у Сицилії в жовтні 2012 року, після того, як 64-річний Грілло переплив до острова з материкової Італії під час орієнтованої на медіа акції (вдягнений у рятувальний жилет Казаледжо плив за ним на човні). Але перед загальними виборами 2013 року з гігантської кількості кандидатів, висунутих рухом, число тих, хто нібито мав шанс на перемогу, ледь-ледь вимірювалася двозначною цифрою.

Інакше кажучи, ніхто не був готовий до того, що "П’ять зірок"штурмом візьмуть італійський парламент, здобувши в лютому 2013 року 25% голосів. Казаледжо несподівано виявився в центрі нездорової публічної цікавості. Італійська преса була невпинна в своїй ретельності - та насмішках - щодо дивакуватого на вигляд веб-підприємця, який перевернув італійську політику з ніг на голову.

Газети часто писали про Казаледжо як про "гуру" для Грілло. Ділова газета Il Sole 24 Ore написала, що Казаледжо керував "П’ятьма зірками" як культом Чингіс Хана.

Il Giornale, газета, що належала родині Берлусконі, висміювала зроблене Казаледжо в 2008 році відео як маячню дивака (короткий анімаційний фільм, який посилається на масонів та Більдерберзьку групу, прорікає апокаліптичну світову війну, яка призведе до єдиної, глобальної світової демократії, адміністрованої через Google). "Я ніколи не забуду, як вони з ним повелися", - заявляє Алессандро ді Баттіста, який тоді саме був обраний до нижньої палати.

У той же час 163 новообраних, майже повністю недосвідчених депутатів від "П’яти зірок" теж потрапили під софіти медіа. Для руху без ідеологічної монолітності чи дисципліни месиджів не дивно, що його депутати стали легкою мішенню. Новий лідер нижньої палати, депутат від "П’яти зірок" Роберта Ломбарді потрапила на перші сторінки газет, коли з’ясувалося, що вона свого часу написала пост в блозі, який захищав фашизм і його "початкове, зумовлене соціалізмом почуття національної спорідненості".

Відеоролики, у яких нові депутати щиро представлялися громаді, були зустрінуті знущаннями. "Привіт, я Симона" - йшлося в одній пародії. - "У мене є диплом і я безробітна. Мені не вистачає грошей до кінця місяця, і я хочу бути міністром економіки".

Казаледжо прибув до Риму у спробі підтримати нових депутатів, з яких багато ніколи не зустрічалися зі співзасновником партії. "Якщо ми залишимося єдиними", - сказав він їм, - "не буде таких перешкод, які б ми не змогли подолати". Варто сказати, що єдиними вони не залишилися.

У серцевині проекту "П’ять зірок" швидко проявилися кілька парадоксів. З одного боку, Казаледжо був зайнятий створенням технології, яка зрештою мала б розподілити владні повноваження серед усього руху. До середини 2013 року користувачі beppegrillo.it, все ще центрального сайту "П’яти зірок", могли перейти з нього на веб-портал, а там залогінитися як член "П’яти зірок" і отримати доступ до платформи прямої демократії.

На той час це був просунутий веб-форум, який давав користувачам змогу редагувати закони, запропоновані депутатами "П’яти зірок", обговорювати їх змість і пропонувати правки в стилі вікіпедії. Користувачі відчули драйв від прямої участі в політичній діяльності.

Але в той же час Казаледжо клопотався, щоб виоформити і просунути кількох ключових лідерів. Невдовзі після виборів він запросив обрану групу найбільш телегенічних молодих депутатів до Мілану на тренінг з медіакомунікацій. Ді Баттіста, який здобув місце в нижній палаті парламенту, був одним з них. Так само як і Фіцо. До них приєднався відрахований з коледжу молодик на ім’я Луіджі ді Майо та ще кілька інших. Зустрічі вів телевізійник-тренер, який серед іншого був обізнаний з нейролінгвістичним програмуванням.

Казаледжо почав використовувати блог та, все більшою мірою, соціальні мережі для підняття своєї обраної групи до статусу найбільших політичних зірок Італії. У них було мало спільного між собою, за винятком того, що майже всі були без центу за душею, коли Казаледжо їх відібрав і навчав. "Джанроберто був для мене другим батьком", - каже ді Баттіста. "Він дав мені найбільший шанс у моєму житті. Я ніколи не знав людини, яка так вміла слухати, як він".

