Гол у свої ворота. Як Зеленський і Ко можуть зруйнувати обороноздатність під виглядом боротьби з корупцією в армії
Відстань між президентською та парламентською кампанією настільки мізерна, що політтехнологи не встигнуть вигадати достатню кількість нових виборчих мемів, тож паразитуватимуть на старих. Один із таких: «попередня влада й особисто Порошенко заробляють на війні». Під час президентських перегонів цієї мантри було достатньо, щоб розігнати неабияку хвилю ненависті та змусити багатьох людей голосувати за «нове обличчя».
Автор: Костянтин Воздвиженський
Сьогодні самих лише звинувачень недостатньо: чинному президенту потрібна своя «історія успіху» в боротьбі з корупцією в армії. Можливо, такою історією покликана стати справа про закупівлі майна для Збройних сил, яку нині розслідує ДБР. Розмах вражаючий: йдеться про збитки у 100 млн грн, придбання за завищеними цінами 20 тис бронежилетів, 100 тис комплектів форми, проведено 40 обшуків.
Одна прикметна деталь: у рамках такого масштабного розслідування жодній особі не висунуто звинувачення. Це цілком у стилістиці Зеленського і компанії: виголосити щось резонансне (референдум про переговори з Росією, імплементацію референдуму Кучми про двопалатний парламент тощо) і спостерігати за реакцією суспільства. Так і в цій справі: в розробці опинилися високі чини Міноборони, обшуки проводилися в 95-тій бригаді, а також у Юрія Бірюкова – відомого волонтера і блогера, радника президента Порошенка, а зараз кандидата в депутати по списку ЄвроСолідарності. Однак за ґрати нікого не відправили. І ще одна пікантна деталь: одіозний Андрій Портнов заявив, що справа про закупівлі в МО – це його «привіт» Порошенку.
В межах політичної боротьби в ході парламентської кампанії порушення такої справи дає ЗеКоманді відчутні політичні бонуси: новий правоохоронний орган (ДБР) розслідує закупівлі у Збройних Силах, тінь падає на генералітет, Петра Порошенка і нових членів його команди.
Але є нюанс. Дискредитація Юрія Бірюкова – це дискредитація волонтерського руху як такого. За всіма соціологічними опитуваннями, волонтери є лідерами суспільної довіри. Підірвати їхній авторитет – означає посіяти сумнів у здобутках останніх п’яти років, понизити солідарність серед громадян і вдарити по рейтингу всіх патріотичних партій.
Обшуки в 95-ій бригаді – це удар по ще одній популярній інституції, армії. Одна річ – генерали у Києві, зовсім інша – командування найкращої десантно-штурмової бригади. Це й тінь на Михайла Забродського, №4 у списку «Європейської солідарності». Адже перед тим, як очолити десантно-штурмові війська, Забродський командував саме 95-ою бригадою.
Таким чином, показова боротьба з тими, «хто заробляє на війні», стає історією успіху не лише для Володимира Зеленського, а й для відверто реваншистських сил. До того ж, мем «Порошенко заробляє на війні» не один рік вперто поширювали російські дезінформатори.
Посіяти сумнів у доцільності збройної боротьби проти російської агресії, нівелювання популярності військових і волонтерів – це цілі Кремля. Таким чином і виникає ситуативний союз Зеленського з Портновим, що може обернутися серйозною загрозою для нашої державності.
В одному з численних інтерв'ю бенефіціар нинішнього президента Ігор Коломойський говорив, що Порновим рухають особисті мотиви помсти Порошенку, але є підстави припускати, що він реалізує продуманий у Росії план, прикриваючись різними мотивами.
Як відзначив Юрій Бірюков, а потім офіційно підтвердило Міноборони, обшуки ДБР блокують роботу речового забезпечення ЗСУ. В короткостроковій перспективі це не вплине на обороноздатність, адже саме речове забезпечення досі було тим напрямком, яким у військах були задоволені.