Казаледжо тримався на відстані від решти депутатського корпусу "П’яти зірок". Він найняв колишнього журналіста Нікола Бьйондо допомагати в діяльності прес-служби руху в Римі та скеровувати інших новообраних депутатів. Бьйондо пожалкував, що погодився на цю роботу, вже через кілька тижнів. Скеровувати депутатів "П’яти зірок" було важко. Вони регулярно ігнорували його поради і приходили на телеефіри, не санкціоновані Казаледжо чи Грілло. Знову і знову Бьйондо отримував дзвінки від Казаледжо: "Чому вони таке говорять?"

Справи погіршилися, коли Казаледжо захворів, і в нього виявили рак мозку. "Деякі депутати намагалися отримати вигоди з його відсутності по хворобі", - каже Бьйондо. Веб-підприємець відчайдушно намагався зберегти контроль над своїм неймовірно успішним проектом, але його хватка слабшала.

Бьйондо пригадує, як одного дня сидів у офісі Казаледжо; старий поклав руку на коліно Бьйондо і зізнався йому: "Я зрозумів, що в моїй політичній діяльності багато людей бажають мені зла, вони атакують мене негативною енергією", - сказав Казаледжо. "Я відчуваю, що мене ненавидить так багато людей".

Здавалося, що Казаледжо все більше полонила думка, що ті люди хочуть його знищити. "Він постійно шукав людей, які станутьним захоплюватися і ніколи не ставитимуть під сумнів його розум", - розповідає Бьйондо, який стане співавтором книги "Супернова" разом із Канестрарі. Тим часом незгодних почали виганяти з руху - одного за участь у телеефірі без дозволу, іншого за критику керівництва партії як "феодальної системи відданості". Ще одного депутата вигнали за те, що він назвав "П’ять зірок" рухом фанатиків, де не дозволялася критика.

Рух набував форми. Депутатам говорили передавати свої логіни і паролі до поштових екаунтів; дехто передав Casaleggio Associates доступ і до своїх екаунтів у соцмережах.

Нові зірки на кшталт ді Баттісти чи ді Майо постійно писали у фейсбук для сотень тисяч своїх фолловерів, і Казаледжо призначив співробітників своєї фірмі для вивчення даних Google Analytics та Facebook Insights і відстежування, які повідомлення у соцмережах ставали вірусними, щоб їх успіх можна було відтворити. За Бьйондо, Казаледжо також створював армію "цифрових солдатів", яку можна було кинути проти політичних ворогів, можновладців, так само як проти внутрішньої опозиції. "Він робив на блогу те ж, що робив у Webegg", - каже Бьйондо. - "Це називається соціальна інженерія".

Хоч блог Грілло був нібито створений для боротьби з віртуальною реальністю - "Матрицею" - традиційних ЗМІ, співробітники Казаледжо час від часу самі розміщували фейкову інформацію. Деякі пости блогу атакували обов’язкову вакцинацію в Італії, ретранслюючи безпідставні заяви, що вакцини пов’язані з захворюванням на аутизм.

Сайт почав також скеровувати читачів до політичних висновків, які відхилялися від підвалин "П’яти зірок". Попри загалом прогресивну ідею руху, сам Казаледжо давно культивував певні праві симпатії. Він вважав, що права громадян не мають підпорядковуватися міжнародним установам на кшталт Євросоюзу, і він поважав популістські партії, такі як "Ліга", з їх закликами референдуму задля самовизначення (як виявилося, Казаледжо та засновники "Ліги" мали спільне натхнення: політичну філософію Адріано Оліветті.) І як тільки "П’ять зірок" здобув реальну політичну силу, Казаледжо почав скеровувати його вправо.

У 2014 році італійські виборці відрядили 17 членів "П’яти зірок" до Європейського парламенту, установи, яка контролює Євросоюз. За твердженнями одного з молодих делегатів руху до Брюсселя, Марко Занні, Казаледжо швидко дав зрозуміти,що хоче союзу "П’яти зірок" в Європарламенті з Незалежною партією Великобританії (UKIP) - очолюваною крайнім правим британським провокатором Найджелом Фараджем, чиєю життєвою місією був вихід Британії з Євросоюзу.

Веб-портал "П’яти зірок" включав інструментарій для передачі важливих питань на онлайнове голосування, і рішення щодо альянсу з UKIP було поставлене перед рухом: ось вам пряма демократія в дії.

Але за дні і тижні до голосування Казаледжо публікував на блозі статті, де розхвалював Фараджа як хрестоносця демократії, що виступив проти монолітного Євросоюзу. "Фарадж захищає суверенітеть італійців", - таким був один заголовок. Інша стаття, під назвою "Правда про Найджела Фараджа" наводила нібито прогресивні заслуги UKIP, такі як "антивоєнна демократична організація", де "не терплять жодних форм расизму, сексизму чи ксенофобії", і де вірять у "пряму демократію".

Пост, який зрештою виводив на пряме голосування, дуже чітко проголошував, що пропонований союз з UKIP був найкращим і єдино можливим рішенням. Як розповідає Занні, це був спосіб діяльності Casaleggio Associates’ в ситуаціях з онлайновим голосуванням: запропонувати "косметичну" можливість робити вибір, при цьому "протискаючи" конкретний результат. У підсумку 78% членів, які взяли участь у голосуванні, підтримали приєднання до Фараджа. Роками вивчаючи способи впливу на онлайновий консенсус, Казаледжо зрештою освоїв це мистецтво.

Альянс з UKIP був тільки початком. Одного холодного ранку в січні 2015 року до Casaleggio Associates прибули незвичні гості: Фарадж, Рахім Кассам - на той час стратег UKIP, а згодом редактор крайнього правого видання Breitbart London та радник Стіва Беннона в його європейських місіях, та Ліз Білні, майбутній керівник кампанії Leave.EU на підтримку Брекситу.

Група хотіла дізнатися, як "П’ять зірок" забезпечили свій приголомшливий політичнй злет, і зрозуміти, як вони використовували технології - "щоб усвідомити механіку цих речей", - каже Білні. Казаледжо та його син Давид дали їм брифінг з описом етапів важливих подій у заснованій на інтернет політиці та розвитку "П’яти зірок". Батько й син пояснювали, як працює нова і покращена платформа прямої демократії, яку вони на той час створювали.

Скоро, казали вони, зареєстровані учасники зможуть пропонувати закони, обговорювати та редагувати їх, а також використовувати портал для висування і обрання кандидатів у онлайнових виборах. Як пристрій для залучення користувачів - критична якість і для соціальних медіа, і для політики - платформа виглядала дуже потужно. Фарадж "думав, що це вкрай цікаво", - розповідає Білні - бо " UKIP дуже хотіла розбудувати свою членську базу".

Кассам погоджується, що Фарадж був "дуже вражений" зустріччю. "Він хотів, щоб я поїхав і оцінив системи, які вони використовують , - розповів Кассам, - і як UKIP може запровадити такі ж речі в себе". Батько й син Казаледжо не поділилися значними технічними деталями, але Кассам був вражений тим, як багато ресурсів вони виділяли на цифрову діяльність і аналіз даних "П’яти зірок".

Білні, своєю чергою, залишила зустріч, переповнена ідеями того, як "П’ять зірок" використовували соціальні медіа. Саме на тій зустрічі, каже вона, "були посіяні зерна ідей", які зрештою забезпечили успіх Брекзиту. Leave.EU був заснований через півроку після зустрічі в Мілані і за рік до голосування у Британії по Брекзиту (Білні зараз перебуває під слідством у кримінальній справі за порушення правил фінансування).

Через кілька місяців після зустрічі пост на блозі Грілло оголосив, що нова версія платформи прямої онлайнової демократії "П’яти зірок" майже готова. Вона буде називатися "Руссо" (Rousseau) і функціонуватиме як дружня до користувачів "операційна система" "П’яти зірок". Після того, як користувачі залогінилися, вони потраплять на свою домашню сторінку з різними кольоровими вікнами для голосування за кандидатів і партійні рішення, а також для пропонування та обговорення законів, участі в зборі коштів тощо.

Беппе Грілло знав що "Руссо" - довгоочікувана, чудова й різнокольорова версія веб-порталу прямої демократії - була на підході. А от що йому не сказали, так це те, що Casaleggio Associates розробляла новий сайт на заміну beppegrillo.it - він мав стати онлайновою домівкою для "П’яти зірок". Відчуваючи побоювання, що його просто злили, Грілло пред’явив претензії Казаледжо. Як описано в книзі "Супернова", розмова швидко перейшла на особистості. "Пішов нах", - крикнув Казаледжо в телефон. - І слова більше не хочу чути від тебе". Це були останні слова, які Грілло почув від співзасновника "П’яти зірок".

Грілло спочатку погодився дати письмове інтерв’ю для цієї статті, але потім висунув вимогу - по тисячі євро за питання, і мінімум вісім питань. Я здивувася, чи це не якийсь жарт - Грілло уславився своїм нетривіальним гумором - але через кілька днів на його блозі з’явилося повідомлення з описом нового тарифу для спілкування з пресою. WIRED за інтерв’ю не платить.