Втім, якщо заблокувати надовго, стан речей почне деградувати до 2014-го. З одним «але»: волонтери тепер теж, в разі чого, опиняться під підозрою. Зеленському такий розвиток подій не потрібний, але він досі не демонстрував здатності прораховувати на кілька кроків уперед: станом на сьогодні його може задовольняти картинка боротьби зі зловживаннями в ЗСУ. Якщо призначений ним начальник Генштабу Руслан Хомчак не зуміє пояснити згубність таких кроків, то у виграші опиняться знову-таки реваншистські сили.
І якщо на оборонних підприємствах дійсно є чим зайнятися ДБР та іншим правоохоронцям, то їхній візит до одного з ефективних підрозділів МО викликає тривогу за підтримку обороноздатності Армії.
Володимир Зеленський під час брифінгу, на якому критикує міністра МЗС Клімкіна за послану Росії дипломатичну ноту
Для диверсій і саботажу під виглядом боротьби з тими, хто наживається на війні, є широке поле для маневру. Приказка «закон як дишло, куди повернеш, туди й вийшло» має багатовікову історію, і за п’ять останніх років цього не вдалося викорінити. Наприклад, у кожному бойовому підрозділі сьогодні є величезна кількість так званої волонтерської техніки. Це позашляховики, легковики, мікроавтобуси, які громадяни придбали за свої кошти й передали військовим.
Так, на цих машинах встановлені чорні військові номери, але повноцінно на баланс частини їх не може зарахувати жоден зампотех. Комплектація технікою у нас донині відбувається за радянськими регламентами. Особисте службове авто може бути тільки у командира батальйону і вище. У командира роти чи взводу де-юре немає нічого, окрім бойової техніки і вантажівок.
Переміщатися ними між позиціями чи банально поїхати в штаб, або просто в магазин чи на «Нову пошту» – нераціональне рішення. Тут і стають у пригоді волонтерські машини. В критичну хвилину вони згодяться для підвозу боєприпасів та евакуації поранених. Але, за офіційною документацією, цієї техніки в частинах немає: ремонтувати чи заправляти її державним коштом неможливо. Цей стан справ знає кожен, хто хоч якось причетний нині до захисту Батьківщини.
Однак діячі на кшталт Портнова можуть з цієї ситуації розпалити неабияку «зраду», подати до суду і поставити під удар армію й волонтерський рух. Далекому від армійських справ Володимиру Зеленському це також може здатися боротьбою з корупцією. А ДБР, якому також потрібна своя історія успіху, залюбки візьметься за вилучення «лівої» техніки. Такий поворот подій підірве обороноздатність значно швидше, ніж тимчасові перебої з речовим забезпеченням.
Загалом скидається на те, що зближення інтересів реваншистів і Володимира Зеленського стало небезпечно відчутним. Коли під час дебатів на стадіоні Зеленський натякав своєму опоненту про можливі допити у прокуратурі, це скидалося на банальний популізм.
Але сьогодні, як ми бачимо з моніторингу російської дезінформації, тема посадки Порошенка активно педалюється на сайтах, котрі працюють з окупованих територій.
Політична розправа над Порошенком самому новообраному президенту непотрібна, це створює зайве критичне тло, та й виборці не люблять, коли влада переслідує опозицію. Розправа потрібна Кремлю. І він, схоже, буде підігравати Зеленському за умови, якщо той не щадитиме попередників. Президентові потрібна історія успіху не лише в сфері боротьби з корупцією в армії, а й у справі звільнення полонених. На саміті в Осаці Путін натякнув, що може звільнити наших моряків, якщо Україна визнає, що влаштувала (а саме – Порошенко у політичних цілях) провокацію.
Якщо Зеленський і його команда проковтнуть цю «наживку», Путін і його агенти в Україні надалі будуть вести гру в стилі «поступки в обмін на дискредитацію попередньої влади». Це небезпечний сценарій не лише для команди Порошенка, країни в цілому, а й для Володимира Зеленського: на перші ролі вийдуть Андрій Портнов, Віктор Медведчук та інші токсичні персонажі, які фактично творитимуть українську політику на тлі декоративного президента. Власне, за подібним сценарієм Москва свого часу вкорочувала повідок Віктору Януковичу.
У Володимира Зеленського ще є час вирватися з цих «братніх обіймів». Але цього часу значно менше, ніж може видаватися президентові і його команді.