"Пішов нах...", - останнє, що чув Беппе Грілло, формальний лідер руху "Пять зірок", від сірого кардинала партії. І Беппе таки пішов.

Попри життєво важливу роль Грілло у постанні "П’яти зірок", Касталеджо зі сметрного одра забезпечив піднесення свого сина Давида до великих повноважень у русі.

Юридичні документи, підписані перед смертю Казаледжо, стверджують, що сайтом "Руссо" керуватиме нова організація Rousseau Association. Документи також визначають Давида Казаледжо, нового директора Casaleggio Associates , президентом і скарбником Rousseau Association. Коротше кажучи, він є абсолютним правителем над усіма даними "П’яти зірок" (Казаледжо відмовився спілкуватися з WIRED). Депутати "П’яти зірок" за новими правилами зобов’язані оплачувати щомісяця 300 євро на функціонування платформи. Грілло, своєю чергою, зберіг права на назву та логотип "П’ять зірок".

на

12 квітня 2016 року Джанроберто Казаледжо помер у Мілані в віці 61 рік. Коли його труну виносили з церкви, де знаходиться "Остання вечеря" Да Вінчі, натовп прихильників "П’яти зірок" скандував “Onesta!” ("Чесність") - партійне гасло. Ді Майо та заплаканий ді Баттіста очолювали процесію. Також на ній був присутній Умберто Боссі, засновник "Ліги". Обабіч від похорон був плакат з написом "Ми втілимо твою мрію". Наступного дня після смерті Казаледжо був запущений сайт "Руссо".

З наближенням виборів 2018 року "П’ять зірок" зробили ще один крок осторонь від своєї початкової концепції горизонтального руху без лідерів: через онлайнове голосування в "Руссо" було запропоновано обрати офіційного партійного лідера. І знову змагання пропонувало косметичні можливості виборів. З найвідоміших, найрозкрученіших лідерів "П’яти зірок" тільки Луїджі ді Майо висунув кандидатуру. Фіцо і ді Баттіста стояли осторонь. Тож жі Майо балотувався проти групи порівняно невідомих осіб, включно з Еленою Фатторі.

Тож нікого не здивувало, що 31-річний ді Майо переміг, ставши восени 2017 року лідером руху "П’яти зірок". Лише близько 30% зареєстрованих членів "Руссо" проголосували. Після цього Грілло почав дистанціюватися від руху. У січні 2018 після перезапуску блогу Грілло, на видноті більше не було логотипу "П’яти зірок".

4 березня 2018 року "П’ять зірок" взяли участь у других для них національних виборах. Цього разу Нуньєс, архітекторка, яка стала депутаткою, стежила за їх перебігом по телевізору разом з активістами та депутатами у готелі в центрі Неаполя. На відміну від 2013 року всі знали, що "П’ять зірок" матимуть успіх.

Але остаточні результати приголомшили: здобувши 33% голосів після всього 5 років у парламенті, "П’ять зірок" стали найпотужнішою партією в Італії. І поки її колеги святкували, Нуньєс переживала. "Я відразу побачила, що загальна картина була дуже тривожна", - каже вона. Праві партії, особливо "Ліга", також були успішними, завдяки своїй злісно антиіммігрантській кампаній.

Нуньєс з тривогою спостерігала, як "П’ять зірок" намагалися сформувати уряд, що йшло проти засадничого принципу руху - "Ніяких альянсів". Від початку було очевидно, що ді Майо - який критикував попередній центристський уряд за потурання корумпованим, очолюваним неурядовими організаціями "морським таксі" для перевезення мігрантів до Італії - схилявся до угоди з "Лігою".

Нуньєс, яка під час попередніх п’яти років сенаторства уславилася своєю відвертістю, написала різкий пост на фейсбуку щодо перспектив альянсу з "тим, хто хоче покласти кінець імміграції" - маючи на увазі лідера "Ліги" Сальвіні. "Я не зайшла б з ним до одного ліфта", - продовжила вона, "чи дихала б з ним одним повітрям".

Після майже 90 днів перемовин "П’ять зірок" та "Ліга" дійшли згоди: ді Майо та Сальвіні поділять владу на посадах заступників прем’єр-міністра. Коли домовленість висунули на голосування членів "П’яти зірок" на платформі "Руссо", її схвалили приголомшливі 94%. "Важковаговики" руху наполягали, що угода не означає альянсу. "Якби це був би альянс, він був би цілком іншим", - заявляє Фіцо, пояснюючи, що дві партії замість цього уклали "контракт" по специфічній законодавчій програмі - контракт, який включав, що особливо важливо, виплеканий "П’ятьма зірками" план універсального базового доходу.

Новий італійський уряд вихваляли популісти по всьому світу. "Те, що тут відбувається, є екстраординарним. У сучасні часи ніколи не поставав справді популістський уряд", - заявив Беннон виданню La Repubblica. - "Я хочу бути частиною цього". Беннон вихвалявся, що це він порадив Сальвіні укласти угоду з "П’ятьма зірками", і заявляв, що радив це саме і "П’яти зіркам". Джерело, близьке до Беннона, підтвердило WIRED, що під час перебування в Римі Беннон зустрічався з Давидом Казаледжо.

Через кілька днів після набуття повноваження новим урядом Сальвіні - який зайняв подвійну посаду міністра внутрішніх справ та віце-прем’єра - закрив порти Італії для човнів, які рятували мігрантів, і запропонував перепис ромської спільноти в країні перед можливою депортацією. Ще через чотири місяці універсальний базовий дохід "П’яти зірок" був схвалений парламентом і прописаний у щорічному бюджеті. Ді Майо вийшов на балкон парламентського палацу і підняв руку вгору на знак перемоги. "Машини зрештою замінять багато нинішніх робочих місць, - розповів він пізніше, проголошуючи поширений у Кремнієвій долині аргумент. - Базовий дохід може стати інструментом не лише допомоги бідним родинам - він може дозволити нам зустріти четверту промислову революцію".

Євросоюз засудив універсальний базовий дохід Італії як марнотратство. Державний борг країни становить 2,3 трильйони євро, або 130% від ВВП країни, що значно перевищує ліміти Євросоюзу; високопосадовці в Брюсселі бояться, що витратний італійський бюджет призведе до дефолту країни. Сальвіні швидко вхопився за несприйняття Європою цієї політики задля пропагування антиєвропейської підтримки. У той час, коли тривають його тиради проти іммігрантів та Євросоюзу, Ліга обігнала "П’ять зірок" у соціологічних опитуваннях. Ді Майо мало що зробив для протидії правому повороту уряду, навіть тоді, коли бунтівники у його партії стають все більш демонстративними.

Нуньєс та Фатторі минулого року опинилися перед загрозою виключення з "П’яти зірок" - після того, як кілька разів відмовилися голосувати разом з партією. Щодо них розпочато внутрішнє розслідування, їх жорстко критикує ді Майо, вони опинилися в епіцентрі шторму онлайнових образ. "Якщо вони мене виключать, це означатиме, що тут для мене більше нема місця", - каже Нуньєс. Але при цьому додає: "Таких, як я, дуже багато в русі. І ніхто не знає, яким буде його майбутнє".

Багато хто вірить, що майбутнім "П’яти зірок" є Алессандро ді Баттіста. Популярний колишній депутат вирішив не брати участь у виборах 2018 року, попри те, що був всюдисущим під час кампанії; він каже, що хотів повернутися на певний час до "реального світу" за межами парламенту. Інсайдери спекулюють, що справжня мета цієї паузи - уникнути обов’язкового обмеження у два терміни на обраній посаді. Як тільки спливе час його союзника ді Майо, ді Баттіса стане лідером партії.

З усіх лідерів "П’яти зірок" ді Баттіста є найвідвертішим радикалом-казаледжіанцем. Розмовляючи через нестійкий зв’язок по WhatsApp з Гватемали, де він проводить більшість часу після відходу від влади, ді Баттіста ухиляється, коли його запитують про очевидний правий ухил "П’яти зірок": "Сьогодні будь-кого, хто хоче відновити суверенність, вважають фашистом, націоналістом, популістом, демагогом", - каже він. Такі звинувачення, на його думку, є ще одним проявом нерозуміння ситуації медійними елітами. "Світ не можна оцінювати, сидячи на верхньому поверсі десь на Манхеттені. Вони нічого не розуміють - як вони нічого не розуміли щодо Трампа чи Брекситу, і як вони нічого не зрозуміли щодо "Руху п’яти зірок".

Для ді Баттісти грандіозний техноутопічний проект "П’яти зірок" не зник з поля зору. "Представницька демократія застаріла. Вона скоро стане настільки архаїчною, наскільки зараз виглядає архаїчною абсолютна монархія. В майбутньому світ неминуче прийде до прямої демократії", - стверджує він. Втім, хто знає, чи є це майбутнє настільки вже неминучим без прихованої руки, яка до нього скеровуватиме.

італія інозмі кіберсвіт інтернет досвід